Ухвала КЦС ВС № 761/15469/20-ц

УХВАЛА 18 травня 2026 року м. Київ справа № 761/15469/20-ц провадження № 61-5598ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, - ОСОБА_1 , про стягнення коштів; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, ? ОСОБА_1 , простягненнякоштів у розмірі 1 647 210 грн. У грудні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 11 159 523,80 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 647 210, 00 грн у якості 90 % перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Вирішено питання розподілу судових витрат. У стягненні інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відмовлено. Зустрічний позовом ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання 1 480 290 грн пені та 49 284,69 грн - 3 % річних від простроченої суми. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року у частині частково задоволеного зустрічного позову ОСОБА_4 скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_6 , задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-2987св23). Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року у частині частково задоволеного зустрічного позову ОСОБА_4 скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Ходак В. В., задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у частині задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення коштів залишено без змін. Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 та у частині розподілу судових витрат скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-17178св24). Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року залишено без змін. 25 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2026 рокуу частині задоволення зустрічного скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 . Подана касаційна скарга не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду та підлягає поверненню, з огляду на таке. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункти 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України). Як вбачається із матеріалів касаційного провадження, предметом спору у цій справі за позовом ОСОБА_3 є стягненнягрошових коштів у розмірі 1 647 210 грн.; предметом спору за зустрічним позовом ОСОБА_4 є стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 11 159 523,80 грн. Ціна позову визначається: у справах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України) Отже, ціна позову у цій справі становить 12 806 733,80 грн, що станом на 01 січня 2026 року перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 х 80= 266 240 грн). За таких обставин, ця справа не є малозначною справою. Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства України, ця характеристика справи враховується у тому числі при врегулюванні питання представництва сторін справи. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Органи або інших осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, представляють у суді їх посадові особи, крім випадків, коли такі органи та особи є стороною чи третьою особою у справі. Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У частині четвертій статті 62 ЦПК України зазначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. У частині третій статті 131-2 Конституції України передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Згідно з частиною четвертою статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді в трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Розділу XV «Перехідних положень» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року. Частинами першою та третьою статті 392 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Як убачається із матеріалів касаційного провадження, касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» та підписана Левицьким В. А., який зазначає, що діє в інтересах ОСОБА_1 ,і надає довіреність від 10 березня 2025 року. Разом з тим, аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що відсутній документ, який посвідчує повноваження Левицького В. А. діяти від імені ОСОБА_1 , відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України: предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів за первісним та зустрічним позовами у загальному розмірі 12 806 733,80 грн, - відповідно, цю справу не може бути віднесено до категорії малозначних справ, а тому представником сторони у цій справі може бути лише адвокат. Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено (частина четверта статті 393 ЦПК України). За таких обставин, ураховуючи відсутність доданих до касаційної скарги доказів на підтвердження повноважень Левицького В. А. діяти від імені ОСОБА_1 , касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявникові з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України. Керуючись статтями 392, пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, - ОСОБА_1 , про стягнення коштів; зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути заявникові. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк