Постанова Закарпатський апеляційний суд № 298/209/26

Справа № 298/209/26 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16.06.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/259/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10.03.2026. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець Донецької області, м. Добропілля, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 001734Е від 24.02.2026 та постанови суду від 10.03.2026 вбачається, що 24.02.2026 близько 09 год 15 хв на околиці населеного пункту Стричава (територія Великоберезнянської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах контрольованої прикордонної смуги, на відстані близько 3000 метрів до державного кордону України, на напрямку 88 прикордонного знаку уповноваженою посадовою особою ДПСУ ОСОБА_3 був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , який, рухаючись в пішому порядку через ліс, шляхом обходу контрольних постів Держприкордонслужби, з переховуванням в кущах та використанням рельєфу місцевості для унеможливлення свого виявлення, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб, спільно з громадянином України ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову від 10.03.2026, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказує, що протокол був змушений підписати під фізичним та психологічним тиском, протокол повністю не відповідає дійсності. Він відмовляється від своїх показів, до дачі яких він був примушений силою та погрозами. Зазначає, що був виявлений на дорозі, в межах населеного пункту, шляхом зупинки прикордонником автомобіля, який його віз в с. Стричава. Він не знаходився в межах контрольованої прикордонної смуги. Наміру для здійснення спроби незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленим пунктам пропуску не мав. В апеляційній скарзі порушується питання про поновлення -2- строку. Клопотання обґрунтоване тим, що про розгляд справи не був повідомленим належним чином, участі у розгляді справи не брав. Про існування оскаржуваної постанови дізнався з сайту Судової влади, ознайомився з повним текстом постанови в Реєстрі судових рішень лише 12.04.2026, тому вважає строк пропущеним з поважних причин і просить такий поновити. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. Останній повідомлений за допомогою смс-повідомлення, про що свідчать відповідні довідки про доставку, а також засобами поштового зв`язку. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку підлягає до задоволення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 , при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про отримання ним копії постанови в інший строк, ніж той, на який він посилається 12.04.2026. З урахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права на захист особи, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. -3- Протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 001734Е від 24.02.2026 встановлено, що 24.02.2026 близько 09 год 15 хв на околиці населеного пункту Стричава (територія Великоберезнянської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах контрольованої прикордонної смуги, на відстані близько 3000 метрів до державного кордону України, на напрямку 88 прикордонного знаку уповноваженою посадовою особою ДПСУ ОСОБА_3 був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , який, рухаючись в пішому порядку через ліс, шляхом обходу контрольних постів Держприкордонслужби, з переховуванням в кущах та використанням рельєфу місцевості для унеможливлення свого виявлення, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб, спільно з громадянином України ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 24.0.2026, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів ОСОБА_1 від 24.02.2026, схемою затримання від 24.02.2026, поясненнями ОСОБА_1 , рапортом інспектора прикордонної служби 1 категорії групи моніторингу обстановки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС ІНФОРМАЦІЯ_3 (тип Б) ОСОБА_5 , довідкою за результати проведених оперативно-розшукових заходів. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 останнім не надано. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби 1 категорії групи моніторингу обстановки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС ІНФОРМАЦІЯ_3 (тип Б) ОСОБА_6 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що у нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Апеляційний суд визнає неспроможними доводи апеляційної скарги про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів, а також надання пояснень з приводу обставин події. Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_1 був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду, що призвело до підписання процесуальних документів. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб. -4- У зв`язку з чим, неспроможними апеляційний суд визнає і доводи ОСОБА_1 про те, що пояснення працівникам прикордонної служби він надав під психологічним тиском. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції дав належну оцінку доданим до протоколу доказами та обґрунтовано визнав їх такими, що підтверджують вину у порушенні вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні такі докази, які б підтверджували факт спроби ОСОБА_1 на незаконний перетин державного кордону України, що свідчить про недостатність доказів для встановлення об`єктивної сторони вказаного правопорушення, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі є надуманими та безпідставними, а також спростовуються змістом протоколу та доданими до нього матеріалами, якими підтверджено, що ОСОБА_1 спільно з іншим громадянином України намагався перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску. Апеляційний суд констатує, що зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу свідчить про те, що такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, у ньому відображені всі необхідні й передбачені цими нормами відомості та обставини, у тому числі чітко викладена суть адміністративного правопорушення. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що особа разом з якою був затриманий ОСОБА_7 , а саме ОСОБА_4 , постановою Великоберезнянського районного суду від 26.03.2026 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Доводи про те, що ОСОБА_1 не мав наміру на незаконний перетин державного кордону України, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі повністю спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами. Відхиляючи вказані доводи, апеляційний суд зазначає про таке. Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Частиною 2 цієї статті передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України в складі групи осіб. Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. -5- Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб поза пунктами пропуску через державний кордон України. Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд оцінює їх як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції. Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що 24.02.2026 о 09 год 15 хв ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку поза пунктом пропуску в складі групи осіб, в результаті чого був виявлений та затриманий прикордонним нарядом на напрямку 88 прикордонного знаку (територія Великоберезнянської територіальної громади Ужгородського району закарпатської області). При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 під час затримання не заперечував своєї вини та обставини, викладені у протоколі, а всі складені щодо нього матеріали підписав без жодних зауважень, а виявлені у нього згідно протоколу особистого огляду речі (особисті документи, грошові кошти, гаджети) безумовно свідчать про наміри та спробу ОСОБА_1 на незаконний перетин державного кордону поза встановленими пунктами пропуску в складі групи осіб. Крім того, з довідки за результатами проведених оперативно-перевірочних заходів вбачається, що ОСОБА_1 при затриманні пояснив про те, що його матір виїхала близько 3-х міс тому у Швейцарію, де у таборі для біженців познайомилась з ОСОБА_8 , номер телефону якого дала ОСОБА_1 . ОСОБА_9 за грошові кошти разом ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснювали протиправну діяльність з переправлення осіб через державний кордон. Вказані особи координували дії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 24.02.2026, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , виконуючи вказівки останніх, вирушили до точки старту та були затримані прикордонним нарядом на околиці с. Стричава за спробу незаконного перетину державного кордону. Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження і такі відхиляються. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. -6- За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. 279, 280 КУпАП, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли. Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10.03.2026 Апеляційну скаргу ОСОБА_12 залишити без задоволення, а постанову судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10.03.2026 щодо нього,- без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя