Постанова 4822 № 727/10478/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Чернівці справа № 727/10478/25 провадження 22-ц/822/719/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Одинака О. О. суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І. за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМБІНАТ 1» апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 02 березня 2026 року головуюча в суді першої інстанції суддя Одовічен Я. В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» про відшкодування шкоди. Посилалася на те, що 09 лютого 2023 року між нею та ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» укладено договір найму транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у тимчасове платне користування відповідачу транспортний засіб марки «MAN», модель «LIONS COACH R07», 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 для його використання за цільовим призначенням, а саме для перевезення пасажирів та багажу на маршрутах загального користування. З моменту укладення договору позивач передала автобус ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1». 28 вересня 2023 року було виявлено факт залишення водієм ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» автобусу на автостоянці біля ресторану «Камелот» по вулиці Чернівецькій у селі Магала Чернівецького району Чернівецької області з явними ознаками пошкодження даху та системи кондиціонування зазначеного транспортного засобу, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулася до ВП № 6 (м. Новоселиця) ЧРУП ГУНП у Чернівецькій області. Під час перевірки працівниками поліції заяви ОСОБА_1 було встановлено, що це сталося під час виконання рейсу водієм відповідача. В ході опитування водія ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1», останній пояснив де та за яких обставин ним було пошкоджено автобус. Зазначала, що в порушення вимог пункту 7.1 договору найму транспортного засобу, автобус марки «MAN», 2005 року випуску було повернуто в технічно несправному стані, із пошкодженням даху та системи кондиціонування. Відповідно до висновку експерта № 11-07-СЕ за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 18 липня 2025 року, вартість відновлювального ремонту з урахування значення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу марки «MAN», модель «LIONS COACH R07», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням даних наведених у рахунку № ODN_TEF-2551724 від 28 травня 2025 року офіційного сервіс-партнера MAN в Україні становить 611 746 гривень 89 копійок. У подальшому, представник позивача збільшив позовні вимоги. Зазначив, що відповідно до висновку судової експертизи від 31 грудня 2025 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автобуса марки «MAN», комерційний опис «LIONS COACH R07», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 869 001 гривень 29 копійок. Просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 869 001 гривень 29 копійок та понесені судові витрати. Короткий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 02 березня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» про відшкодування шкоди. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела належними, допустимими та достовірними доказами дійсний розмір завданої їй майнової шкоди. Суд також врахував, що на момент розгляду справи транспортний засіб вже відремонтований та перебуває у справному стані. Попри те, що факт пошкодження автобуса працівником відповідача під час виконання ним трудових обов`язків був повністю доведений, сторона позивача не надала суду жодних доказів на підтвердження реальних фінансових втрат, обсягу чи фактичної вартості відновлювальних робіт, а також проведення будь-яких взаєморозрахунків із новим наймачем. Суд першої інстанції виходив із того, що обставини встановлені судами під час розгляду справи № 727/2771/24 в силу положень частини 5 статті 82 ЦПК України мають преюдиційне значення для вирішення цього спору. Наданий позивачкою висновок експертизи від 18 липня 2025 року суд визнав недопустимим доказом, оскільки висновок експерта № 11-07-СЕ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи від 18 липня 2025 року, складений тим же експертом Родичем Ю. П., який складав попередній висновок № 246 від 15 листопада 2023 року під час розгляду Шевченківським районним судом міста Чернівців справи № 727/2771/24 із цими ж сторонами та з приводу тих же запитань щодо визначення розміру завданої 13 вересня 2023 року шкоди транспортному засобу марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а тому експерт був зобов`язаний заявити самовідвід. Висновок повторної експертизи від 31 грудня 2025 року суд також відхилив як неналежний доказ, оскільки він був складання із порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 20 березня 2026 року заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 02 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про недопустимість як доказу висновку повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи від 31 грудня 2025 року № СЕ-19/126-25/13582-АВ. Апелянт зазначає, що твердження суду першої інстанції щодо викривлення показників одометра (93 240 км) та його ймовірного обнулення чи зупинення через 6-цифрове обмеження дисплея є суто суб`єктивними припущеннями, яке не підтверджуються жодними наявними в матеріалах справи доказами чи технічною документацією на транспортний засіб. При цьому в порушення фундаментальних засад змагальності цивільного судочинства суд не викликав та не допитав судового експерта для з`ясування цих обставин, хоча відповідач, який заявляв про незгоду з висновком експерта, так само як і суд, мав безперешкодне процесуальне право ініціювати такий допит для перевірки своїх сумнівів. Крім того, особа, яка подала апеляційну скаргу, наголошує, що показник пробігу автобуса (93 240 км) був ідентичним як у висновку повторної експертизи, так і у висновку експерта від 15 листопада 2023 року №

