Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/4716/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2564/26 Справа № 206/4716/25 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М., за участю секретаря Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 30 жовтня 2025 року, - В С Т А Н О В И В: 23 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» позивач ТОВ «Цикл Фінанс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 16 травня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22038000065274, у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 16 травня 2023 року. ОСОБА_1 зобов`язався повернути надані йому у тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісією. 15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги нового кредитора до відповідача за кредитним договором. ОСОБА_1 свої зобов`язання з приводу повернення кредитних коштів за кредитними договорами не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед новим, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22038000065274 від 16 травня 2018 року в сумі 30 014,20 гривень, з яких: 22 634,09 гривень заборгованість по тілу кредиту; 692,47 гривень заборгованість по відсотках; 5 754,69 гривень заборгованість по комісії; 800,86 гривень інфляційні витрати нараховані за період з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року; 132,09 гривень 3 % річних за періоди з 15 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22038000065274 від 16 травня 2018 року у розмірі 30 014,20 гривень, понесені судові витрати, зокрема зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень (а.с.1-7). Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 30 жовтня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22038000065274 від 16 травня 2018 року в сумі 30 014,20 гривень, з яких: 22 634,09 гривень заборгованість по тілу кредиту; 692,47 гривень заборгованість по відсотках; 5 754,69 гривень заборгованість по комісії; 800,86 гривень інфляційні витрати нараховані за період з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року; 132,09 гривень 3 % річних за періоди з 15 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень. ( а.с.41-43). Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у повному обсязі (а.с.47-50). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що 16 травня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22038000065274, за умовами якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі. За цим договором банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту 32 131,08 гривень, строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 16 травня 2023 року; цільове призначення на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту 1,99 % від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001 % річних; на прострочену заборгованість за кредитом 56,0 % річних. Кредит надано шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 відкритий у ПАТ «Банк Кредит Дніпро». Пунктом 1.5 Договору встановлено, що клієнт в порядку договірного списання на підставі ст. 1071 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», долучає банку в дату видачі кредиту, здійснити перерахування з розрахунку клієнта на користь страховика ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» суму страхового платежу у розмірі 6 218,92 гривень за весь період страхування згідно договору страхування № 22038000065274-NS від 16 травня 2018 року. Фактичне використання відповідачем ОСОБА_1 грошовими коштами в межах встановленого кредитного ліміту підтверджується долученою АТ «Банк Кредит Дніпро» випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 відкритою на ім`я ОСОБА_1 за перiод з 16 травня 2018 року по 14 грудня 2021 року. З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22038000065274 від 16 травня 2025 року за період з 16 травня 2018 року по 14 грудня 2021 року встановлено, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було нараховано ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 29 081,25 гривень, з яких: 22 634,09 гривень заборгованість по тілу кредиту; 692,47 гривень заборгованість по відсотках; 5 754,69 гривень заборгованість по комісії. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, тобто зобов`язання за вказаними договорами не виконала. 15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» (клієнт) та ТОВ «Цикл Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 15/12/21 за умовами якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами. ОСОБА_1 включено до реєстру боржників до договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року за кредитним договором № 22038000065274 від 16 травня 2025 року, загальна сума права вимоги склала 29 081,25 гривень, з яких: 22 634,09 гривень заборгованість по тілу кредиту; 692,47 гривень заборгованість по відсотках; 5 754,69 гривень заборгованість по комісії. Крім того, ТОВ «Цикл Фінанс» було здійснено розрахунок 3 % річних та інфляційних збитків за порушення відповідачем ОСОБА_1 вимог ст. 625 ЦК України за період 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року, а саме. З наданого розрахунку встановлено інфляційних витрат встановлено, що: У період з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року індексація на суму 22 634,09 грн. [Сукупний індекс інфляції] = 100,60% ? 101,30% ? 101,60% = 103,538% (за період Грудень 2021 - Лютий 2022) [Інфляційні нарахування] = 22 634,09 грн (сума боргу) ? 103,538 % (сукупний індекс інфляції) / 100% - 22 634,09 грн (сума боргу) = 800,86 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 800,86 гривень. З розрахунку 3% річних встановлено, що: З 15 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 17 днів; [Проценти] = 22 634,09 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 17 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 31,63 грн.; Період розрахунку: з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року - 54 дні; [Проценти] = 22 634,09 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 54 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 100,46грн. Отже, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 132,09 гривень. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Цикл Фінанс суд першої інстанції послався на їх доведеність та обґрунтованість належними та допустимими доказами у справі, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 22038000065274 від 16.05.2018 року в сумі 30 014,20 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Матеріалами справи встановлено, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах. За укладеним договором АТ «Банк Кредит Дніпро» передало ОСОБА_1 грошові кошти, отже вказаний правочин, у розумінні ст. 1054 ЦК України був укладений. Право вимоги за вказаними договорам договором перейшло до ТОВ «Цикл Фінанс». Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_2 дотепер неналежно виконує свої обов`язки з повернення отриманого ним кредиту ні перед первісним кредитором, ні перед новим, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням її зобов`язань у розумінні норм ЦК України. Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних від простроченої суми боргу апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом вказаної норми нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11). Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченою цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Станом на момент переходу права вимоги від Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (укладення договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року) ОСОБА_1 мав заборгованість за кредитним договором, тому позивач на законних підставах висунув вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України. З наданого позивачем розрахунку, проведеного за період прострочення з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року, який не спростований відповідачем, вбачається, що сума інфляційних нарахувань на суму боргу за кредитним договором № 22038000065274 від 16 травня 2018 року становить 800,86 гривень, 3 % річних за прострочення сплати боргу становить 132,09 гривень. Матеріалами справи підтверджується, відповідач має перед позивачем заборгованість за кредитним договором № 22032000538387 від 11.10.2021 року, а саме: 37148,06 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 0,76 грн.- заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача в цій частині. Твердження скаржника, що вказаний розмір заборгованості не підтверджений достатніми, достовірними та допустимими доказами, колегія суддів також вважає безпідставними, так як скаржником не надано свого контррозрахунку, який би спростував доводи позивача. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 30 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року. Судді: