Постанова 4814 № 554/16406/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/16406/25 Номер провадження 22-ц/814/2073/26Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Панченка О.О., Суддів: Пікуля В.П., Одринської Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 січня 2026 року постановлену у складі головуючого судді Блажко І.О., повний текст ухвали виготовлено 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії -, В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Полтави з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії. Просила суд першої інстанції визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на недоотриману пенсію, що підлягала виплаті та залишилися недоотриманою, а саме : на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі №440/285/21 у розмірі 9 164 грн. та від 29.06.2021 у справі №440/4926/21 у розмірі 141 084 грн., а всього у розмірі 150 248 грн.; стягнути з ГУ ПФ України в Полтавській області на її, ОСОБА_1 користь в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми пенсії, що підлягали виплаті та залишилися недоодержаними, а саме: на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі №440/285/21 у розмірі 9 164 грн. та від 29.06.2021 у справі №440/4926/21 у розмірі 141 084 грн., а всього у розмірі 150 248 грн. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 січня 2026 року клопотання представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії. Роз`яснено що позивач ОСОБА_1 має право звернутися з вказаним позовом в порядку адміністративного судочинства. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги. Не погодившись з вказаною ухвалою її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріалів справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами про стягнення суми доплати до пенсії, недоотриманої у зв`язку зі смертю спадкодавця, а саме, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 440/285/21 та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2021. Задовольняючи клопотання представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про закриття провадження у справі суд першої інстанції зазначив, що розгляд справи підлягає за правилами адміністративного судочинства. Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом. Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому, владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. У справі, яка розглядається спір виник у зв`язку із не виплатою територіальним органом Пенсійного фонду України позивачу - спадкоємцю недоотриманої ОСОБА_2 за життя суми пенсії, у повному розмірі. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно із статтею 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманої пенсії увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством. В постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц про стягнення успадкованої суми недоотриманих спадкодавцем пенсійних виплат Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у цій справі предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. З наведених у позовній заяві фактичних обставин та доданих до неї документів вбачається наявність спору приватноправового характеру, який обумовлений порушенням приватного права спадкоємця на отримання коштів у повному обсязі, які увійшли до спадщини, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися загальними судами у порядку цивільного судочинства. З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Полтави від 27.01.2026 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 січня 2026 року скасувати,а справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 07 липня 2026 року. Головуючий О.О. Панченко Судді В.П. Пікуль Т.В. Одринська