Постанова 4803 № 182/7462/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5337/26 Справа № 182/7462/24 Головуючий у першій інстанції: Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Кобеляцької-Шаховал І.О. від 18 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини задоволено частково. Тимчасово до вирішення судом питання про місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено зустрічі батька ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 без присутності матері ОСОБА_1 та будь-яких інших осіб, безперервно з 17 год. 00 хв. кожної другої п`ятниці місяця до 16 год. 00 хв. кожної другої суботи місяця, за умови забезпечення батьком безпечних умов знаходження дитини з ним. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог заяви, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного. Встановлено, що у грудні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_3 . Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 рокувідкрито провадження у даній справі. У лютому 2025 року ОСОБА_1 надала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 , в якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання його матері. 20 травня 2025 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій посилається на те, що вжиття заходів забезпечення позову у даному спорі щодо фізичної опіки над дитиною спрямоване на недопущення (припинення) дій матері, які порушують права батька у вихованні дитини та контакт із хлопчиком. Крім того, незастосування заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до розриву психоемоційного зв`язку між батьком та десятирічним сином, що не відповідає інтересам дитини. Отже, на думку заявника, негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку зволікання у відновленні стабільного контакту дитини та батька, з яким хлопчик проживав протягом останніх декількох років, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття тимчасових заходів забезпечення позову у цій справі. За таких обставин, просить тимчасово до вирішення судом питання про місце проживання дитини забезпечити позов, шляхом встановлення зустрічей батька з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_1 та будь-яких інших осіб, безперервно, з 8 год. 00 хв. кожної другої суботи місяця до 18 год. 00 хв. кожної другої неділі місяця на території батька. А також, зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити надання дитини для зустрічей з батьком у встановлений судом графік побачень. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Згідно ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору. У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54). Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті. У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №760/15413/19 (провадження № 61-9164св20) вказано, що колегія суддів звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову. Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження №61-10859св20), від 17 травня 2021 року у справі №761/25101/20 (провадження №61-1092св21), від 29 вересня 2021 року у справі №490/1087/21. Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини, проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з дитиною, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Виходячи з викладеного, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір про визначення місця проживання дитини; приймаючи до уваги, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у даний час проживає з матір`ю ОСОБА_1 ; враховуючи право батька на спілкування з дитиною, відсутність факторів, що обмежують право на таке спілкування; виходячи із інтересів дитини, - місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановити зустрічі батька ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 , без присутності матері ОСОБА_1 , безперервно з 17 год. 00 хв. кожної другої п`ятниці місяця до 16 год. 00 хв. кожної другої суботи місяця, за умови забезпечення батьком безпечних умов знаходження дитини з ним. Застосування забезпечення позову у даній справі спрямоване на забезпечення спілкування батька та дитини; обраний місцевим судом вид забезпечення, враховуючи вік дитини, є співмірними із заявленими позовними вимогами, сприятиме збереженню емоційних, психологічних зв`язків дитини із батьком; не призводить до вирішення по суті спору, що заявлений у даній цивільній справі. Доводи апеляційної скарги зводяться до заперечення висновків районного суду; не свідчать про порушення судом першої інстанції інтересів дитини чи положень процесуального закону. Отже, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді О.В. Агєєв Л.П. Никифоряк