Постанова КЦС ВС № 126/951/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 126/951/21 провадження № 61-1884св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І., позивач - керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Бершадської міської об`єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради Гайсинського району, відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Рябоконем Русланом Павловичем, на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року в складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Оніщука В. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст скарги У квітні 2021 року керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Бершадської міської об`єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради Гайсинського району звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути майно. Позов мотивований тим, що 16 квітня 2013 року до сесії Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області начальником відділу освіти Бершадської районної державної адміністрації подано клопотання з проханням прийняти на утримання Устянської сільської ради приміщення НВК (стара восьмирічна школа) Устянської загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів, оскільки вказана будівля не використовується в навчально-виховному процесі у зв`язку із зменшенням кількості учнів та потребує капітального ремонту, на який немає коштів і найближчим часом не передбачається. Рішенням 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради від 10 жовтня 2014 року «Про передачу в комунальну власність територіальної громади с. Устя будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1» передано безоплатно в комунальну власність територіальної громади с. Устя будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і перебувають на балансі відділу освіти, доручено начальнику відділу освіти та голові Устянської сільської ради здійснити заходи по передачі зазначеного майна. Рішенням 36 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 28 січня 2015 року прийнято вказану будівлю у комунальну власність. Згідно з актом прийняття-передачі основних засобів проведено передачу до Устянської сільської ради будівлі школи (старий навчальний заклад) 1912 року забудови на АДРЕСА_1, первісною (балансовою) вартістю 157 817,00 грн, із зносом 157 017,00 грн. Згідно з інформацією Устянської сільської ради, оскільки у 1979 році відкрито Устянську середню школу потужністю більше 700 місць, потреба у використанні Устянської восьмирічної та Устянської середньої шкіл (старий корпус) відпала. На базі восьмирічної школи було відкрито учкомбінат, де школярів навчали спеціальності механізатора, який діяв до 2005 року і був ліквідований через відсутність ліцензії. Потреба у використанні приміщення відпала також ув`язку з тим, що знизилась кількість дітей до 260 учнів. Таким чином, спірне майно було закріплено за навчальним закладом - Устянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та перебувало на балансі відділу освіти. Право комунальної власності на будівлю школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Устянською сільською радою. Рішенням 33 сесії 7 скликання Устянської сільської ради від 30 червня 2020 року «Про приватизацію комунального майна територіальної громади Устянської сільської ради» затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації у 2020 році, згідно з Додатком 1 до якого об`єктом, який підлягає приватизації шляхом аукціону, визначено - будівлю школи (старий навчальний заклад). Визначено, що приватизація комунального майна здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна», органом приватизації визначено виконавчий комітет Устянської сільської ради. Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 10 липня 2020 року № 28 вирішено приватизувати шляхом продажу на електронному аукціоні об`єкт малої приватизації - будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває на балансі Устянської сільської ради. Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 14 липня 2020 року № 30 затверджено умови його продажу, зокрема, визначено спосіб проведення аукціону - аукціон з умовами, стартовою ціною для продажу на аукціоні з умовами - 157 817,00 грн, стартова ціна для продажу на аукціоні із зниженням стартової ціни - 78 908,50 грн. 16 липня 2020 року розміщено інформаційне повідомлення про продаж на електронному аукціоні об`єкта малої приватизації. Однак торги не відбулися. Згідно з відкритими даними сайту https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2020- 08-03-000128-3 03 серпня 2020 року розпочато аукціон із зниженням стартової ціни із стартовою сумою 78 908,50 грн, переможцем вказаного аукціону став ОСОБА_1 згідно з протоколом UA-PS-2020-0803-000128-3. Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 27 серпня 2020 року № 36 затверджено протокол про результати електронного аукціону, наданий оператором електронного майданчику - Українська універсальна біржа. На підставі вказаного протоколу між Устянською сільською радою в особі сільського голови Фіщука В. В. (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено 10 вересня 2020 року договір купівлі-продажу, який цього ж дня посвідчено приватним нотаріусом Хмель Н. О., про що зроблено запис в реєстрі за №

935. Предметом вказаного договору є нежитлова будівля школи (старий навчальний заклад) за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 1.3. вказаного договору купівлі-продажу об`єкт приватизації розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520485400:03:002:0093 площею 0,7400 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка не є власністю продавця та не перебуває в його користуванні згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Право приватної власності на будівлю школи (старий навчальний заклад) зареєстровано за ОСОБА_1 10 вересня 2020 року. Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 08 жовтня 2020 року № 42 вирішено вважати приватизацію завершеною та 08 жовтня 2020 року підписано акт-приймання-передачі нежитлової будівлі. З огляду на частину першу, п`яту статті 63 Закону України «Про освіту» (в редакції станом на 06 вересня 2014 року) об`єкт освіти - будівля школи не підлягала передачі Бершадською районною радою у власність органу місцевого самоврядування - Устянській сільській раді для інших, крім освітніх, цілей. Спірне майно взагалі не використовувалось після прийняття у власність органом місцевого самоврядування, будь-які кошти на його поліпшення не залучались. Згідно з відомостями про земельну ділянку з кадастровим номером 0520485400:03:002:0093, на якій розміщено спірний об`єкт нерухомого майна, вона відноситься до земель житлової та громадської забудови із цільовим призначенням - 03.02. «Для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти». Таким чином, враховуючи загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, спірний об`єкт нерухомого майна відноситься до будівель закладів освіти. Об`єкти та майно навчальних закладів, які перебувають у державній чи комунальній власності, можуть використовуватися виключно із освітньою метою та не підлягають приватизації для інших цілей. Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що стартова ціна об`єкта малої приватизації визначається аукціонною комісією на рівні балансової вартості об`єкта (активів об`єкта) малої приватизації. У разі відсутності балансової вартості об`єкта (активів об`єкта) малої приватизації така вартість встановлюється аукціонною комісією на підставі вартості, визначеної відповідно до Методики оцінки, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, враховуючи інформацію Устянської сільської ради, балансову вартість і знос об`єкту згідно з актом приймання-передачі від 2015 року, та те, що по суті відбулось відчуження комунальної власності, у даному випадку необхідним було проведення оцінки майна згідно з Методикою оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891. Прокурор просив суд: рішення 33 сесії 7 скликання Устянської сільської ради від 30 червня 2020 року «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади Устянської сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році» визнати незаконним та скасувати; договір купівлі-продажу, укладений 10 вересня 2020 року між Устянською сільською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом 10 вересня 2020 року, про що зроблено запис в реєстрі за № 935, визнати недійсним. зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь Бершадської міської об`єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради нежитлову будівлю школи (старий навчальний заклад) за адресою: АДРЕСА_1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду докази, що спірне майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Крім того, ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування або прокурором вартість спірного майна на депозитний рахунок суду для захисту прав добросовісного набувача не внесено. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року апеляційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2025 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бершадської міської об`єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради Гайсинського району до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути майно задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 10 вересня 2020 року між Устянською сільською радою та ОСОБА_1 , який 10 вересня 2020 року посвідчено приватним нотаріусом, про що зроблено запис в реєстрі за № 935, предметом якого є нежитлова будівля школи (старий навчальний заклад) за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь Бершадської міської об`єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю школи (старий навчальний заклад) за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Бершадську міську раду повернути отримані за договором купівлі-продажу грошові кошти ОСОБА_1 в розмірі 78 908,50 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір пропорційно до задоволених вимог за подання позовної заяви в розмірі 4 540,00 грн та подання апеляційної скарги в розмірі 6 810,00 грн. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що законодавством визначено, що об`єкти освіти належать до об`єктів малої приватизації. Положеннями Закону України «Про освіту» чітко визначено, що об`єкти та майно комунальних закладів не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. Таким чином, під час приватизації об`єктів соціально-культурного призначення має бути збережено профіль діяльності, тобто у даному випадку - надання освітніх послуг. Проте в умовах аукціону та в оспорюваному договорі купівлі-продажу не вказано про необхідність збереження профілю діяльності. Із пояснень представника відповідача встановлено, що на даний час відповідач використовує зазначене майно як зерносховище. Враховуючи викладене, вказаний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним у зв`язку з невідповідністю його змісту положенням законодавства згідно зі статтями 203, 215 ЦК України. При цьому ЦК України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним. Задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, суд має також стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти. Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції. Вимога про визнання рішень органів державної влади/органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування після їх виконання (реалізації) шляхом укладення відповідного договору не відповідає ефективному способу захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20). В цьому випадку рішення сільської ради вичерпало свою дію виконанням, відтак ця позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає критерію ефективності способу судового захисту. Аргументи учасників справи 13 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Рябоконь Р. П. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду повністю, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди порушили правила юрисдикції загальних судів. Не врахували, що спір виник щодо приватизації об`єкту комунального майна - закладу освіти, а тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 ГПК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Указане узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного суду від 12 травня 2020 року у справі № 925/308/18. Суди не врахували, що оскільки ОСОБА_1 придбав шляхом приватизації приміщення нежитлової будівлі школи (старий навчальний заклад), який відносився до об`єктів освіти, то на позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору купівлі продажу, укладеного 10 вересня 2020 року, поширювалися вимоги дотримання спеціальної позовної давності у три місяці, оскільки цивільний позов подано до суду 23 квітня 2021 року. Єдиною забороною приватизації закладів освіти є заборона, визначена статтею 4 Закону України «Про приватизацію державного комунального майна», яка вказує, що приватизації не підлягають державні заклади освіти, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади освіти. Разом з тим, придбане відповідачем приміщення не відноситься до державного закладу освіти, а є комунальним, тому на нього не поширюються заборони вказаної норми. Апеляційний суд вказав, що приміщення колишньої школи є закладом освіти та могло використовуватися в освітньому процесі, оскільки висновки про непридатність майна для освітнього процесу не складалися. Однак суд залишив поза увагою ряд письмових документів, з яких вбачається неможливість експлуатації об`єкту через його технічно-аварійний стан. З листів Бершадської міської ради, Устянської сільської ради, відділу освіти Бершадської міської ради вбачається, що придбане з аукціону майно не перебувало на балансі відділу освіти та спорту Бершадської міської ради, не використовувалося для цілей освітнього процесу, не фінансувалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів. Приміщення колишньої школи не придатне до використання за освітніми потребами. Фактичне відновлення функціонування приміщення колишньої школи було неможливим. Ці обставини підтверджуються як листами посадових осіб органу місцевого самоврядування, так і поясненнями представника Бершадської міської ради, наданими у судовому засіданні. Сам факт, що майно було колись закладом освіти, само по собі не означає довічну заборону його відчуження. Крім того, цільове призначення земельної ділянки площею 0,7400 га за кадастровим номером 0520485400:03:002:0093, на якому розташована будівля колишньої школи, було змінено із земель для будівництва і обслуговування будівель освіти на землі для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка належить відповідачу. Щодо заборони приватизації об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти, встановленої частиною четвертою статті 80 Закону України «Про освіту», то апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду, зокрема, які викладені у постановах від 06 квітня 2021 року у справі № 906/677/19, від 14 червня 2022 року у справі № 904/6656/20. Апеляційний суд проігнорував приписи Закону України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ, який набрав чинності 08 квітня 2025 року. Вказаним Законом частину другу статті 388 ЦК України доповнено пунктом 2, згідно з яким майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Прикінцеві положення Закону № 4292-ІХ надають йому пряму зворотну дію в часі у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна до 08 квітня 2025 року. Рішенням суду першої інстанції від 18 вересня 2025 року у позові відмовлено, тобто витребування майна не відбулося. Апеляційний суд, скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, порушив пряму заборону витребування майна, придбаного на приватизаційному аукціоні. Апеляційний суд за відсутності внесеного депозиту неправомірно задовольнив позовні вимоги прокурора, незважаючи на те, що ОСОБА_1 як добросовісний набувач в період з 2020 по 2025 роки істотно підвищив вартість об`єкту нерухомості внаслідок ремонтно-будівельних робіт за власний рахунок. Відсутність такої компенсації є самостійною підставою для відмови у позові На даний час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо особливостей застосування частини п`ятої статті 390 ЦПК України, зокрема чи перебуває відмова у задоволенні реституційних вимог позивача у взаємозв`язку із недотриманням позивачем частини п`ятої статті 390 ЦПК України щодо внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі вартості майна. У справах, де наслідком стає позбавлення особи права власності, суд не може обмежитись «автоматичною реституцією», бо це призводить до обходу гарантій статті 1 Протоколу №1. У березні 2026 року керівник Вінницької обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін. Відзив мотивований тим, що відповідачем у цій справі є фізична особа, тому справа підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Спеціальна позовна давність, передбачена статтею 258 ЦК України, строк якої у даному випадку визначено законом ? статтею 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», якою передбачено спеціальна позовна давність на звернення з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації. У зв`язку з чим, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким врегульовано питання строків позовної давності на звернення з відповідними вимогами, розповсюджується і на положення Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 01 лютого 2024 року у справі № 916/411/23. Звернення прокурора до суду з позовом про скасування рішення і визнання недійним договору купівлі-продажу є належним та ефективним способом захисту. Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі. В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 925/308/18, від 12 березня 2019 року у справі № 903/456/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 906/677/19, від 14 червня 2022 року у справі № 904/6656/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 14 березня 2007 року у справі № 21-8во07, від 22 січня 2021 року у справі № 922/623/20, від 29 жовтня 2019 року у справі № 905/2236/18, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 17 червня 2020 року у справі № 922/2246/19, від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22, від 01 квітня 2025 року у справі № 922/508/22, від 11 березня 2025 року у справі № 922/647/22, від 19 вересня 2023 року у справі № 308/8629/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 922/488/22, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21). Разом з тим, у пункті 2 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду. Відповідно до частини першої статті 30Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятоїстатті 26 цього Закону. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18)). Спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв`язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб`єктів права приватної власності. За загальним правилом спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних, так і фізичних осіб. Тож при визначенні юрисдикції цієї справи слід виходити з характеру та змісту спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 925/308/18 (провадження № 12-10гс20), на яку є посилання в касаційній скарзі)). Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Аналіз зазначених компонентів дає підстави для висновку про господарський характер цієї справи. Хоча сторонами оспорюваних правочинів є фізичні особи, однак зміст спірних правовідносин унеможливлює дослідження цих правочинів на предмет їх дійсності безвідносно до процедури приватизації, розгляд спорів щодо проведення якої належить до компетенції господарських судів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі № 613/735/21 (провадження № 14-109цс25)). Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України). У справі, що переглядається, прокурор звернувся до суду з позовом з метою захисту права власності держави на спірне нерухоме майно. Як на підставу позову посилався на те, що спірне нерухоме майно належить до об`єктів малої приватизації, яке було відчужене з порушенням положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Як вважає прокурор, спірне нерухоме майно може використовуватися виключно із освітньою метою та не підлягало приватизації. Отже, спір у цій справі виник щодо повернення у комунальну власність спірного нерухомого майна - об`єкта малої приватизації, що унеможливлює дослідження оспорюваних рішень та правочинів безвідносно до процедури приватизації, розгляд спорів щодо якої належить до компетенції господарських судів. З огляду на зміст спірних правовідносин, цей спір за позовом прокурора підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Тому провадження у цій справі належить закрити. За встановлення обов`язкової підстави для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України). З огляду на те, що суди розглянули справу з порушенням правил юрисдикції, Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (частина четверта статті 414 ЦПК України). З огляду на те, що Верховний Суд закриває провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції. Керуючись статтями 255, 409, 414, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року скасувати. Провадження у справі № 126/951/21 закрити. Роз`яснити керівнику Гайсинської окружної прокуратури, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко