Постанова 4824 № 761/28876/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 червня 2026 року м. Київ Справа №761/28876/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/496/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Липченко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Мальцева Д.О. 13 листопада 2024 року в м. Київ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2024 року представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 90670 грн, з яких: сума кредиту 25000 грн, сума процентів за користування кредитом 35820 грн, нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів - 29850 грн, а також судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №7043586 про надання споживчого кредиту. 27 травня 2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу №27.05/2024-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором №7043586. Відповідач не виконує зобов`язання по поверненню кредитних коштів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 90670 грн, з яких: сума кредиту 25000 грн, сума процентів за користування кредитом 35820 грн, нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів - 29850 грн. Згідно з розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості відповідача становить 90670 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять. Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги. Не погодилось із зазначеним судовим рішенням ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», 17 січня 2025 року представником товариства подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в рішенні наведені висновки, які не відповідають обставинам справи, а також судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи. Представник позивача вказує на те, що на підтвердження укладання кредитного Договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна», позивачем було надано доказ - договір, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, що відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису і свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору. Умовами договору передбачено спосіб перерахування коштів - на банківську картку, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір. Тобто відповідачу надійшов унікальний код «С3403», після чого відповідач отримав кредит в сумі 25000 грн на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» про перерахування коштів. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку, яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту, а також зазначено в кредитному договорі та підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» про перерахування коштів. Представник також вказує на те, що позивачем було подано в суді першої інстанції клопотання про витребування доказів, а саме, щодо підтвердження факту отримання кредитних коштів на банківську картку відповідача та належність банківської картки відповідачу, проте суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання. Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку при вирішенні вимог про стягнення відсотків. В даному випадку нараховані відсотки не носять штрафного характеру - не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Також судом першої інстанції не надано належної оцінки п.10.8 Договору, відповідно до якого підписуючи цей Договір, споживач підтверджує, зокрема, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом від 10 лютого 2022 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; Судом не надано належної оцінки доказам, а саме поденному детальному розрахунку заборгованості за кредитним договором, який є належним та допустимим доказом заборгованості. Таким чином, за договором факторингу позивач, відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами. Також представник зазначає, що позивачем документально доведено, що ним понесено витрати на правову допомогу, а тому у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні. Крім того, позивачем понесено витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 10000 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн. Процесуальні дії на стадії апеляційного перегляду справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу. (т.1 а.с.221) Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року, за результатами проведення підготовчих дій витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 платіжного інструменту та факту зарахування кредитних коштів. (т.1 а.с.224-225) 06 серпня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» повторно подано апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року. (т.2 а.с.1-42) Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року повторно подану апеляційну скаргу повернуто ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», оскільки ними вже реалізовано право на апеляційне оскарження. (т.2 а.с.45) Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року виправлено описку в ухвалі від 25 лютого 2025 року та повторно направлено ухвалу суду для виконання АТ «Універсал Банк» (т.2 а.с.54,56,64) 13 квітня 2026 року та 10 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла відповідь від АТ «Універсал банк» в порядку виконання ухвали суду від 25 лютого 2025 року. (т.2 а.с.66-70) В судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб. В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Фактичні обставини справи. 06 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» був укладений електронний договір № 7043586 про надання споживчого кредиту. Відповідно до положень п.п. 1.3-1.4 договору сума кредиту складала 25000 грн. Строк кредиту становить 360 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є Додатком № 1 до цього Договору, у якому датою останнього платежу визначено 31 серпня 2024 року. (т.1 а.с.35-44) Відповідно до п. 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. В пункті 1.5.2 Договору зазначено розмір зниженої процентної ставки 0,796 % в день та умови її застосування. Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 був використаний електронний підпис одноразовим ідентифікатором «С3403». Також ОСОБА_1 електронним шляхом підписано паспорт споживчого кредиту від 06 вересня 2023 року та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до договору (т.1 а.с. 9-12, 45-46). TOB «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 25000 грн, шляхом зарахування 06 вересня 2023 року о 23:37 год кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 27 травня 2024 року ТОВ «УПР», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків відповідно до Договору про організацію переказу грошових коштів № ФК-20/11/2019 від 28 листопада 2019 року, укладеного з ТОВ «Авентус Україна» (т.1 а.с. 64-66). Крім того за даними АТ «Універсал Банк», наданими на запит апеляційного суду, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку НОМЕР_2 , на яку 06 вересня 2023 року були перераховані грошові кошти в сумі 25000 грн. (т.2 а.с. 66-69) Відповідно до картки обліку договору (розрахунок заборгованості) ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 60820 грн, з яких: 25000 грн - заборгованість по тілу кредиту та 35820 грн - заборгованість за нарахованими процентами. (т.1 а.с.13-26). 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» був укладений договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7043586 від 06 вересня 2023 року (т.1 а.с. 120-130). У визначенні термінів, що використовуються у даному Договорі вказано, що заборгованість - грошові зобов`язання Боржників перед клієнтом, що містяться у Реєстрі Боржників, які належать до сплати Клієнту боржниками у зв`язку з наданими кредитами. До заборгованості включається сума основного зобов`язання (повернення кредиту), плата за кредитом (плата за процентною ставкою), відповідальність за порушення грошових зобов`язань та інші платежі згідно з кредитних договорів. Право вимоги - права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів. Згідно з п.1.1. за цим Договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу), Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом ( плату за процентною ставкою), пені за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту . На виконання договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, укладеного між клієнтом та фактором, сторонами було укладено та підписано Акт про отримання оплати. Надано платіжні інструкції №420,421 від 31 травня 2024 року та 424 від 04 червня 2024 року (т.1 а.с.61-63, 131). Згідно витягу з реєстру боржників ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором 7043586 у загальному розмірі 60820 грн, з яких: 25000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 35820 грн - заборгованість за відсотками (т.1 а.с.29). Застосовані норми матеріального та процесуального права. Згідно положень ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України). За правилами ч. 1ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За змістом 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування". Відповідно до ст. ст. 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. В силу ч.1 ст. 4 Закону України «Про платіжні послуги» для проведення платіжних операцій використовуються кошти в готівковій або безготівковій формі. Положеннями ст.22 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що платіжна установа, установа електронних грошей, оператор поштового зв`язку має право на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг надавати користувачам на умовах кредиту кошти для виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача, крім платіжних операцій з електронними грошима, з дотриманням таких умов: 1) платіжна установа, установа електронних грошей, оператор поштового зв`язку має право надавати платіжні послуги, передбачені пунктами 4 або 5 частини першої статті 5 цього Закону; 2) надання кредиту здійснюється виключно у зв`язку з виконанням платіжної операції; 3) кредит надається на короткий строк, що не може перевищувати 12 місяців з дати надання коштів; 4) кредит не може надаватися за рахунок коштів, отриманих від користувачів для цілей виконання платіжних операцій та/або в обмін на випущені електронні гроші; 5) розмір власного капіталу платіжної установи, установи електронних грошей, оператора поштового зв`язку відповідає вимогам, встановленим Національним банком України до надавачів платіжних послуг, які мають право надавати кредит. Забороняється надання кредиту електронними грошима. Надання кредиту споживачам здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про споживче кредитування". Верховний Суд у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20. від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 та інших вказував на те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. При цьому суд зобов`язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18). Положеннями ч.3 ст.2, ст.12 та ст. 13 ЦПК України серед основних принципів цивільного судочинства визначені - змагальність та диспозитивність. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України). За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України). У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17). Мотиви апеляційного суду. З наведених обставин справи вбачається, що договір № 7043586 про надання споживчого кредиту від 06 вересня 2023 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора "С3403", що відповідає положенням ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до вимог чинного законодавства. Оскільки, даний договір був підписаний сторонами, в законному порядку визнаний недійсним не був, тому судова колегія доходить висновку щодо його умови підлягають до застосування. За умовами укладеного сторонами договору ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 суму кредиту 25000 грн, а остання зобов`язалася повернути гроші у повному обсязі протягом 360 днів до 31 серпня 2024 року. За довідкою від 27 травня 2024 року ТОВ «УПР», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків відповідно до Договору про організацію переказу грошових коштів № ФК-20/11/2019 від 28 листопада 2019 року, укладеного з ТОВ «Авентус Україна», яке свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 25000 грн, шляхом зарахування 06.09.2023 о 23:37 год кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Виходячи з цих даних кредитні кошти перераховані на рахунок відповідача 06 вересня 2023 року. Неповний номер картки відповідає вимогам постанов НБУ щодо захисту платіжних даних та не спростовує факту переказу. Відповідач не надала доказів не належності їй даного платіжного інструменту, не отримання коштів чи сплати боргу. Колегія суддів звертає увагу, що позивач не є банківською установою, не відкривало позичальнику рахунку у банку, а лише перерахувало кредитні кошти на вже наявну картку за допомогою послуг платіжної установи. При зверненні до суду позовом позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів щодо надання кредиту відповідача, проте воно залишилось поза увагою суду першої інстанції, ним розглянуто не було. Усуваючи вказаний недолік судового розгляду, апеляційним судом було встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» було емітовано картку НОМЕР_2 , на яку 06 вересня 2023 року о 23:37 були перераховані грошові кошти в сумі 25000 грн. Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів видачі кредиту відповідачу. В порядку визначеному законом та договором позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. За умовами укладеного між первісним кредитором та відповідачем договором від 06 вересня 2023 року строк кредитування був визначений і становить 360 днів, у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є Додатком № 1 до цього Договору, датою останнього платежу визначено 31 серпня 2024 року. Договір не був визнаний недійсним, а отже є чинним, правомірним та обов`язковим до виконання його сторонами. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має борг за вказаним договором в за період з 06 вересня 2023 року по 26 травня 2024 року в загальному розмірі 60820 грн, з яких: 25000 грн - заборгованість по тілу кредиту та 35820 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Розрахунок здійснений в межах строку кредитування до моменту переходу права вимоги. Встановлено, що позивач набув право вимоги за кредитним договором, на підставі договору факторингу від 27 травня 2024 року, в цей день же між сторонами був підписаний акт прийому передачі. Таким чином станом на момент відступлення права вимоги за договором факторингу (27 травня 2024 року) та протягом усього заявленого позивачем періоду нарахування процентів (по 25 липня 2024 року) строк дії договору кредитування не закінчився, а зобов`язання було чинним. Дані про пред`явлення кредитором (первісним або новим) вимоги про дострокове повернення суми кредиту в матеріалах справи відсутні. Оскільки нарахування процентів у сумі 29850 грн здійснено ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» виключно в межах визначеного договором строку кредитування (до 31 серпня 2024 року), позивач як новий кредитор мав повне та законне право на отримання плати за користування грошовими коштами за погодженою сторонами ставкою 1,99 % на день. Так, у період з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року (60 календарних днів) позивачем здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 29850 грн (25000 грн * 1,99% = 497,5 грн*60 календарних дні), що відповідає умовам укладеного кредитного договору. Доказів здійснення відповідачем ОСОБА_1 оплати заборгованості за кредитним договором чи мотивованих заперечень та контррозрахунку, які б спростовували надані позивачем дані, матеріали справи не містять. Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості в сукупності з іншими доказами свідчить про невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Враховуючи викладене, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в сумі 25000 грн, сума процентів за користування кредитом 35820 грн та нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів - 29850 грн,. Суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, з підстав зазначених в рішенні, оскільки сторонами було узгоджено всі істотні умови договору й відповідач не надав будь-яких заперечень щодо незгоди з ними. Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги та робить висновок про наявність підстав для її задоволення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог. Розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 2422,40 грн судового збору. (т.1 а.с. 134) За результатами розгляду справи у задоволенні позову відмовлено й питання судових витрат не було вирішено. Оскільки апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», а тому відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позови заяви в розмірі 2422, 40 грн та судовий збір сплачений за розгляд справи в апеляційному суді в сумі 2906,88 грн (а.с. т.1 214) Окрім цього ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило вирішити питання витрат понесених на правничу допомогу. ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» в апеляційній скарзі також просило відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн, а також понесені в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України). Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з наведених норм процесуального закону, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Від сторони відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило. Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Відповідно до договору про надання правової допомоги № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року, акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку на оплату по замовленню № 3550/18/17 від 18 липня 2024 року, адвокат Столітній М.М. надав стороні позивача юридичні послуги відповідно до вказаного договору (т.1. а.с. 27-28, 55-57). Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 10 000 грн. Крім того, в апеляційному суді позивачу надавала послуги з правничої допомоги адвокат Крюкова М.В., які складають 8 000 грн. На підтвердження надання правничої допомоги до апеляційної скарги долучено договір № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року про надання правової допомоги, звіт про надання правової допомоги від 26 грудня року та платіжна інструкція № 29 від 08 січня 2025 року про сплату 8000 грн (т.2 а.с. 182, 209-211). Враховуючи характер виконаних робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанціях, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи, що справа має невелику складність, а також зважаючи на те, що заяви про зменшення судових витрат від відповідача на адресу суду не надходило, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 7043586 про надання споживчого кредиту від 06 вересня 2023 року в розмірі 90670 грн, яких суму сума кредиту - 25 000 грн, сума процентів за користування кредитом - 35820 грн, нараховані проценти за 60 календарних днів - 29 850 грн та судові витрати в суді першої інстанції, а саме судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати в апеляційному суді, а саме судовий збір в розмірі 2906, 88 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: С.М. Верланов Н.В. Поліщук