Постанова 4815 № 569/19159/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року м. Рівне Справа № 569/19159/25 Провадження № 22-ц/4815/493/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соловйов Дмитро Ігорович, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У вересні 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №954049018 від 07 травня 2021 року у розмірі 33 986,27 грн. Позов мотивовано тим, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надав відповідачу кредит у сумі 16 750 грн, який останній належним чином не повернув. Право вимоги за цим договором неодноразово відступалося за договорами факторингу: спочатку до ТОВ «Таліон Плюс», згодом до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому до позивача. Передача прав вимоги підтверджується відповідними реєстрами, підписання яких визначено моментом переходу прав. Позивач зазначає, що умови договорів факторингу передбачали можливість відступлення як наявних, так і майбутніх вимог та не суперечать законодавству. Останнє відступлення права вимоги відбулося 04 червня 2025 року на підставі договору факторингу №04/06/25-Ю. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань позивач просить стягнути заборгованість, яка складається з тіла кредиту та нарахованих відсотків. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року позов задоволено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соловйов Дмитро Ігорович, із рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду, обставинам справи й чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав. Апелянт стверджує, що позивач не довів факту укладення кредитного договору саме з відповідачем, оскільки надана електронна копія не підтверджує належного підписання договору та не містить належних ідентифікуючих даних. Також зазначає, що відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів, а подані документи не підтверджують фактичного перерахування грошей саме йому. Крім того, апелянт заперечує наявність належного ланцюга відступлення права вимоги, вважаючи, що позивач не набув права вимоги та не довів підстав звернення до суду. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги. Просить залишити рішенням місцевого суду без змін. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 07 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір №954049018. Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 16 750 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Згідно п. 1.2. Договору кредит надається строком на 126 днів. Відповідно до п. 1.4. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (Дисконтна процентна ставка). Згідно п. 1.5,1.6. Договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (Базова процентна ставка). Відповідно до п. 1.6. Договору, умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує датою платежу. У разі якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості. Згідно п. 2.1.1.6 Договору кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою. 07 травня 2021 року відповідачем також подана Заявка на отримання грошових коштів в кредит, де вказані його дані, зокрема фінансовий номер телефону, електронна адреса, дата народження, паспортні дані, РНОКПП, адреса реєстрації та проживання, а також номер картки НОМЕР_1 . Відповідно до вказаної Заявки на отримання грошових коштів в кредит сума кредиту становила 16 750 грн 00 коп., а строк кредиту - 126 днів. Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сума кредиту становила 16 750 грн 00 коп., строк кредитування - 126 днів. При цьому, акцепт оферти відповідачем (підписання договору одноразовим ідентифікатором) здійснено 07 травня 2021 року о 19:08:16 за номером телефону НОМЕР_2 . З копії платіжного доручення №c28e6eec-a76c-468d-a456-e30f1c709452 від 07 травня 2021 року слідує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на ім`я отримувача Трофимчука В.В. на картковий рахунок НОМЕР_1 кошти згідно договору №954049018 від 07 травня 2021 року в сумі 16 750 грн 00 коп., що також підтверджено і Довідкою №954049018/23052025/Є від 23 травня 2025 року, виданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Окрім того, згідно відповіді, наданої АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250917/74452-БТ від 23 вересня 2025 року на виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2025 року про витребування доказів, картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 . І відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_3 07 травня 2021 року на картку здійснено переказ коштів від Moneyveo в сумі 16 750 грн 00 коп. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, був укладений Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі на дату підписання сторонами такого реєстру прав вимоги (п. 2.1. та п. 4.1. Договору). 28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, була укладена Додаткова угода №19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, була укладена Додаткова угода №26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої текст Договору викладено у новій редакції та строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року. Згідно п. 2.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в новій редакції, згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в новій редакції, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Згідно п. 5.3.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в новій редакції, фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. 31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, була укладена Додаткова угода №27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. 31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, була укладена Додаткова угода №31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року. 31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнтом, та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, була укладена Додаткова угода №32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року. Згідно Реєстру прав вимоги №146 від 10 серпня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №954049018 від 07 травня 2021 року. Згідно Акта звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №146 від 10 серпня 2021 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підтверджують, що станом на 31 грудня 2021 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги №146 від 10 серпня 2021 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як фактором, був укладений Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 2.1. та п. 4.1. Договору). 03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як фактором, була укладена Додаткова угода №2 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. 30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як фактором, була укладена Додаткова угода №3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 30 грудня 2024 року. Згідно Реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №954049018 від 07 травня 2021 року. Згідно платіжної інструкції №4097 від 30 травня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року та Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як клієнтом, та позивачем, як фактором, був укладений Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.1. та п. 1.2. Договору). 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем підписаний та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року. Згідно Реєстру боржників від 04 червня 2025 року до Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №954049018 від 07 травня 2021 року. Згідно платіжних інструкцій №467 від 10 червня 2025 року, №468 від 10 червня 2025 року, №469 від 11 червня 2025 року, №470 від 11 червня 2025 року, №478 від 19 червня 2025 року, №479 від 19 червня 2025 року та №483 від 25 червня 2025 року позивач здійснив оплату за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року. Як слідує з розрахунку заборгованості по Кредитному договору №954049018 від 07 травня 2021 року, складеному ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на дату продажу 10 серпня 2021 року, станом на 10 серпня 2021 року заборгованість відповідача складала 31 170 грн 87 коп., з яких: 15 469 грн 07 коп. заборгованість по тілу кредиту; 15 701 грн 80 коп. заборгованість за процентами. Як слідує з розрахунку заборгованості по Кредитному договору №954049018 від 07 травня 2021 року, складеному ТОВ «Таліон Плюс», з 10 серпня 2021 року по 30 травня 2023 року заборгованість відповідача складала 33 986 грн 27 коп., з яких: 15 469 грн 07 коп. заборгованість по тілу кредиту; 18 517 грн 20 коп. заборгованість за процентами. Як слідує з виписки з особового рахунку за Кредитним договором №954049018 від 07 травня 2021 року, складеної позивачем, з 04 червня 2025 року по 25 червня 2025 року заборгованість відповідача складала 33 986 грн 27 коп., з яких: 15 469 грн 07 коп. заборгованість по тілу кредиту; 18 517 грн 20 коп. заборгованість за процентами. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між відповідачем та первісним кредитором було укладено кредитний договір у належній (електронній) формі, який є чинним та породжує правові наслідки для сторін. Суд встановив факт надання відповідачу кредитних коштів та невиконання ним обов`язку щодо їх повернення у визначені договором строки. Також суд дійшов висновку, що право вимоги за кредитним договором правомірно перейшло до позивача внаслідок укладення послідовних договорів факторингу, що підтверджується реєстрами прав вимоги. Вказані договори не визнані недійсними та відповідають вимогам законодавства. Суд визнав доведеним розмір заборгованості, який складається з тіла кредиту та нарахованих відсотків, і підтверджується наданими позивачем розрахунками. Відповідач не надав належних доказів спростування заявлених вимог або погашення боргу. З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав. Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з частиною першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України). Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно положень статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до положень частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України). Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Доводи апелянта про недоведеність факту укладення кредитного договору саме з відповідачем є безпідставними. Відповідно до статей 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій (у тому числі електронній) формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом акцепту пропозиції, є чинним, а використання електронного підпису (в тому числі одноразового ідентифікатора) є належним способом ідентифікації сторони. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що надані позивачем документи містять дані, які дають можливість ідентифікувати відповідача як позичальника, а останній не надав доказів на спростування цих обставин. За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Судом вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти отримав, що підтверджується випискою по рахунку та платіжним дорученням, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тобто кредитні кошти не повернув. Доказів на спростування отримання кредиту відповідачем суду не надано. При цьому колегія суддів враховує, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами ( див. постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18; від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц.) Відповідач помилково вважав неможливим відступлення майбутньої вимоги за рамковим договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Договір факторингу є рамковим, передача прав вимоги відбувається за реєстрами, підписання реєстру і є моментом переходу права. Реєстр прав вимоги відповідно до якого був включений кредитний договір №954049018 від 07.05.2021, підписано після виникнення зобов`язання, що підтверджує дійсність передачі. Умовами договорів факторингу, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», передбачено можливість відступлення як наявних, так і майбутніх вимог із переходом права вимоги з моменту підписання відповідного реєстру. Висновок Верховного Суду, викладений у Постанові від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 підтверджує: майбутня вимога індивідуалізується на момент виникнення, рамковий договір факторингу з пролонгаціями дозволяє передачу прав за реєстрами після виникнення зобов`язання, підписання реєстру засвідчує перехід права. Презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) діє, доки договір не визнаний недійсним судом. Суд першої правильно врахував, що договори факторингу не визнані недійсними, чинні на момент передачі, а реєстри підписані після укладення кредиту. З огляду на те, що позивачем надано повний ланцюг доказів матеріального правонаступництва та витяги з реєстрів боржників на кожному етапі передачі права (від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», далі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та кінцево до ТОВ «Юніт Капітал»), останній є належним кредитором у зобов`язанні. Перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в ній аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять посилань на обставини, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а також не підтверджуються належними та допустимими доказами. Доводи апелянта зводяться переважно до переоцінки доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою колегія суддів погоджується. За таких обставин підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соловйов Дмитро Ігорович, залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О, Шимків С.С.