Постанова 4824 № 369/1892/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/2786/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026 року місто Київ справа №369/1892/26 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., при секретарі судового засідання: Балковій А.С., за участю: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Іщенка Дениса Миколайовича, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Іщенка Дениса Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Іщенко Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційні скарги в яких просив постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Оскільки апеляційні скарги є ідентичними, а відтак розглядаються як одна. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що постанова суду першої інстанції постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, судом не були з`ясовані обставини справи та їм не було надано належної оцінки. Вказував, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом до моменту його зупинки працівниками поліції. Посилався на те, що відеозапис, долучений до матеріалів справи не є безперервним. Фіксація мала здійснюватися з початку виконання службових обов`язків працівниками поліції та тривати до 01:30 год. Однак відеозапис, наданий працівниками поліції, складається із семи окремих файлів, що є неприпустимим з огляду на вимоги законодавства України. Вказував, що з долученого до матеріалів справи відеозапису ознаки алкогольного сп`яніння не виявлені, їх не видно на записі, а поведінка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відповідала обстановці. Зазначав, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі. Також захисник-адвокат Іщенко Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2026 року. Посилався на те, що повний текст постанови суду першої інстанції від 24 квітня 2026 року було отримано ним 29 квітня 2026 року засобами електронного зв`язку. У судовому засіданні захисник-адвокат Іщенко Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення захисника-адвоката Іщенка Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 24 квітня 2026 року. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, оскаржувана постанова була доставлена до електронної скриньки захисника-адвоката Іщенка Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 29 квітня 2026 року о 15:58:03 год. (а.с.37). Апеляційна скарга захисника-адвоката адвоката Іщенка Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 була подана 05 травня 2026 року. Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Відповідно до п.п.2, 3, 6, 7 вказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №569659, 19 січня 2026 року о 00:47 год. в селі Віта-Поштова по автодорозі М-05 Київ-Одеса 22 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку категорично відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 19 січня 2026 року серії ЕПР1 №569659; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що даний огляд не проводився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 січня 2026 року; рапортом поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Артеняна К.К., в якому зазначено, що 19 січня 2026 року о 00:47 год. в складі наряду Д-Вулкан 0708 під час патрулювання за адресою: Траса АД-М-05 Київ-Одеса 22 кмв напрямку м. Одеса було зупинено транспортний засіб Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що відповідає обстановці. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager 7510, на що останній відмовився; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції №476027, 477946. Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 у встановленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та повідомлено останньому, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, на що він відмовився (01:01:36-01:02:09). Після чого працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його права (01:02:35). В подальшому працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 із складеними адміністративними протоколами (01:26:48). Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України. Посилання захисника-адвоката Іщенка Д.М. на те, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом до моменту його зупинки працівниками поліції, а також на те, що транспортним засобом керувала його дівчина, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не зазначав, що транспортним засобом керувала його дівчина, а навпаки, останній повідомив про те, що лише його дівчина вживала алкоголь, тоді як сам він пив кока-колу (00:52:24). Також під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортним засобом та зазначив, що він намагався не ганяти (00:53:29). До доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу знаходився на передньому пасажирському сидінні, яким керувала його дівчина ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції ставиться критично та розцінює їх як намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис, долучений до матеріалів справи не є безперервним, а фіксація мала здійснюватися з початку виконання службових обов`язків працівниками поліції та тривати до 01:30 год, однак відеозапис, наданий працівниками поліції, складається із семи окремих файлів, що є неприпустимим з огляду на вимоги законодавства України, суд апеляційної інстанції відхиляє та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, ст.251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами. З відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що на них відображені події, що описані в протоколі про адміністративне правопорушення від 19 січня 2026 року серії ЕПР1 №569659, зафіксований той самий транспортний засіб і та ж особа, які вказані у зазначеному вище протоколі про адміністративне правопорушення. Таким чином відеозаписи які містять фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належними доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається ознак алкогольного сп`яніння, а поведінка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відповідала обстановцісуд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне. Відповідно до п.2 Інструкції №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Як вбачається з відеозапису працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка яка не відповідає обстановці (00:53:56, 01:01:30), а тому працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до вимог ПДР України, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Посилання захисника-адвоката Іщенка Д.М. на те, щоматеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі є безпідставними, оскільки як вбачається з відеозапису, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що зараз приїдуть та заберуть транспортний засіб (01:30:43). Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДРУкраїни, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5, ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику-адвокату Іщенку Денису Миколайовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Іщенка Дениса Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.