Ухвала КГС ВС № 916/105/24

УХВАЛА 15 червня 2026 року м. Київ cправа № 916/105/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О., розглянув матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 (головуюча - Таран С. В., судді: Аленін О. Ю., Павленко Н. А.) за заявою M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." про збільшення позовних вимог у справі за позовом M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Трейд Компані";

2. Приватного підприємства "АГРОСОЮЗ-2000" про стягнення 239 393 доларів США. ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2024 року M/S "POLMONT INVEST GROUP S.A." (далі - позивач) подало до Господарського суду Одеської області позов до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості у розмірі 239 393 доларів США.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за контрактом поставки № 28/05 від 28.05.2014 та додатковою угодою № 1 від 18.05.2015 до нього в частині повернення грошових коштів, сплачених позивачем за поставку сільськогосподарської продукції, яку відповідач у погоджений сторонами строк не поставив. При цьому, у позовній заяві при обґрунтуванні заявленої до стягнення суми боргу позивач вказав про те, що відповідач сплатив на його користь 520 000 доларів США 27.07.2015, 45 000 доларів США - 07.09.2015 та 37 500 доларів США - 30.09.2015, а внаслідок часткової переуступки боргу 17.02.2016 позивачем було отримано 50 000 доларів США та 14.03.2016 - 23 857 доларів США, що свідчить лише про часткове погашення боргу за зазначеною вище додатковою угодою.

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025, позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 239 393 доларів США та 105 051,19 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Постановою Верховного Суду від 09.04.2025 касаційну скаргу відповідача частково задоволено, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у цій справі скасовано й справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 5. 07.05.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято справу до провадження. 6. 28.01.2026 до місцевого господарського суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 263 247,13 доларів США.

7. Заява обґрунтована тим, що під час подання позову позивач помилково врахував 23 854,13 доларів США як погашену суму, виходячи з припущення про існування правочину щодо переведення боргу, між тим, дослідивши долучені відповідачем до матеріалів справи документи (договір № 0403пр від 04.03.2016 та лист № 04/03/16-1 від 04.03.2016), позивач встановив їх недостовірність. За таких обставин, за твердженням позивача, переведення боргу у сумі 23 854,13 доларів США фактично не відбулося, дана сума заборгованості не є погашеною та підлягає стягненню з відповідача в межах цієї справи про стягнення боргу за контрактом поставки № 28/05 від 28.05.2014 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 18.05.2015 до нього. 8. 11.02.2026 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою заяву позивача про збільшення позовних вимог залишив без розгляду.

9. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач змінив не лише кількісний показник за раніше заявленою у цій справі майновою вимогою, але і підстави заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим така заява фактично є заявою про зміну підстав позову, при цьому позивачем не доведено зміни фактичних обставин справи, які б давали право на зміну підстав позову при новому розгляді справи. 10. 06.05.2026 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача задовольнив частково, ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог у цій справі скасував й справу № 916/105/24 направив до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

11. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач здійснив подання заяви про збільшення позовних вимог до закінчення підготовчого засідання із збільшенням розміру заявленої до стягнення суми основного боргу при збереженні первісних обставин, наведених на обґрунтування позову, тому місцевий господарський суд безпідставно залишив вказану заяву без розгляду. 12. 25.05.2026 відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 - залишити в силі.

13. Як підставу касаційного оскарження скаржник зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме суд апеляційної інстанції: - не застосував до спірних правовідносин частину третю статті 46 ГПК України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15; у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 17.08.2021 у справі № 910/19210/15, від 14.01.2025 у справі № 916/5763/23, від 23.04.2024 у справі № 910/12744/22, від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23, зокрема: "зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права"; - застосував до спірних правовідносин частину четверту статті 46 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 902/743/18, від 03.11.2020 у справі № 906/46/17, зокрема: "позивач наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд установить, що це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту".

14. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

15. Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

16. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

17. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц).

18. Збільшенням розміру позовних вимог є збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових чи нових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, в тому числі шляхом доповнення немайнової вимоги майновою (постанова Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 925/185/19).

19. Частина четверта статті 46 ГПК України встановлює, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

20. Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмета позову можлива, зокрема, такими способами: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

21. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Тобто збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад у грошовому розмірі.

22. Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, дослідивши подану заяву та обставини справи, керуючись правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2025 у справі № 927/1431/23, встановив, що: - звертаючись з позовом, а в подальшому із заявою про збільшення позовних вимог, позивач посилався на неповернення відповідачем грошових коштів за контрактом поставки № 28/05 від 28.05.2014 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.05.2015 до нього); - як первісні, так і змінені позовні вимоги стосуються зобов`язань відповідача за зазначеним контрактом і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин; - фактично позивач збільшив розмір вимог майнового характеру (їх кількісні показники) у відповідній частині, у той час як підстави цих вимог залишилися незмінними, внаслідок чого відсутні підстави стверджувати про недотримання позивачем у даному випадку приписів статті 46 ГПК України; - сам по собі перегляд позивачем арифметичного розрахунку заборгованості, зумовлений переоцінкою наявності/відсутності часткового погашення, не свідчить про зміну підстав позову у розумінні статті 46 ГПК України.

23. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання суду першої інстанції та відповідача на те, що позивач "змінив обставини", є помилковим, оскільки обставина неналежного виконання відповідачем зобов`язань за контрактом поставки № 28/05 від 28.05.2014 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.05.2015) залишилась незмінною як у первісній позовній заяві, так і у заяві про збільшення позовних вимог. Уточнення позивачем факту відсутності належного погашення частини боргу не є заміною або усуненням первісних обставин, а становить їх уточнення та конкретизацію, що не вважається зміною підстав позову. Кваліфікація місцевим господарським судом дій позивача як зміни підстав позову свідчить про підміну змістовного критерію формальним. Визначальним є не те, чи змінилось пояснення окремих елементів розрахунку, а те, чи змінився юридичний факт, з якого виникає право вимоги. У даному випадку таким юридичним фактом як був, так і залишився факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за тим самим договором. Будь-які уточнення щодо наявності або відсутності окремих платежів не змінюють природи правовідносин і не формують нової підстави позову, а лише деталізують обсяг порушеного права. Необґрунтоване залишення судом без розгляду заяви по суті справи нівелює саму суть доступу учасника до суду та ускладнює йому цей доступ настільки, що може завдати шкоди самій суті цього права, з огляду на норми статей 177-179, 182, 184 ГПК України. Формальне ототожнення судом першої інстанції уточнення розрахунку позовних вимог із зміною підстав позову суперечить не лише змісту статті 46 ГПК України, але й загальним засадам господарського судочинства, зокрема, принципам змагальності, диспозитивності та ефективного судового захисту. Такий підхід фактично зводить процес до надмірного формалізму, за якого сторона позбавляється можливості адекватно реагувати на нові докази опонента, що є несумісним із практикою Європейського суду з прав людини щодо гарантій справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції).

23. Отже, надавши належну оцінку доводам заяви про збільшення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виснував, що шляхом подання до закінчення підготовчого засідання заяви про збільшення позовних вимог позивач здійснив збільшення розміру заявленої до стягнення суми основного боргу при збереженні первісних обставин, наведених на обґрунтування позову, що не вважається зміною підстав позову, а тому відсутні підстави стверджувати про недотримання у цьому випадку норм статті 46 ГПК України.

24. Такий висновок суду кореспондується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

25. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову у цій справі не порушив норму частини третьої статті 46 ГПК України, а прийняття судом заяви позивача про зміну предмета позову у цій справі не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених скаржником постановах.

26. У поданій касаційній скарзі заявник не навів переконливих доводів щодо помилковості наведених висновків апеляційного господарського суду, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

27. Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

28. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

29. Разом з цим заінтересовані особи, які звертаються до касаційного суду зі скаргами, мають розуміти, що Верховний Суд є "судом права", а не "фактів", який забезпечує сталість та єдність судової практики, а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.

30. Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

31. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

32. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому відмовляє у відкритті касаційного провадження відповідно до частини другої статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 46 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись нормами статей 234, 235, 287, 290, частини другої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/105/24 за касаційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДРУЖБА НАРОДІВ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуюча І. Кондратова Судді О. Баранець Г. Вронська