Постанова 4815 № 562/3282/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 року м. Рівне Справа № 562/3282/25 Провадження № 22-ц/4815/656/26 Головуючий у Здолбунівському районному суді Рівненської області: суддя Ковалик Ю.А. Рішення суду першої інстанції (повний текст) ухвалено: 24 грудня 2025 року у м. Здолбунів Рівненського району Рівненської області Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О. секретар судового засідання: Пиляй І.С. за участі: учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Західна агровиробнича компанія" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Агро Нікос" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису щодо державної реєстрації, в с т а н о в и в: У жовтні 2025 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (далі ТОВ "Західна агровиробнича компанія") до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Агро Нікос" (далі ФГ "Агро Нікос") про визнання укладеною додаткової угоди № б/н від 01.04.2025 до договору оренди землі №б/н від 27.04.2016 між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 , визнання відсутнім права оренди у ФГ «Агро Нікос» на земельну ділянку з кадастровим номером 5622681800:09:005:0044 загальною площею 2,08 га та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 2,08 га, кадастровий номер 5622681800:09:005:0044, яка розташована на території Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, номер запису про інше речове право 60957409. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 27 квітня 2016 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ «Колос-Інвест» як орендарем було укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, кадастровий номер 5622681800:09:005:0044, загальною площею 2,08 га, що розташована на території Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області. Відповідно до п. 8 договору оренди землі, з урахуванням змін додаткової угоди від 23.07.2018, його укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку ця додаткова угода та право оренди на її підставі є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Додатковою угодою б/н від 23.07.2018 до договору (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) орендаря змінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Право оренди було зареєстровано 26 липня 2016 року і ТОВ «Західна агровиробнича компанія» набуло право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 5622681800:09:005:0044, до 23 липня 2025 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У зв`язку із закінченням 23 липня 2025 року строку дії договору і на виконання умов договору оренди позивачем 03 квітня 2025 року направлено ОСОБА_1 лист з повідомленням про намір продовжити дію договору оренди землі № б/н від 27.04.2016. До листа долучено два оригінальних примірники додаткової угоди про продовження дії договору, підписані орендарем. Проте відповіді на лист відповідач не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження договору на новий строк. На думку ТОВ "Західна агровиробнича компанія", дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Отже, орендар скористався своїм переважним правом на поновлення договору та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому він належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проект додаткової угоди. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2025 право оренди спірної земельної ділянки, яка знаходиться на території Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 60957409 від 29.07.2025. Тобто позивач дізнався про те, що ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у ТОВ "Західна агровиробнича компанія", з ФГ «Агро Нікос». Тому укладенням зазначеного договору ОСОБА_1 та ФГ «Агро Нікос» порушили переважне право позивача на укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:09:005:0044 на новий строк. Рішенням Здолбунівського районного суду від 24 грудня 2025 року ТОВ "Західна агровиробнича компанія" відмовлено у позові до ОСОБА_1 , ФГ "Агро Нікос" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису щодо державної реєстрації. У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими, та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати та задовольнити позов повністю. Обґрунтовуючи її, зазначалося про суперечність висновків суду встановленим ним же обставинам. Так, суд у рішенні вказує, що орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, так як лист-повідомлення заявником був надісланий 09 квітня 2025 року. ОСОБА_1 отримав це повідомлення 15 квітня 2025 року, а тому мав би надати відповідь на нього до 15 травня 2025 року. Натомість такої відповіді матеріали справи не містять, такого листа не існує і ТОВ "Західна агровиробнича компанія" неодноразово про це наголошувалося. Не погоджується із твердженням суду про визнання доданого до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 листа від 23 травня 2025 року з фіскальним чеком від 24 травня 2025 року належною відповіддю і не взяв до уваги, що орендодавцем пропущено термін відповіді на лист-повідомлення, який становить один місяць. При цьому його лист містить інформацію про самообробіток власником земельної ділянки, а договір оренди земельної ділянки укладено між відповідачами 18 липня 2025 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди землі, укладеному із ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Отже, переважне право орендаря є порушеним, а тому повинно бути відновленим у судовому порядку. За цих обставин оскаржуване рішення не відповідає висновкам Верховного Суду у постановах 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19, від 22 травня 2019 року у справі №233/844/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц. Крім того, покликається на те, що право власності не є безумовним, а власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Власність не лише надає переваги, але і покладає певні обов`язки на власників майна, чим гарантується дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників та користувачів об`єктами власності. У поданих відзивах ОСОБА_1 і ФГ "Агро Нікос", вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги. Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як з`ясовано судом, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5622681800:09:005:0044, загальною площею 2,08 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського (зараз Рівненського) району Рівненської області. Цей факт підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.09.2025 р. 27 квітня 2016 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ "Колос Інвест" як орендарем укладено договір оренди землі щодо належної орендодавцю спірної земельної ділянки. В подальшому на підставі додаткової угоди № 1 від 23 липня 2018 року до договору оренди землі від 27 квітня 2016 року відбулася заміна сторони орендаря на ТОВ "Західна агровиробнича компанія", а також змінено строк дії оренди - до 23 липня 2025 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Відповідні зміни було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.09.2025. Маючи намір продовжити договірні відносини з ОСОБА_1 , ТОВ "Західна агровиробнича компанія" листом-повідомленням за вих. №2526 від 03.04.2025 звернулося до відповідача з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки. До листа було долучено додаткову угоду від 01 квітня 2025 року, де запропоновано: "1.1 доповнити розділ "Строк дії договору" наступним пунктом: Даний договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах. Жодних заяв, заперечень щодо не поновлення цього договору сторони не мають та ними не направлялись; 1.2. доповнити розділ "Умови використання земельної ділянки" наступним пунктом: Поновлення договору оренди. Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї зі сторін цього договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається". Лист-повідомлення та додаткову угоду було направлено ОСОБА_1 поштовим відправленням, що підтверджується описом вкладення в пріоритетний лист, адресованим орендодавцю. 24 травня 2025 року на адресу товариства направлено лист-повідомлення від ОСОБА_1 від 23.05.2025, в якому він повідомив про відсутність у нього наміру передавати в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 5622681800:09:005:0044, просив орендаря її залишити та не обробляти. Факт направлення орендодавцем листа-повідомлення для ТОВ "Західна агровиробнича компанія" підтверджується довідкою державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 24 травня 2025 року та рекомендованим повідомленням від того ж дня, оригінали яких оглянуто судом попередньої інстанції. З інформаційної довідки №444580862 від 22 вересня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 18 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ФГ «Агро Нікос» укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:09:005:0044. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки між ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та ОСОБА_1 не було досягнуто домовленості щодо поновлення договору оренди землі №б/н від 27.04.2016, строк якого закінчився 23 липня 2025 року, тому орендодавець 18 липня 2025 року уклав договір оренди землі з іншим орендарем ФГ «Агро Нікос», який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 липня 2025 року. З такими висновками колегія суддів погоджується. Згідно із ч. 1 ст. 2, ст.ст. 13, 16, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін. Відповідно до ст.ст. 90, 124 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Частиною першою ст. 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Отже, користування чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливе на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди, укладений між орендодавцем і орендарем. Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України). Норми частин першої-третьої, п`ятої-шостої ст.203 ЦК України вказують, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. За частиною другою ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі". Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Так, відповідно до ч.ч. 1-5 цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті). Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передання земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті). Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18 зазначається, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст.33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин. При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі") процедури, так і наявності волевиявлення сторін. Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду попередньої інстанції, бере до уваги, що переважне право орендаря, яке підлягає судовому захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Як встановлено, до закінчення строку дії договору оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія" листом-повідомленням за вих. № 2526 від 03.04.2025 повідомило ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. 24 травня 2025 року на адресу позивача було направлено лист-повідомлення від орендодавця, що датований 23 травня 2025 року, де він заперечив проти поновлення орендних відносин з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:09:005:0044, просив орендаря залишити земельну ділянку та не приступати до її обробітку. Тому наведені факти спростовують доводи заявника про порушення його прав на переважне право оренди, адже ОСОБА_1 у відповідь на пропозицію щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі повідомив ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про відсутність наміру поновлювати, продовжувати, переукладати, укладати в новій редакції договір оренди землі або будь-яким іншим способом надавати йому право користування належною йому земельною ділянкою. Відповідно до ст.ст. 3, 627, 373, 203 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, крім іншого, свобода договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Отже, для реалізації орендарем свого переважного права необхідна наявність двох складових у їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін. Між тим, волевиявлення ОСОБА_1 на поновлення договору оренди землі відсутнє. Разом з тим незгода орендодавця на поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21 січня 2020 року у справі №379/1354/18, від 25 березня 2020 року у справі 379/1439/18, від 15 лютого 2023 року у справі №399/295/11, від 15 травня 2023 року у справі №693/137/22. При цьому Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі (постанови Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі №604/648/23, від 12 квітня 2024 року у справі №131/970/23, від 28 вересня 2020 року у справі №272/440/18). Крім того, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Таку тезу висловлено Верховним Судом у постанові від 31 січня 2025 року у справі № 604/646/23. Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зогляду на норму статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Судом попередньої інстанції не встановлено факту порушення переважного права ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на оренду земельної ділянки, що підлягало би судовому захисту, оскільки ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку засвідчив відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що, в свою чергу, вказує про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з позивачем. Тому встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договору оренди землі, зроблено висновок про те, що переважне право ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі на новий строк припинилося на законних підставах. Щодо доводів апеляційної скарги про те, укладенням під час дії попереднього договору оренди ОСОБА_1 договору оренди землі з іншим орендарем порушено переважне право ТОВ "Західна агровиробнича компанія", яке підлягає відновленню, то з ними погодитися не можна. Так, договір оренди із ФГ "Агро Нікос" укладено 18 липня 2025 року, тобто під час дії договору оренди, укладеного орендодавцем із ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Між тим, державна реєстрація договору оренди між ОСОБА_1 і ФГ "Агро Нікос" відбулася 29 липня 2025 року, тобто вже після припинення 23 липня 2025 року договору оренди між ОСОБА_1 і ТОВ "Західна агровиробнича компанія" Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Спростовуються обставинами справи і вимогами закону покликання заявника про те, що лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі направлено орендодавцю 09 квітня 2025 року, яке він отримав 15 квітня 2025 року, а тому мав би надати відповідь на нього до 15 травня 2025 року. Натомість ОСОБА_1 своїм листом від 23 травня 2025 року направив свого листа орендарю про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди, чим висловив своє волевиявлення щодо поновлення договірних відносин. При цьому враховується, що лист-повідомлення було надіслано орендодавцем на адресу ТОВ "Західна агровиробнича компанія" за два місяці до закінчення строку дії договору оренди землі. Не можна погодитися і з аргументами автора апеляційної скарги про необхідність застосування висновків Верховного Суду, що викладені у постановах 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19, від 22 травня 2019 року у справі №233/844/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц. Так, відповідні висновки суду касаційної інстанції зроблено у правовідносинах, які відрізняються від спірних прав та обов`язків обставинами справи, своїми правовою природою та характеристиками, тобто не є подібними і релевантними. В решті доводи апеляційної скарги колегією суддів також визнаються необгрунтованими, а тому відхиляються. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В.Боймиструк С.О.Гордійчук