246. Вказує, що постанова Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі № 727/2771/24 має преюдиційне значення для вирішення цього спору. Зазначає, що під час розгляду судами справи № 727/2771/24 єдиною підставою для визнання експертного висновку неналежним доказом слугувало виключно ручне введення вартості запчастин без урахування даних офіційного дилера. Відтак повторним зверненням до суду та наданням нового висновку експерта, що базувалися на актуальних рахунках офіційного сервіс-партнера MAN в Україні, позивачка повністю усунула всі неточності та розбіжності, які раніше перешкоджали остаточному захисту її прав. Апелянт також зауважує, що з огляду на преюдиційність фактів встановлених у постанові Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі № 727/2771/24, наявності причинного зв`язку та обов`язку ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» як наймача відшкодувати збитки, відмова у задоволенні позову, яке ґрунтується на припущеннях про властивості одометра, є порушенням права позивача на доступ до правосуддя. Узагальненні доводи та заперечення інших учасників справи ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що суд першої інстанції правильно надав правову оцінку висновку повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи від 31 грудня 2025 року № СЕ-19/126-25/13582-АВ визнавши його неналежним доказом. Відповідач зауважує, що матеріалами справи та доданою самою позивачкою фототаблицею до первинного висновку № 246 від 15 листопада 2023 року достовірно спростовується правильність зафіксованого експертом показника одометра автобуса (93 240 км). Оскільки за офіційними відомостями про проходження технічного огляду від 2 червня 2021 року пробіг транспортного засобу вже становив 944 083 км, реальний пробіг на момент огляду експертом, з урахуванням шестизначного обмеження дисплея лічильника, фактично складав 1 093 240 км Крім того, ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» звертає увагу апеляційного суду на помилковість ухвали Шевченківського районного суду міста Чернівців від 07 жовтня 2025 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Сторона відповідача наголошує на тому, що цей спір є повністю тотожним раніше розглянутій справі № 727/2771/24, розгляд якої завершено ухваленням Чернівецьким апеляційним судом постанови від 04 березня 2025 року про відмову в позові. Позиція суду першої інстанції про те, що надання нових експертних висновків змінює підстави позову є хибною, оскільки висновки експертів є виключно доказами, якими обґрунтовуються вимоги, а не підставою самого позову, а матеріально-правова підстава в обох справах є незмінною.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «MAN», модель «LIONS COACH R07», загальний автобус 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (том 1, а. с. 66). 09 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» було укладено нотаріально-посвідчений договір найму транспортного засобу, згідно умов якого позивач (наймодавець) передає, а відповідач ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» приймає в тимчасове платне користування транспортний засіб марки «MAN», модель «LIONS COACH R07», загальний автобус, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 21 жовтня 2022 року ТСЦ 7341 для перевезення пасажирів та багажу на маршрутах загального користування. Територія поїздок визначається адміністративно-територіальними межами України та за її межами (з правом виїзду за кордон до будь-яких країн світу) на загальних підставах, згідно чинного законодавства. Територія використання транспортного засобу визначається наймачем самостійно. Відповідно до умов договору транспортний засіб передається у найм строком на 5 (п`ять) років, тобто з 09 лютого 2023 року до 09 лютого 2028 року включно (том 1, а. с. 11-14). У відповідності з пункті 5.2. цього договору за порушення його умов винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до начальника ВП № 6 (м. Новоселиця) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області із заявою про те, що належний їй на праві власності та переданий згідно із договором найму від 09 лютого 2023 року ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» загальний автобус марки «MAN», модель «LIONS COACH R07», 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 був залишений водієм ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» з явними ознаками пошкодження даху та системи кондиціонування (том 1, а. с. 17-18). Відповідно до умов трудового договору від 01 вересня 2023 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу в ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» водієм строком на три роки (вказана обставина встановлена Чернівецьким апеляційним судом у справі № 727/2771/24). У письмових поясненнях, наданих ним у ході перевірки працівниками поліції вказаної вище заяви, водій ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» ОСОБА_3 вказав, що 13 вересня 2023 року він, працюючи водієм у ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1», виконував автобусний рейс з перевезення пасажирів від фірми «Спав-Тур» на автобусі марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_3 за маршрутом Чернівці-Прага. Повертаючись назад, у місті Кракові, керуючи цим автобусом, він побачив попереду міст з дорожнім знаком «Висота 3,1 метра», а тому вважав, що проїде його без будь-яких перешкод. Проте, під час заїзду під цей міст зачепив кондиціонер на даху автобуса, пошкодивши його роботу. Також вказував, що заподіяну в зв`язку із цим шкоду відшкодує самостійно (том 1, а. с. 19-20) Зазначена обставина також підтверджується довідкою про результати перевірки інформації, викладеної у заяві ОСОБА_1 від 06 жовтня 2023 року (том 1, а. с. 21-22). 18 липня 2025 року за замовленням ОСОБА_1 судовим експертом Родич Ю.П. було складено висновок експерта № 11-07-СЕ за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи. Відповідно до вказаного висновку вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу марки «MAN» моделі «LIONS COACH R07», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з урахуванням даних наведених у рахунку № ODN_TEF-2551724 від 28 травня 2025 року офіційного сервісного партнера MAN в Україні на моменту проведення експертизи становить 611 746 гривень 89 копійок (том 1, а. с. 59-69). 31 грудня 2025 року на підставі ухвали суду від 24 жовтня 2025 року було проведено повторну судово-транспортну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № СЕ-19/126-25/13582-АВ. Згідно цьому висновку, враховуючи, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість оцінюваного автобуса, вартість матеріального збитку визначається такою, що дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу, тобто вартість матеріального збитку, завданого власнику автобуса марки «MAN», модель «LIONS COACH R07», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 у результаті дорожньо-транспортної події на день виявлення пошкоджень даху та систем кондиціонування 28 вересня 2023 року могла становити 869 001 гривень 29 копійок. При визначенні розміру матеріального збитку експертом було застосовано коефіцієнт коригування ринкової вартості колісного транспортного засобу за величиною пробігу (том 1, а. с. 110-121). Судами також встановлено, що у березні 2024 року ОСОБА_1 вже зверталась до суду із позовом, в якому просила стягнути із ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» на її користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження водієм відповідача переданого товариству транспортного засобу внаслідок події, яка мала місце у вересні 2023 року, в розмірі 523 010 гривень 44 копійки (том 1, а. с. 39-42, 82-84). Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі № 727/2771/24 у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1», Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 та ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив із того, що позивачка не довела належними та допустимим доказами розмір завданої ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» шкоди, оскільки висновок експерта Родича Ю. П. за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 15 листопада 2023 року № 246 не містить посилання на отриману інформацію про те, який саме офіційний дилер у регіоні надав дані про вартість складових частин, що підлягають заміні. Відтак суд визнав необґрунтованим зазначений вище висновок експерта в частині визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, наявності підстав для визначення вартості (розміру) матеріального збитку відповідно до вимог пункту 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, та відповідно вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. У задоволенні позову до Моторного (транспортного) страхового бюро України апеляційний суд відмови, оскільки останнє є неналежним відповідачем за позовною вимогою ОСОБА_1 до ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» про відшкодування майнової шкоди (том 1, а. с. 43-58). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Враховуючи характер спірних правовідносин, перед апеляційним судом постали наступні питання: чи свідчить повторне звернення до суду із новим позовом, обґрунтованим новими висновками експертів, про зміну предмету та підстав позову, та чи є спір у справі, що переглядається, тотожним раніше розглянутому судом спору у справі № 727/2771/24? чи наявні у зв`язку з цим підстави для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України? За обставин цієї справи, колегія суддів апеляційного суду виснувала, що (1) долучення позивачкою до позовної заяви нових доказів (висновків експертів) не змінює підстав та предмета позову, а тому цей спір є тотожним раніше вирішеному судом спору у справі № 727/2771/24, а відтак (2) провадження у цій справі слід закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне. Щодо вирішення спору по суті Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Водночас повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Отже, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову це річ, щодо якої виник спір». Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19). Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, провадження № 12-15гс19). Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22 (провадження № 61-8140св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18 (провадження № 61-5565св23) та інших. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. З досліджених апеляційним судом матеріалів справи встановлено, що у березні 2024 року ОСОБА_1 вже зверталася до Шевченківського районного суду міста Чернівців з позовом до ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням належного їй автобуса марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 вересня 2023 року у місті Кракові з вини водія відповідача ОСОБА_3 (справа № 727/2771/24). Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2025 року у вказаній справі № 727/2771/24, яка набрала законної сили та сторонами в касаційному порядку не оскаржувалася, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено повністю у зв`язку з недоведеністю розміру матеріального збитку через порушення Методики під час складання первинного висновку експерта Родича Ю. П. від 15 листопада 2023 року №

246. У серпні 2025 року позивачка повторно звернулася до суду з позовом, який є предметом цього апеляційного перегляду (справа № 727/10478/25), до того самого відповідача (ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1»), з тими самими матеріально-правовими вимогами (про стягнення матеріальних збитків) та з тих самих підстав через пошкодження того самого автобуса за аналогічних фактичних обставин (внаслідок дій водія ОСОБА_3 під час виконання рейсу за договором найму). Єдиною відмінністю цього позову є надання позивачкою нових засобів доказування на підтвердження розміру шкоди, а саме висновку експерта від 18 липня 2025 року № 11-07-СЕ та висновку повторної експертизи від 31 грудня 2025 року № СЕ-19/126-25/13582-АВ. Колегія суддів наголошує, що подання позивачем нових доказів чи посилання на інші висновки експертів для підтвердження обсягу матеріальних втрат не змінює підстав та предмета позову, а є лише спробою повторного доказування обставин правопорушення, яким уже надано остаточну юридичну оцінку судом апеляційної інстанції у попередній справі. Надання нових засобів доказування за незмінності фактичного матеріально-правового характеру спору не свідчить про виникнення нових підстав позову, а отже, не спростовує тотожності цього спору з раніше вирішеним. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у справі, яка переглядається, є повністю тотожними вимогам, які вже були предметом остаточного судового розгляду у справі № 727/2771/24 між тими самими сторонами. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із правовим висновком Верховного Суду наведеним у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 127/29288/20. Суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, а саме пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, за наявності судового рішення, яке вступило в законну силу, і яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ухвалюючи заочне рішення у цій справі помилково не закрив провадження у справі та вирішив спір по суті. Ураховуючи те, що набрало законної сили судове рішення у справі № 726/2437/24, ухвалене щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. При цьому колегія суддів звертає увагу, що частиною другою статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Аналогічні за своїм змістом висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 29 липня 2024 року у справі № 161/19671/23 (провадження № 61-4850св24). Відповідно до вимог частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Ураховуючи викладене, рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 02 березня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 02 березня 2026 року у цій справі, то додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 20 березня 2026 року також слід скасувати. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 02 березня 2026 року да додаткове рішення від 20 березня 2026 року підлягають скасуванню, а провадження у № 727/10478/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АВТОКОМБІНАТ 1» про відшкодування шкоди, закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Керуючись ст. ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 02 березня 2026 року задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 02 березня 2026 року та додаткове рішення від 20 березня 2026 року скасувати. Провадження у справі № 727/10478/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМБІНАТ 1» про відшкодування шкоди закрити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 11 червня 2026 року. Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА Мирослава КУЛЯНДА