Ухвала КГС ВС № 910/2917/25

УХВАЛА 09 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/2917/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О., за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В., за участю представників учасників справи: позивача - Патлачука Є. В. (адвокат), відповідача (скаржник) - Прокопіва Н. М. (адвокат), третьої особи 2 - Карапетяна А. С. (у порядку самопредставництва), Смирнової К. А. (у порядку самопредставництва), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 (головуюча - Тищенко А. І., судді: Михальська Ю. Б., Мальченко А. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глиняни Енерджі" до Державного підприємства "Гарантований покупець" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго";

2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зобов`язання вчинити дії, Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2026 замінено відповідача у справі № 910/2917/25 - Державне підприємство "Гарантований покупець" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Гарантований покупець". ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глиняни Енерджі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Гарантований покупець") (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії. Позов обґрунтовано наявністю підстав для здійснення відповідачем перерахунку розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку передбаченому пунктом 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про ринок електричної енергії".

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій За період лютий 2022 року - серпень 2022 року відповідачем були виставлені позивачу акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та акти коригування до них, а саме: - акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.03.2022 за лютий 2022 року; - акт коригування від 16.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.03.2022 за лютий 2022 року; - акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 10.06.2022 за березень 2022 року; - акт коригування від 30.09.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 10.06.2022 за березень 2022 року; - акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 24.05.2022 за квітень 2022 року; - акт коригування від 17.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 24.05.2022 за квітень 2022 року; - акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 04.07.2022 за травень 2022 року; - акт коригування від 16.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 04.07.2022 за травень 2022 року; - акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 19.07.2022 за червень 2022 року; - акт коригування від 20.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 19.07.2022 за червень 2022 року; - акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року; - акт коригування від 22.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року; - акт коригування від 07.05.2024 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року; - акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року; - акт коригування від 21.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року; - акт коригування від 13.05.2024 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року. Вказані акти приймання-передачі позивачем не підписувались з огляду на те, що їх виставлення відбувалось із застосуванням формули, вказаної у пункті 9.3. глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом», а зазначені у них суми не оплачувались, оскільки вважались не узгодженими. Окружний адміністративний суду міста Києва рішенням від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 визнав протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.10.2021 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову. Верховний Суд постановою від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції. Верховний Суд у справі №640/4069/21 дійшов висновку про те, що НКРЕКП у спірних правовідносинах діяла поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без запобігання всім формам дискримінації, а тому підпункт 8 пункту 1 змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку є протиправним. Відповідач виставив акти приймання-передачі за серпень 2022 року, а також акти коригування вже після ухвалення Верховним Судом постанови у справі №640/4069/21.

3. Короткий зміст судових рішень 08.10.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано спосіб захисту, який не є ефективним, не доведено наявності порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, а також позов спрямований на встановлення юридичних фактів. 12.03.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, постановив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю; зобов`язав відповідача здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку передбаченому пунктом 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про ринок електричної енергії"; стягнув з відповідача на користь позивача 3 028, 00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову, 4 542, 00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач безпідставно застосував пункт 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, в редакції від 15.01.2021, при здійсненні розрахунку обсягу частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року (з урахуванням актів коригувань, отриманих позивачем у наступних періодах), оскільки судовим рішенням у справі №640/4069/21 встановлено протиправність зазначеної норми.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу. Обґрунтовуючи наявність випадку відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, зокрема: - статті 16 ЦК України у взаємозв`язку з частинами першою та другою статті 5 ГПК України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.2), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2020 у справі 920/551/19 (обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові); у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 43) та від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункти 6.6 та 6.7) (якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню); у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2025 у справі 918/1226/24 (обрання способу захисту - це прерогатива позивача, водночас свобода в обранні способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту); у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункт 71) та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 910/14752/23 (пункт 81) (здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором); - статті 163 ГПК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" без урахування висновку, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 (пункти 56 та 57) від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 (пункт 8.12), щодо наявності майнового та немайнового характеру предмету позову; - частини третьої статті 46 ГПК України без урахування висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2024 у справі №910/15342/23, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви; - статті 204 ЦК України у взаємозв`язку зі статтями 6, 627,629 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, щодо обов`язковості виконання умов договору; - статті 11 ГПК України у взаємозв`язку зі статтею 265 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.04.2024 у справі № 320/2796/23, що нормативно-правовий акт на відміну від індивідуального акту не скасовується з моменту його прийняття, а визнається нечинним повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду і, відповідно, не передбачає відновлення прав, які були порушені під час дії такого акта; від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (пункт 87), що судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду; від 23.03.2023 у справі № 640/6699/20 (пункти 35-37), від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18 (пункти 58 - 60), щодо втрати чинності нормативно-правового акту. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме: - частини шостої статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" у взаємозв`язку з положеннями пункту 46 статті 1, частини шостої статті 70 цього ж Закону, та положеннями пунктів 1.5.2-1.5.4 глави 1.5 розділу I, пунктом 5.15.1 глави 5.15 розділу V Правил ринку, щодо порядку здійснення розрахунку розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом у період з 01.02.2022 по 07.09.2022 безпосередньо на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії"; - пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" відносно можливості покладання у повному обсязі сплаченого позивачем судового збору при здійсненні розподілу судових витрат за результатами вирішення спору без застосування понижуючого коефіцієнту 0,8 при поданні процесуальних документів в електронному вигляді через підсистему "Електронний суд". Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, адже суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (суд зобов`язав здійснити перерахунок частки, водночас в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили, що в результаті перерахунку частки сума зобов`язань для позивача буде зменшена за спірні періоди). Крім того, відповідачем подано письмові пояснення, в яких він зазначив, що після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у даній справі, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду ухвалено постанову від 20.05.2026 у справі №380/4648/25 за адміністративним позовом ТОВ «Глиняни Енерджі» до НКРЕКП. Вказана справа, на думку відповідача має важливе значення для розгляду цієї справи.

5. Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Ключовим у цій справі є питання правових наслідків визнання протиправним та нечинним пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції Постанови НКРЕКП № 46 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у справі № 640/4069/21, яке після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року було залишено в силі постановою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року, а саме, чи поширюються такі наслідки на правовідносини, що виникли з лютого 2022 року до серпня 2022 року в період формальної чинності цієї норми. У справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що Окружний адміністративний суду міста Києва рішенням від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 визнав протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Верховний Суд постановою від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 залишив в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021. При цьому, Верховний Суд дійшов висновку, що положення пункту 9.3 глави 9 Порядку в редакції змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, суперечать нормам Закону України "Про ринок електричної енергії". Позов у цій справі № 910/2917/25 про зобов`язання вчинити дії обґрунтовано наявністю підстав для здійснення відповідачем перерахунку розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку, передбаченому пунктом 11 Розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про ринок електричної енергії", оскільки у адміністративній справі №640/4069/21 визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, врахував висновки щодо застосування статті 265 КАС України, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 910/15990/23. Так, у справі № 910/15990/23, яка переглядалась Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, предметом спору були, зокрема, вимоги про зобов`язання ДП "Гарантований покупець" перерахувати заборгованість ТОВ "Санвін 13" за відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно до Договору за період лютий-вересень 2022 року з використанням формули розрахунку, що міститься у постанові НКРЕКП "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641" від 13.12.2019 №2802 (далі - Постанова №2802). Позов обґрунтовано тим, що у адміністративній справі №640/4069/21 визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 910/15990/23, проаналізувавши положення статті 265 КАС України та врахувавши висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 08.02.2024 у справі №260/2988/21 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, дійшов висновку, що наслідки визнання протиправним та нечинним пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції Постанови НКРЕКП № 46 рішенням адміністративного суду у справі №640/4069/21 поширюються на правовідносини, що виникли з лютого 2022 року до серпня 2022 року. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що на розгляді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебувала справа №380/4648/25. Предметом спору у справі № 380/4648/25 були вимоги ТОВ "Глиняни Енерджі" (яке є також позивачем у справі, що переглядається) про визнання протиправним та скасування розпорядження НКРЕКП від 25 лютого 2025 року № 22-р «Про усунення порушень ТОВ "Глиняни Енерджі"». На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Глиняни Енерджі" зазначало, що оскаржуваним розпорядженням НКРЕКП зобов`язала Товариство у строк до 01 квітня 2025 року усунути порушення підпункту 14 пункту 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1467 (далі - Ліцензійні умови № 1467), у частині виконання умов укладених договорів, які є обов`язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та забезпечити виконання умов договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом від 20 січня 2020 року № 19/01/20, укладеного з Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") шляхом забезпечення розрахунків у частині відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії станом на 31 грудня 2024 року у повному обсязі. Підставою для прийняття цього розпорядження був акт № 28, складений 03 лютого 2025 року за результатами проведення НКРЕКП планової перевірки дотримання ТОВ "Глиняни Енерджі" вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, в якому вказано про наявність заборгованості ТОВ "Глиняни Енерджі" перед ДП "Гарантований покупець" щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу. Позивач не погодився з такими висновками відповідача, оскільки ДП "Гарантований покупець" виставило акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року (з урахуванням актів коригувань, отриманих Позивачем у наступних періодах) на загальну суму 9 941,89 тис. грн (з ПДВ) із застосуванням формули, вказаної у пункті 9.3 глави 9 Порядку, який у адміністративній справі №640/4069/21 визнано протиправним та нечинним. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 380/4648/25 не відступаючи від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2024 у справі № 910/15990/23, щодо застосування статті 265 КАС України, дійшов протилежного висновку про те, що наслідки визнання протиправним та нечинним пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції Постанови НКРЕКП № 46 рішенням адміністративного суду у справі №640/4069/21 не поширюються на правовідносини, що виникли з лютого 2022 року до серпня 2022 року. Отже, наразі існують два протилежні висновки різних касаційних судів про застосування статті 265 КАС України щодо наслідків визнання протиправним та нечинним пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції Постанови НКРЕКП № 46 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у справі № 640/4069/21. Колегія суддів не погоджується із наведеним висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.05.2026 у справі № 380/4648/25, та вважає за необхідне від нього відступити, з огляду на таке. Стаття 265 КАС України визначає наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Згідно із частиною другою цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. У постановах Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №260/2988/21 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 зазначено, що норма частини другої статті 265 КАС України не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 910/15990/23 зазначив, що питання застосовності (незастосовності) певного нормативно-правового акта до обставин справи суд з`ясовує, зокрема, у порядку вирішення конкуренції правових норм. При цьому, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 910/15990/23 виснував, з чим погоджується колегія суддів, що: - вирішуючи питання про можливість застосування норми протиправного нормативного акта до правовідносин, що існували в період до його скасування, підлягають встановленню конкретні підстави, з яких він був визнаний протиправним; - протиправність нормативно-правового акта у зв`язку з 1) порушенням процедури його прийняття та 2) у зв`язку з невідповідністю Конституції України та / або іншим нормативно-правовим актам вищої юридичної сили мають різні за змістом правові наслідки. Як вже було зазначено, Верховний Суд у справі № 640/4069/21 дійшов висновку, що положення пункту 9.3 глави 9 Порядку в редакції змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, суперечать нормам Закону України "Про ринок електричної енергії". Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18 виснував, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку нормативно-правового акта унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття. У постановах Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №260/2988/21, від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 також зазначено, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним. Враховуючи наведене, оскільки положення пункту 9.3 глави 9 Порядку в редакції змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, були визнані протиправними та нечинними у зв`язку із тим, що вони суперечать нормам Закону України "Про ринок електричної енергії", колегія суддів вважає, що наслідки визнання їх протиправними та нечинними поширюються на правовідносини, що виникли з лютого 2022 року до серпня 2022 року. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 302 Господарського процесуального кодексу України). Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції (частина третя статті 303 Господарського процесуального кодексу України). Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу (частина четверте статті 303 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи викладене, справа № 910/2917/25 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного Касаційним адміністративним судом у постанові від 20.05.2026 у справі № 380/4648/25, про питання застосування статті 265 КАС України щодо наслідків визнання протиправним та нечинним пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції Постанови НКРЕКП № 46 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у справі № 640/4069/21. Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Справу № 910/2917/25 з касаційною скаргою Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню. Головуюча І. Кондратова Судді О. Баранець Г. Вронська