Постанова 4806 № 308/12436/25

Справа № 308/12436/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08.06.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/764/25, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.09.2025. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 427199 від 18.08.2025 та постанови судді від 16.09.2025 вбачається, що 18.08.2025 о 20 год 16 хв, водій ОСОБА_1 в с. Червоне на вул. Головній, 5, Ужгородського району, керував транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» 0183, що підтверджується тестом № 193 (результат 1,84 проміле), чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 16.09.2025 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що розгляду справи, всупереч вимог ст. 268 КУпАП відбувся без його участі та без належного його повідомлення про час і місце судового розгляду. Також зазначає, що він не керував автомобілем, а лише сидів за кермом транспортного засобу, який буксирують і двигун при цьому увімкненим не був. Вважає, що буксирування транспортного засобу не є керуванням. Також в матеріалах справи відсутні відомості про відсторонення його від керування транспортним засобом, а рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи. Просить поновити йому строк на апеляційне сокарження, так як він присутнім під час розгляду справи в суді першої інстанції не був, а копію оскаржуваного судового рішення отримав 30.10.2025 під час ознайомлення захисника з матеріалами справи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається у відсутність ОСОБА_1 неявка якого із урахуванням положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 належним чином -2- повідомлений про час та місце її розгляду за допомогою смс-повідомлення та засобами поштового зв`язку, шляхом надсилання повідомлення, що підтверджується відповідними довідками про доставку повідомлення та поштовою коремпонденцією. Клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи та відомостей про поважність причин неявки від нього не надходило. При цьому, апеляційний суд враховує вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. З урахуванням наведеного, апеляційний суд уважає, що розгляд справи без участі ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а його апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 , при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії постанови в інший строк, ніж той, на який він посилається 30.10.2025. З урахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права на захист особи, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого -3- сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 427199 від 18.08.2025, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 427199 від 18.08.2025 вбачається, що 18.08.2025 о 20 год 16 хв, водій ОСОБА_1 в с. Червоне на вул. Головній, 5, Ужгородського району, керував транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» 0183, що підтверджується тестом № 193 (результат 1,84 проміле), чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: роздруківкою тесту № 193 від 18.08.2025 відповідно до якого ОСОБА_1 о 20 год 31 хв 18.08.2025 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, проміле 1,84; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом старшого інспектора СРПП ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Гомона Р. та додатком у вигляді СD-диска з відеоматеріалами правопорушення. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і -4- достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 427199 від 18.08.2025 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , відмовившись надавати свої пояснення. Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором ВП № 1 (с. Оноківці) Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Гомоном Р. Р. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 427199 від 18.08.2025 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Також поліцейськими у протоколі зазначено, що огляд водія проведений за допомогою приладу «Драгер». Результат огляду на стан сп`яніння 1,84 проміле. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , підписав без застережень. Із записів нагрудних камер, наданими працівниками поліції встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , а також те, що працівник поліції при спілкуванні з водієм виявив в останнього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, сплутана мова та порушена координація рухів) та пред`явив водію вимогу щодо проходження огляду на стан сп`яніння, водій погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, пройшов такий огляд за допомогою приладу «Драгер», результат якого показав 1,84 проміле, ОСОБА_1 такий не заперечував. Таким чином, відеозапис, наявний у матеріалах справи надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи. Також апеляційний суд враховує, що результат тесту ОСОБА_1 , проведеного працівниками поліції, а саме 1,84 проміле, більш ніж у 9 разів перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, виключаючи можливу технічну похибку. -5- При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять. Вказаними відеозаписами, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адмінінстративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо терджень ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про розгляд справи судом першої інстанції у його відсутність, апеляційний суд вказує на те, що розгляд судом першої інстанції даної категорії справ без участі особи, яка притягується до відповідальності, не є безумовною підставою для скасування судового рішення. При цьому, наведені обставини щодо розгляду справи без його участі враховані апеляційним судом при прийнятті рішення про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Що стосується наведених ОСОБА_1 доводів апеляційної скарги з приводу того, що він не керував транспортним засобом, а просто сидів за кермом автомобіля, який буксирують, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки згідно п. 23.5 Правил дорожнього руху України, буксирування механічного транспортного засобу на жорсткому або гнучкому зчепленні повинно здійснюватися лише за умови, що за кермом буксированого транспортного засобу перебуває водій, що підтверджує факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутній акт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі є безпідставними і жодним чином не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного п`яніння, що підтверджено іншими наявними у матеріалах справи і вищенаведеними доказами. Наведені та інші доводи ОСОБА_1 не досягають того рівня, які можуть свідчити про істотність недоліків та суттєвого порушення умов проведення процесуальної дії, а саме огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп?яніння, наслідком чого могло би бути визнання недопустимим як доказу протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно уникнення ОСОБА_1 відповідальності за умисно вчинене ним адміністративне правопорушення. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил -6- дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про її особу, не вбачається. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; та те, що стороною захисту жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги надано не було. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.09.2025. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.09.2025 щодо нього, - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя