Постанова Рівненський апеляційний суд № 562/3219/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2026 року м. Рівне Справа № 562/3219/25 Провадження № 22-ц/4815/659/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С. секретар судового засідання Пиляй І. С. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» відповідач ОСОБА_1 відповідач Фермерське господарство «Агро Нікос» розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року у складі судді Чорного І. А., ухвалене в м. Здолбунів Рівненської області, в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» звернулася до Здолбунівського районного суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро Нікос» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису щодо державної реєстрації. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 07.08.2018 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» (Орендар) було укладено Договір оренди землі № б/н, за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5622681800:11:002:0032, загальною площею 1,5626 га, що розташована на території Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області. Відповідно до п. 8 Договору оренди землі, договір укладено строком на 7 років, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем. Після закінчення цього строку орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У зв`язку із закінченням 07.08.2025 року строку дії Договору, на виконання п. 8 Договору оренди, позивачем 03.05.2025 року спрямовано відповідачу лист повідомлення вих. №2826 від 22.04.2025 року про намір продовжити дію Договору оренди землі. До цього листа додано два оригінальних примірника додаткової угоди про продовження дії договору, підписані зі сторони орендаря (трек-номер відправлення 0505297952450). Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження Договору на новий строк. Вказував, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Таким чином, позивач (Орендар) скористався своїм переважним правом на поновлення договору та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Зазначав, що позивач (Орендар) належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та Законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проект додаткової угоди. 20.08.2025 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФГ «Агро Нікос» (Орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5622681800:11:002:0032 для ведення особистого селянського господарства. Укладеним Договором, ОСОБА_1 та ФГ «Агро Нікос» порушили переважне право Позивача на укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:11:002:0032 на новий строк. Із цих підстав просило: визнати укладеною додаткову угоду №б/н від 22.04.2025 року до договору оренди землі №б/н від 07.08.2018 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 ; визнати відсутнім у ФГ «Агро Нікос» права оренди на земельну ділянку площею 1,5626 га, кадастровий номер 5622681800:11:002:0032; скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,5626 га, кадастровий номер 5622681800:11:002:0032, яка розташована на території с. Дермань Друга Здолбунівського району Рівненської області, номер запису про інше речове право: 61283489; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро Нікос» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису щодо державної реєстрації. Рішення суду першої інстанції вмотивоване гарантованим законом принципом свободи договору та відповідності його внутрішній волі й обґрунтоване підтвердженими належними доказами обставинами справи, які вказують на відсутність у позивача суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, зокрема, щодо порушення переважного права ТОВ «Західна агровиробнича компанія», оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку вказала на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що беззаперечно свідчить про відсутність її волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з позивачем. Судом також враховано, що укладення ОСОБА_1 нового договору оренди землі з іншим орендарем не порушує переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія», оскільки дія попереднього договору оренди землі закінчилася 07.08.2025 року, а новий договір з іншим орендарем Фермерським господарством «Агро Нікос» укладений відповідачем вже після його припинення 20.08.2025 року. Вважаючи рішення суду незаконним, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що лист-повідомлення надісланий орендарем, було отримано орендодавцем 06.05.2025 року. Відповідь на цей лист-повідомлення необхідно було надати орендодавцем до 06.06.2025 року. Натомість орендодавцем, в порушення процедури передбаченої договором оренди землі, як стверджує сторона відповідача, відмову від продовження орендних відносин було надано 14.06.2025 року. Стверджує, що жодної відповіді на лист-повідомлення направлений позивачем, у порядку визначеному ст. 33 Закону України «Про оренду землі», позивач від відповідача не отримував. Подана відповідачем-1 заява не відповідає вимогам встановленим ст. 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема, вона не містить жодних обґрунтованих заперечень щодо запропонованих апелянтом умов. Відповідач-1 взагалі не розглянула пропозицію апелянта на укладення договору оренди на новий строк, не провела з апелянтом жодних переговорів, не повідомила апелянта про умови на яких відповідач-1 готовий продовжувати договірні відносини з апелянтом та навіть не спробувала ініціювати та досягти з ним домовленості, або визначити свої умови, на яких вона готова продовжити орендні правовідносини, а тому не можна стверджувати, що сторони не досягли домовленості щодо нових умов договору, оскільки орендодавець навіть їх не розглядала та не оцінювала їх на прийнятність. У справі відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують належним чином оформлений та направлений лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення у відповідь на надісланий раніше орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, або спроби ініціювати і провести орендодавцем переговори, або визначити для орендаря хоч якісь умови. Крім того, судом не було досліджено та встановлено умов, на яких відповідач-1 та відповідач-2 уклали між собою договір оренди землі. Вказує, що договір оренди землі, який було укладено між апелянтом і відповідачем-1 встановлював розмір орендної плати 12,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9210,57 грн., в той час, як спірний договір, укладений між відповідачем-1 з відповідачем-2, встановлює лише 3% від нормативної грошової оцінки, причому без зазначення самої оцінки та без визначення конкретного розміру орендної плати. Новий договір оренди було укладено відповідачем-1 на істотно гірших та економічно невигідних умовах, ніж ті, які пропонував апелянт у своєму листі-повідомленні щодо укладення додаткової угоди. Даний факт є очевидним свідченням порушення відповідачем-1 переважного права апелянта на продовження орендних відносин на більш вигідних для відповідача-1 умовах. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на відповідачів. У поданих відзивах на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , ФГ «Агро Нікос» - адвокат Штогрін В. С. вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:11:002:0032, загальною площею 1,5626 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Дерманьської Другої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.09.2025. Між ОСОБА_1 (орендодавець) та Західна агровиробнича компанія» (орендар) було укладено договір оренди землі від 07.08.2018, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.09.2025 року. Відповідно до умов вищезазначеного договору оренди землі, його укладено строком до 07.08.2025 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Маючи намір продовжити договірні відносини з ОСОБА_1 , ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листом-повідомленням за вих. №2826 від 22.04.2025 звернулося із пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки. До цього листа було долучено додаткову угоду №б/н від 22.04.2025, в якій запропоновано: 1.1 доповнити розділ «Строк дії Договору» наступним пунктом: Даний Договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах. Жодних заяв, заперечень щодо не поновлення цього договору сторони не мають та ними не направлялись; 1.2. доповнити розділ «Умови використання земельної ділянки» наступним пунктом: Поновлення Договору оренди. Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї зі Сторін цього Договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору. Вчинення інших дій Сторонами Договору для його поновлення не вимагається. Лист-повідомлення та додаткову угоду було направлено ОСОБА_1 , поштовим відправленням, що підтверджується описом вкладення, адресованим орендодавцю. У відповідь на цей лист ОСОБА_1 14.06.2025 на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» направила лист про непродовження договору, в якому вона вказала, що в серпні 2025 року закінчується строк договору оренди з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:11:002:0032, на новий строк здавати в оренду зазначену земельну ділянку не має наміру, просила не обробляти її під урожай 2026 року. Направлення листа про непродовження договору позивачу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» підтверджується фіскальним чеком, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення «Укрпошта» від 14.06.2025 №3575100002179, на якому міситься підпис уповноваженої особи від 20.06.2025 року (а.с. 69). 20.08.2025 між ОСОБА_1 та ФГ «Агро Нікос» було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:11:002:0032, що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2025. Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» доводила, що дії ОСОБА_1 не відповідають умовам договору оренди землі, положенням земельного законодавства та порушують його переважне право на поновлення оренди землі. Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1ст.638 ЦК України). Вимогами ч.ч.1-3 та ч.ч. 5-6 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»). Частиною 1 ст. 19 цього Закону передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін. Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі». Так, відповідно до ч. 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті). Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передання земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті). Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18). Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст.33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин. При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року в справі № 923/925/18. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Судом встановлено, що до закінчення строку дії договору оренди, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листом-повідомленням за вих. №2826 від 22.04.2025 повідомило ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. У відповідь ОСОБА_1 14.06.2025 на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» направила лист про непродовження договору, в якому вона заперечила проти поновлення орендних відносин з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:11:002:0032, просила залишити земельну ділянку та не приступати до її обробітку. Ці обставини безспірно свідчать про дотримання відповідачкою ОСОБА_1 умов договору оренди землі та положень земельного законодавства та спростовують твердження позивача про порушення його переважного права на поновлення договору оренди землі. Як зазначалося судом, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ст.203 ч.3 ЦК України). Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Таким чином, для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності: дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін. В даному випадку волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на поновлення договору оренди землі відсутнє і цей факт доведено до відома позивача у належній процедурній формі. Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №379/1354/18, від 25.03.2020 у справі 379/1439/18, від 15.02.2023 у справі №399/295/11, від 15.05.2023 у справі №693/137/22. У постановах від 28.05.2024 у справі №604/648/23, від 12.04.2024 у справі №131/970/23 Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Крім того, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року в справі № 604/646/23 (провадження № 61-1814св24). За приписами статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулює, та сталою судовою практикою Верховного Суду, висновки якого, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦК України, є обов`язковими до врахування при розгляді спірних правовідносин, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність у позивача суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, зокрема, щодо порушення переважного права ТОВ «Західна агровиробнича компанія», оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку вказала на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що беззаперечно свідчить про відсутність її волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з позивачем, а тому, переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі на новий строк є припиненим і не підлягає судовому захисту. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, частково задовольнивши позовні вимоги, та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення. Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Боймиструк С. В. Шимків С. С.