Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/7519/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3661/26 Справа № 175/7519/24 Головуючий у першій інстанції: Васюченко О. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Васюченко О.Г. від 11 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 , третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Тетяна Леонідівни, про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, В С Т А Н О В И В : У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є власником домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 , на підставі декларації про готовність об`єкту до експлуатації серія ДПІ41191901369 від 22.07.2019 року. Домоволодіння складається з житлового будинку літ.А-2, загальною площею 137.5 кв.м, житловою площею 90 кв.м, - житлового будинку літ.Б-1 загальною площею 85.9 кв.м, житловою площею - 30.5 кв.м, прибудови літ. Б 1-1; літньої кухні В, вхід в погріб літ. Г; погріб під літ. Д; вбиральня літ. Е; літній душ літ. Ж; навіс літ. Ж; споруди та замощення №1-11,1,11. Даний факт підтверджується витягом з єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Перед цим, 20.09.2018 року мати позивачки - ОСОБА_4 подарувала їй житловий будинок за вказаною адресою, опис об`єкта - житловий будинок А-загальною площею 29.0 кв.м, житловою площею - 18.2 кв. м та наступні господарські будівлі та споруди: прибудова -а, ганок, сарай - б, літній душ - Г, убиральня - Д, колодязь - К,N?1-3,1 - споруди. Проте станом на 20.09.2018 року всі споруди, які зазначені в декларації про готовність об?єкту до експлуатації серія ДП141191901369 від 22.07.2019 року вже були збудовані матір?ю позивачки. Вона почала будівництво на земельній ділянці за адресою по АДРЕСА_1 ще у 2004 році, відразу після придбання домоволодіння. У 2005 році було завершено будівництво житлового будинку загальною площею 85.9 кв. м, житловою площею 30.5 кв. м. У 2010 році було збудовано гараж, літ. Д. Житловий будинок, загальною площею 137.5 кв.м, житловою площею 90 кв.м. на даний час взагалі є недобудованим та непридатний до житла. Його будівництво почалося у 2005 році та не завершено навіть на даний час. Житловий будинок загальною площею 137.5 кв.м., житловою площею 90 кв.м., на даний час є абсолютно непридатним для проживання в ньому. Коли у 2018 році мати позивачки (в зв?язку із погіршенням свого стану здоров?я) вирішила подарувати позиваці домоволодіння, все нерухоме майно, яке зазначене в декларації, вже було збудовано, але не було введене в експлуатацію. Перед позивачкою постав вибір - або передати їй майно на підставі тих документів, які були у матері у наявності, або отримати правовстановлюючі документи (декларацію) на те майно, яке вже було збудовано. Після консультацій з юристами, землевпорядниками та архітекторами, вирішено було оформити дарування за наявними документами. 13.03.2019 року позивач подала до ДАБІ в Дніпропетровській області повідомлення про початок будівельних робот за адресою по АДРЕСА_1 . А вже 09.07.2019 року була прийнята декларація про готовність об`єкту до експлуатації. Тобто, згідно офіційних документів, дане нерухоме майно було побудовано в період з 13.03.2019 року по 09.07.2019 року. Проте, під час розгляду цивільної справи №175/1780/22 було проведено судову будівельно-технічну експертизу, відповідно до якої експерту неможливо встановити конкретно рік побудови вказаного нерухомого майна; житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 137,5 кв.м., житловою площею 90 кв.м., не може бути введений в експлуатацію за технічним станом через знаходження на момент дослідження на стадії незавершеного будівництва; житловий будинок загальною площею 137,5 кв.м, житловою площею 90 кв.м, та житловий будинок загальною площею 85,9 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м, з присадибними будівлями і спорудами, а саме: прибудова літ. «Б1-1», літня кухня літ. «В», вхід в погріб літ. «Г», погріб, гараж літ. «Д» вбиральні літ. «Е», літній були літ. «Ж», навіс літ. «3», споруди, замощення «N? 1-11.1.IІ», що розташовані на земельній ділянці площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає зазначеному переліку житлового майна в акті обстеження нерухомого майна від 12.07.2017. Таким чином встановлено, що житловий будинок за вказаною адресою був побудований в період до 2011 року та не може бути введений в експлуатацію за своїм технічним станом через знаходження на момент дослідження на стадії незавершеного будівництва. Таким чином в декларації про готовність об?єкту до експлуатації серія ДП141191901369 від 22.07.2019 року наведені недостовірні данні, що є підставою для її скасування та скасування реєстрації права власності, яка була проведена на підставі даної декларації. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила скасувати декларацію про готовність об?єкта до експлуатації серія та номер ДП141191901369, видану 09.07.2019 року Департаментом ДАБІ у Дніпропетровській області; та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47924881 від 24.07.2019, що була проведена на підставі вказаної декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДП141191901369 від 09.07.2019 року, на домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 28 грудня 1991 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією паспорту позивачки серії НОМЕР_1 від 23.11.2016 (а.с. 33 т.1). Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 березня 2004 року, ОСОБА_4 належав будинок АДРЕСА_1 , опис об`єкта: загальна площа 29.0 кв.м.; житлова 18.2 кв.м. (а.с. 34 т.1). 20 вересня 2018 року ОСОБА_4 (мати позивачки) подарувала ОСОБА_1 житловий будинок за адресою по АДРЕСА_1 , опис об`єкта - житловий будинок А-загальною площею 29.0 кв.м., житловою площею - 18.2 кв.м. та наступні господарські будівлі та споруди: прибудова - а, ганок, сарай - б, літній душ - Г, убиральня - Д, колодязь - К, №1-3,1 споруди. 04 квітня 2019 року позивачкою було подано до ДАБІ в Дніпропетровській області повідомлення про початок будівельних робот за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 23-24 т.1). 09 липня 2019 року була прийнята декларація ДП141191901369 про готовність об?єкту до експлуатації за вказаною вище адресою (а.с. 20-22 т.1). На підставі декларації про готовність об`єкту до експлуатації серія ДП141191901369 від 09.07.2019 року, за ОСОБА_1 , згідно з Витягом з єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.05.2024, 22 липня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-2, загальною площею 137.5 кв.м., житловою площею 90 кв.м, - житлового будинку літ.Б-1 загальною площею 85.9 кв.м, житловою площею - 30.5 кв.м, прибудови літ. Б 1-1; літньої кухні В, вхід в погріб літ. Г; погріб під літ. Д; вбиральня літ. Е; літній душ літ. Ж; навіс літ. Ж; споруди та замощення №1-11,1,11 (а.с. 116-117 т.1). У провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №175/1780/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, а саме визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя - житлових будинків по АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці площею 0,1 га (а.с. 218-221 т.1). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року зупинено провадження у справі №175/1780/22 до набрання законної сили судовим рішенням у даній цивільній справі №175/7519/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно (а.с. 229-230 т.1). Також установлено, що під час розгляду цивільної справи №175/1780/22 було проведено судову будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку експерта №3067-23 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного 23.10.2023 експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз: відповідно до протиріччя технічної документації у наданих матеріалах цивільної справи №175/1780/22, а саме: технічних паспортів, договору дарування об?єкта нерухомого майна, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в зв`язку з чим експерту неможливо встановити конкретно рік побудови нерухомого майна, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі а саме: житлового будинку літ. «А-2», загальною площею 137,5 кв.м, житловою площею 90 кв.м. та житлового будинку літ. «Б-2», загальною площею 85,9 кв.м., житловою площею 30,5 кв.м, присадибних будівель і споруд, а саме: прибудова літ. «Б1-1», літня кухня літ. «В», вхід у погріб літ. «Г», погріб, гараж, літ. «Д», вбиральня літ. «Е», літній дули літ. «Ж», навіс літ. «3», споруди замощення «№1-11.І.IІ». Але, відповідно до наданих відеоматеріалів, житловий будинок літ. «А-2» загальною площею 137,5 кв.м, житловою площею 90 кв.м, житловий будинок літ. «Б-2» загальною площею 85,9 кв.м, житловою площею 30,5 квм та гараж літ. «Д» станом на жовтень 2011 року вже знаходились на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчить відеоматеріали з матеріалів цивільної справи №2/175/545/22) том 1, аркуш 143 присутній електронний носій інформації (DVD-R диск); житловий будинок загальною площею 137,5 кв.м, житловою площею 90 кв.м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути введений в експлуатацію за технічним станом через знаходження на момент дослідження на стадії незавершеного будівництва. Житловий будинок зальною площею 85,9 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , може бути введений в експлуатацію лише дотримуючись вимог чинного законодавства, а саме: Постанова Каб. Міністрів України від 07.06.2017 №406: станом на 26 серпня, 2023 року «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об?єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію»; спірне нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 137,5 кв.м, житловою площею 90 кв.м, та житловий будинок загальною площею 85,9 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м, з присадибними будівлями і спорудами, а саме: прибудова літ. «Б1-1», літня кухня літ. «В», вхід в погріб літ. «Г», погріб, гараж літ. «Д» вбиральні літ. «Е», літній душ літ. «Ж», навіс літ. «3», споруди, замощення «№1-11.І.IІ», що розташовані на земельній ділянці площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 , не відповідає зазначеному переліку житлового майна в акті обстеження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , від 12.07.2017. Розбіжність між актом обстеження та технічною документацією на домоволодіння від 03.07.2019 є в літерному позначенні об?єктів нерухомого майна що відображені в Таблиця №1 (а.с. 67-110 т.1). У пункті 4 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. За змістом абзацу п`ятого частини першої статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Згідно частини другої вказаної вище статті, суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.ч. 2, 5 та 7 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. У статті 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (частини 1-3) встановлено, зокрема, що після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України. Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється. Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт. За положеннями частини 9 статті 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на початок виконання підготовчих робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання підготовчих робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, та виконання підготовчих робіт з порушенням вимог, визначених у цій статті. За змістом частин 1-2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається. Згідно частини 7 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення (ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Згідно з частиною другою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; 2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю; 4) скасування містобудівних умов та обмежень; 5) систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Частинами 4-6 вказаної вище статті встановлено, що прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду. За змістом частини 9 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (ч. 10 вказаної вище статті). Згідно ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування. Стаття 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Такі ж підстави для проведення позапланової перевірки передбачені пунктом 7 Порядку про здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553. Зі змісту положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва, у зв`язку з чим такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від від 19 вересня 2018 року у справі №804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі №465/1461/16-а. Судом установлено, що 13 березня 2019 року позивачкою ОСОБА_1 було подано до ДАБІ в Дніпропетровській області повідомлення про початок будівельних робот за адресою АДРЕСА_1 , а саме: будівництво двох житлових будинків, господарських будівель та споруд. З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію). У свою чергу, Державна архітектурно-будівельна інспекція може скористатися наданим їй правом відмови у реєстрації декларації або повернення поданої декларації з підстав, визначених статтями 36 і 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у тому числі, у зв`язку з поданням недостовірної інформації у такій декларації. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі №826/5607/17. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Частиною першою статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. За правилами статті 26 цього Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт (п. 6 ч. 5 статті). Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Отже саме із цього моменту новостворене майно з категорії побудови переходить до категорії майна як об`єкта цивільних прав. Після реєстрації права власності на об`єкт будівництва, декларація про початок виконання будівельних робіт як і декларація про готовність об`єкта до експлуатації новоствореного об`єкта містобудування вичерпує свою дію. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі №465/1461/16-а, від 05 червня 2019 року у справі №815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі №826/5607/17. 09 липня 2019 року Департаментом ДАБІ у Дніпропетровській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ДПІ41191901369. Зареєструвавши декларацію про готовність об`єкту будівництва до експлуатації органи ДАБІ мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Разом з тим, як вже зазначалось вище, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпує свою дію. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України. У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16, провадження № 12-158гс18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства. Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19). ОСОБА_1 фактично оспорює правові наслідки власних дій, оскільки саме на підставі поданої нею декларації про готовність об`єкта до експлуатації було проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за нею ж. Скасування декларації та відповідного рішення державного реєстратора у даному випадку не спрямоване на захист порушеного права позивачки, а навпаки - призведе до припинення її ж зареєстрованого права власності, що суперечить завданню цивільного судочинства та принципу добросовісності. Обраний спосіб захисту є неналежним, оскільки спір між сторонами фактично стосується правового режиму майна подружжя, який має вирішуватися шляхом поділу спільного майна або визначення часток, а не шляхом скасування правовстановлюючих документів, оформлення яких ініційоване самою позивачкою. Судом установлено, що у провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №175/1780/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, а саме визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя - житлових будинків по АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці площею 0,1 га (а.с. 218-221 т.1). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року зупинено провадження у справі №175/1780/22 до набрання законної сили судовим рішенням у даній цивільній справі №175/7519/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно (а.с. 229-230 т.1). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17). Додатково слід врахувати доктрину заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), яка є складовою принципу добросовісності у цивільних правовідносинах. Позивачка, ініціювавши подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації та набувши на цій підставі право власності, сформувала певний правовий стан та легітимні очікування. Подальше звернення з вимогами про скасування цих же юридичних підстав та наслідків власних дій є проявом суперечливої поведінки та не може користуватися судовим захистом. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для для задоволення позовних вимог про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Посилання апелянтки на те, що оскаржувані декларація та рішення про державну реєстрацію права власності порушують права ОСОБА_5 , у зв`язку з вимогами ОСОБА_3 про визнання за ним права на 1/2 частину житлового будинку, є безпідставними. Сам по собі факт пред`явлення іншою особою вимог щодо частки у спільному майні не свідчить про протиправність набуття та державної реєстрації права власності за позивачкою, а також не породжує порушення її прав чи законних інтересів. Спір підлягає вирішенню у межах вимог про поділ майна подружжя або визначення часток і не може бути підставою для скасування правовстановлюючих документів та рішення про реєстрацію права власності за позивачкою. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича Л.П. Никифоряк