Постанова 4815 № 562/3202/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 року м. Рівне Справа № 562/3202/25 Провадження № 22-ц/4815/1023/26 Головуючий у Здолбунівському районному суді Рівненської області: суддя Чорний І.А. Рішення суду першої інстанції (скорочений текст) проголошено: о 15 год. 36 хв. 17 лютого 2026 року у м. Здолбунів Рівненського району Рівненської області Повний текст рішення складено: 17 лютого 2026 року Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С. секретар судового засідання: Маринич В.В. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія"; відповідач1 ОСОБА_1 ; відповідач2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізоч-Агропродукт"; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Західна агровиробнича компанія" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року, в с т а н о в и в: У вересні 2025 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (далі ТОВ "Західна агровиробнича компанія") до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ""Мізоч-Агропродукт" (далі ТОВ "Мізоч-Агропродукт") про визнання укладеною додаткової угоди №б/н від 01 квітня 2025 року до договору оренди землі №б/н від 18 квітня 2016 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 , визнання відсутнім права оренди у ТОВ "Мізоч-Агропродукт" на земельну ділянку з кадастровим номером 5622681900:02:006:0161, яка розташована на території Дерманської Першої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, загальною площею 1, 6248 га, та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5622681900:02:006:0161, яка розташована на території Дерманської Першої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, номер запису про право оренди: 61067691. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 18 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Колос-Інвест» було укладено договір оренди землі №б/н, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5622681900:02:006:0161, загальною площею 1,6248 га, що розташована на території Дерманської Першої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області. Згідно з пунктом 8 договору його укладено строком на 7 років. Додатковою угодою №1 від 25.07.2018 до договору (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) орендаря змінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а пунктом 3 внесено зміни до п. 8 договору та викладено його в такій редакції: «Договір укладено строком на 7 (сім) років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово рендодавця про намір продовжити його дію». Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 17145746. З урахуванням додаткової угоди строк договору сплив 25 липня 2025 року. У зв`язку із закінченням 25 липня 2025 року строку дії договору і на виконання п. 8 договору оренди позивачем 08 квітня 2025 року направлено ОСОБА_1 лист- повідомлення №2053 від 03 квітня 2025 року про намір продовжити дію договору оренди землі. До листа долучено два оригінальних примірники додаткової угоди про продовження дії договору, підписані орендарем. Проте відповіді на вказаний лист відповідач1 не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження договору на новий строк. Вважав, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Тому позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору та запропонував підписати додаткову угоду. При цьому він належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проект додаткової угоди. 25 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мізоч-Агропродукт» укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5622681900:02:006:0161 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Укладенням цього договору відповідачі порушили переважне право ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622681900:02:006:0161 на новий строк. Рішенням Здолбунівського районного суду від 17 лютого 2026 року ТОВ "Західна агровиробнича компанія" відмовлено у позові до ОСОБА_1 , ТОВ "Мізоч-Агропродукт" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису щодо державної реєстрації. У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати та задовольнити позов повністю. Обґрунтовуючи її, зазначалося про те, що поданий ОСОБА_1 лист-повідомлення від 20 лютого 2025 року не можна розцінювати як відповідь на лист-повідомлення орендаря щодо поновлення договору оренди землі, адже його складено та направлено до того, як орендар реалізував своє переважне право і надіслав лист-повідомлення. Так само не погоджується і з листом-повідомленням від 18 квітня 2025 року як доказом на спростування пропозиції позивача. Вважає, що врахування судом факту направлення цього листа відповідачем1 суперечить Закону України "Про поштовий зв`язок", Правилам надання поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270. При цьому належними доказами відправлення іншій стороні листа з конкретним змістом є опис вкладення в поштовий конверт з підписом працівника поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля, що підтверджує надання поштових послуг. Відсутність цих доказів унеможливлює ідентифікацію вкладення та вмісту конвертів. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено єдиний можливий порядок дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та певні правові запобіжними для захисту орендаря як більш вразливої сторони у правовідносинах від умисного і безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних відносин. Між тим, орендодавцем не додержано вимог профільного законодавства. На його думку, судом зроблено також помилковий висновок щодо відсутності волевиявлення у ОСОБА_1 , адже не відповідає обставинам справи та ґрунтується виключно на припущеннях. Неповнота з`ясування обставин, що мають значення для справи, полягає у дотриманні заявником встановленого договором оренди порядку з метою реалізації свого переважного права на продовження орендних відносин. Звертає увагу і на те, що право власності не є безумовним, а власність не може використовуватися на шкоду людині і суспільству (ст.ст. 13, 41 Конституції України). Щодо порушення норм процесуального права, то покликається на недодержання відповідачем1 порядку подання доказів у справі, що встановлено ст. 83 ЦПК України, а також їх хибну оцінку в сукупності, як це передбачено ст. 89 ЦПК України. З огляду на наведене судом не застосовано ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 1993 року у справі "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", від 23 жовтня 1996 року у справі "Ankerl v. Switzerland", ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ст.ст. 6, 13, 317, 319 ЦК України, висновок у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01 жовтня 2025 року у справі №904/3193/24. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги. Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як з`ясовано судом, ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 5622681900:02:006:0161, загальною площею 1,6248 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Дерманської Першої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що підтверджується інформаційною довідкою №444489001 від 22 вересня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. 18 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Колос-Інвест» було укладено договір оренди землі щодо належної орендодавцю вказаної земельної ділянки, а в подальшому згідно з додатковою угодою №1 від 25 липня 2018 року до договору оренди землі від 18 квітня 2016 року відбулася заміна орендаря на ТОВ «Західна агровиробнича компанія». При цьому також змінено строк дії оренди - до 25 липня 2025 року, а відповідні зміни зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що встановлено з інформаційної довідки №444489001 від 22 вересня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. За умовами зазначеного договору оренди землі у редакції додаткової угоди від 25 липня 2018 року договір укладено строком до 25 липня 2025 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Маючи намір продовжити договірні відносини з ОСОБА_1 , ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листом-повідомленням за №2053 від 03 квітня 2025 року звернулося до відповідача з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки. До листа було долучено проект додаткової угоди від 01 квітня 2025 року, де запропоновано: "1.1 доповнити розділ "Строк дії договору "наступним пунктом: Даний договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах. Жодних заяв, заперечень щодо не поновлення цього договору сторони не мають та ними не направлялись; 1.2. доповнити розділ "Умови використання земельної ділянки" наступним пунктом: Поновлення договору оренди. Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї зі сторін цього договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається". Наведені лист-повідомлення та проект додаткової угоди було направлено ОСОБА_1 08 квітня 2025 року поштовим відправленням, що вбачається з опису вкладення в пріоритетний лист, адресованим орендодавцю та врученим одержувачу 19 квітня 2025 року. Разом з тим, раніше, 20 лютого 2025 року, на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було направлено заяву про непродовження договору від орендодавця - ОСОБА_1 , датовану тим самим числом, в якій вона звертала увагу позивача на те, що не продовжуватиме орендні відносини з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та дію договору оренди належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 5622681900:02:006:0161 площею 1,6248 га. Факт направлення рекомендованого листа №3574000195631 для ТОВ «Західна агровиробнича компанія» стверджується фіскальним чеком Державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 20 лютого 2025 року. При цьому отримання листа №3574000195631 орендарем 25 лютого 2025 року підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення форми 119 підприємства "Укрпошта". 23 квітня 2025 року на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було направлено заяву про непродовження договору від орендодавця, датовану 18 квітня 2025 року, в якій вона вказувала про відсутність наміру продовжувати орендні відносини з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та дію договору оренди належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 5622681900:02:006:0161 площею 1,6248 га. Факт направлення рекомендованого листа №3574000194660 для ТОВ «Західна агровиробнича компанія» встановлено з фіскального чеку Державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 23 квітня 2025 року. При цьому отримання листа №3574000194660 позивачем 28 квітня 2025 року підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення форми 119 підприємства "Укрпошта". З інформаційної довідки №444489001 від 22 вересня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що 25 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мізоч-Агропродукт» було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622681900:02:006:0161. Вважаючи, що його суб`єктивні цивільні права на оренду землі порушуються відповідачами внаслідок неможливості реалізації свого переважного права на поновлення відповідного договору, у вересні 2025 року в суд звернулося ТОВ "Західна агровиробнича компанія" з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "Мізоч-Агропродукт" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі і визнання відсутнім права оренди земельної ділянки. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 до закінчення строку договору оренди землі повідомила орендаря про відсутність наміру поновлювати, продовжувати, переукладати, укладати в новій редакції договір оренди землі або в будь-який інший спосіб надавати йому право користування належною їй земельною ділянкою. При цьому листи орендодавця є достатніми доказами відмови ОСОБА_1 від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк. Запропонований ТОВ "Західна агровиробнича компанія" проект додаткової угоди до договору оренди землі містить умови, які відрізняються від умов договору оренди, а також ним запропоновано доповнити такий договір новими пунктами. Щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на лист-повідомлення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» від 03 квітня 2025 року з приводу реалізації переважного права на укладення відповідного договору оренди землі на новий строк, то ці обставини не спростовують відсутності у орендодавця наміру продовжувати договірні правовідносини з позивачем як орендарем, про що він його завчасно уже повідомив. Крім того, для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін. Натомість волевиявлення ОСОБА_1 на поновлення договору оренди землі відсутнє. Отже, незгода орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб. Тому судом у задоволенні позову ТОВ "Західна агровиробнича компанія" відмовлено. З такими висновками погоджується колегія суддів. Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до ст.ст. 90, 124 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Норма статті 16 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди. Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України). Правилами частин першої-третьої, п`ятої-шостої ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідно до ст. ст. 13, 19 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін. За змістом частини другої ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі". Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Так, відповідно до положень ч.ч. 1-5 цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті). Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передання земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті). Ці вимоги узгоджуються із загальною нормою, встановленою ч. 1 ст. 777 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 виснувала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин. При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі") процедури, так і наявності волевиявлення сторін. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає судовому захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін. Між тим, волевиявлення ОСОБА_1 як орендодавця на поновлення договору оренди землі відсутнє. При цьому незгода орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року у справі №379/1354/18, від 25 березня 2020 року у справі 379/1439/18, від 15 лютого 2023 року у справі №399/295/11, від 15 травня 2023 року у справі №693/137/22. Також Верховний Суд стверджував, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі (постанови Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі №604/648/23, від 12 квітня 2024 року у справі №131/970/23). Крім того, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року в справі № 604/646/23. Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ТОВ "Західна агровиробнича компанія" у задоволенні позову. Не можна погодитися із доводами апеляційної скарги про хибність висновків суду стосовно оцінки тих обставин, що поданий ОСОБА_1 лист-повідомлення від 20 лютого 2025 року складено та направлено до того, як орендар реалізував своє переважне право і надіслав лист-повідомлення. Тобто є недодержаними вимоги ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Так, судом попередньої інстанції не встановлено факту порушення переважного права ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на оренду земельної ділянки, що підлягало би судовому захисту, оскільки ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку засвідчила відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що, в свою чергу, вказує про відсутність її волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з колишнім орендарем. Тому встановивши відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі, зроблено висновок про те, що переважне право ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі на новий строк припинилося на законних підставах. Не заслуговують на увагу твердження позивача про недодержання судом норм процесуального права. Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би хибне розв`язання спірних відносин, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було. При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Не є обґрунтованими аргументи автора апеляційної скарги про необхідність застосування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01 жовтня 2025 року у справі №904/3193/24. Так, відповідний висновок суду касаційної інстанції зроблено у правовідносинах, які відрізняються від спірних прав та обов`язків обставинами справи, своїми правовою природою та характеристиками, тобто не є подібними і релевантними. Спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції і покликання заявника про помилкове незастосування норм матеріального права, а саме ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 6, 13, 317, 319 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод". а також рішень Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 1993 року у справі "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", від 23 жовтня 1996 року у справі "Ankerl v. Switzerland". Формальними і такими, що суперечать встановленим судом фактам, є аргументи про порушення вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" і Правил надання поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270. В решті доводи апеляційної скарги колегією суддів також визнаються необґрунтованими, а тому відхиляються. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: Н.М.Ковальчук С.С.Шимків