Постанова Дніпровський апеляційний суд № 428/6351/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7372/22 Справа № 428/6351/21 Суддя у 1-й інстанції - Кордюкова Ж.І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 428/6351/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шкробот Олег Віталійович, та відповідача Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 листопада 2021 року, яке ухвалено суддею Корд.ковою Ж.І. у місті Сєвєродонецьку Луганської області та повне судове рішення складено 30 листопада 2021 року,- УСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом, у вигляді недоотриманої пенсії померлою особою. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона є спадкоємицею майна свого батька ОСОБА_2 . Після смерті батька, позивачка отримала Свідоцтво про право на спадщину від 09.06.2021 року. До складу спадщини увійшли грошові кошти, які складаються з суми недоотриманої пенсії, станом на 23.04.2021 року, в сумі 430496,74 грн., тобто це майно перейшло у власність позивачки, як спадкоємиці. Відповідач, в порушення норм ЦК України, не здійснив виплату пенсії померлого позивачу, посилаючись на те, що представником позивача було надано не усі необхідні для такої виплати документи, зокрема, нотаріально посвідченої копії паспорта заявника та довідку про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи. Рішення про відмову у прийнятті документів від 10.06.2021 року підлягає скасуванню, оскільки надання представником оригіналу паспорту заявника не передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою ПФУ від 25.11.2005 року №22-1. Подання оригіналу паспорту ОСОБА_1 відповідачу для отримання виплати є неможливим, оскільки вилучення паспорту забороняється, а повноваження представника заявника були підтверджені належним чином. Посилаючись на викладене, просила суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у прийнятті документів від представника довіреної особи для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.06.2021 року №908396, через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та нотаріально завіреної копії паспорта спадкоємиці ОСОБА_1 ; скасувати рішення відповідача від 10.06.2021 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії, яка належала за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішити питання про судові витрати. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 грудня 2021 року 30 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у прийнятті документів від представника довіреної особи для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.06.2021 року №908396, через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та нотаріально завіреної копії паспорта спадкоємиці ОСОБА_1 . Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 грн. 00 коп. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шкробот О.В., просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів у розмірі 430 496,74 грн., набутої в порядку спадкування за законом, та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неврахування того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області фактично здійснено відмову у виплаті коштів ОСОБА_1 . При цьому, зазначає, що у відзиві на позовну заяву та у листах №1200-0213-8/18448 від 22.06.2021 року та №1232-03-9/1917 від 29.04.2021 року відповідач не визнає права позивачки ОСОБА_1 на грошові кошти, визначені у свідоцтві про право на спадщину. Зауважує на тому, що відповідач у листі №1232-03-9/1917 від 29.04.2021 року зазначив, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення за недоодержаною сумою пенсії особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. Відзив на апеляційну скаргу не подано. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 листопада 2021 року та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовано нормами закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Судом не взято до уваги, що особа повинна пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує цю особу, місце її проживання, чого в даному випадку здійснено не було, зокрема, було надано лише незавірену копію паспорту заявниці та не надано довідку про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу. Крім того, відповідач вважає, що зазначена справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір, який пов`язаний з невиконанням публічно-владних управлінських функцій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу, до яких додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , зазначає, що апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області слід без задоволення, як необґрунтовану. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шкробот О.В., підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 27.11.1962 року та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 06.07.1990 року. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12.03.2021 року. 03.04.2021 року ОСОБА_1 , шляхом видачі нотаріально посвідченої довіреності, уповноважила ОСОБА_3 бути її представником в усіх підприємствах, установах та організаціях України з правом прийняти від її імені спадок і вести справу про передачу спадкового майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , зокрема, з правом отримання належних їй за свідоцтвом про право на спадщину майна і грошових коштів, у тому числі пенсії і грошових вкладів, подавати від її імені заяви тощо. 09.06.2021 року позивачка отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається з недоотриманої пенсії, станом на 23.04.2021 року, в сумі 430496,74 грн. 10.06.2021 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як представник ОСОБА_1 , надавши при цьому нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 від 03.04.2021 року, оригінал свого паспорта, оригінал довідки про взяття його на облік, як внутрішньо переміщеної особи, оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом, оригінал свідоцтва про смерть, довідку про реквізити в АТ КБ «Приватбанк», незавірену ксерокопію паспорта ОСОБА_1 , ксерокопію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 10.06.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області запропонувало ОСОБА_3 надати належним чином завірену копію паспорта та довідку про взяття ОСОБА_1 на облік, як внутрішньо переміщеної особи, про що було винесено відповідне рішення. Листом від 22.06.2021 року №1200-0213-8/18448 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило представника позивача про неможливість виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 , оскільки було надано незавірену копію паспорту заявниці та не надано довідку про взяття її на облік, як внутрішньо переміщену особу. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , шляхом визнано протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у прийнятті документів від представника довіреної особи для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.06.2021 року №908396, через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та нотаріально завіреної копії паспорта спадкоємця ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що жодним законом України не визначено такої підстави для відмови у прийнятті документів на виплату спадкоємцю грошових коштів, які увійшли до складу спадщини, як відсутність у нього довідки про його реєстрацію, як внутрішньо переміщеної особи, а подання оригіналу паспорту самої ОСОБА_1 . Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не вимагається, оскільки вона особисто не звертається до відповідача за отриманням пенсійних виплат, які увійшли до складу спадщини. При цьому, суд констатував, що скасування рішення відповідача від 10.06.2021 року не є ефективним захистом права позивача та не сприятиме його відновленню з урахуванням того, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у прийнятті документів від представника довіреної особи для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. За правилами абзацу 2 пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії. Відповідно до абзацу 4 п. 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Суд звертає увагу, що вказаний Порядок № 22-1 не містить умови обов`язкового подання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для осіб зареєстрованих на тимчасово непідконтрольній українській владі території). Відповідно до п. 2.26. Порядку № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, подання оригіналу паспорту самої ОСОБА_1 . Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не вимагається, оскільки вона особисто не звертається до відповідача за отриманням пенсійних виплат, які увійшли до складу спадщини. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності, має право на звернення в інтересах довірительки до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії її батьком, яка увійшла до складу спадщини, для чого він, як представник, повинен особисто надати заяву до відповідного органу Пенсійного фонду України та пред`явити паспорт і довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 в органах Пенсійного фонду, тим самим надати можливість уповноваженій особі відповідача ідентифікувати себе, як представника ОСОБА_1 , й доводи апеляційної скарги відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в цій частині зводяться до довільного тлумачення правових норм. Для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. Аналіз вказаних норм свідчить, що процедура отримання пенсії, що належала пенсіонеру й залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, передбачає звернення до органів пенсійного фонду у тому разі, якщо члени сім`ї померлого проживали разом із ним на момент смерті (що може підтверджуватися, наприклад, загальною реєстрацією місця проживання в паспорті). Тоді суми пенсії, які належали пенсіонерові й залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, можна отримати через територіальне управління пенсійного фонду (за місцем перебування пенсійної справи). Для цього необхідно звернутися з відповідною заявою в управління ПФУ, де померлий перебував на обліку. За загальним правилом, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Статтею 9-1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", якою передбачено, що у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, людей, зацікавлених в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Тому спадкоємець може звернутися за власним бажанням до будь-якого нотаріуса на підконтрольній території України із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріусом заводиться спадкова справа. Після вступу в спадщину на підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом на підконтрольній території, спадкоємець має право отримати пенсію, яка належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі №243/5697/16-ц (провадження №61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №227/2802/16-ц (провадження №61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Відтак, вимога пенсійного органу про надання позивачкою довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є незаконною, про що правильно зазначив суд першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові у прийнятті документів від представника довіреної особи для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.06.2021 року №908396, через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та нотаріально завіреної копії паспорта спадкоємиці ОСОБА_1 . На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення, в зазначеній частині, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині позовних вимог, тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду у наведеній вище частині не вбачається. Доводи апеляційної скарги відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області що зазначена справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір, який пов`язаний з невиконанням публічно-владних управлінських функцій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ про визнання бездіяльності відповідача протиправною і стягнення пенсії в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи своє право на отримання пенсії, яке належало спадкодавцю відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тим, що такі виплати входять до складу спадщини відповідно до статті 1227 ЦК України. Отже, виник спір про цивільне право, предметом якого є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі N 286/3516/16-ц (провадження N 14-95цс19), від 03 квітня 2019 року N 808/1346/18 (провадження N 11-1499апп18). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії, яка належала за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачці не було відмовлено у виплаті пенсії, яка увійшла до складу спадщини після смерті її батька, оскільки по суті питання про виплату або відмову у виплаті спадкоємиці ОСОБА_1 пенсії, яка увійшла до складу спадщини після смерті її батька, не розглядалась через те, що її представник таку заяву не склав та не подав її відповідачу в порядку, визначеному чинним законодавством, то стягнення цих коштів в судовому порядку є передчасним, оскільки право позивачки на отримання цих грошових коштів відповідачем не порушувалось, а, відповідно до приписів ст. 2 ЦПК України, ст.15 ЦК України, захисту підлягає тільки порушене право особи, захист прав на майбутнє не допускається. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне. Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Як визначає Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року по справі № 676/58/17-ц, спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату. При цьому, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Обрання конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц). Зазначена позиція кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Як встановлено судом першої інстанції та з чим погодився суд апеляційної інстанції, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області безпідставно, тобто з одних лише формальних міркувань, не розглянув належним чином документи від представника довіреної особи для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.06.2021 року №908396, через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та нотаріально завіреної копії паспорта спадкоємця ОСОБА_1 . Згідно за ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Суд зазначає, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається із матеріалів справи, згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу, спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоодержаної пенсії в розмірі 430 496,74 грн. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Як встановлено судом, суми пенсії, які позивачці ОСОБА_1 належать на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу, фактично не отримані нею з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, оскільки її звернення до Управління за отриманням цих сум піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, що свідчить про те, що відповідач перешкоджає реалізації права позивачки, як власниці майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлого батька, протягом тривалого часу, з огляду на звернення позивачки із відповідною заявою ще у червні 2021 року, яка до теперішнього часу не розглянута у відповідності до вимог Законодавства, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача недоотриманої пенсії в розмірі 430 496,74 грн., у судовому порядку, що відновить порушені права позивачки та є ефективним способом захисту її порушеного права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шкробот О.В., підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії, яка належала за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судових витрат, стягнутих з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 , та збільшує цей розмір з 908,00 грн. до 5 212,97 грн., тобто пропорційно до задоволений позовних вимог (908,00 грн. судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в частині вимог немайнового характеру + 4 304,97 грн. судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в частині вимог майнового характеру). Крім того, з огляду на задоволення апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шкробот О.В., з відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені у останньої суді апеляційної інстанції, при поданні апеляційної скарги, у розмірі 6 457,45 грн. Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шкробот Олег Віталійович, - задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області - залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом, у вигляді недоотриманої пенсії померлою особою - скасувати та ухвалити в ці частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом, у вигляді недоотриманої пенсії померлою особою задовольнити. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії, яка належала за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 листопада 2021 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 змінити, збільшивши цей розмір з 908 гривень 00 копійок до 5 212 (п`яти тисяч двісті дванадцяти) гривень 97 (дев`яноста семи) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 6 457 (шість тисяч чотириста п`ятдесят сім) гривень 45 (сорок п`ять) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 06 грудня 2022 року. Головуючий: Судді: