Ухвала КЦС ВС № 761/15469/20-ц

УХВАЛА 18 червня 2026 року м. Київ справа № 761/15469/20-ц провадження № 61-7646ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Левицьким Вадимом Андрійовичем,на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зменшивши розмір позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь суму перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотекодержателя у розмірі 1 647 210,00 грн. У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив стягнути заборгованість з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 в розмірі 11 159 523,80 грн, з яких: 1 481 625,60 грн (еквівалент 53 000,00 дол. США) - основна сума боргу; 9 628 329,98 грн - залишок непогашеної пені; 49 568,20 грн - три проценти річних. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 647 210,00 грн у якості перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 10 510,00 грн. У стягненні інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором позики в сумі 1 480 290,00 грн та 3% річних у розмірі 49 284,69 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 по 682,50 грн сплаченого судового збору з кожного. Постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 03 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року в частині частково задоволеного зустрічного позову ОСОБА_3 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Ходак В. В., задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у частині задоволення первісного позову ОСОБА_2 залишено без змін. Постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 та в частині розподілу судових витрат скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року залишено без змін. 07 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Левицький В. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2026 року. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 20 березня 2026 року складено 20 березня 2026 року, тобто останнім днем касаційного оскарження даної постанови, з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України, є 20 квітня 2026 року. Заявник звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою 07 червня 2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 390 ЦПК України. До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що 25 квітня 2026 року у межах встановленого законом строку було подано касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення, яка ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2026 була повернута заявнику. Однак, наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі№ 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 25 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2026 року повернуто заявнику, з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України. Однак, повернення раніше поданої представникомОСОБА_1 - Левицького В. А. касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального закону, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку. Повернення касаційних скарг відбулося із причин, які повністю залежали від заявника, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку поважними, відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23). У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази. Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. У касаційній скарзі міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому представник заявника посилається на те, що заявник перебуває в скрутному матеріальному становищі, має інвалідність ІІІ групи, його сукупний річний дохід склав 24 165,56 грн, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу від 24 квітня 2026 року. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Згідно із частинами першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов`язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання (частина п`ята статті 136 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року, справа № 821/1896/15-а, провадження № К/9901/14384/18). Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 (провадження № 61-11548св20) зазначав, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану. Верховний Суд зауважує, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан заявника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо). Отже, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони. Наведені у клопотанні доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу. З урахуванням обставин справи та наданих заявником доказів, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Левицького В. А. про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити, оскільки заявником не надано суду касаційної інстанції доказів на підтвердження реального майнового стану (наявність рухомого і нерухомого майна, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо), який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, як подана фізичною особою, судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині задоволення зустрічного позову про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 1 480 290 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 49 284,69 грн. Враховуючи вимоги касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, 1% ціни зустрічного позову у задоволеній частині до ОСОБА_1 (1 483 438,30 грн) є більшим 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 16 816 грн (2 102,00 грн х 5) х 200 %) х 0,8. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , подане адвокатом Левицьким Вадимом Андрійовичем,про відстрочення сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Левицьким Вадимом Андрійовичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2026 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Є. Червинська