Постанова Сумський апеляційний суд № 950/2646/25

Справа №950/2646/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косолап В. М. Номер провадження 33/816/732/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 172-20 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 19 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Кислої Ю. М., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 950/2646/25 за апеляційною скаргою захисника КОЛОТИЛО Л. М. на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області 29.10.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: захисника адвоката Колотило Л. М., установив: У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвокат КОЛОТИЛО Л. М. просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення, оскільки справа розглянута без участі ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про судове засідання, в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_2 для проведення огляду в закладі охорони здоров`я у зв`язку з відмовою від проходження огляду з використанням спеціального технічного засобу, свідки в суді не допитувалися. Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області 29.10.2025 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно постанови судді, 20.08.2025 близько 17 год. 10 хв. під час виконання обов`язків військової служби на території тимчасового розташування підрозділу в/ч ОСОБА_2 перебував з ознаками алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду воєнного стану. У присутності двох свідків ОСОБА_2 категорично відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Вислухавши доводи захисника Колотило Л. М., яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії КИС № 1841 від 20.08.2025, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 в умовах особливого періоду (воєнного стану) перебував на території тимчасового розташування в/ч із ознаками алкогольного сп`яніння та в присутності двох свідків категорично відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об`єктивно підтверджується, окрім протоколу, дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: - актом фіксації відмови, згідно якого 20.08.2025 о 17:10 ОСОБА_2 перебував на військовій службі з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці) та о 17:15 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; - письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 20.08.2025, згідно яких 20.08.2025 о 17:10 на території тимчасового базування підрозділу в/ч ними був виявлений військовослужбовець ОСОБА_2 , який перебував при виконанні службових обов`язків та мав ознаки алкогольного сп`яніння. Останнього було доставлено для проходження огляду на стан сп`яніння у заклад охорони здоров`я. У їх присутності військовослужбовець відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як докази вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці особи не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає, зокрема, за відмову військовослужбовців від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинене в умовах особливого періоду. Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами) в Україні введено воєнний стан, який був продовжений відповідними Указами Президента України і продовжував діяти на момент вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану»), а особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Отже, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови військовослужбовця ОСОБА_2 , який в умовах особливого періоду перебував на території тимчасового розташування підрозділу в/ч із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а складений відносно ОСОБА_2 протокол за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідає приписам «Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», затвердженої наказом МОУ від 23.10.2021 № 329, якими встановлений механізм складання протоколів про адміністративні правопорушення щодо військовослужбовців ЗСУ, а додатком 1 до вказаної Інструкції затверджено форму протоколу про військове адміністративне правопорушення КУпАП. Згідно п. 4 Розділу II Інструкції у протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імена, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена та по батькові (за наявності), адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Наявний у справі протокол про військове адміністративне правопорушення серії КИС № 1841 від 20.08.2025 ґрунтується на вимогах закону, а саме він складений уповноваженою на те особою, суть правопорушення відповідає диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, істотних недоліків, які б тягли за собою визнання цього процесуального документу недопустимим доказом апеляційним судом не встановлено. Посилання в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах справи направлення на огляд на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки направлення виписується і надається відповідним командиром (начальником) не військовослужбовцю, а відповідному працівнику закладу охорони здоров`я, який буде безпосередньо проводити огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, і залишається у цьому закладі, а не приєднується до матеріалів справи. Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги також відносно того, що суддя суду першої інстанції не допитав свідків, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи (заяви, клопотання тощо) щодо виклику та допиту вказаних свідків, а за власною ініціативою суд не може здійснювати пошук доказів та використовувати їх у своєму рішенні, оскільки встановлені обставини можуть не тільки підтвердити висунуті аргументи, але і спростувати їх, тобто потенційно вони можуть завдати шкоди становищу особи, а тому, за відсутності звернення заінтересованої особи з проханням встановити певні факти чи зібрати конкретні докази, суд обмежився дослідженням лише тих доказів, які були надані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. До того ж, з урахуванням сукупності наведених вище беззаперечних доказів вини ОСОБА_2 , апеляційний суд не вбачає підстав вважати, що допит зазначених свідків міг би повідомити такі обставини, які істотно або кардинально вплинули б на висновки, викладені в постанові судді. Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення права на захист у зв`язку із розглядом справи без участі ОСОБА_2 , то вони задоволенню не підлягають, оскільки справа надійшла до суду першої інстанції 27.08.2025, а судовий розгляд вперше був призначений на 17.09.2025, про що ОСОБА_2 був повідомлений шляхом направлення судової повістки на його абонентський номер мобільного зв`язку в електронному виді, але 15.09.2025 від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю залучення захисника. Наступне судове засідання було призначене на 07.10.2025, про що ОСОБА_2 також був повідомлений шляхом направлення судової повістки на абонентський номер мобільного зв`язку в електронному виді. 02.10.2025 від ОСОБА_2 на електронну пошту знову надійшло клопотання щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції із Сумським окружним адміністративним судом у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в одній із лікарень м. Суми. Однак у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції із Сумським окружним адміністративним судом (відсутність вільного майданчика для бронювання на визначений час), постановою судді від 06.10.2025 у задоволенні цього клопотання було відмовлено. Водночас було задоволено клопотання захисника щодо проведення судового засідання з використанням власних технічних засобів. Чергова дата судового засідання була визначена на 16.10.2025, але 07.10.2025 від ОСОБА_2 вкотре надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із службовим відрядженням, а 14.10.2025 у зв`язку із стаціонарним лікуванням. У наступне судове засідання, призначене на 29.10.2025 ОСОБА_2 та його захисник не з`явились, при цьому адвокат Колотило Л. М. була повідомлена про час і місце розгляду справи шляхом надсилання їй судової повістки через систему «Електронний суд», а ОСОБА_2 шляхом направлення судової повістки на його абонентський номер мобільного зв`язку в електронному виді, що підтверджується відповідними довідками із відмітками про доставлення цих документів. Загальна тривалість провадження справи в суді першої інстанції складала більше двох місяців, протягом яких судові засідання призначалися чотири рази, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується із суддею суду першої інстанції про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_2 , оскільки він своєчасно був сповіщений про місце і час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що допускається положеннями ст. 268 КУпАП, ураховуючи при цьому усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі Конвенція), «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96). У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання». Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім іншого, є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП). Послідовність викладення в диспозиціях правових норм наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини. Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 в умовах особливого періоду знаходився на території тимчасового розташування підрозділу з ознаками сп`яніння та відмовився проходити огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів. Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою ВСП у ЗСУ, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області 29.10.2025 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника КОЛОТИЛО Л. М. на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов