Постанова 4801 № 127/38153/25

Справа № 127/38153/25 Провадження № 22-ц/801/987/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 рокуСправа № 127/38153/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Войтка Ю.Б., Голоти Л.О., розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в с т а н о в и в: У грудні 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 367361933 у формі електронного документа, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 14 500,00 грн на умовах визначених кредитним договором, і позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. 06.05.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором № 367361933 від 04.01.2025 до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № МВ-ТП/34. В зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитної лінії № 367361933 від 04.01.2025, у розмірі 29 872,86 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 9800,50 грн та заборгованості за процентами 20 072,36 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 655,23 грн, з яких: 9 800,50 грн - сума основного бору, 5 954,48грн заборгованість по відсоткам. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) 1 674,94 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3 457,19 грн у відшкодування витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду ТОВ «Таліон плюс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що 04.01.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №367361933 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідачка отримала від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 14 500,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі Правила) (п.2.1 договору). Зі змісту п. 14.12 договору видно, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Невід`ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 14.1 договору). У п. 14.2 договору його сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. За умовами п. п. 2.2, 2.3 кредитного договору № 367361933 загальний розмір кредиту становить 14 500 грн. Разом із тим, позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 04.01.2025 року (що є датою надання Кредиту). Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-75XX-XXXX-9997, що відбувається не пізніше, ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором (п. 5.1 договору). За умовами п. 11.1 вказаного кредитного договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У п. 3.1 договору передбачено, що на момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складав 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору. Сторони цього договору погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 3.2 договору). Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 652 грн 50 коп. та нараховану комісію за надання кредиту у розмірі 725,00 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет (п. 3.3 договору). Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 03.02.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору. (п.7.1. Договору). Як видно зі змісту п. п. 8.1-8.2 договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту. Згідно п. 8.6 Договору, для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 274699,60 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у розмірі 260199,60 грн (які складаються з процентів за користування кредитом за базовою ставкою та комісії за надання кредиту). Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування кредитом протягом усього строку кредитування зі сплатою процентів за базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2467,17 % річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого траншу за весь строк кредитування: 260199,60 грн) / (сума першого траншу за договором: 14 500 грн) / (строк кредитування: 1826 днів) 100% = 0,98 відсотків в день. Згідно з умовами п. 7.2 договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше, ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 або п.9.1.1.7 договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 03.02.2030 року (п. 7.3). Сторони цього договору також погодили, що проценти за договором сплачуються в такому порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору (п. 7.4.1); після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п. 7.4.2). Згідно з п. 9.1.1.7 договору, у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору/розірвання договору. За умовами п. 9.1.1.5 договору кредитодавець, серед іншого, має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу. Відповідно до п. 14.20 договору, у разі відступлення права грошової вимоги за цим договором, до нового кредитора переходять також інші права, передбачені цим договором, в тому числі право на отримання забезпечення виконання цього договору. До договору кредитної лінії № 367361933 від 04.01.2025 року також долучено копію заявки на отримання грошових коштів в кредит від 04.01.2025 року, яка містить загальну інформацію про кредит, персональні дані позичальника, відомості про номер банківської картки ОСОБА_1 5168-75хх-хххх-9997 . ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 14 500 грн на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 хх-хххх-9997, що підтверджується платіжним дорученням. До договору кредитної лінії № 367361933 від 04.01.2025 року також долучено копію паспорта споживчого кредиту продукту «Смарт», підписаного ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 4993. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №367361933 від 04.01.2025 року, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 становить 20 655,23 грн, з яких: заборгованості по основному боргу 9800,50 грн, заборгованість по відсотках 5954,48 грн, заборгованість по комісії 4900,25 грн. 06.05.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/34, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Відповідно до п. 4.1. вказаного договору, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Згідно до п.1.3. вказаного договору, право вимоги - означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до реєстру прав вимоги від 06.05.2025 року до договору факторингу №МВ-ТП/34 від 06.05.2025, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №367361933 від 04.01.2025 року, боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості 20655,23 грн, яка складається із заборгованості по основному боргу 9800,50 грн, заборгованості по відсотках 5954,48 грн, неустойка 4900,25 грн. Позивачем надано також розрахунок заборгованості за кредитним договором №367361933 від 04.01.2025 року ТОВ «Таліон Плюс», з якого вбачається, що заборгованість за зазначеним кредитним договором станом на 27.09.2025 року становить 34 773,11 грн, яка складається з: заборгованості по основному боргу 9800,50 грн, заборгованості по відсотках 20 072,36 грн, неустойка 4 900,25 грн. Однак, в позовній заяві позивач просив стягнути тільки тіло кредиту та відсотки. Крім того, у матеріалах справи наявне повідомлення від 01.10.2025 року, надіслане ТОВ «Таліон Плюс» на електронну адресу ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору з 01.10.2025 року та необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 34773,11 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано належним чином грошових зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором. Однак зазначив, що позивачем не надано доказів того, що набуте ним право вимоги заборгованості включає в себе відповідні нарахування відсотків на суму боргу після відступлення права вимоги. Отже позивач набув права на нарахування на дату відступлення права вимоги у сумі 20 655,23 грн. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20. Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відмовляючи у стягненні відсотків за період з 07.05.2025 року по 30.09.2025 року, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що набуте ним право вимоги заборгованості включає в себе відповідні нарахування відсотків на суму боргу після відступлення права вимоги. Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному тлумаченні умов кредитного договору. Укладаючи договір кредитної лінії № 367361933 від 04.01.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 погодили, що відповідно до п. 7.3 договору кінцевою датою повернення кредиту визначено 03.02.2030 р., а згідно з п. 11.1 вказаного кредитного договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Згідно п. 8.10 договору проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору. Відтак проценти за користування кредитом, нараховані за період з 07.05.2025 року по 30.09.2025 року, нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, а тому підлягають стягненню. Розмір заявлених до стягнення процентів також відповідає умовам договору та наданому позивачем розрахунку. За період з 07.05.2025 року по 30.09.2025 року проценти нараховані у межах строку кредитування та становлять 14 117,88 грн. Отже, загальна сума процентів за користування кредитом складає 20 072,36 грн: 5954,48 грн + 14 117,88 грн, що відповідає заявленому позивачем розміру та підлягає стягненню разом із тілом кредиту. При цьому відповідачем не подано жодних заперечень щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, не наведено будь-яких доводів про неправильність здійсненого нарахування процентів, а також не подано власного контррозрахунку, який би спростовував визначений позивачем розмір заборгованості. Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування заборгованості після відступлення права вимоги позивачу є помилковим. Натомість у спірних правовідносинах умови кредитного договору є чіткими, узгодженими між собою та не допускають неоднозначного тлумачення. Так, договором прямо визначено строк кредитування 1826 днів, із кінцевою датою повернення кредиту 03.02.2030 року, а також передбачено, що договір діє протягом 5 років або до його дострокового припинення. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні процентів за користування кредитом за період з 07.05.2025 року по 30.09.2025 року у розмірі 14 117,88 грн суперечить погодженим сторонами умовам кредитного договору. Оскільки нарахування процентів здійснено в межах визначеного договором строку кредитування, а умови договору є чіткими, однозначними та не допускають подвійного тлумачення, тому підстав для відмови у стягненні відсотків за період з 07.05.2025 року по 30.09.2025 року не було, вимоги про стягнення відсотків підлягають до задоволення у повному обсязі. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за період з 07.05.2025 року по 30.09.2025 року у розмірі 14 117,88 грн з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення відсотків у повному обсязі. Щодо судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Позивачем за подання позовної заяви сплачено 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги 3633,60 грн. Оскільки апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн слід стягнути з відповідача в користь позивача. Крім того, з урахуванням того, що позивачем у суді першої інстанції заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, такі витрати належними доказами підтверджені матеріалами справи, а відповідачем не подано заперечень щодо їх розміру, підстав для зменшення таких витрат апеляційний суд не вбачає. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн також підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс». Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» задовольнити. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме про стягнення відсотків за період з 07.05.2025 року по 30.09.2025 року у сумі 14 117,88 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Абзац другий резолютивної частини заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2026 року викласти в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 872,86 грн, з яких: 9 800,50 грн сума основного бору, 20 072,36 грн заборгованість по відсоткам». Здійснити новий розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 6 056 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а також 5 000 грн витрат за надану професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Ю.Б. Войтко Л.О. Голота