Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/7111/25

16.06.26 22-ц/812/1150/26 Провадження № 22-ц/812/1150/26 ПОСТАНОВА Іменем України 16 червня 2026 року м. Миколаїв справа № 489/7111/25 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О., із секретарем судового засідання Шурмою Є.М., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 23 березня 2026 року під головуванням судді Сухаревич З.М., повне судове рішення складено цього ж дня, У С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позивач зазначав, що судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2019 року у справі № 487/1284/19 з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку), але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 18 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. 19 серпня 2025 року судовим наказом Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від у справі № 484/4336/25 з нього було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 06 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Як стверджував позивач, він постійно приймає участь у вихованні своєї доньки, а з сином вони проживають в різних містах, тому для спілкування з ним він витрачає кошти на проїзд з м. Миколаєва до м. Первомайська та у зворотному напрямку. Зміна сімейного стану (народження сина) та додаткові витрати на міжміські переїзди спонукали його звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Вказує, що він працює у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та його середня заробітна плата за сім місяців складає 41 113 грн 68 коп., тож в разі зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частки, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку буде забезпечено. Посилаючись на викладене, позивач просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2019 року на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини його доходів (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно. У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 адвокат Коренко Т.В. - просила відмовити у задоволенні позову. Вказувала, що запропонований відповідачем розмір аліментів є недостатнім для реальних потреб дитини 13 років, навіть 1/4 частка від його доходів покриває лише частину витрат, а 1/6 частка призведе до суттєвого погіршення матеріального становища дитини та обмежить її гармонійний розвиток. Реальні потреби дитини складають не менше 18 000 20 000 грн. в місяць. Зазначає, що твердження відповідача щодо його спільного відпочинку із дитиною є свідомим введенням суду в оману. Позивач, окрім сплати аліментів у розмірі 1/4, жодних додаткових коштів на дитину не витрачав за останні роки і не брав участі в її житті належним чином. Також зазначає, що народження дитини в іншому шлюбі не є підставою для зменшення розміру аліментів. У відповіді на відзив ОСОБА_1 звертає увагу, що обов`язок з утримання дитини покладено на обох батьків. Вказує, що зміна його сімейного стану (народження сина) та стягнення аліментів на утримання сина свідчить про погіршення його майнового стану та саме ці обставини свідчать про наявність підстав для зменшення розміру аліментів. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2026 року позов задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі судового наказу виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 18 березня 2019 року з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 грн коп. судового збору. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у позивача змінилося його матеріальне становище та сімейний стан (народження сина), а тому наявні підстави для зменшення розміру аліментів, які стягнуті в порядку наказного провадження. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що дане рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд врахував середню заробітну плату позивача, що за січень-липень 2025 року складає 41133, 25 грн., тоді як її заробітна плата за цей період складає 22942 грн., що вдвічі менше ніж у позивача. Крім того вона має на утриманні другу дитину 2020 р.н. та проживає одна з дітьми, чоловіка не має. Зауважує, що ОСОБА_1 не надав повну інформацію про свій майновий стан, а саме що він проживає сам у трикімнатній квартирі, яка була придбана ними разом у 2013 році, тоді як вона змушена проживати з двома дітьми та матір`ю у двокімнатній квартирі своїх батьків. Також звертає увагу, що суд не врахував інформацію з довідки зі школи та характеристики класного керівника, з якої вбачається, що дитина майже ні с ким не спілкується та усамітнена і вона як матір робить все можливе щоб дитина не була асоціальною, відвідувала спортивні заняття, художню школу та займалася додатково з викладачами. Тоді як батько не приймає участі у додаткових витратах на дитину. Наголошує, що судом не враховані її витрати на оздоровлення доньки (перебування у літньому дитячому таборі), лікування зору, купівлю планшету для дистанційного навчання. Твердження ОСОБА_1 , що він витрачає кошти на проїзд до м. Первомайська для спілкування з сином не заслуговують на увагу, оскільки нічим не підтверджені. Як вважає апелянт, позивач їздить до своїх батьків в гості, які також проживають в м. Первомайську. Вказує, що позивачем не доведений факт значного погіршення матеріального становища, також не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів народження другої дитини у іншому шлюбі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що твердження ОСОБА_2 , що судом не взято до уваги його майнове становище, а саме: наявність житла, не може бути підставою для скасування рішення, оскільки право власності на вказану квартиру за ним визнано на підставі рішення суду, про що зазначає і сама апелянт. Доводи апелянта, що її заробітна плата удвічі менше ніж його не відповідає дійсності, оскільки середня заробітна плата відповідачки у 2025 році складає 42680,83 грн. Посилання ОСОБА_2 на те, що вона змушена жити зі своє матір`ю у двокімнатній квартирі, яка належить її батькам, є безпідставними, так як вказаної квартири належить на праві власності відповідачці. Крім того вона має у власності ще однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Із декларації відповідачки вбачається, що вона не отримує аліменти на утримання іншої дитини від батька ОСОБА_6 . Зазначена обставина на думку ОСОБА_1 впливає на співмірність утримання дітей батьками. Твердження ОСОБА_2 , що він взагалі не спілкується з дочкою не відповідають дійсності та спростовуються наданими фото. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що позивач має у власності крім трикімнатної квартири ще двокімнатну квартиру у якій він зареєстрований та яку здає в найм, але не відображає зазначене майно в декларації та дохід від здачі вказаного майна в оренду. Стосовно доводів позивача щодо її майна у власності пояснила, що позивач подає недостовірну інформацію в частині відсотку частки її власності видаючи більше аніж є насправді. Звертає увагу, що кошти на утримання молодшої дитини вона отримує від батька другої дитини за взаємною домовленістю. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги. ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18 березня 2019 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ № 487/1284/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 18.02.2019 і до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , батьками якого є: мати ОСОБА_4 , батько позивач ОСОБА_1 . 18 серпня 2025 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області видано судовий наказ № 484/4336/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 06.08.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону дитинства" всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23), від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24), від 12 березня 2025 року у справі № 522/8836/23 (провадження № 61-9384св24), від 22 жовтня 2025 року у справі № 760/21770/24 (провадження № 61-9574св25). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем доведена зміна його сімейного стану після видачі 18 березня 2019 року Заводським районним судом м. Миколаєва судового наказу № 487/1284/19, яким був визначений розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього народився син ОСОБА_5 . Також судом обґрунтовано враховано, що після народження сина ОСОБА_5 позивач повинен нести витрати і на його утримання та судовим наказом Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.08.2025 з нього були стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку), щомісячно, розмір яких зменшено до 1/6 частки рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.12.2025 року у справі №489/7109/25, що свідчить і про зміну майнового стану ОСОБА_1 . Встановивши такі обставини, враховуючи принцип рівності прав дітей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 . Суд першої інстанції правильно вважав, що зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання ОСОБА_3 до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача забезпечить дотримання балансу рівності прав дітей на матеріальне забезпечення від свого батька. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки визначений оскаржуваним рішенням розмір аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 не суперечить вимогам сімейного законодавства, відповідатиме ст. 182, 183 СК України та забезпечить баланс учасників сімейних відносин, що склались у цій справі. Також колегія суддів приймає до уваги, що ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлено те, що в 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень. Згідно довідки ОК-5 середня заробітна плата позивача за травень-липень 2025 року становить 41 520 грн (без вирахування податків та обов`язкових платежів), а тому суд першої інстанції правильно встановив, що стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , буде більшим прожиткового мінімуму, встановленого законом на дитину віком від 6 до 18 років. Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд першої інстанції в повній мірі врахував вищевикладені вимоги закону, правильно встановив фактичні обставини справи, надавши належну оцінку наданим сторонами доказам, а тому дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Не спростовує таких висновків суду першої інстанції і посилання апеляційної скарги на відсутність передбачених статтею 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки позивачем підтверджено факт зміни його сімейного стану та матеріального становища у зв`язку із народженням сина та необхідністю його утримання, що впливає на його матеріальну спроможність сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі, що був визначений судовим наказом від 18 березня 2019 року Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України). З огляду на викладене колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 може використати своє право на отримання від відповідача фінансування (покриття) додаткових витрат на дитину відповідно до ст. 185 СК України за окремим позовом, а тому доводи апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції її витрат на оздоровлення доньки, відвідування спортивних секцій, художньої школи та лікування зору - не можуть бути прийняті до уваги. Колегія суддів також звертає увагу на рівність прав і обов`язків батьків щодо дитини. Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 має постійну роботу та стабільну заробітну плату, згідно відомостей, зазначених у поданій нею щорічній Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік їй було нараховано 512 170 грн. заробітної плати. Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді: Т.В. Серебрякова Н.О. Тищук Повна постанова складена 18 червня 2026 року