Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/20332/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20332/25 Перша інстанція: суддя Андрухів В.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Єщенка О.В., Казанчук Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просила: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови 1500-0217-8/92315 від 15.05.2025р. про не виплату ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 за рішенням суду у справі №420/2407/23 і залишилися недоотриманими у зв`язку з її смертю у розмірі 103 809,11грн.; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 за рішенням суду у справі №420/2407/23 і залишилися недоотриманими у зв`язку з її смертю у розмірі 103 809,11грн.; - стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000грн.. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є дочкою ОСОБА_2 .. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2023р. у справі №420/2407/23 зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області з 1.04.2019р. перерахувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої Управлінням СБУ №837 від 10.10.2022р., виданої станом на 5.03.2019р. у відповідності до вимог ст.43 і 63 ЗУ від 9.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Позивачка вказує, що вона є єдиною спадкоємицею померлої мати ОСОБА_2 , що підтверджує довідка №456/02-14 від 17.12.2024р., виданої Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Верезуб К.О.. Також позивачка зазначає, що вона через свого представника звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із запитом, у якому зокрема просила виплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла після перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/2407/23 від 30.03.2023р.. Листом ГУ ПФУ в Одеській області від 15.05.2025р. повідомило, що питання щодо суми, розрахованої на виконання рішення суду по справі №420/2407/23 можливо буде розглянути лише за наявності судового рішення на користь правонаступника. Не погодившись із відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нове рішення про задоволення адміністративного позову. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги, скасування рішення суду та закриття провадження по справі, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач або її представник з відповідною заявою до пенсійного органу про виплату недоотриманих ОСОБА_2 сум пенсії упродовж шестимісячного строк з дня смерті пенсіонера не звернулися (доказів такого звернення позивач суду не надав та про такі звернення не зазначив), підстави для задоволення даного позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови 1500-0217-8/92315 від 15.05.2025р. у виплаті позивачу суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 за рішенням суду у справі №420/2407/23 і залишилися недоотриманими у зв`язку з її смертю у розмірі 103 809,11грн. та зобов`язання відповідача здійснити таку виплату ОСОБА_1 - відсутні. Враховуючи наведене, суд зазначив, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача ОСОБА_2 ) правонаступником ( ОСОБА_1 ) у справі №420/2407/23. Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає в цій частині нове рішення про закриття провадження, з наступних підстав. Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримувала пенсію згідно із ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2023р. у справі №420/2407/23 зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області з 1.04.2019р. перерахувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої Управлінням СБУ №837 від 10.10.2022р., виданої станом на 5.03.2019р. у відповідності до вимог ст.43 і 63 ЗУ від 9.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум. 20.06.2023р. на виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Одеській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_2 з квітня 2019р.. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Відповідно до довідки від 17.12.2024р., виданої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Верезуб К.О., 27 жовтня 2023р. відкрита спадкова справа №47/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 .. Станом на 16 грудня 2024р. ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , яка звернулася із заявою про прийняття спадщини. 13.05.2025р. представник позивачки звернувся із запитом до відповідача, у якому просив виплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла після перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/2407/23 від 30.03.2023р.. У відповідь на адвокатський запит від 13.05.2025р. ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що «покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії по справі №420/2407/23 з 1.04.2019р. по 30.06.2023р. в сумі 103 809,11грн. підлягала виплаті ОСОБА_2 після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Станом на дату смерті ОСОБА_2 , тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначена заборгованість пенсії не виплачена. Згідно із статтею 61 Закону №2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. З огляду на викладене, питання щодо суми, розрахованої на виконання рішення суду по справі №420/2407/23 можливо буде розглянути лише за наявності судового рішення на користь правонаступника». Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021р. по справі №813/1009/17 виснувано, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Разом з тим, якщо в результаті прийняття такого рішення особа набуває право на майно, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась до суду із позовними вимогами: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови 1500-0217-8/92315 від 15.05.2025р. про не виплату ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 за рішенням суду у справі №420/2407/23 і залишилися недоотриманими у зв`язку з її смертю у розмірі 103 809,11грн.; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 за рішенням суду у справі №420/2407/23 і залишилися недоотриманими у зв`язку з її смертю у розмірі 103 809,11грн.. Згідно з ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до ч.1 ст.61 Закону №2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Згідно з ч.1 ст.1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Відповідно до ст.52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Положення ч.3 ст.52 Закону №1058-IV та ст.61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Отже, положення частин 2,3 ст.52 Закону №1058-IV та ст.61 Закону №2262-ХІІ не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Так, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020р. у справі №428/6685/19, від 30 січня 2024р. у справі №420/8604/21. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанову Верховного Суду від 16 червня 2021р. у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022р. у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022р. у справі №209/3085/20). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати. Дослідивши обставини справи, докази, наявні у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2023р. у справі №420/2407/23, яке ухвалене за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області з 1.04.2019р. перерахувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої Управлінням СБУ №837 від 10.10.2022р., виданої станом на 5.03.2019р., і сума доплати пенсії з 1.04.2019р., що належала ОСОБА_2 залишилися недоодержаною у зв`язку з її смертю, то такі суми доплати підлягали успадкуванню відповідно до положень статті 1227 ЦК України. За викладених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 пов`язані із незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки, як спадкоємця за законом, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася неотриманою останньою за життя. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.02.2024р. у справі №461/5878/22, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.11.2025р. у справі №398/6222/24. Таким чином, позов ОСОБА_1 спрямований на захист її цивільних прав, а саме права власності на майно (грошові кошти) в порядку спадкування, а тому даний спір є приватноправовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Апеляційний суд, проаналізувавши правовідносини, що виникли у цій справі, дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у цій справі предметом позову є майнова вимога позивачки, що стосується визнання за нею права власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати її померлій матері. Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Згідно із п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення та закриття провадження по справі, оскільки даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,319,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026р. скасувати та закрити провадження у даній справі. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: О.В. Єщенко Г.П. Казанчук