Постанова Київський апеляційний суд № 752/8172/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 752/8172/26 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10711/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Слободянюк А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Wizz Air Hungary Kft . в особі представництва «Візз Ейр ХангаріКфт.» фірми в Україні про захист прав споживачів, - в с т а н о в и в : У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просиластягнути зWizz Air Hungary Kft. в особі представництва «Візз Ейр ХангаріКфт.» фірми в Україні на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 13 500,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 523,68 грн., три відсотки річних в розмірі 1 189,54 грн., компенсацію моральної шкоди в розмірі 155 646,00 грн. та понесені судові витрати(а.с. 1-8). Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року направлено матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Представництва «Візз Ейр Хангарі ЛТД.» про захист прав споживачів, за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва (а.с. 15-16). Не погодившись з ухвалою районного суду, 16 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нагай І.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просивскасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва(а.с. 22-23). Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначав, щооскаржувана ухвала постановлена при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції порушив право позивачки на вибір суду, обґрунтувавши своє рішення обов`язком позивача подання доказів свого зареєстрованого місця проживання. Суд не встановив, що подана позивачем позовна заява йому не підсудна, в ухвалі суд послався лише на ненадання позивачем доказів реєстрації місця проживання в Голосіївському районному суду м. Києва, а також наявність у суду обов`язку тільки щодо перевірки зареєстрованого місця проживання лише відповідача. Разом з тим, судом проігноровано ч. 8 ст. 187 ЦПК України, відповідно до якої суддя з метою визначення підсудності може також користуватись даними Єдиного державного демографічного реєстру. Таким чином, суд першої інстанції повинен був виходити з зазначеного у позовній заяві позивачкою свого місця проживання ,а у випадку виникнення сумнівів скористатись доступом до Єдиного державного демографічного центру з метою ідентифікації позивачки та перевірки підсудності справи Голосіївському районному суду м. Києва (а.с. 22-23). Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Передаючи матеріали даної цивільної справи на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не підтвердив свою реєстрацію місця проживання чи перебування за вказаною адресою відповідними доказами. Натомість, передбачений ч. 6 ст. 187 ЦПК України обов`язок суду перевіряти інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) встановлено тільки щодо особи відповідача. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Представництва «Візз Ейр Хангарі ЛТД.» знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 33-Б, що не перебуває на території Голосіївського району м. Києва. У зв`язку з чим, суд вважав за необхідне передати на розгляд дану справу за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача Представництва «Візз Ейр Хангарі ЛТД.». Колегія суддів не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції. Частиною другою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Правилами альтернативної підсудності (частина 5 статті 28 ЦПК України) передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Разом з тим, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленоїстаттею 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України). Відповідно до частини 4 статті 30 ЦПК України позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред`являються за місцезнаходженням перевізника. Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Зі змісту зазначених норм вбачається, що право вибору позивачем суду (альтернативна підсудність) поширюється лише на позови, для яких встановлено загальну територіальну підсудність. Правило статті 28 ЦПК України не змінює правила виключної підсудності за статтею 30 ЦПК України. Отже, правила підсудності справ за вибором позивача не поширюються на позови, які підлягають пред`явленню за правилами виключної підсудності. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності. Зазначений висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в ухвалах від 10 січня 2019 року у справі № 521/7040/18, провадження № 61-48963ск18, від 29 січня 2019 року у справі № 712/12089/18, провадження № 61-1987ск19, від 22 січня 2020 року у справі № 237/3566/17, провадження № 61-22141ск19. Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Положеннями частини 2 статті 910 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею, відповідно, квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів). Пунктом 8 частини 1 статті 1 Повітряного Кодексу України передбачено, що авіаційний перевізник (авіаперевізник) - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезення пасажирів, вантажу, пошти повітряним транспортом. Згідно пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом про захист прав споживачів, у якому просила стягнути з відповідача кошти за придбані авіаквитки, які їй не було надано, інфляційні втрати, 3 % річних та моральну шкоду. Позов у цій справі пред`явлений до WizzAirHungaryKft. в особі представництва «Візз Ейр ХангаріКфт.» в Україні як до авіаперевізника. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позов має пред`являтися за місцезнаходженням перевізника, за правилами виключної підсудності. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Представництва «Візз Ейр Хангарі ЛТД.» знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 33-Б , що не перебуває на території Голосіївського району м. Києва. Доводи апеляційної скарги щодо того, що спірні правовідносини стосуються сфери захисту прав споживачів, тому вона має право на звернення до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання, не можуть бути взяті до уваги, адже нормами ЦПК України передбачено пріоритет правил виключної підсудності позовів з договору перевезення перед альтернативною підсудністю позовів про захист споживачів. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншому суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст. 367, п. 7 ч. 1 ст. 374, 379 ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б.Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов