Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/9781/25

19.05.26 22-ц/812/785/26 Єдиний унікальний номер судової справи 490/9781/25 Номер провадження 22-ц/812/785/26 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 19 травня 2026 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Коломієць В.В., Ямкової О.О., з секретарем судового засідання Колосовою О.М., за участі: відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Савицької О.Е., переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником адвокатом Максименко Вікторією Володимирівною рішення, яке ухвалено Центральним районним судом міста Миколаєва 21 січня 2026 року, під головуванням судді Саламатіна О.В., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зменшення розміру аліментів, УСТАНОВИЛА: У листопаді 2025 року ОСОБА_2 пред`явив позов до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 16 липня 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03 березня 2023 року Центральним районним судом міста Миколаєва по справі №490/1570/23 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва по справі №490/1769/23 від 21 липня 2023 року шлюб між сторонами розірвано з відновленням дошлюбного прізвища дружини ОСОБА_5 . 20 квітня 2023 року було відкрито виконавче провадження №71609614 з примусового виконання судового наказу Центрального районного суду міста Миколаєва №490/1570/23 від 03 березня 2023 року. У зв`язку зі змінами сімейного та матеріального стану позивач втратив можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі та сплачував аліменти щомісяця у меншому розмірі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 35 834 грн. Позивач зазначав, що починаючи з дня стягнення аліментів 02 березня 2023 року та до листопада 2023 року він щомісяця отримував доходи з Військової частини. Однак з грудня 2023 року та по теперішній час доходів не отримує. Вказував, що з серпня 2023 року позивач фактично проживає однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_7 . Також позивач посилається на те, що разом з ними також проживає донька ОСОБА_6 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої є ОСОБА_9 . Шлюб між ними розірвано рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024 року по справі №476/994/23. Аліменти на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_9 не стягуються. Позивач вказує, що власного житла та транспортних засобів не має, з нерухомого майна має лише земельну ділянку площею 2 га, проживає разом з сім`єю в квартирі своєї матері - ОСОБА_10 . Діти знаходяться на його утриманні. Крім цього, позивач також виконує законний обов`язок по утриманню та піклуванню за своїм непрацездатним батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є пенсіонером за віком, учасником бойових дій та має проблеми зі здоров`ям. Окрім того, позивач зазначає, що має заборгованість по аліментам на утримання відповідача до досягнення дитиною трьох років у розмірі 32 528 грн. 70 коп. Водночас, у Центральному районному суді міста Миколаєва розглядаються справи №490/7728/25 та №490/7729/25 щодо стягнення з нього пені по несплаті аліментів відповідачу на утримання дитини до досягнення нею повноліття у розмірі 32 590 грн. та на утримання відповідача до досягнення дитиною трьох років у розмірі 32 528 грн. 70 коп., а також у Єланецькому районному суді Миколаївської області розглядається справа №476/730/25 про стягненню з нього кредитної заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк». Посилаючись на викладені обставини, позивач просив зменшити розмір аліментів, що підлягає стягненню за судовим наказом Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 березня 2023 року по справі №490/1570/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з 1/4 до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач ОСОБА_1 , діючи через представника адвоката СавицькуО.Е., надала до районного суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволені позову відмовити. Зазначала, що у зв`язку з відмовою позивача ОСОБА_2 добровільно надавати допомогу на утримання дитини, ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду з заявами про стягнення аліментів на утримання дитини та на її утримання, до досягнення дитиною 3-х річного віку. Позивач добровільно не надав коштів на утримання дитини, а чекав поки відповідач звернеться до виконавчої служби і лише після цього виконавча служба почала з нього утримувати гроші. За весь час, як мати з дитиною виїхали з будинку, в якому мешкали разом з позивачем та повернулися до ОСОБА_13 до дому батьків, позивач жодного разу не приїхав до дитини, жодного разу не привітав з днем народження. На думку представника відповідача, всі надані документи стороною позивача доказують лише той факт, що він не бажав працювати та надавати кошти на утримання дитини. Звернуто увагу, що позивач проживає в гарних умовах, в трикімнатній квартирі, яка оформлена на його матір, тобто не вимушений орендувати житло у сторонніх людей. В акті обстеження вказано, що офіційної роботи не має. Також у позивача у приватній власності перебуває земельна ділянка, площею 2 гектара, яку або можливо передати в оренду, отримувати з цього дохід, або вести селянське господарство та заробляти кошти. Представник відповідача наголошувала, що факт того, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Звертала увагу на те, що на сьогоднішній день, позивач проходить службу у Збройних Силах України, та його матеріальний стан змінився у кращу сторону, ніж був раніше. Вважала, що позивач не довів належними та допустимими доказами погіршення свого матеріального стану з часу присудження з нього аліментів на дитину, внаслідок чого підстави для зменшення розміру аліментів відсутні. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Аналізуючи зібрані у справі докази, районний суд прийшов до висновку про те, що вимога позивача про зменшення розміру аліментів є необґрунтованою, належних та допустимих доказів того, що з моменту зміни його сімейного стану, а саме народження другої дитини, суттєво погіршився його матеріальний стан та/або стан здоров`я є таким, що не дозволяє виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, суду надано не було. Також, суд врахував, що позивач не є особою, що має стійку втрату працездатності, проживає в трикімнатній квартирі, яка оформлена на його матір, тобто не вимушений орендувати житло у сторонніх людей, а зменшення розміру стягнутих аліментів негативно вплине на належне забезпечення малолітньої дитини та суперечитиме її інтересам. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , діючи через представника адвоката Максименко В.В., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати та постановити у справі нове судове рішення, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновків про те, що окремо факт народження ще однієї дитини не свідчить про погіршення матеріального стану. Водночас, на думку суду, народження другої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів старшої дитини, тобто не є підставою для погіршення умов старшої дитини. Крім факту народження другої дитини, батьку слід довести, що указане його матеріальне становище погіршилося саме після цієї події, а таких доказів надано не було. Водночас ч.1 ст.192 СК України чітко встановлено, що підставою для зменшення розміру аліментів є зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів, натомість не передбачено обов`язкового доведення погіршення в матеріальному становищі, як доповнення до змін до сімейного стану. У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі №682/2454/22 зазначено, що зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів, а положення ст.192 СК України містять альтернативні підстави для такого перегляду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22, де суд дійшов висновку, що народження другої дитини об`єктивно зумовлює додаткові фінансові витрати та є підставою для зміни як сімейного, так і матеріального стану платника аліментів. Подібні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №686/22677/23. Позивач вказував, що суд першої інстанції хоча і відобразив у своєму рішенні висновки Верховного Суду про те, що зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів, однак в подальшому дійшов зовсім протилежних цьому висновків, що призвело до незастосування ч.1 ст.192 СК України та ухвалення незаконного судового рішення. Таким чином, суд першої інстанції фактично поставив зміну сімейного стану у залежність від доведення додаткового погіршення матеріального стану, що суперечить ч.1 ст.192 СК України, не враховував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Савицьку О.Е., просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). З матеріалів справи убачається, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02 червня 1995 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_2 . Батьками зазначено: в графі батько ОСОБА_11 , мати ОСОБА_10 (а.с.45). Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26 жовтня 2021 року, виданого Єланецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_3 . Батьками зазначено: в графі батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_4 (а.с.15). Судовим наказом від 03 березня 2023 року, який виданий Центральним районним судом міста Миколаєва по справі №490/1570/23, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.16-17). Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва по справі №490/1769/23 від 21 липня 2023 року шлюб між сторонами розірвано з відновленням дошлюбного прізвища дружини ОСОБА_5 . Як вбачається з інформації про виконавче провадження №71609614 та копії постанови про відкриття виконавчого провадження, 20 квітня 2023 року було відкрито виконавче провадження №71609614 з виконання судового наказу Центрального районного суду міста Миколаєва по справі №490/1570/23 від 03 березня 2023 року (а.с.18-22,23). Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 15 жовтня 2022 року Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_8 . Батьками зазначено: в графі батько ОСОБА_9 , мати ОСОБА_6 (а.с.34). Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024 року по справі №476/994/23, було розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.35-36). Аліменти на утримання ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_9 не стягуються, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру боржників від 14 листопада 2025 року та інформаційною довідкою з АСВП №67084899 від 14 листопада 2025 року (а.с.37,38). Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 31 липня 2024 року Єланецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_7 . Батьками зазначено: в графі батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_6 (а.с.33). Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП №71609614, станом на 02 вересня 2025 року, ОСОБА_2 має сукупний розмір заборгованості у розмірі 35 834 грн. за період з жовтня 2024 року по серпень 2025 року. Також з даного розрахунку вбачається, що розмір доходу/середня заробітна плата позивача складала 18 176 грн. Сума, яка підлягає стягненню 4 544 грн. Також зазначено, що позивач за вказаний період сплачував/стягувалось виконавцем часткову суму, що значно менша вищезазначеної (а.с.23). З копії відомостей з Державного реєстру про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку (форма №25ДР), довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) від 06 листопада 2025 року, довідки форми ОК-7 (індивідуальні відомості про застраховану особу) від 06 листопада 2025 року, вбачається, що починаючи з дня стягнення аліментів, 02 березня 2023 року, та до листопада 2023 року позивач щомісяця отримував доходи (а.с.24-26,27-28). З копії відповіді на адвокатський запит Головного управління ДПС у Миколаївській області від 11 листопада 2025 року про надання відомостей з Державного реєстру про джерела /суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору ОСОБА_2 , за період з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2025 року, вбачається, що до липня 2024 року ОСОБА_2 отримував дохід, а починаючи з липня 2024 року відсутня інформація про отримання доходів (а.с.29,30-31). Відповідно до копії акту обстеження фактичного місця проживання від 03 листопада 2025 року убачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з серпня 2023 року фактично проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . В даному акті вказано, що разом з позивачем та ОСОБА_6 проживають також: донька ОСОБА_6 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.32). Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, ОСОБА_2 власного житла та транспортних засобів не має, з нерухомого майна має лише земельну ділянку площею 2 га, проживає разом з сім`єю в квартирі своєї матері - ОСОБА_10 , діти знаходяться на утриманні позивача (а.с.39-41). Даний факт підтверджується також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №452152164 від 14 листопада 2025 року; відповіддю на запит №204979105 від 17 травня 2024 року до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих транспортних засобів від 17 травня 2024 в межах виконавчого провадження (а.с.42,43). Батько ОСОБА_2 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонером за віком, учасником бойових дій, має проблеми зі здоров`ям, не працює та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій, копією пенсійного посвідчення, копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4472 та №10404/461, копією довідки форми ОК-5 та ОК-7 (а.с.46-47,49,50,51-52,53-54,55-57,58,59). З копії постанови про відкриття виконавчого провадження №72892984 від 28 вересня 2023 року, копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 02 вересня 2025 року, копії ухвал суду по справі №490/7728/25 від 25 вересня 2025 року, №490/7729/25 від 25 вересня 2025 року та №476/730/25 від 24 жовтня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 мав заборгованість по аліментам на утримання відповідача до досягнення дитиною трьох років у розмірі 32 528 грн. 79 коп. В Центральному районному суді міста Миколаєва розглядалась справа №490/7728/25 про стягнення з позивача неустойки за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки, та справа №490/7729/25 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дружини. Також, у Єланецькому районному суді Миколаївської області перебуває на розгляді справа №476/730/25 по стягненню з ОСОБА_2 кредитної заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.60-61,62,63-64,65-66,67-68,69-71,72-73). З відповіді Головного сервісного центру МВС від 05 грудня 2025 року на адвокатський запит ОСОБА_14 , вбачається, що станом на 04 грудня 2025 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація про транспортні засоби, які зареєстровані/були зареєстровані за ОСОБА_2 . Відповідно до довідки Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області від 10 жовтня 2024 року по виконавчому провадженню №71609614, станом на 10 жовтня 2024 року за ОСОБА_2 була відсутня заборгованість зі сплати аліментів (а.с.125). У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини Організації Об`єднаних Націй від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частинами 1,2 ст.27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст.ст.150,180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. За ч.1 с.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Ураховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан та відповідно змінився у сторону погіршення і матеріальний стан, оскільки він проживає з вересня 2023 року без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 та вони є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , законний обов`язок з утримання якої також лежить на ньому. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові 14 грудня 2022 року по справі №727/1599/22 (провадження №61-7814св22), зазначив, що народження у платника аліментів дитини у другому шлюбі відповідно до положень ст.192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що народження другої дитини спричинило зміну матеріального стану позивача є обґрунтованими, оскільки зазначена обставина очевидно потребує додаткових фінансових витрат. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі №682/2454/22 (провадження №61-10748св23). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Ураховуючи викладене, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що після винесення 03 березня 2023 року Центральним районним судом міста Миколаєва судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , змінився сімейний стан ОСОБА_2 , а саме народження ще однієї дитини доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , змінилось його і матеріальне становище, оскільки зазначені обставини очевидно потребують додаткових фінансових витрат, а тому вказані обставини є підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь ОСОБА_15 на утримання доньки ОСОБА_3 з 1/4 частки на 1/6 частку від заробітку (доходу) боржника. Вищевказані обставини відповідно до норм ст.192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, колегія суддів вважає, згідно з положеннями статті 192 СК України, сімейне та матеріальне становище позивача змінилося, у зв`язку з зазначеними обставинами, що є підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь ОСОБА_15 з 1/4 на 1/6 частину. За такого, позов ОСОБА_2 належить задовольнити частково, а розмір стягуваних аліментів за судовим наказом Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 березня 2023 року на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_3 підлягає зменшенню з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. З урахуванням викладеного, оскільки суд першої інстанції був іншої думки, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача. Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником адвокатом Максименко Вікторією Володимирівною, задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 січня 2026 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення розміру аліментів задовольнити частково. Зменшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на підставі судового наказу Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 березня 2023 року у справі №490/1570/23 на користь ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (РНОКПП НОМЕР_6 ), на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання цим судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ від 03 березня 2023 року, виданий 14 квітня 2023 року Центральним районним судом міста Миколаєва у справі №490/1570/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку та доходів, - відкликати з примусового виконання. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: В.В. Коломієць О.О. Ямкова Повний текст судового рішення складено 21 травня 2026 року