Постанова 4824 № 757/8549/21-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 жовтня 2022 року м. Київ Справа №757/8549/21-ц Провадження № 22-ц/824/5226/2022 Резолютивна частина постанови оголошена 05 жовтня 2022 року Повний текст постанови складено 14 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. учасники справи: позивач- ОСОБА_1 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаргона», ОСОБА_2 , Державний реєстратор Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей Анастасія Анатоліївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінанс, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторія Вікторівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаргона», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей Анастасії Анатоліївни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець Валентини Юріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінанс», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторія Вікторівна, про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, визнання наступних договорів недійсними, визнання поділу квартири незаконним та скасування записів про право власності,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаргона» (далі - ТОВ «Гаргона»), ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс» (далі - ТОВ «Фактор Інвест Плюс»), ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінансів» (далі - ТОВ «ФК «Джерело Фінансів»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп» (далі - ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, визнання наступних договорів недійсними, визнання поділу квартири незаконним та скасування записів про право власності. Позові вимоги позивачка мотивувала тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 27 лютого 2018 року, вона є власником чотирьох кімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 261,8 кв.м, з них житлова - 112,9 кв.м. Зазначала, що 18 вересня 2015 року ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» набуло у власність вказане вище житлове приміщення, яке 15 червня 2016 року, згідно з актом приймання-передачі ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» передало до статутного капіталу ТОВ «Фактор Інвест Плюс», при цьому, вказані товариства не були учасниками ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» і, навпаки, останнє, як єдиний, діючий на той час, власник спірного нерухомого майна, не було учасником, ані ТОВ «ФК «Джерело Фінансів», ані ТОВ «Фактор Інвест Плюс», яке, в свою чергу, 16 червня 2016 року зареєструвало за собою право власності на кватиру АДРЕСА_1 . При цьому, його органи управління не приймали будь-яких рішень щодо передачі майна товариства як вкладу до статутного капіталу ТОВ «Фактор Інвест Плюс», не визначали вартість цього майна, не уповноважували директора товариства та/або будь-яких інших фізичних чи юридичних осіб на підписання оспорюваного акта та інших правочинів. Згідно з договором купівлі-продажу від 29 червня 2016 року ТОВ «Фактор Інвест Плюс» відчужило спірне житлове приміщення ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона»), яке цього ж дня зареєструвало за собою право власності на цю квартиру. ОСОБА_1 вказувала, що 15 липня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Рогачем В.В. на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна від 30 червня 2016 року №0815/76, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30473272, яким закрито розділ та реєстраційну справу на квартиру АДРЕСА_1 , в зв`язку з її поділом на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (ТОВ «Гаргона»), не дивлячись на те, що вказане житлове приміщення, з моменту його створення та станом на сьогодні не мало двох окремих виходів/входів, і жодного фактичного поділу квартири АДРЕСА_4 на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не було, і станом на сьогодні зазначена квартира має лише єдиний номер, з єдиним входом та єдиними комунікаціями, загальною площею 261,8 кв.м, житлова площа 112,9 кв.м, та знаходиться на 16-17 поверхах зазначеного багатоповерхового будинку. Позивачка при цьому, вказала, що 15 липня 2016 року між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яку остання, цього ж дня, передала в іпотеку ОСОБА_6 , а 24 листопада 2016 року продала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 2016 року. Крім того, позивач зазначила, що 22 грудня 2016 року між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, позивачка вважала, що належна ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» квартира АДРЕСА_1 , спочатку безпідставно і незаконно перейшла у власність ТОВ «Фактор Інвест Плюс» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна № 14/1506-2016 від 15 червня 2016 року, який є сфабрикованим (підробним) документом, після чого неодноразово відчужувалася, незаконно та фіктивно ділилась на дві окремі квартири під АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які в подальшому були відчужені на користь третіх осіб. ОСОБА_1 вказувала, що Міністерством юстиції України прийнято наказ № 1813/5 від 06 червня 2017 року, яким скасовано всі вищезазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , незважаючи на який, 09 вересня 2017 року державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А.А. прийнято рішення щодо повторної реєстрації права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частці в квартирі АДРЕСА_1 . Таким чином, позивачка звертає увагу, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 за нею, а також зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за вказаною вище адресою за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при цьому, відсутнє зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_3 в цьому ж будинку. Посилаючись на викладене та те, що ТОВ «Джерело Фінансів» не мало права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а отже й не мало права на її відчуження на користь ТОВ «Фактор Інвест Плюс», у якого, в свою чергу, відповідно не було законних прав та повноважень здійснювати продаж цієї квартири ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після перейменування ТОВ «Гаргона»), отже, усі подальші правочини щодо відчуження спірного житлового приміщення, а також передачі його в іпотеку також є недійсними. Враховуючи, що квартира АДРЕСА_4 незаконно вибула із власності ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», вважала поділ цього житлового приміщення, яке з моменту його створення та на цей день ніколи не мало двох окремих виходів/входів, а виключно один, і згідно з поверховим планом багатоквартирного будинку такий неможливий без втручання у несучі конструкції стін цього будинку, та для такого поділу необхідно зробити окремий вихід/вхід в одну із квартир, однак ніхто цього не робив; спірна квартира обладнана єдиною інженерною системою (водопостачання, водовідведення, електропостачання) із засобами обліку (лічильниками), що також унеможливлює її поділ без втручання в ці системи без отримання відповідних дозволів (погодження технічних умов) та встановлення окремих засобів обліку на дві окремі квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , на виконання будівельних робіт, ОСОБА_1 , вважаючи себе заінтересованою особою, яка намагається в порядку визначеному частиною третьою статті 215 ЦК України захистити своє право теперішнього добросовісного власника квартири АДРЕСА_1 , також з огляду на існуючі численні судові спори щодо вказаного житлового приміщення, які перебувають в провадженні Печерського районного суду м.Києва за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за якими останні намагаються домогтися поновлення права власності на зазначену квартиру, ОСОБА_1 просила: - визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна № 14/1506-2016 від 15 червня 2016 року щодо передачі до статутного капіталу квартири АДРЕСА_1 , підписаний ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» та ТОВ «Фактор Інвест Плюс»; - визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29 червня 2016 року, укладений між ТОВ «Фактор Інвест Плюс» та ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона»), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Левінець В.