Постанова 4803 № 182/2418/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2609/26 Справа № 182/2418/24 Головуючий у першій інстанції: Кобеляцька - Шаховал І.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Агєєва О.В., Городничої В.С., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Кобеляцької-Шаховал І.О. від 27 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, ВСТАНОВИВ: У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є пенсіонеркою та проживає за адресою по АДРЕСА_1 . По сусідству з нею, у квартирі АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 - відповідач по справі, який у своїй квартирі утримує собаку бультер`єра англійського стафордширського (собака бійцівської породи). 11.12.2023 року, приблизно о 16-00 годині, позивачка вийшла зі своєї квартири та зустріла свою сусідку, поспілкувавшись з якою пішла до свого сараю, який розташований біля її будинку, щоб закрити курей та качок на ніч. Шлях до сараю проходить біля сараю, який належить матері відповідача ОСОБА_3 . Порівнявшись з вказаним сараєм, на неї несподівано накинувся собака відповідача та почав кусати за лице та тіло, чим наніс важкі рвані рани. Відповідач вибіг зі свого сараю та почав відтягувати свою собаку. Але, ані відповідач, ані інші члени його сім`ї у момент нападу та негайно після цього не спромоглись підійти для надання допомоги та щоб переконатись у тому, що пошкодження, завдані собакою відповідача, не загрожують її життю та здоров`ю. В цей же день вона звернулась за медичною допомогою до травматологічного відділення КП «Міська лікарня №4», де їй зупинили кровотечу, зашили рани та зробили перев`язку. 21.12.2023 року вона звернулась до Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про те, що 11.12.2023 року сусідська собака її покусала. В ході розгляду її звернення був встановлений факт спричинення їй 11.12.2023 року тілесних ушкоджень. Згідно висновку № 161 від 04.03.2024 року судово-медичного експерту Нікопольського районного відділення СМЕ Мухіна О.С., у неї виявлене тілесне ушкодження у вигляді вкушеної рани волосяної частини голови, вкушених ран обличчя, вкушених ран правої верхньої кінцівки та спини, синця спини. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я (згідно пункту 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Повідомленням про результати розгляду звернення Нікопольським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровський області від 29.12.2023 року, яке було їй вручено 21.03.2024 року, повідомлено, що, у зв`язку з відсутністю достатніх ознак кримінального правопорушення, відповідно до діючого законодавства України, перевірку завершено та внесення матеріалів до ЄРДР не є можливим, оскільки вбачаються цивільно-правові відносини, які розглядаються судом в порядку цивільного судочинства. Тому позивачка просила стягнути на свою користь з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 10825,00 грн, моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 рокуроку позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої ушкодження здоров`я, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2 727 грн. 20 коп. та моральну шкоду в розмірі 25 000 грн. 00 коп., а всього - 27 727 грн. (двадцять сім тисяч сімсот двадцять сім грн.) 20 коп. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн.) 20 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 21 грудня 2023 року звернулась до Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинене кримінальне правопорушення з тих підстав, що 11.12.2023 ОСОБА_1 вигулював свою собаку бійцівської породи без намордника, внаслідок чого собака покусала заявницю за обличчя, руки та тулуб, що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке готується від 21.12.2023 (а.с. 14). Згідно відповіді начальника Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області полковника поліції Ігоря Варави від 29.12.2023 та висновку про наслідки перевірки звернення ОСОБА_2 від 29.12.2023, у зв`язку з відсутністю достатніх ознак кримінального правопорушення, відповідно до діючого законодавства України перевірку завершено. В даному випадку внести матеріали до ЄРДР не виявляється можливим, оскільки в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини, які розглядаються судом в порядку цивільного судочинства (а.с. 7, 8-9). Відповідно до висновку спеціаліста Нікопольського районного відділення КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР №161 від 07.03.2024, на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді - вкушеної рани волосяної частини голови, вкушених ран обличчя, вкушених рани правої верхньої кінцівки та спини, синця спини - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії твердих предметів з відносно обмеженою пошкоджуючою поверхнею, якими могли бути і зуби тварини (собаки) (а.с. 12). З копії виписного епікризу зі стаціонарної карти травматологічного відділення №1269 від 12.12.2023 вбачається, що ОСОБА_2 встановлений діагноз - укушена рана правої лобної ділянки. Укушена рана лівої щоки. Забій та садна тулуба та правого ліктьового суглобу (а.с. 30). На підтвердження придбання медичних препаратівпозивачка надала до суду копії квитанцій про купівлю медичних препаратів, пов`язаних з лікуванням внаслідок укусів собаки (а.с. 33, 37). Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини. Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно усталеної судової практики при розгляді позовів про відшкодування шкоди необхідно мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Тому колегія суддів, проаналізувавши підстави звернення до суду та норми цивільного законодавства України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зазначає, що цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (заподіювача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши факт спричинення позивачці легких тілесних ушкоджень у вигляді вкушеної рани волосяної частини голови, вкушених ран обличчя, вкушених рани правої верхньої кінцівки та спини, синця спини, які були завдані собакою; приймаючи до уваги, що тілесні ушкодження, яких зазнала ОСОБА_2 , були отримані внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , що виразилась у незабезпеченні останнім належних умов утримання великої собаки, що в результаті призвело до заподіяння шкоди позивачці; враховуючи загальні підстави деліктної відповідальності, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_2 права на відшкодування майнової шкоди, заподіяної собакою, яка утримується ОСОБА_1 у розмірі 2727,20 грн, яка, у відповідності до квитанцій та чеків, з урахуванням медичних призначень, є витратами, пов`язаними з лікуванням. За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тобто, суд повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 зазнала душевних та фізичних страждань під час нападу великої агресивної собаки; позивачка пережила страх під час агресивних укусів тварини, які були, зокрема, здійснені за обличчя; у подальшому позивачка відчувала біль, була змушена витрачати час для відвідування медичних закладів, проходити медичну експертизу, придбавати медичні препарати; до цього часу позивачка відчуває страх щодо собаки; з урахуванням викладеного, позивачка має право на відшкодування моральної шкоди. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 25000,00 грн., виходячи з глибини моральних та душевних страждань позивачки, характеру тілесних ушкоджень у вигляді «вкушеної рани волосяної частини голови, вкушених ран обличчя, вкушених рани правої верхньої кінцівки та спини, синця спини», глибину та тривалість пережитих фізичних страждань, а також рівень порушення звичайного способу життя, характер та тяжкість змін у її житті та вимог розумності та справедливості. Аргументи апеляційної скарги щодо недоведеності вини відповідача спростовуються матеріалами справи. Відповідно до загальних засад деліктної відповідальності, закріплених, зокрема, у статті 1166 Цивільного кодексу України, діє презумпція вини заподіювача шкоди. Таким чином, саме на відповідача покладається обов`язок довести відсутність своєї вини у заподіянні шкоди або наявність обставин, що виключають його відповідальність. Отже, відповідач повинен був довести, що шкоду заподіяно не внаслідок його поведінки чи неналежного утримання тварини. Проте таких доказів суду не подано; до суду апеляційної інстанції відповідач чи його представник не зявились, про наявність поважних причин неявки суду не повідомили, клопотань про витребування доказів судом не заявлено. Посилання апелянта на практику Верховного Суду у нібито аналогічних справах є безпідставними та не відповідають дійсності. Так, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі №337/4962/20 (на яку посилається апелянт) міститься виключно судовий наказ Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2020 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. У справі №522/1959/21 (на яку посилається апелянт) у Реєстрі наявна лише постанова Приморського районного суду м. Одеси у справі про адміністративне правопорушення. Жодних постанов Верховного Суду від 15.06.2022 чи від 07.09.2022 у вказаних справах Реєстр не містить. Отже, наведені в апеляційній скарзі посилання є помилковими і не можуть бути враховані судом як належне обґрунтування доводів апелянта. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді О.В. Агєєв В.С. Городнича