Постанова 4811 № 463/1735/16-ц

Справа № 463/1735/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б. Провадження № 22-ц/811/3101/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., секретар судового засідання Федчун Н. С., з участю відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Пащука А. І., представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Коваленко Я. О., позивача ОСОБА_3 , представника позивача адвоката Зеленіна С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року (повний текст рішення складено 28 листопада 2022 року), у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розподіл будинку та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про реальний розподіл будинку та земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: у квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив розділити будинок АДРЕСА_1 на підставі варіанту № 3 висновку експертизи №069/16 та розділити земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:04:004:0069 за цією адресою на підставі пропозиції поділу земельної ділянки, розробленої інженером-землевпорядником ОСОБА_7 . Позов мотивований тим, що він є власником 1/2 частки зазначеного будинку. Власником іншої 1/2 частки будинку спочатку був ОСОБА_6 , який відчужив свою частку на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Він, як співвласник будинку АДРЕСА_1 , має намір виділити свою частку в ньому та у зв`язку з цим провести також поділ земельної ділянки площею 0, 1000 га. В добровільному порядку відповідачі спір вирішити відмовляються. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та просила прийняти рішення про реальний поділ будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:04:004:0069 між нею та відповідачами. На обґрунтування позову зазначала, що їй на праві власності належить 1/4 спірного будинку та 1/4 спірної земельної ділянки, які вона має намір виділити, чітко визначивши, які саме приміщення є її власністю, а які переходять у власності відповідачів відповідно до ідеальних часток. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що поділ будинку за варіантом позивача передбачає втручання в несучі конструкції та інженерні мережі, отже, потребує отримання документів, що дають право на їх виконання, проте позивач не надав доказів можливості проведення таких робіт. У зв`язку з відмовою у поділі житлового будинку, суди відмовили й у поділі земельної ділянки. Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції виходив з того, що отримання документів, які дають право на виконання робіт з переобладнання будинку, є питанням способу та порядку виконання судового рішення. Суди цього не врахували та дійшли передчасного висновку про відмову в позові ОСОБА_3 лише з підстав відсутності дозволів на виконання робіт, визначених у висновку судової будівельно-технічної експертизи, а також ненадання позивачем доказів наявності технічної можливості проведення вказаних робіт. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року (з урахуванням ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2023 року про виправлення описки), позов ОСОБА_3 задоволено частково. Розділено будинок за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідно до варіанту № 3, запропонованого експертом ОСОБА_9 у висновку №069/16 від 24 квітня 2017 року, враховуючи, що вказана експертом частка ОСОБА_6 належить відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_3 про реальний розподіл будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі варіанту № 3 висновку експертизи № 069/16 підлягають задоволенню, оскільки відповідачі не запропонували жодного іншого варіанту розподілу будинку. Відчуження ОСОБА_6 своєї частки відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перешкоджає вирішенню спору та здійсненню розподілу на підставі вказаного вище висновку експерта, оскільки частка позивача залишилась незмінною, а спільна частка відповідачів відповідає частці їх батька, вказаній у висновку експерта. Вимоги про поділ земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки розроблені інженером землевпорядником ОСОБА_7 рекомендації щодо поділу земельної ділянки суперечать варіантам, запропонованим у висновку експерта № 069/16, та заперечується стороною відповідачів. Позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки позивач не погодилася з жодним запропонованим у висновок експерта № 2643/4900-4902 від 30 березня 2022 року варіантом поділу будинку, не подала уточнену позовну заяву з конкретним варіантом розподілу будинку та земельної ділянки. Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року постанову Львівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відтак, рішення суду першої інстанції переглядається за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року. Апеляційні скарги ідентичні за змістом та доводами і мотивовані тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент ухвалення ним рішення співвласниками спірного будинку було троє осіб, а не двоє, як зазначено у висновку експертизи, поданому ОСОБА_3 . Відтак, суд жодним чином не оцінив та не мотивував відхилення висновку експерта, виготовленого на виконання ухвали суду по клопотанню ОСОБА_1 , який виходив з того, що будинок належить вже трьом співвласникам, а не двом. Також суд дійшов невірного висновку, що можна виділити частку в будинку лише одному співвласнику ОСОБА_3 , а частки двох інших співвласників не розділяти, адже це є виходом за межі позовних вимог. Окрім цього, суд першої інстанції визнав неповним висновок експерта ОСОБА_9 , проте взяв його за основу при ухваленні рішення. Невирішеним залишилось питання про допит експертів, які проводили експертизи у даній справі, з метою усунення розбіжностей у їхніх висновках. Справа безпідставно розглянута за відсутності органу опіки та піклування. Просять рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, а позов ОСОБА_1 задовольнити. ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задоволити апеляційні скарги в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ земельної ділянки та у цій частині прийняти нове рішення, яким поділити земельну ділянку на підставі пропозиції поділу, розробленої інженером землевпорядником ОСОБА_10 , в іншій частині апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з`явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позовів, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_3 належить будинку АДРЕСА_1 . Інша частина будинку на момент звернення ОСОБА_3 до суду з позовом належала на праві власності брату позивача ОСОБА_6 . Відповідно до висновку № 069/16 судової будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2017 року, експертом запропоновано чотири варіанти розподілу житлового будинку між співвласниками по частині і два варіанти розподілу земельної ділянки з мінімально можливими переплануваннями. 31 серпня 2018 року, під час судового розгляду цієї справи ОСОБА_6 подарував свою частку двом дочкам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по частині будинку кожній. Відповідно до технічного паспорту на будинок його загальна площа становить 545,1 кв. м, житлова 249 кв. м. Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Скасовуючи судові рішення у справі, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що зі змісту рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14 квітня 2023 року, вбачається, що його резолютивна частина фактично складається зі скопійованого з висновку № 069/16 судової будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2017 року варіанту № 3 розподілу житлового будинку. Однак, суд в оскаржуваному рішенні не зазначив, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина спірної нерухомості конкретно виділяється кожному з його співвласників і яку частку в будинку вона складає, а також які підсобні будівлі передаються власникам, а фактично виклав пропозиції експерта щодо можливого поділу спірного будинку відповідно до варіанту № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи. Крім того, в рішенні суду першої інстанції відсутні мотиви, з яких суд дійшов висновку про розподіл будинку між сторонами відповідно до варіанту № 3 висновку, судом взагалі не надано оцінку іншим варіантам поділу спірного житлового будинку між його співвласниками. Таким чином, суд першої інстанції фактично не вирішив по суті спір. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України). Відповідно до частини першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України). За змістом вищевказаної норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці у праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Згідно із частиною третьою статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Водночас порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України. Статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. За статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року в справі № 357/3145/20 зазначила наступне: «У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 ЖК України. Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві. Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку. Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється». Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 вересня 2025 року в справі № 372/1281/21, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13. Відповідно до частин першої-четвертої статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Визначаючи варіанти поділу земельної ділянки, суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно, а також враховує порядок користування земельною ділянкою, погоджений власниками або визначений на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 489/2029/17. У справі, яка переглядається, спірний об`єкт нерухомості перебуває у спільній частковій власності трьох осіб: ОСОБА_3 (1/2 частки), ОСОБА_1 (1/4 частки), ОСОБА_2 (1/4 частки). У позові ОСОБА_3 просив про виділ його частки із майна, що є у спільній частковій власності, проте в кінцевій редакції позовних вимог просив розділити будинок та земельну ділянку. У позові ОСОБА_1 просила провести реальний поділ будинку та земельної ділянки між трьома співвласниками. Отже, у цій справі усі співвласники будинку та земельної ділянки реально виявили бажання про їх поділ, що має наслідком припинення права спільної часткової власності між сторонами спору на ці об`єкти, тому судами розглядається спір за вимогами про поділ спірного домоволодіння та земельної ділянки в натурі між сторонами спору. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму необхідно застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (постанови від 15 червня 2021 року в справі № 904/5726/19 та від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20). Тому суди при ухваленні рішень по суті спору не зв`язані посиланнями на норми права, зазначеними у позовній заяві та в інших письмових заявах учасників справи. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог та наданих позивачем пояснень суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі № 9901/172/20 та від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18). Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про поділ будинку, та відмовляючи в задоволення його позовних вимог про поділ земельної ділянки, а також відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції помилкового виходив з того, що будинок та земельна ділянка підлягають поділу між усіма його співвласниками, виходячи із запропонованого експертом варіанту № 3, адже згідно з таким таке майно ділиться лише між ОСОБА_3 як власником частки, та попереднім власником частки ОСОБА_6 , без урахуванням того, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, співвласниками частки ОСОБА_6 є в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , яким належить по частки в такому майні, а також того, що виходячи саме з таких часток ОСОБА_1 просила здійснити поділ відповідного майна у пред`явленому нею позові. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового. У висновку від 29 вересня 2025 року № 1224-Е за результатами проведення судової оціночно-земельної, оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, призначеної судом апеляційної інтсанції, виходячи із вказівок, які містяться у двох постановах суду касаційної інстанції у даній справі, експертом запропоновано два варіанти поділу будинку та земельної ділянки з відступом від рівності часток і розрахунком відповідних грошових компенсацій. Аналіз висновку експерта свідчить, що як в І, так і в ІІ запропонованих експертом варіантах житловий будинок поділений майже однаково, а різниця у варіантах фактично стосується поділу господарських будівель і споруд, а також певних житлових та нежитлових приміщень будинку. При цьому обидва вказані варіанти передбачають необхідність проведення певного перепланування виділених в натурі частин будинку. Колегія суддів також враховує, що отримання документів, які дають право на виконання робіт з переобладнання будинку, зокрема: розводка електропроводки; обладнання опалюваного пристрою; обладнання водопостачання та водовідведення, є питанням способу та порядку виконання судового рішення. Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року в справі № 205/7623/16-ц та від 08 липня 2020 року в справі № 520/13003/16-ц. Обираючи між варіантами поділу, запропонованими експертом, колегія суддів вважає, що найбільш доцільним є ІІ варіант, як найбільш наближений до розміру часток співвласників, найменш витратний при здійсненні переобладнань, враховуючу технічні характеристики будинку, та найбільше відповідає принципу балансу інтересів сторін, як з технічної, так і з функціональної точки зору. В результаті такого поділу частка ОСОБА_3 становить 57/100 частин будинку, ОСОБА_2 - 26/100 частин будинку, а ОСОБА_1 - 17/100 частин будинку. Встановивши, що має місце відхилення виділених співвласникам приміщень від розміру належних їм часток, різниця у вартості підлягає стягненню в розмірі, визначеному у висновку експерта. У цьому зв`язку колегія суддів враховує те, що ОСОБА_3 не погоджувався на жоден з варіантів поділу, запропонованих у висновку експерта. В той же час ОСОБА_1 погодилась на варіант поділу, у якому їй належить облаштувати сходи Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що найбільш доцільним буде здійснити поділ земельної ділянки за варіантом ІІ, який в більшій мірі враховує поділ здійснений судом щодо будинку. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України). З огляду на наведене колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов ОСОБА_3 та ОСОБА_12 підлягають задоволенню частково, а саме слід розділити будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією адресою за варіантами № 2 висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної, оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 29 вересня 2025 року № 1224-Е. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 092 грн 00 коп., сплачений за подання апеляційної скарги, а також 25 444 грн 80 коп. судових витрат за проведення експертизи, а також з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір у розмірі 4 092 грн 00 коп., сплачений за подання апеляційної скарги, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 722 грн 40 коп. судових витрат за проведення експертизи. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_5 , задовольнити. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розподіл будинку та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності задовольнити частково. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про реальний розподіл будинку та земельної ділянки задовольнити. Розділити будинок АДРЕСА_1 за варіантом № 2 висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної, оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 29 вересня 2025 року № 1224-Е, таким чином. Виділити ОСОБА_3 такі приміщення в будинку АДРЕСА_1 : Підвал: VII гараж площа 11,90 м? VIII коридор площа 11,60 м? IX паливна площа 6,00 м? X підвал площа 10,30 м? XI коридор площа 2,20 м? 1-й поверх: 1-9 сходова клітка площа 9,30 м? 2-й поверх: 1-20 коридор площа 11,90 м? 1-21 ванна площа 6,00 м? 1-22 кухня площа 12,20 м? 3-й поверх (повністю): 1-26 коридор площа 11,60 м? 1-27 житлова площа 20,70 м? 1-28 кладова площа 5,80 м? 1-29 житлова площа 12,40 м? 1-30 житлова площа 19,00 м? 1-31 житлова площа 18,30 м? 1-32 кладова площа 1,90 м? 1-33 коридор площа 6,20 м? 1-34 кухня площа 9,70 м? 1-35 вбиральня площа 1,50 м? 1-36 ванна площа 5,80 м? 1-37 сходова площа 8,40 м? Мансардний поверх (повністю): 1-38 сходова площа 8,80 м? 1-39 санвузол площа 3,50 м? 1-40 паливна площа 7,20 м? 1-41 житлова площа 26,00 м? 1-42 кухня площа 17,10 м? 1-43 гардеробна площа 45,50 м?, що складає 310,80 м?, та становить 57/100 частин будинку, а також господарські будівлі та споруди: ворота під літ. «№ 4», 1/2 огорожі під літ. «№ 2» та 1/2 огорожі під літ. «№ 5», балкони відповідно до поділу приміщень в будинку. Загальна вартість приміщень житлового будинку, господарських будівель та споруд, виділених ОСОБА_3 становить 5 944 352,00 грн. Виділити ОСОБА_2 такі приміщення в будинку АДРЕСА_1 : Підвал: I сходова клітка площа 3,10 м? II комірка площа 2,90 м? III комірка площа 6,80 м? IV паливна площа 7,60 м? V комора площа 2,60 м? VI коридор площа 8,80 м? 1-й поверх: 1-1 сходова площа 8,90 м? 1-2 коридор площа 8,20 м? 1-3 ванна площа 6,30 м? 1-4 вбиральня площа 1,20 м? 1-5 кухня площа 9,60 м? 1-6 житлова площа 19,70 м? 1-7 житлова площа 15,40 м? 1-8 житлова площа 21,00 м? 1-10 коридор площа 3,30 м? 1-11 санвузол площа 3,80 м? 1-12 комірка площа 1,80 м? 1-13 житлова площа 12,80 м?, що складає 143,80 м?, та становить 26/100 частин будинку, а також господарські будівлі та споруди: хвіртка під літ. «№ 3», 1/4 огорожі під літ. «№ 2» та 1/4 огорожі під літ. «№ 5», ганок перед входом та замощення, під літерою «І». Загальна вартість приміщень житлового будинку, господарських будівель та споруд, виділених ОСОБА_2 становить 2 759 003,00 грн. Виділити ОСОБА_1 такі приміщення в будинку АДРЕСА_1 : 2-й поверх: 1-14 сходова площа 9,10 м? 1-15 кухня площа 4,40 м? 1-16 ванна площа 1,90 м? 1-17 вбиральня площа 1,10 м? 1-18 житлова площа 14,00 м? 1-19 житлова площа 20,70 м? 1-23 житлова площа 14,10 м? 1-24 житлова площа 21,80 м? 1-25 коридор площа 3,60 м?, що складає 90,70 м?, та становить 17/100 частин будинку, а також господарські будівлі та споруди: гараж під літ. «Б», з мансардою над ним, під літ. «Мс-2»та оглядовою ямою, ворота під літ. «№ 1», 1/4 огорожі під літ. «№ 2», 1/4 огорожі під літ. «№ 5», та балкони відповідно до поділу приміщень в будинку. Загальна вартість приміщень житлового будинку, господарських будівель та споруд, виділених ОСОБА_1 становить 2 996 601,00 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відхилення від розміру ідеальної частки в сумі 94 374,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відхилення від розміру ідеальної частки в сумі 71 612,00 грн. При визначеному цією постановою розподілі будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 необхідно закласти дверний проріз між приміщенням під. літ. 1-19 та приміщенням під літ. 1-20 на другому поверсі житлового будинку, влаштувати новий дверний проріз між приміщенням під. літ. 1-19 та приміщенням під літ. 1-18 на другому поверсі житлового будинку, та влаштувати зовнішні сходи на площадку другого поверху житлового будинку (на місці існуючого віконного прорізу) або на проміжну площадку між першим та другим поверхами. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно влаштувати перегородку на сходовій клітці частини житлового будинку під літ. «А-2» між першим та другим поверхами для ізоляції приміщень, а ОСОБА_3 необхідно влаштувати новий дверний проріз між приміщенням під. літ. 1-32 та приміщенням під літ. 1-27 та/або новий дверний проріз між приміщенням під. літ. 1-30 та приміщенням під літ. 1-26 на третьому поверсі житлового будинку, а також при потребі влаштувати новий дверний проріз з приміщення під. літ. 1-42 в приміщення під літ. 1-43 на третьому поверсі житлового будинку. Розділити земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:04:004:0069, що на АДРЕСА_1 за варіантом № 2 висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної, оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 29 вересня 2025 року № 1224-Е, виділивши ОСОБА_3 земельну ділянку площею 412,00 кв. м. з наступними розмірами за рухом годинником стрілки від т. 2 - 6,43 мп, 1,07 мп, 13,61 мп, 4,08 мп, 12,35 мп, 22,61 мп, 13,04 мп, 14,30 мп та 16,30 мп; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 163,00 кв. м. з наступними розмірами за рухом годинником стрілки від т. 2 16,30 мп, 14,30 мп, 6,90 мп, 0,73 мп, 8,50 мп, 9,11 мп, та 6,00 мп; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 163,00 кв. м. з наступними розмірами за рухом годинником стрілки від т. 1 7,64 мп, 3,00 мп, 4,61 мп, 1,67 мп, 2,00 мп, 12,35 мп, 8,50 мп, 5,30 мп, 6,13 мп, 3,66 мп, 10,05 мп, 3,68 мп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 092 грн 00 коп., сплачений за подання апеляційної скарги, а також 25 444 грн 80 коп. судових витрат за проведення експертизи. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 092 грн 00 коп., сплачений за подання апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 722 грн 40 коп. судових витрат за проведення експертизи. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 19 червня 2026 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич