Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/3182/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1616/24 Справа № 175/3182/23 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Лопатіної М.Ю., за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, В С Т А Н О В И Л А: У липні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 2-5), яку в подальшому уточнила (а.с. 24-25), в обґрунтування якого посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років померла її бабуся ОСОБА_4 , яка 21.09.2018 року склала заповіт на її користь. 23.06.2022 року вона звернулася до приватного нотаріуса Маркарової В.Ю. із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Приватний нотаріус відкрила спадкову справу №66/2022 після смерті ОСОБА_4 , а тому вона вважала, що прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 та успадкувала її права, обов`язки та майно, що мало належати їй після смерті її сина ОСОБА_5 , з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 року №719 та роз`яснення Міністерства юстиції України від 11.07.2022 року, згідно яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше, ніж на чотири місяці. Однак, приватний нотаріус Маркарова В.Ю. своєю постановою від 09.12.2022 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки заявником не пред`явлено документ, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на нерухоме спадкове майно. Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , достатній для подання заяви для прийняття спадщини з часу набрання рішення законної сили. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, задоволено в повному обсязі. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням законної сили, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 46, 48-52). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити (а.с. 140-142). Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. В подальшому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала доповнення до апеляційної скарги (а.с. 150-154). Сторони по справі не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 23.12.2021 року відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис №486. Як зазначено у ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. 21.09.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського району Дніпропетровської області Маркаровою В.Ю. посвідчено заповіт (реєстровий №1680), згідно якого ОСОБА_4 усі свої права та обов`язки, які належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати їй у майбутньому, та усе її майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла онуці ОСОБА_3 . Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини, згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України, встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Частиною 1 ст. 1272 ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг Підгородненської міської ради від 23.06.2022 року, виданої ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 22.09.1980 року та на момент смерті разом із нею зареєстрованих осіб не було. 23.06.2022 року, тобто після спливу шестимісячного строку, який сплив 16.06.2022 року, ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркарової В.Ю. із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , якою 21.09.2018 року на випадок смерті складено заповіт на її ім`я. Як видно із витягу №69286764 від 23.06.2022 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі приватним нотаріусом Маркаровою В.Ю. 23.06.2022 року заведено спадкову справу №66/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . 09.12.2022 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркарової В.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 частку житлового будинку АДРЕСА_4 ; земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 . Приватний нотаріус Маркарова В.Ю. своєю постановою від 09.12.2022 року відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на: житловий будинок АДРЕСА_3 частку житлового будинку АДРЕСА_4 ; земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв`язку із ненаданням заявником документів, який би посвідчував право власності ОСОБА_4 на вищевказане нерухоме майно. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2022 року залучено як правонаступника ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , її спадкоємицю за заповітом ОСОБА_3 для участі у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_7 , про розподіл спадкового майна. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.04.2023 року апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Машошиної А.О. була залишена без задоволення, а ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2022 року залишена без змін. Постановою Верховного Суду від 21.06.2023 року ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 06.04.2023 року скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників. Постанова обґрунтована тим, що залучаючи до участі у справі правонаступника ОСОБА_4 ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачка у цій справі померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк для прийняття спадщини відповідно до статті 1270 ЦК України, який є присічним, закінчився 16.06.2022 року, у свою чергу ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини звернулася 23.06.2022 року, що свідчить про пропуск нею строку для прийняття спадщини. Факт відкриття спадкової справи нотаріусом, не може свідчити про прийняття ОСОБА_3 спадщини, оскільки повноваження щодо поновлення строку на прийняття спадщини надані виключно суду у відповідності із частиною третьою статті 1272 ЦК України. Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Як роз`яснено у п. 24 Постанови №7 від 30.05.2008 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК ( 435-15 ). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) (435-15), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та у подальшому неодноразово продовжувався і триває до сьогодні. На час відкриття спадщини 16.12.2022 року для її прийняття відповідно до ст. 1270 ЦК України був визначений строк шість місяців. З введенням 24.02.2022 року воєнного стану прийнято постанову Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану». Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в редакції постанови КМУ №209 від 06.03.2022 року установлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється. Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в редакції постанови КМУ №480 від 19.04.2022 року установлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в редакції постанови КМУ №719 від 24.06.2022 року установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 року №469 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» виключено. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 року у справі №676/47/21 дійшов висновку, що законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини, а п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. Даний висновок в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно матеріалів справи спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а строк для її прийняття, встановлений ст. 1270 ЦК України, закінчився через шість місяців з дня відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 , з огляду на те, що положення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164 про зупинення перебігу цього строку на час воєнного стану, застосуванню не підлягають. ОСОБА_3 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Маркарової В.Ю. 23.06.2022 року, тобто пропустила лише 7 днів. Постановою приватного нотаріуса Маркарової В.Ю. від 09.12.2022 року було відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, так як не надано документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на спадкове майно, а не у зв`язку із пропуском шестимісячного строку. Крім того, 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України своїм листом №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами. Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, норми матеріального права, а також правові висновки Верховного суду, колегія суддів погоджується з тим, що доводи ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею за заповітом після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , з приводу поважності нею пропуску строку для прийняття спадщини, а саме введення в країні воєнного стану та реальне існування загрози життю позивачки та її родини, пов`язаного із військовою агресією рф проти України, відсутності в певний час доступу до нотаріальних реєстрів, неодноразова зміна законодавства стосовно прийняття спадщини в період дії воєнного стану, незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позивачкою нотаріусу заяви про прийняття спадщини, є поважними, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України надати позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком шість місяців. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не зазначено поважних причин щодо не звернення із заявою про прийняття спадщини в період з 16.12.2021 року до 24.02.2022 року, тобто до введення воєнного стану в країні, а також в період з 19.04.2022 року до 16.06.2022 року з моменту відкриття реєстрів і до закінчення строку для прийняття спадщини колегія суддів не бере до уваги, оскільки чинним законодавством встановлено строк шість місяців і особа має право звернутись у будь-який час протягом цього періоду. Крім того, позивачем зазначено поважні причини на обґрунтування поважності пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини та яким судом надано обґрунтовану правову оцінку та визнано їх поважними, а доводи апеляційної скарги фактично є суб`єктивною оцінкою апелянта доводів позивача щодо поважності пропуску такого строку та незгодою з ними. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що така оцінка є прерогативою суду. Посилання апелянта на те, що судами не враховуються роз`яснення, які містяться у абз. 6 п. 24 Постанови №7 від 30.05.2008 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» щодо визначення переліку причин, які не можуть бути визнані поважними, в тому числі юридична необізнаність позивача, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані роз`яснення були зроблені без врахування обставин, які існують на даний час, введення воєнного стану в країні. Крім того, позивач не посилається на той факт, що вона не була обізнана щодо визначеного шестимісячного строку на прийняття спадщини, а зазначає лише про внесення змін до законодавства стосовно прийняття спадщини в період дії воєнного стану, а тому посилання апелянта на юридичну необізнаність позивача є безпідставними. Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянти не скористався наданим йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.Ю. Лопатіна