Ю. за реєстровим №104; - визнати незаконним розподіл квартири АДРЕСА_4 на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 , вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Рогачем В.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 липня 2016 року, індексний номер 30472499, за якими припинено право власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з її поділом, рішення від 15 липня 2016року, індексний номер 30473272, за яким закрито поділ та реєстраційну справу на квартиру АДРЕСА_4 у зв`язку з її поділом на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , рішення від 15 липня 2016року, індексний номер 30472231, номер запису про право власності: 15408857, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») з відкриттям поділу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 липня 2016 року, індексний номер 30472499, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (ТОВ «Гаргона»), номер запису: 15409106; - визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 15 липня 2016 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_5 , що посвідчено приватним нотаріусом КМНО Дерев`янко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1384; - визнати недійсним договір іпотеки від 15 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дерев`янко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1390; - визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дерев`янко В. В. та зареєстрований в реєстрі за №2114; - визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2016 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П. та зареєстрований в реєстрі за №12981; - скасувати записи про право власності №22252167 та №22252164 від 09 вересня 2017 року (рішення від 09 вересня 2017року, індексний номер: 36995357) державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частці на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1347410680000. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24лютого 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гаргона», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., ТОВ «ФК «Джерело Фінансів», треті особи: ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, визнання наступних договорів недійсними, визнання поділу квартири незаконним та скасування записів про право власності. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання для розгляду. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. належним чином завірену копію акту приймання-передачі нерухомого майна № 14/1506-2016 від 15 червня 2016 року щодо передачі до статутного капіталу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» та ТОВ «Фактор Інвест Плюс». Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. належним чином завірену копію договору купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2016 року укладеного між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_2 , що був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П. та зареєстрований в реєстрі за № 12981. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року закінчено підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гаргона», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., ТОВ «ФК «Джерело Фінансів», треті особи: ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, визнання наступних договорів недійсними, визнання поділу квартири незаконним та скасування записів про право власності та, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду. Аргументи відповідачів 23 березня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшли письмові пояснення ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» на позовну заяву, в яких останнє не заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що жодних правочинів щодо відчуження спірного житлового приміщення ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» на користь третіх осіб не вчиняло, квартира незаконно вибула з власності підприємства на підставі підроблених документів, фіктивно ділилася, у зв`язку із чим, товариством подано заяву по вчинення кримінального правопорушення та на цей час за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстроване право власності на неіснуюче майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; відомості про арешт всього нерухомого ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» внесені до Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна ще 23 грудня 2011 року; приватний нотаріус Левінець В.Ю. не мала права проводити державну реєстрацію без попереднього виготовлення електронних копій документів та без розміщення їх у Державному реєстрі прав. 25 червня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва від відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у позові ОСОБА_1 , посилаючись на те, що позивач не є суб`єктом звернення, придбала спірну нерухомість незаконно, а тому не вправі ставити питання про оскарження правочинів щодо набуття права власності на спірну нерухомість попередніми її власниками, пропустивши, при цьому, строк позовної давності. Заборони на відчуження ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» квартири АДРЕСА_1 не було, оскільки вказане нерухоме майно не перебувало в його власності; згадана квартира перейшла у власність ТОВ «Фактор Інвест Плюс» зі згоди ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», на підставі окремого підписаного ними акта приймання-передачі від 15 червня 2016 року з метою ухилення останнього від примусового виконання судового рішення та до його статутного капіталу не входила. ОСОБА_3 не заперечує проти задоволення позову в частині вимог щодо визнання незаконності дії державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А.А., через те, що оспорювані реєстраційні дії проведено без її відома та волевиявлення. 29 червня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва відповідачем ОСОБА_4 подано відповідь на письмові пояснення ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», в якій остання не заперечує проти задоволення позову в частині вимог про скасування реєстраційних дій, а в задоволенні іншої частини вимог просить відмовити, вказуючи, що питання набуття вказаним товариством права власності на квартиру АДРЕСА_1 за договором від 18 вересня 2015 року є спірним та відповідний спір вирішується Печерським районним судом м. Києва, так само як і оспорюється наказ Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06 червня 2017 року, яким зареєстровано право власності за ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» на спірне житлове приміщення, а також всі подальші реєстраційні дії по відчуженню вказаного нерухомого майна; згадана квартира не була внесена до статутного капіталу ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», ТОВ «ФК «Джерело Фінансів», чи ТОВ «Фактор Інвест Плюс»; спірне нерухоме майно не було у власності ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», а перебувало в його управлінні, тому на нього не було накладено арешт; оспорюваний акт приймання-передачі підписано директором ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» в межах його повноважень; на момент придбання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 , така нерухомість фізично існувала згідно з технічним паспортом, хоча такий не є обов`язковим для відповідної реєстрації новостворених квартир. Реєстраційні дії державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права спільної часткової власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частці на квартиру АДРЕСА_1 , вчинені без її відома та волевиявлення та за відсутності об`єктивних причин. 29 червня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Князьською Н.А. подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому остання просить відмовити у позові за усіма вимогами позивача, окрім вимоги про скасування записів про право власності № 22252167 та № 22252164 від 09 вересня 2017 року, проти задоволення якої не заперечує, що за своїм змістом аналогічні поданими відповідачем ОСОБА_3 відзиву на вказану позовну заяву та самою ж ОСОБА_4 відповіді на письмові пояснення ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп». Додаткові аргументи сторони позивача 08 липня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла відповідь представника ОСОБА_1 - адвоката Лева Р.В. на відзиви відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в якій він просить позов задовольнити, посилаючись на те, що в указаний спосіб в порядку частини третьої статті 215 ЦК України позивач відстоює свої інтереси та намагається захистити право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Договір від 18 вересня 2015 року, відповідно до умов якого ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» набуло право власності на спірне житлове приміщення є чинним і в установленому порядку не визнано недійсним, так само, як і наказ Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06 червня 2017 року, який є чинним та не скасований в установленому порядку; окремого акта приймання-передачі вказаної квартири, підписаного ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» та ТОВ «Фактор Інвест Плюс» не існує, а ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» не було учасником ТОВ «Фактор Інвест Плюс» і жодних рішень щодо відчуження спірної нерухомості не приймала; відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не надано підтверджень про існування заборон на відчуження квартири АДРЕСА_1 та відповідні відомості не були внесені до Державного реєстру заборон на момент придбання ОСОБА_1 вказаного житлового приміщення; квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не були розподілені на два окремих житлових приміщення, не була отримана відповідна дозвільна документація. Додаткові аргументи сторони відповідача 02 серпня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшли від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в яких відповідачі просять у позові відмовити, вказуючи про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2015 року справі № 910/28036/15 встановлено недійсність правочину, згідно з яким ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» набуло право власності на спірну нерухомість; набуття позивачем права власності на спірну квартиру, не змінює порядок обчислення позовної давності; питання законності відновлення реєстрації права власності ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» на квартиру АДРЕСА_1 є предметом судового розгляду в справі № 757/530/20-ц щодо законності наказу Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06 червня 2017 року та пов`язане із розглядом вказаної справи; станом на 30 листопада 2017 року існувала судова заборона на розпорядження вказаною квартирою; факт існування двох актів приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 підтверджено в судових засіданнях та офіційними документами директора ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп»; договір купівлі-продажу від 27 лютого 2018 року, згідно з умовами якого ОСОБА_1 набула у власність згадану квартиру, є недійсним. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Гаргона», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., ТОВ «ФК «Джерело Фінансів», треті особи: ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, визнання наступних договорів недійсними, визнання поділу квартири незаконним та скасування записів про право власності - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 не була стороною спірних правочинів, що датовані 2016-2017 роками, не надала доказів про існування в неї майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 саме до або під час вказаних вище періодів, так як спірне нерухоме майно набуто ОСОБА_1 лише 27 лютого 2018 року, суд вважав, що у позивачки відсутнє порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу як особи, яка звернулася до суду, на момент укладення оспорюваних договорів, а отже і відсутні підстави для визнання цих правочинів недійсними за позовом саме ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 12 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка дійсно не була стороною оскаржуваних правочинів та не мала права власності на квартиру в період їх укладення у 2016-2017 роках, однак укладені правочини з дня виникнення права власності у позивачки на квартиру (27 лютого 2018 року) та будучи її власником станом на сьогодні, порушують майнові права та інтереси позивачки. Заявник зазначає, що шляхом пред?явлення зазначеного позову, позивач намагається узабезпечити (гарантувати) своє право власності на спірну квартиру від інших незаконних власників, в тому числі громадян ОСОБА_8 . А тому і виникає необхідність у позивача оскаржити весь ланцюг незаконних дій та укладення недійсних правочинів з самого початку і аж до кінцевих начебто власників громадян ОСОБА_8 , оскільки позовні вимоги є взаємоп?язаними та витікають одна із одної. Заявник вказує, що висновки суду щодо відсутності порушених прав та інтересів позивачки не відповідають обставинами справи та є помилковими. Інші аргументи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, які наведені у позовній заяві що стосується підстав заявлених позовних вимог для визнання спірних правочинів недійсними. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу передано суді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року витребувано із Печерського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 757/8549/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гаргона», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., ТОВ «ФК «Джерело Фінансів», треті особи: ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, визнання наступних договорів недійсними, визнання поділу квартири незаконним та скасування записів про право власності. 09 лютого 2022 року матеріали цивільної справи № 757/8549/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гаргона», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., ТОВ «ФК «Джерело Фінансів», треті особи: ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, визнання наступних договорів недійсними, визнання поділу квартири незаконним та скасування записів про право власності надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гаргона», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., ТОВ «ФК «Джерело Фінансів», треті особи: ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, визнання наступних договорів недійсними, визнання поділу квартири незаконним та скасування записів про право власності призначено до розгляду з викликом учасників справи. Доводи інших учасників справи 04 серпня 2022 року представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - адвокат Князький О. С. подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» не можуть бути добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1 , враховуючи те, що власником даної квартири станом на 2015 рік було Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» (далі - ПАТ «АКТ «Укртранс») на підставі договору іпотеки від 27 червня 2008 року, укладеного між АКБ «Київ» (правонаступник АТ «Укргазбанк») (Іпотекодержатель) та ПАТ «АК «Укртранс» (Іпотекодавець», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. за реєстровим № 1980. Квартира АДРЕСА_1 вибула з власності ПАТ «АК «Укртранс» на підставі: Договору про надання фінансових послуг факторингу від 20 серпня 2015 року, укладеного між АТ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Кредит Гарант», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. за реєстровим № 1720; Договору про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року, укладеного між АТ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Кредит Гарант», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2015 року у справі № 910/28036/15 визнано недійсними договір про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим № 1720 від 20 серпня 2015 року та договір про відступлення права вимоги за реєстровим № 1721 від 20 серпня 2015 року, укладені між ПАТ «АКБ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Кредит Гарант», посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. Рішення Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2015 року залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 28 березня 2017 року. Представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - адвокат Князький О. С. у відзиві також вказував, що вирішуючи справу № 910/28036/16 суди виходили із того, що під час вчинення вказаних договорів від 20 серпня 2015 року у ПАТ «АКБ «Укргазбанк» було відсутнє волевиявлення на їх укладення, що свідчить про недодержання їх сторонами загальних вимог, необхідних для чинності правочинів. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів про надання фінансових послуг факторингу р/н 1942 та про відступлення права вимоги р/н 1943 від 27 серпня 2015 року, укладених між ТОВ «ФК «Кредит Гарант» та ТОВ «ФК «Джерело Фінансів», суди виходили з того, що зазначені договори не створили для ПАТ «АКБ «Укргазбанк» жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з недійсністю правочинів від 20 серпня 2015 року. Вказаними рішеннями у справі № 910/28036/15 встановлено, що належне ПАТ «АКБ «Укргазбанк» право вимоги ним в установленому порядку не відчужувалося іншим особам, у тому числі ТОВ «ФК «Кредит Гарант» та ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» не передавалося. Позиція Київського апеляційного суду В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лев Р.В. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Князьська Н.А. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. В судове засідання відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаргона», ОСОБА_2 , Державний реєстратор Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей Анастасія Анатоліївна, ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінанс та треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторія Вікторівна, в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаргона», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей Анастасії Анатоліївни, ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач Вадима Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець Валентини Юріївни, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінанс та третіх освб: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторії Вікторівни про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаргона», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей Анастасії Анатоліївни, ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач Вадима Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець Валентини Юріївни, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінанс та третіх освб: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторії Вікторівни. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягаєзадоволеннюз огляду на таке. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Фактичні обставини справи Встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 станом на 2015 рік було ПАТ «АК «Укртранс» на підставі договору іпотеки від 27 червня 2008 року, укладеного між АКБ «Київ» (правонаступник АТ «Укргазбанк») (Іпотекодержатель) та ПАТ «АК «Укртранс» (Іпотекодавець»), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. за реєстровим № 1980. Квартира АДРЕСА_1 вибула з власності ПАТ «АК «Укртранс» на підставі: Договору про надання фінансових послуг факторингу від 20 серпня 2015 року, укладеного між АТ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Кредит Гарант», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. за реєстровим № 1720; Договору про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року, укладеного між АТ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Кредит Гарант», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2015 року у справі № 910/28036/15 визнано недійсними договір про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим № 1720 від 20 серпня 2015 року та договір про відступлення права вимоги за реєстровим № 1721 від 20 серпня 2015 року, укладені між ПАТ «АКБ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Кредит Гарант», посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. Рішення Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2015 року залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 28 березня 2017 року. У справі № 910/28036/15 судами встановлено, що під час вчинення договорів про фінансові послуги факторингу за реєстровими № 1720 та № 1721 від 20 серпня 2015 року у ПАТ «АКБ «Укргазбанк» було відсутнє волевиявлення на їх укладення, що свідчить про недодержання їх сторонами загальних вимог, необхідних для чинності правочинів. Також встановлено, що 27 серпня 2015 року між ТОВ «ФК «Кредит Гарант» та ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» були укладені договори про надання фінансових послуг факторингу р/н 1942 та про відступлення права вимоги р/н 1943, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., предметом яких є відчуження належного ПАТ «АКБ «Укргазбанк» права вимоги до ПАТ «АК «Укртранс» за кредитними та забезпечувальними договорами на користь ТОВ «ФК «Джерело Фінансів». Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання недійсними договорів про надання фінансових послуг факторингу р/н 1942 та про відступлення права вимоги р/н 1943, суди у справі № 910/28036/15 зробили висновок про те, що на момент їх вчинення у ТОВ «ФК «Кредит Гарант» були відсутні права, які підлягали передачі ТОВ «ФК «Джерело Фінансів». За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином слід зробити висновок про те, що у ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» було відсутнє право на розпорядження квартирою АДРЕСА_1 . Разом з цим, Київським апеляційним судом встановлено, що 18 вересня 2015 року ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», яке діяло в інтересах ЗНВПІФ «Індкескапітал», придбало квартиру АДРЕСА_1 у ТОВ «ФК «Джерело Фінансів». 15 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Левінець В. Ю. здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене житлове приміщення за ТОВ «Фактор Інвест Плюс» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна № 14/1506-2016, виданого 15 червня 2016 року ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» та ТОВ «Фактор Інвест Плюс». 29 червня 2016 року ТОВ «Фактор Інвест Плюс» відчужило ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, про що також внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 червня 2016 року. Згідно з висновком ФОП ОСОБА_9 від 30 червня 2016 року щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості, за технічними показниками квартира АДРЕСА_1 може бути поділена на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . 15 липня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Рогачем В. В. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв`язку з поділом квартири АДРЕСА_1 на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Згідно відповідей Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві від 30 серпня 2019 року та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 09 жовтня 2019 року, стверджується, що документи та дозволи на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не видавалися та не реєструвалися. В подальшому, 15 липня 2016 року, згідно договору купівлі-продажу від 15 липня 2106 року, ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») продало ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , яка, в свою чергу, передала вказане житлове приміщення в іпотеку ОСОБА_6 , в якості забезпечення виконання зобов`язання по сплаті боргу за укладеним між ними договором позики від 15 липня 2016 року, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 24 листопада 2016 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 її частці. Зазначена підстава - договір купівлі-продажу від 24 листопада 2016 року, укладений з ОСОБА_5 . Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованими 21 січня 2021 року, за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 09 вересня 2017 року зареєстроване право власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 , за кожною. Підставою реєстрації зазначено договір купівлі-продажу вказаної нерухомості від 24 листопада 2016 року. 22 грудня 2016 року ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу укладеного між ним та ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») 22 грудня 2016 року, провівши державну реєстрацію такого свого права 22 грудня 2016 року. Наказом Міністерства юстиції України від 06 червня 2017 року № 1813/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» задоволено скаргу ОСОБА_10 , представника за довіреністю ОСОБА_11 від 23 травня 2017 року та скасовано наступні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: - від 16 червня 2016 року № 30076052, від 29 червня 2016 року №30236842, від 16 червня 2016 року № 30078952, від 29 червня 2016 року № 30236856, від 16 червня 2016 року №30078280, від 29 червня 2016 року № 30236863, від 16 червня 2016 року № 30075783, від 29 червня 2016 року №30236789, прийняті нотаріусом Левінець В.Ю.; - від 08 серпня 2016 року № 30838591, від 05 серпня 2016 року № 30813309, від 10 серпня 2016 року № 30879008, від 15 липня 2016 року № 30472499, від 15 липня 2016 року № 30473272, від 15 липня 2016 року № 30472231, від 15 липня 2016 року № 30472499, від 22 грудня 2016 року № 33107251, від 08 серпня 2016 року № 30837716, від 31 серпня 2016 року № 31178715, від 31 серпня 2016 року № 31178729, від 31 серпня 2016 року № 31178689, від 31 серпня 2016 року № 31178715, прийняті нотаріусом Рогачем В.В.; - від 15 липня 2016 року № 30487089, від 15 липня 2016 року №30487733, від 15 липня 2016 року № 30487803, від 24 листопада 2016 року № 32530761, від 24 листопада 2016 року №32531043, від 24 листопада 2016 року № 32533828, прийняті нотаріусом Дерев`янко В.В.; - від 22 грудня 2016 року № 33107712, від 22 грудня 2016 року № 33107880, прийняті нотаріусом Ковальчуком С.П. У січні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом (цивільна справа № 757/530/20-ц) до Міністерства юстиції України, в якому просила суд: - визнати незаконним наказ Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06 червня 2017 року, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 листопада 2016 року № 32533828, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В. про державну реєстрацію права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_12 ; - зобов`язати Міністерство юстиції України відновити наступні реєстраційні дії: індексний номер 30078280 від 16 червня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Фактор Інвест Плюс»; індексний номер 30236863 від 29 червня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив»; індексний номер 30472499 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., за яким погашено право власності на квартиру АДРЕСА_1 в зв`язку з її поділом; індексний номер 30473272 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., за яким закрито розділ та реєстраційну справу на квартиру АДРЕСА_1 в зв`язку з її поділом на квартиру АДРЕСА_4 та квартиру АДРЕСА_4 ; індексний номер 30472231 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив», з відкриттям розділу; індексний номер 30487089 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5 ; індексний номер 30487733 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким зареєстровано заборону на нерухоме майно в інтересах ОСОБА_6 ; індексний номер 30487803 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким зареєстровано іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 за іпотекодержателем ОСОБА_6 ; індексний номер 32530761 від 24 листопада 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким припинено обтяження квартири АДРЕСА_1 ; індексний номер 32531043 від 24 листопада 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В., за яким припинено іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 ; індексний номер 32533828 від 24 листопада 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким було зареєстроване право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року у справі № 757/530/20-ц позов ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп», про визнання незаконним рішення органу державної влади та відновлення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості - задоволено. Визнано незаконним наказ Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06 червня 2017 року, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 листопада 2016 року № 32533828 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В. про державну реєстрацію права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний № 972544680000) за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відновлено наступні реєстраційні дії щодо нерухомого майна (реєстраційний номер 972544680000): - індексний номер 30078280 від 16 червня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Фактор Інвест Плюс»; - індексний номер 30236863 від 29 червня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив»; - індексний номер 30472499 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В., за яким погашено право власності на квартиру АДРЕСА_1 в зв`язку з її поділом; - індексний номер 30473272 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В., за яким закрито розділ та реєстраційну справу на квартиру АДРЕСА_1 в зв`язку з її поділом на квартиру АДРЕСА_4 та квартиру АДРЕСА_4 ; - індексний номер 30472231 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора -приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив», з відкриттям розділу; - індексний номер 30487089 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5 ; - індексний номер 30487733 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким зареєстровано заборону на нерухоме майно в інтересах ОСОБА_6 ; - індексний номер 30487803 від 15 липня 2016 року, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким зареєстровано іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 за іпотекодержателем ОСОБА_6 ; - індексний номер 32530761 від 24 листопада 2016 року, рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким припинено обтяження квартири АДРЕСА_1 ; - індексний номер 32531043 від 24 листопада 2016 року, рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким припинено іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 ; - індексний номер 32533828 від 24 листопада 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким було зареєстроване право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України та представника ОСОБА_1 - адвоката Лева Р. В. задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року у справі № 757/530/20-ц скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» про визнання незаконним рішення органу державної влади та відновлення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості відмовлено. Київський апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову у справі № 757/530/20-ц, зробив висновок про те, що Міністерство юстиції України як орган, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом першої інстанції обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , тобто особами, речові права на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. А за правилами частини п?ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Таким чином, слід зробити висновок про те, що власником квартири у період з 18 вересня 2015 року (дата набуття у власність ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп») і по 22 грудня 2016 року (дата набуття у власність ОСОБА_2 ) було ПАТ «АК «Укртранс», а відтак всі дії по розпорядженню (відчуженню) спірною квартирою після грудня 2016 року є недійсними, оскільки суб?єкти які розпоряджалися спірною квартирою не мали на це жодних правових підстав. Київським апеляційним судом також встановлено, що заочним рішенням Мар?їнського районного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року у справі № 237/4698/17 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 , ТОВ «Система Груп», ОСОБА_15 про стягнення заборгованості по договору позики, вказані позовні вимоги задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості на користь ОСОБА_13 за договором позики від 10 серпня 2017 року укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_16 на суму 2 500 000,00 грн на підставі іпотечного договору від 10 жовтня 2017 року зареєстрованого в реєстрі за № 15321 і посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу - Швецом Р. О., що укладався між ОСОБА_13 та ТОВ «Система Груп», а саме на квартиру, загальною площею 112,9 кв.м розташовану за адресою АДРЕСА_5 , шляхом продажу вищезазначеної квартири будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною реалізації в розмірі 2 500 000,00 грн Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Надано ОСОБА_13 право подавати та отримувати від імені власника предмету іпотеки довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу сплачувати всі необхідні платежі, а також виконувати всі інші дії які пов`язані з продажем предмету іпотеки. Заочне рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року у справі № 237/4698/17 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, а згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. У справі № 237/4698/17 Мар?їнським районним судом Донецької області встановлено, що 10 серпня 2017 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_16 був укладений договір позики б/н від 10 серпня 2017 року, відповідне до умов якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв 2 500 000,00 грн з зобов`язанням повернути таку ж саму суму до 13 жовтня 2017 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань по договору позики ОСОБА_13 та ТОВ «Система Груп», в особі директора Завидняка В. І. уклали між собою договір поруки від 10 серпня 2017року. Крім того 11 серпня 2017 року ОСОБА_13 та ОСОБА_15 уклали між собою договір поруки. 10 жовтня 2017 року в якості забезпечення виконання зобов`язань по договору позики, ОСОБА_17 та ТОВ «Система Груп» уклали між собою іпотечний договір, посвідчений 10 жовтня 2017 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецом Р. О., зареєстрований в реєстрі за № 153221. Предметом залогу, відповідно до пункту 1.1 вищезазначеного іпотечного договору, було визначено нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 112,9 кв.м розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . А за правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За таких обставин, Київським апеляційним судом достовірно встановлено набуття ОСОБА_18 права на відчуження квартири, загальною площею 112,9 кв.м розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2018 року, який укладено між нею та ОСОБА_19 , що, крім іншого, підтверджується й відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата державної реєстрації: 27 лютого 2018 року) (т. 1, а. с. 33-34). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила: - визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна № 14/1506-2016 від 15 червня 2016 року щодо передачі до статутного капіталу квартири АДРЕСА_1 , підписаний ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» та ТОВ «Фактор Інвест Плюс»; - визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29 червня 2016 року, укладений між ТОВ «Фактор Інвест Плюс» та ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона»), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Левінець В. Ю. за реєстровим №104; - визнати незаконним розподіл квартири АДРЕСА_4 на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 , вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Рогачем В. В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 липня 2016 року, індексний номер 30472499, за якими припинено право власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з її поділом, рішення від 15 липня 2016 року, індексний номер 30473272, за яким закрито поділ та реєстраційну справу на квартиру АДРЕСА_4 у зв`язку з її поділом на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , рішення від 15 липня 2016 року, індексний номер 30472231, номер запису про право власності: 15408857, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») з відкриттям поділу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 липня 2016 року, індексний номер 30472499, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (ТОВ «Гаргона»), номер запису: 15409106; - визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 15 липня 2016 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_5 , що посвідчено приватним нотаріусом КМНО Дерев`янко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1384; - визнати недійсним договір іпотеки від 15 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дерев`янко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1390; - визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дерев`янко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2114; - визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2016 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П. та зареєстрований в реєстрі за № 12981; - скасувати записи про право власності № 22252167 та № 22252164 від 09 вересня 2017 року (рішення від 09 вересня 2017 року, індексний номер: 36995357) державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частці на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1347410680000. Як на підставу заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 вказувала, на те, що ТОВ «Джерело Фінансів» не мало права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а отже й не мало права на її відчуження на користь ТОВ «Фактор Інвест Плюс», у якого, в свою чергу, відповідно не було законних прав та повноважень здійснювати продаж цієї квартири ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після перейменування ТОВ «Гаргона»), отже, усі подальші правочини щодо відчуження спірного житлового приміщення, а також передачі його в іпотеку також є недійсними. Спірна вартира незаконно вибула із власності ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп». Поділ спірного житлового приміщення, яке з моменту його створення та на цей день ніколи не мало двох окремих виходів/входів, а виключно один, і згідно з поверховим планом багатоквартирного будинку такий неможливий без втручання у несучі конструкції стін цього будинку, та для такого поділу необхідно зробити окремий вихід/вхід в одну із квартир, однак ніхто цього не робив; спірна квартира обладнана єдиною інженерною системою (водопостачання, водовідведення, електропостачання) із засобами обліку (лічильниками), що також унеможливлює її поділ без втручання в ці системи без отримання відповідних дозволів (погодження технічних умов) та встановлення окремих засобів обліку на дві окремі квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , на виконання будівельних робіт, ОСОБА_1 , вважаючи себе заінтересованою особою, яка намагається в порядку визначеному частиною третьою статті 215 ЦК України захистити своє право теперішнього добросовісного власника квартири АДРЕСА_1 . Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права Вирішуючи спір по суті, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем не доведено як факту порушення відповідачами її прав чи інтересів під час укладення вказаних договорів, так і наявності передбачених ЦК України підстав для визнання спірних правочинів недійсними, оскільки на момент їх вчинення ОСОБА_1 ще не набула, ані права власності, ані права володіння щодо спірного нерухомого майна (стаття 334 ЦК України), а таке право в неї виникло після вчинення усіх оспорюваних правочинів. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення невідповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Щодо наявності порушеного права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно з частинами першою-п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини п`ятої статті 216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Іншими словами, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19). Апеляційним судом установлено що, ОСОБА_1 не є стороною оспорюваних правочинів, які датовані 2016-2017 роками, саме договори: між ТОВ «ФК «Джерело фінансів» та ТОВ «Фактор Інвест Плюс» (15 червня 2016 року), між ТОВ «Фактор Інвест Плюс» та ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») (29 червня 2016 року), між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_5 (15 липня 2016 року), між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (15 липня 2016 року), між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_2 (22 грудня 2016 року), а також після попереднього розподілу квартири АДРЕСА_4 на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 липня 2016 року) та вчинення спірних записів про реєстрацію права власності № 22252167 та № 22252164 (09 вересня 2017 року). ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2018 року, що, крім іншого, підтверджується й відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата державної реєстрації: 27 лютого 2018 року). ЦК України не містить визначення поняття «заінтересована особа», тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів. У зв`язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно). Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Об`єднана палата Верховного Суду у постанову від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 09 серпня 2021 року у справі № 145/1669/19 (провадження № 61-14656св20) та від 15 грудня 2021 року у справі № 761/22992/17 (провадження № 61-9542св21). Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюванихправочинів, проте нею доведено належними та допустимими доказами факт порушення такими договорами прав і законних її інтересів, оскільки ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу є власницею квартири АДРЕСА_1 право та інтереси якої порушуються укладенням спірних правочинів, за наявності Наказу Міністерства юстиції України від 06 червня 2017 року № 1813/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким скасовано всі вищезазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . При цьому, Київський апеляційний суд звертає увагу, що незважаючи на Наказ Міністерства юстиції України від 06 червня 2017 року № 1813/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», 09 вересня 2017 року державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А. прийнято рішення щодо повторної реєстрації права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частці в квартирі АДРЕСА_1 . Таким чином, Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на звернення до суду з цим позовом, оскільки будучи власником квартири, право на яке не визнається іншими суб?єктами, вона має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспореного права. Наявність спору (порушеного права ОСОБА_1 ) щодо спірної квартири також підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року прийнятої за наслідками розгляду справи № 757/530/20-ц. Щодо суті заявлених вимог Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України, частина перша статті 16 ЦК України). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо. Стаття 386 ЦК України визначає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Так, ефективність обраного засобу юридичного захисту, з практичної та законодавчої точки зору є головним критерієм його обрання. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Як визначає Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року по справі № 676/58/17-ц (провадження № 61-5047св20), спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату. При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18). Обрання конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18)). Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Європейської конвенції про права людини. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Київський апеляційний суд виходить із такого. - про визнання правочинів недійсними Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , яка є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2018 року, який є чинним, та в судовому порядку недійсним не визнавався, на обґрунтування заявлених вимог вказувала, що ТОВ «Джерело Фінансів» не мало права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а отже й не мало права на її відчуження. Таким чином на переконання позивачки усі інші правочини та реєстраційні дії також є недійсними. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року зі справи № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року зі справи № 910/11511/18. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19. Виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia - «суд знає закон», при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідних позовних вимог позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі). Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. У частинах першій, третій, четвертій вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим». Як вже було встановлено, у ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» було відсутнє право на розпорядження квартирою АДРЕСА_1 . За наведених обставин, Київський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна № 14/1506-2016 від 15 червня 2016 року, укладеного між ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» та ТОВ «Фактор Інвест Плюс» щодо передачі до статутного капіталу ТОВ «Фактор Інвест Плюс» квартири АДРЕСА_1 , оскільки у ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» було відсутнє право на розпорядження спірною квартирою, що також підтверджується судовими рішеннями у справі № 910/7164/19. Що стосується вимог про визнання недійсними: договору купівлі-продажу квартири від 29 червня 2016 року, укладений між ТОВ «Фактор Інвест Плюс» та ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона»), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Левінець В. Ю. за реєстровим № 104; договору купівлі-продажу квартири від 15 липня 2016 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_5 , що посвідчено приватним нотаріусом КМНО Дерев`янко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1384;договору іпотеки від 15 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дерев`янко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1390; договору купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дерев`янко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2114; договору купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2016 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П. та зареєстрований в реєстрі за № 12981, то такі також підлягають задоволенню, оскільки були укладені суб?єктами, які не мали права на розпорядження спірною квартирою. - щодо скасування записів про право власності У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що: «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи». У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) вказано, що: «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц)». Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно статті 3 цього Закону будь-які дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав (в т.ч. права власності) на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, можуть вчинятись, якщо такі права зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, тобто зареєстровані в державному реєстрі прав. Статтею 11 цього Закону передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, передбачені статтею 24 цього Закону. За правилами статті 26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав. Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав. За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на нерухоме майно є підставою для захисту цього права із застосуванням відповідного визначеного законом способу. Відповідно до частин другою-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні приналежності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта. Фактично ж реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно. При цьому вона ніяк не впливає на цивільно-правову рівність учасників обороту, автономію волі і свободу договору. Відповідно до чинного законодавства, якщо поділ будинку технічно можливий, право власності на нього належним чином оформлене, то поділ такого будинку здійснюється в такому порядку. Власник звертається до органів бюро технічної інвентаризації або інших атестованих суб`єктів господарювання з нотаріально посвідченою заявою про надання висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, а також із заявою про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, які виникнуть в результаті поділу. Поділ нерухомого майна здійснюється в порядку, визначеному Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18 червня 2007 року. В результаті, власник отримує висновок про технічну можливість поділу об`єкта нерухомого майна та окремий технічний паспорт на кожний такий об`єкт нерухомості. Після отримання висновку власник звертається до органів місцевого самоврядування із заявою про присвоєння об`єктам нерухомості, які виникли в результаті поділу, поштової адреси. Присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомості здійснюється в порядку, який встановлюється рішенням органів місцевого самоврядування. Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків, коли об`єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об`єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); 3) технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна; 4) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об`єднання таких об`єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо). Відповідно до пункту 55 Порядку для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності, крім вказаних вище документів, обов`язково подається письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності. А у випадку, якщо в результаті такого поділу або об`єднання змінюється розмір часток у такому праві спільної власності, додатково подається письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є законом з питань майнового забезпечення, а регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Оскільки за обставин цієї справи суд дійшов висновку про недійсність договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дерев`янко В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2114, то підстави для проведення державної реєстрації вказаної кватири відсутні, а скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з урахуванням встановлених у цій справі обставин, є ефективним способом захисту права позивача. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку проте, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають також задоволенню, а рішення № 22252167 та № 22252164 від 09 вересня 2017 року (індексний номер: 36995357) державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частці на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1347410680000 визнанню недійсним. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. про скасування записів У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Встановлені обставини справи свідчать про те, що спір у позивача виник саме з ТОВ «Гаргона», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» з приводу порушення останніми її права власності на спірне житлове приміщення внаслідок внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію спірної квартири. Державний реєстратор Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В. В. є неналежними відповідачами. Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А. А., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. про скасування записів необхідно відмовити саме з цих підстав. - щодо позовних вимог про визнання незаконним розподіл квартири АДРЕСА_4 Як відомо з матеріалів справи, Наказом Міністерства юстиції України від 06 червня 2017 року № 1813/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема і рішення: від 15 липня 2016 року, індексний номер 30472499, за якими здійснено розподіл квартири АДРЕСА_4 на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 , вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Рогачем В. В. та припинено право власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з її поділом; від 15 липня 2016 року, індексний номер 30473272, за яким закрито поділ та реєстраційну справу на квартиру АДРЕСА_4 у зв`язку з її поділом на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ,; від 15 липня 2016 року, індексний номер 30472231, номер запису про право власності: 15408857, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви ТОВ «Гаргона») з відкриттям поділу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 липня 2016 року, індексний номер 30472499, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «ФК «Інвест Гарант Актив» (ТОВ «Гаргона»), номер запису: 15409106. А відтак суд зазначає, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині немає, оскількиНаказом Міністерства юстиції України від 06 червня 2017 року № 1813/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема і рішення, якими здійснено розподіл спірної квартири. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України). Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом не повно, допущено незастосування закону, який підлягав застосуванню, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову. Щодо судових витрат Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року та ухвалення у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову, судові витрати, які понесені ОСОБА_1 за подання позову у розмірі 8172 грн та судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв?язку переглядом справи у суду апеляційної інстанції у розмірі 12258 грн, а всього 20430 грн слід стягнути з ТОВ «Гаргона», ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , ТОВ «ФК «Джерело Фінансів» на користь ОСОБА_1 по 2553,75 грн з кожного. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 задовольнити частково. РІшення Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаргона», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей Анастасії Анатоліївни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець Валентини Юріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінансів», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторія Вікторівна, про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, визнання наступних договорів недійсними, визнання поділу квартири незаконним та скасування записів про право власності задовольнити частково. Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна № 14/1506-2016 від 15 червня 2016 року щодо передачі до статутного капіталу квартири АДРЕСА_1 , підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джерело Фінансів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс». Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29 червня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Інвест Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаргона»), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець Валентиною Юріївною за реєстровим №

104. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 15 липня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаргона») та ОСОБА_5 , що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторією Вікторівною та зареєстрований в реєстрі за № 1384; Визнати недійсним договір іпотеки від 15 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуДерев`янко Вікторією Вікторівною та зареєстрований в реєстрі за № 1390; Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторією Вікторівною та зареєстрований в реєстрі за № 2114; Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Гарант Актив» (після зміни назви Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаргона») та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем та зареєстрований в реєстрі за № 12981; Скасувати рішення про право власності № 22252167 та № 22252164 від 09 вересня 2017 року (рішення від 09 вересня 2017 року, індексний номер: 36995357) державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей Анастасії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частці на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1347410680000. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гаргона», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальності «Фактор Інвест Плюс», ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова кмопанія «Джерело Фінансів» на користь ОСОБА_1 по 2553,75 грн. з кожного судових витрат, понесених за подання позову та перегляду справи в апеляційному порядку. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна