LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803182/2741/17

від 29.03.2023 ·

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/906/23 Справа № 182/2741/17 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Лаченкової О.В. суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі Піменовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приміської сільської ради Нікопольського району про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приміської сільської ради Нікопольського району про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину спадкового майна, - ВСТАНОВИЛА: В червні 2017 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приміської сільської ради Нікопольського району про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом та в січні 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приміської сільської ради Нікопольського району про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину спадкового майна. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_3 , після смерті якого залишилась спадщина у вигляді домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 04 червня 2004 року. Згідно із вказаним свідоцтвом житловий будинок має загальну площу 83,1 кв .м, житлову площу 63,1 кв. м, опис об`єкта житловий будинок А; сарай В, літня кухня Б, підвал Дпд, гараж Ж, теплиця Т, вбиральня З, Душ И, спорудження № 1-6. За життя ОСОБА_3 заповіту не склав. Єдиним спадкоємцем за законом є позивач, інших спадкоємців немає. У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернувся до Першої нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата, ОСОБА_3 . Однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 вересня 2016 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий будинок у зв`язку з тим, що він не надав оригінал документу, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А загальною площею 83,1 кв. м, сараю В, літньої кухні Б, підвалу Дпд, гаражу Ж, теплиці Т, вбиральні З, Душу И, спорудження № 1-6 у порядку спадкування за законом після смерті його брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду уточнений позов до ОСОБА_2 , Приміської сільської ради Нікопольського району, в якому просив, крім домоволодіння, визнати за ним право власності в порядку спадкування на 3/4 частини автомобіля ВАЗ 21093,1996 року випуску, зареєстрованого за померлим ОСОБА_3 . У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Приміської сільської ради Нікопольського району про визнання права власності в порядку спадкування. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дочка ОСОБА_4 , яка проживала у будинку АДРЕСА_1 . На час смерті вона проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть доньки була для нього потрясінням, він важко переживав її втрату, тим більше, що після смерті дружини залишився на самоті. Через п`ять місяців після смерті доньки помер і його зять ОСОБА_3 . Зауважив, що є спадкоємцем першої черги за законом після смерті дочки, прийняв спадщину шляхом подачі заяви до державної нотаріальної контори. Однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, так як він не надав оригіналу документа, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок. З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив встановити для нього додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті доньки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ним право власності на 1/4 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_3 ; визнати за ним право власності на 1/4 частку автомобіля марки ВАЗ 21093, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрований за померлим ОСОБА_3 . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (та складається з: житлового будинку А, загальною площею 83.1 кв.м., житловою площею 63,1 кв.м.; сараю В, літньої кухні Б, підвалу Дпд, гаражу Ж, теплиці Т, вбиральні З, душу И, споруджень № 1-6), в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (яке складається з: житлового будинку А, загальною площею 83,1 кв.м., житловою площею 63,1 кв.м.; сараю В, літньої кухні Б, підвалу Дпд, гаражу Ж, теплиці Т, вбиральні 3, душу И, спорудження № 1-6), в порядку спадкування за законом після смерті доньки ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину частину автомобіля марки ВАЗ 21093, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрованого за померлим ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2008 року, у порядку спадкування за законом після смерті доньки ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року, ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. У відзиві сільського голови Приміської сільської ради Нікопольського району на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року просить залишити рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Інші відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , Приміської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Приміської сільської ради Нікопольського району про визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково. Встановлено ОСОБА_2 додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті доньки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року скасовано. Справу 182/2741/17 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_2 . Померла ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . На час смерті ОСОБА_4 проживала у домоволодінні АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_3 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 червня 2004 року, виданого виконкомом Менжинської сільської ради. 26 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Постановою державного нотаріуса Першої нікопольської державної нотаріальної контори від 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 з причини не надання оригіналу документу, який підтверджує право власності спадкодавця на майно. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року, за заявою позивача ОСОБА_2 від 13 січня 2016 року, йому встановлено додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини, після смерті доньки ОСОБА_4 21 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Першої нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки ОСОБА_4 . Постановою державного нотаріуса Першої нікопольської державної нотаріальної контори від 21 квітня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право власності на спадщину, через відсутність у заявника свідоцтва про право власності на будинок за спадкодавцем. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року скасовано рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача. Задовольняючи частково первісні позовні вимоги та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що сторони не пропустили строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, розподілив спадкову масу з урахуванням поданої позивачем ОСОБА_1 заяви про залишення частини позовних вимог щодо розподілу автотранспортного засобу без розгляду. Також, і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .. Однак, і позивачу по справі, і відповідачу нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про спадщину з формулюванням: «спадкоємець не надав документ, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок». Нотаріусом не було зазначено в жодній з постанов (ні позивачу, ні відповідачу) про те, що хтось із сторін по справі пропустив 6-місячний термін, визначений законом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на спадщину мають і ОСОБА_2 - після смерті доньки ОСОБА_4 (на 1/4 частину спірного будинку та 1/4 частину автомобіля), і ОСОБА_1 - після смерті брата ОСОБА_3 (на 3/4 частини спірного будинку) та враховуючи, що позивач відмовився від визнання за собою права власності на автомобіль і просив залишити його позовні вимоги в цій частині без розгляду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що задоволенню в частині прав власності на автомобіль підлягають лише вимоги позивача за зустрічним позовом. Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними». Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Так, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року було витребувано у Першої Нікопольської державної нотаріальної контори належним чином завірені копії спадкових справ, які заведені після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15 листопада 2021 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла копії вищезазначених спадкових справ, з яких вбачається наступне. ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернувся 26 грудня 2015 року. Поставною державного нотаріуса Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Чубенко І.С. від 23 вересня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю оригіналу документу, який підтверджує право власності спадкодавця на майно. 21 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки ОСОБА_4 . Постановою державного нотаріуса Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Чубенко І.С. від 21 квітня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті доньки ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії, зазначено відсутність оригіналу документу, який підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно. Тобто, підставами для відмови у вчиненні нотаріальної дії щодо прийняття спадщини ОСОБА_2 було саме відсутність документів на спадкове майно, а не пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини. Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 після ухвалення місцевим судом рішення помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним запитом суду та відповіддю на нього (том 2, а. с. 211, 217). Відповідно до інформаційної довідки №930/01-16 від 28.12.2021 року Першої Нікопольської державної нотаріальної контори у Спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкова справа не заводилася.(т.1.а.с.217). Отже встановлено, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 не заводилася і визначити правонаступника немає можливості. Відповідно до ч.1 ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно до п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Таким чином, відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво. Крім того, спадкове наступництво не вичерпується лише правами та обов`язками, належними спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Як наголошується у цьому аспекті в законодавстві, до складу спадщини включаються не лише суб`єктивні права та обов`язки у справжньому розумінні слова (наприклад, право власності або право кредитора в зобов`язанні), але й правові утворення, які знаходяться на шляху від правоздатності до суб`єктивних прав. Прикладом таких утворень є закріплена у ч.2 ст.344 ЦК України правова можливість особи, яка заявляє про давність володіння, приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги сторін, оскільки сторони не пропустили строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк спадщину після смерті доньки не прийняв, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме: відповідачу нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про спадщину з формулюванням: «спадкоємець не надав документ, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок» (а.с.11, 177 т.1). Нотаріусом не було зазначено в постанові про те, що відповідач по справі пропустив 6-місячний термін, визначений законом. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»