Постанова 4824 № 756/11372/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/7435/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №756/11372/25 02 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Кирилюк Г.М. - Ящук Т.І. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Діденка Є.В.,у цивільній справі за позовом Комунальногопідприємствавиконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: У липні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що з 01.05.2018 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 року до 31.10.2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01.11.2021 року, у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року№ 34 (5085) (надалі - Договір). Також на веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Підтвердженням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло - та водопостачання, а отже, відповідачі, якіпроживають в квартирі № НОМЕР_1 , за зазначеною адресою, є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року -споживачами послуг з ТЕ/ПГВ. Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись (не відключались). Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року послуги з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживали надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість. Відповідно до вимог законодавства споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Проте, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2025 року складає 58 935,34 грн: за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021року заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 1746,33 грн, за період з 01.11.2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 15 933,26 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 39 783,78 грн. Відповідно до вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування. За вищевказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість за період з 01.11.2021 року з оплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 949,17 грн, заборгованість з оплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 522,80 грн. Крім того, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесїї) від 11.10.2018 року № 602-18 (далі Договір цесії), укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»(далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 960,43 грн. Відповідачі, як боржники, що прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних. Крім того, відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здіснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Отже, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню на суму простроченої заборгованості. З урахуванням наведених обставин, позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 71 173,30 грн, яка складається із: заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 960,43 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 166,16 грн, три відсотки річних у розмірі 40,77 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води розмірі 1746,33 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 298,08 грн, три відсотки річних у розмірі 63,66 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021рокупослуги з постачання теплової енергії у розмірі 15 933,26 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1872,18 грн, три відсотки річних у розмірі 445,81 грн, пеня у розмірі 542,44 грн. заборгованість за спожиті з 01.11.2021 рокупослуги з постачання гарячої води у розмірі 39 783,78 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 5183,87 грн, три відсотки річних у розмірі 1202,07 грн, пеня у розмірі 1462,49 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 949,17 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 522,80 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води та з постачання теплової енергії в сумі 71 173,30 грн. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» понесені по справі витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн, тобто, по 1 514,00 грн з кожного. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відмовити у зв`язку з порушенням процесуальних прав ОСОБА_1 в частині не надання судом можливості ознайомлення з матеріалами справи за заявою відповідача, яку він надсилав за допомогою підсистеми «Електронний суд». Повернути на його користь сплачений судовий збір. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; наявна недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2025 року відповідачу ОСОБА_3 у у підсистемі «Електронний суд» направлено усі матеріали справи, що в свою чергу не відповідає дійсності, оскільки в його електронному кабінеті ЄСІТС відсутні будь-які повідомлення про надходження матеріалів судової справи. Відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», норм ЦПК України та Положення районний суд зобов`язаний був завантажити в систему ЄСІТС матеріали цивільної справи. Натомість, районний суд не лише не завантажив матеріали справи в систему ЄСІТС, а й взагалі не відповів на його заяву, що вочевидь перешкодило йому в ознайомленні з матеріалами справи та подання відзиву на позов, що є суттєвим порушенням його прав, передбачених нормами ЦПК України, а також вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предствавник позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації ) « Київтеплоенерго» в судове засідання не з?явились, про день та час розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, заяв про відсутність в судовому засіднні з поважних причин до суд не подали, а тому суд вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідачів та предстаника позивача. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) та Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період з 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго». З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Будинок за адресою АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло - та водопостачання, а отже, відповідачі, які проживають в квартирі АДРЕСА_2 за зазначеною адресою, є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року споживачами послуг з ТЕ/ПГВ. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 а є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з долученими до позовної заяви розрахунками заборгованості, у відповідачів станом на 01.12.2024 року заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води складає 216 818 грн 80 коп. Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем та перевіреного судом, відповідачі мають заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення в розмірі 71 173,30 грн, яка складається із: заборгованості за спожиті до 01.05.2018року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 960,43 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 166,16 грн, 3% річних у розмірі 40,77 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 746,33 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 298,08 грн., 3% річних у розмірі 63,66 грн.; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 15 933,26 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 1 872,18 грн, 3% річних у розмірі 445,81 грн, пені у розмірі 542,44 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 39 783,78 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 5 183,87 грн, 3% річних у розмірі 1 202,07 грн, пені у розмірі 1 462,49 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 949,17 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 522,80 грн. Задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємствавиконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції вказав на те, що стороною позивача доведено обставини, на які він посилаються у позовній заяві, а стороною відповідачів вони не спростовані. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року відповідає. Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Правовідносини з постачання фізичним особам центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила). Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним. Підключення будинку АДРЕСА_1 , в якому відповідачі мешкають в квартирі АДРЕСА_2 , до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання позивачем за вказаною адресою послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися). Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено, в залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас,відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Судом встановлено, відповідачами не заперечується, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 а є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, відповідачі, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем за вказаною адресою, а тому не звільняється від оплати послуг у повному обсязі. Також, з матеріалів справи вбачається, що протягом вказаного позивачем періоду відповідачі, споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу скарг чи претензій, передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня №630 та статтями 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі. Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц. Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем та перевіреного судом вбачається, що відповідачі мають заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення в розмірі 71 173,30 грн, яка складається із: заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 960,43 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 166,16 грн, 3% річних у розмірі 40,77 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 746,33 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 298,08 грн., 3% річних у розмірі 63,66 грн.; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 15 933,26 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 1 872,18 грн, 3% річних у розмірі 445,81 грн, пені у розмірі 542,44 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 39 783,78 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 5 183,87 грн, 3% річних у розмірі 1 202,07 грн, пені у розмірі 1 462,49 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 949,17 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 522,80 грн. Зазначений розрахунок відповідачами у справі не спростовано. Контррозрахунок не надано. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не оскаржує обгрунтованість розрахунку заборгованості наданого позивачем, а відтак, керуючись ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», норм ЦПК України та Положення районний суд зобов`язаний був завантажити в систему ЄСІТС матеріали цивільної справи, натомість, районний суд не лише не завантажив матеріали справи в систему ЄСІТС, а й взагалі не відповів на його заяву, що вочевидь перешкодило йому в ознайомленні з матеріалами справи та подання відзиву на позов, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Організаційно правові засади функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі також - ЄСІТС) в цивільному судочинстві врегульовано статтею 14 ЦПК України. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів (частина друга статті 14 ЦПК України). Згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 14 ЦПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (частина п`ята). У частині сьомій цієї статті передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Відповідно до частини сьомої статті 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Положення про ЄСІТС затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України. Так, Рішенням Вищої ради правосуддя від 17серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів) (пункт 2 Положення). Згідно з положеннями пункту 37 Положення Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. Пунктом 124 Положення передбачено, що у разі надходження заяви учасника справи про ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через систему Електронний суд, суд, який отримав таку заяву, забезпечує сканування відповідних матеріалів справи у паперовій формі, що перебуває в такому суді, та долучення їх до матеріалів електронної судової справи. Судом встановлено, апелянтом не заперечується, що ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС. З картки руху документу вбачається, що вона містить файлф 756_11372_25.пдф в якому містяться скановані та завантажені судом першої інстанції усі матеріали даної цивільної справи. З картки руху документу вбачається, що вказаний файл доставлено як додаток в Електронний кабінет в ЄСІТС 28 листопада 2025 року о 17 год 30 хв. Відтак, ОСОБА_1 , якимй має зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС та має доступ до справи, міг зайти до картки руху документу і ознайомитись з матеріалами справи. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про виконання судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними. Якщо учасник справи під час ознайомлення із матеріалами електронної справи у підсистемі в ЄСІТС виявить відсутність документів, то в нього є можливість подати повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі. Повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі подається через справу шляхом вибору у каталозі відповідної заяви. Такого повідомлення апелянт до суду першої інстанції у підсистемі ЄСІТС не подавав. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Таким чином, доводи, викладені відповідачем ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: