Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3670/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3670/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання Фещук В.М., за участю представників: від ОСОБА_1 участі не брали, від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" участі не брали, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2026, прийняте суддею Погребною К.Ф., м. Одеса, повний текст складено 02.03.2026, у справі №916/3670/25 за позовом: ОСОБА_1 до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ", в якому просила: -визнати протиправним та скасувати рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ", оформлене пунктами 2 та 3 протоколу засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" від 23.01.2024, щодо затвердження порядку розподілу та нарахування плати за втрати (витоки/небалансу) води та затвердження порядку розподілу та нарахування плати за спожиту теплову енергію в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; -зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" здійснювати розподіл втрат (витоків/небалансу) води та обсягів теплової енергії між усіма співвласниками будинку АДРЕСА_2 відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018; -зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" здійснити перерахунок нарахувань за послугу з централізованого опалення та нарахування плати за втрати (витоки/небалансу) води з січня 2024 року відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 10.09.2025 відкрито провадження у справі №916/3670/25. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2026 у справі №916/3670/25 частково задоволено позов; визнано протиправним та скасовано рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ", оформлене пунктами 2 та 3 протоколу засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" від 23.01.2024, щодо затвердження порядку розподілу та нарахування плати за втрати (витоки/небалансу) води та затвердження порядку розподілу та нарахування плати за спожиту теплову енергію в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3028 грн; у решті позовних вимог відмовлено. 17.02.2026 до місцевого господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення б/н від 17.02.2026 (вх.№2-291/26 від 17.02.2026), в якій останнє просило стягнути на його користь з позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. Вказана заява мотивована тим, що відповідачем у зв`язку з розглядом даної справи у місцевому господарському суді були понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 у справі №916/3670/25 (суддя Погребна К.Ф.) частково задоволено заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" б/н від 17.02.2026 (вх.№2-291/26 від 17.02.2026); стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн; у решті заяви відмовлено. Задовольняючи частково вищенаведену заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ", місцевий господарський суд, посилаючись на врахування фактичних обсягів наданої відповідачеві професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів останнього під час розгляду даної справи, критеріїв реальності, співмірності та розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та беручи до уваги часткове задоволення позову, дійшов висновку про те, що з позивачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн. Не погодившись з вищенаведеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 у справі №916/3670/25 в частині стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" б/н від 17.02.2026 (вх.№2-291/26 від 17.02.2026) відмовити повністю. Зокрема, скаржниця наголошує на тому, що під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення місцевий господарський суд обмежився загальним посиланням на пропорційність і встановив суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн без наведення обґрунтованого розрахунку та без встановлення застосованого алгоритму (методики) її визначення, а також безпідставно не врахував, що покладення на позивачку обов`язку зі сплати вищезазначеної суми за наявності дефектів у доказуванні заявлених відповідачем судових витрат не відповідає встановленим процесуальним законом критеріям обґрунтованості, розумності та співмірності. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що відмова у задоволенні частини позовних вимог, які мають похідний характер, була мотивована межами судового втручання у діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а не висновком про безпідставність звернення до суду з позовом у цій справі. Скаржниця також зазначає про недоведеність Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" оплати заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу і про те, що після скасування відповідачем виданої на представника довіреності (19.01.2026) будь-які дії, вчинені таким представником, не можуть вважатися професійною правничою допомогою, яка надана у межах повноважень та підлягає компенсації за рахунок іншої сторони. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В. від 06.04.2026 у справі №916/3670/25 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 21.04.2026. В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 у справі №916/3670/25 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 17.06.2026 о 10:00. У судовому засіданні 17.06.2026 представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с.23, 24). Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків. 15.09.2025 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" ("Клієнт") та ОСОБА_2 ("Виконавець") укладено договір про надання правової допомоги б/н (далі договір б/н від 15.09.2025), за умовами пунктів 1.1, 1.3 якого Клієнт доручає, а Виконавець зобов`язується вчинити від імені та за рахунок Клієнта наступні юридичні дії: надання правової допомоги при розгляді позову ОСОБА_1 до Клієнта у справі №916/3670/25 у Господарському суді Одеської області та за потреби у Південно-західному апеляційному господарському суді. Виконавець є адвокатом згідно зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1760 від 31.03.2009. В силу підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору б/н від 15.09.2025 Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду у розмірі 25000 грн протягом 10 днів з підписання цього договору. Сума винагороди є фіксованою. Відповідно до пункту 4.1 договору б/н від 15.09.2025 цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Згідно зі звітом про надану правову допомогу б/н від 11.02.2026, підписаним між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" та адвокатом Поліщуком Віталієм Олексійовичем без зауважень, на виконання договору б/н від 15.09.2025 відповідачеві надано наступні послуги: вивчення матеріалів позовної заяви (витрачений час 4 год, вартість 3500 грн); підготовка відзиву на позов (витрачений час 5 год, вартість 5000 грн); формування додатків до відзиву (витрачений час 2 год, вартість 2500 грн), підготовка заперечень щодо відповіді на відзив (витрачений час 2 год, вартість 3500 грн), підготовка додатків до заперечень щодо відповіді на відзив (витрачений час 1 год, вартість 2000 грн); підготовка тексту вступного слова представника відповідача (витрачений час 3 год, вартість 3500 грн); підготовка тексту виступу представника відповідача у дебатах (витрачений час 1 год, вартість 1500 грн); безпосередня участь у трьох судових засіданнях (вартість 3500 грн). Всього 25000 грн. Вищенаведений гонорар у сумі 25000 грн був повністю сплачений Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ", про що свідчить копія платіжної інструкції №1424 від 18.09.2025. На підтвердження наявності у адвоката Поліщука Віталія Олексійовича повноважень на представництво інтересів відповідача у справі №916/3670/25 до місцевого господарського суду було надано довіреність б/н від 20.09.2025, видану Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ". 19.01.2026 до суду першої інстанції надійшло повідомлення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" б/н від 19.01.2026 (вх.№1848/26 від 19.01.2026) про скасування довіреності та припинення повноважень адвоката Поліщука Віталія Олексійовича щодо представництва відповідача у справі №916/3670/25. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: -попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); -визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з 1) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та 2) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; -розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Таким чином, посилання скаржниці на недоведеність Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" оплати заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, обставини розрахунків відповідача з адвокатом Поліщуком Віталієм Олексійовичем жодним чином не впливають на можливість проведення судом розподілу витрат на професійну правничу допомогу; по-друге, у матеріалах справи наявна копія платіжної інструкції №1424 від 18.09.2025, яка підтверджує перерахування відповідачем на користь вказаного адвоката гонорару за надання професійної правничої допомоги у цій справі і графа "Призначення платежу" якої містить посилання на договір про надання правової допомоги б/н від 15.09.2025. Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова

позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20. У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до суду першої інстанції було подано заперечення на заяву відповідача про розподіл судових витрат №2402/26 від 24.02.2026 (вх.№6623/26 від 24.02.2026), які мотивовані тим, що заявлена Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" до стягнення сума вказаних витрат, пов`язаних з розглядом даної справи у місцевому господарському суді, є непропорційною та недоведеною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18. Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18. Крім того, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Відтак, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21). Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Даний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18. При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Саме така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20. Колегія суддів вбачає, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у суді першої інстанції та розміру останніх Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" було надано низку документів, а саме: копії договору про надання правової допомоги б/н від 15.09.2025, укладеного між відповідачем та адвокатом Поліщуком Віталієм Олексійовичем; складеного на виконання даного договору звіту про надану правову допомогу б/н від 11.02.2026, а також довіреності б/н від 20.09.2025, виданої відповідачем на представництво його інтересів зазначеним адвокатом у цій справі. За таких обставин, апеляційним господарським судом критично оцінюються посилання Сотник Лариси Миколаївни на відсутність належного документального підтвердження обставини понесення Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 договору б/н від 15.09.2025 та складеним на його виконання звітом про надану правову допомогу б/н від 11.02.2026 гонорар адвоката за надання правової допомоги відповідачеві у даній справі в суді першої інстанції встановлюється у фіксованій сумі та складає 25000 грн, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". З огляду на те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата, які відрізняються порядком обчислення, беручи до уваги те, що гонорар адвоката у даному випадку визначено у фіксованій сумі, фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється, у зв`язку з чим наявність/відсутність відомостей про погодинну ставку адвоката жодним чином не впливає на розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу. Даний висновок апеляційного господарського суду повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2020 у справі №910/4201/19. У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (постанова Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21). Між тим, доведення факту існування зобов`язання зі сплати гонорару та його документальне підтвердження саме по собі не є тотожним доведенню співмірності такого розміру витрат для цілей їх покладення на іншу сторону. Законодавець свідомо розмежував критерії фактичності витрат та їх співмірності. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в яких конкретно визначено наступне: не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв`язку з чим суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Погодження сторонами фіксованого розміру гонорару не виключає можливості його часткової компенсації в межах розподілу судових витрат. Фіксований характер гонорару визначає порядок взаєморозрахунків між адвокатом і клієнтом, однак не звільняє суд від обов`язку перевірити співмірність заявленої до відшкодування суми критеріям, встановленим частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Інше тлумачення призвело б до формального підходу та фактичного усунення суду від контролю за пропорційністю процесуальних витрат, що суперечило б природі судового розсуду та принципу справедливості. Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 викладено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд звертає увагу на те, що хоча договір про надання правничої допомоги ґрунтується на принципі свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, та передбачає право сторін самостійно визначати розмір гонорару, проте питання компенсації таких витрат за рахунок іншої сторони спору не є виключно сферою приватної автономії. У площині розподілу судових витрат діє публічно-правовий елемент, оскільки суд здійснює контроль за дотриманням принципів пропорційності, розумності та справедливості судового процесу. Саме тому зобов`язання, які виникли між адвокатом та клієнтом, не є безумовно обов`язковими для суду при вирішенні питання їх покладення на іншу сторону. Наділення суду дискреційними повноваженнями щодо оцінки співмірності витрат на професійну правничу допомогу є проявом принципу верховенства права та функціональної ролі суду як арбітра балансу інтересів сторін. Судовий розсуд у цій категорії питань не є довільним, а здійснюється з урахуванням визначених законом критеріїв, конкретних обставин справи та усталеної судової практики. Відмова суду від реалізації такого розсуду за наявності клопотання іншої сторони фактично нівелювала б припис частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України та суперечила б завданню господарського судочинства. Тобто суд зобов`язаний забезпечити баланс між правом сторони на компенсацію фактично понесених витрат і недопущенням покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря, який не є об`єктивно необхідним для реалізації права на судовий захист. Водночас колегія суддів зауважує на тому, що дана справа об`єктивно не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики, адже сфера регулювання спірних правовідносин не є широкою та фактично обмежується спеціальним законодавством. Отже, з огляду на викладені вище висновки щодо неширокої сфери правового регулювання, беручи до уваги приватноправовий характер спору, який не викликає публічного резонансу з боку органів державної/місцевої влади або засобів масової інформації (тобто відсутність проявів публічного інтересу до справи), апеляційний господарський суд зазначає про те, що складання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, з огляду на їх зміст та обсяг, не потребувало значних зусиль та великих обсягів часу. Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що наведені у звіті про надану правову допомогу б/н від 11.02.2026 до договору б/н від 15.09.2025 окремі послуги щодо вивчення матеріалів позовної заяви та формування додатків до відзиву фактично охоплюються послугою з підготовки відзиву на позов, а окрема послуга щодо підготовки додатків до заперечень щодо відповіді на відзив послугою з підготовки заперечень на відповідь на відзив. Подібний правовий висновок стосовно того, що формування правової позиції за наслідками вивчення законодавства, судової практики та ознайомлення з правовою позицією іншої сторони охоплюється одночасно з послугою зі здійснення підготовки відповідного процесуального документа для подання його до суду відображено в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №916/3904/19. Поряд з цим, місцевим господарським судом обґрунтовано враховано безпідставність включення до заявленої до стягнення вартості витрат на професійну правничу допомогу послуг з підготовки тексту вступного слова представника відповідача та підготовки тексту виступу представника відповідача у дебатах, адже станом на момент їх подання (09.02.2026 та 11.02.2026 відповідно) повноваження адвоката Поліщука Віталія Олексійовича як представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" вже були припинені, що підтверджується адресованим Господарському суду Одеської області повідомленням б/н від 19.01.2026 (вх.№1848/26 від 19.01.2026). Враховуючи вищевикладене, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" на правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт та документальне підтвердження заявником вказаних витрат, Господарський суд Одеської області, керуючись принципами пропорційності (задоволено одну позовну вимогу з трьох заявлених позивачкою) та верховенства права, дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю, що, у свою чергу, зумовило наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" б/н від 17.02.2026 (вх.№2-291/26 від 17.02.2026) та, відповідно, стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача вказаних витрат у розмірі 8000 грн, тим більше, що, виходячи з конкретних обставин справи, зазначена сума є справедливою, розумною та не має надмірного характеру. Посилання скаржниці на те, що під час ухвалення оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції обмежився загальним посиланням на пропорційність і встановив суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн без наведення обґрунтованого розрахунку та без встановлення застосованого алгоритму (методики) її визначення, відхиляються Південно-західним апеляційним господарським судом, адже, вирішуючи питання про розмір витрат, які підлягають компенсації, місцевий господарський суд виходив не з формального арифметичного перерозподілу окремих елементів фіксованого гонорару, а з комплексної оцінки фактичного обсягу необхідної професійної правничої допомоги, яка була об`єктивно потрібною для належного представництва інтересів відповідача у Господарському суді Одеської області. Визначений судом розмір компенсації у сумі 8000 грн не є довільним, а сформований внаслідок оцінки усієї сукупності обставин справи, характеру виконаної адвокатом роботи, процесуальної ефективності вчинених представником дій та принципу пропорційності. Такий розмір, на переконання колегії суддів, забезпечує справедливий баланс між правом відповідача на компенсацію фактично необхідних витрат на професійну правничу допомогу та правом іншої сторони не зазнавати надмірного фінансового навантаження, яке не є об`єктивно виправданим обставинами цієї справи. При цьому колегія суддів зазначає, що господарський процесуальний закон не містить вимоги про застосування судом математичної формули або арифметичного алгоритму при визначенні остаточного розміру витрат, що підлягають розподілу між сторонами. Визначення такого розміру є наслідком реалізації судом дискреційних повноважень, які здійснюються шляхом оцінки сукупності критеріїв, передбачених частиною четвертою статті 126 та частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на встановлені у даній справі обставини, місцевий господарський суд фактично виключив із розрахунку ті види робіт, які або дублювали одна одну за змістом, або не були об`єктивно необхідними для належного здійснення представництва інтересів відповідача у справі, а також врахував часткове задоволення позову. Саме по собі не зазначення судом арифметичного розрахунку компенсації не свідчить про незаконність судового рішення, враховуючи, що із його мотивувальної частини вбачається логіка судових висновків та критерії, які були покладені в основу відповідної оцінки. Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд неправомірно врахував часткове задоволення позову через похідний характер вимог, у задоволенні яких було відмовлено. Для цілей розподілу судових витрат значення має не лише формальна кількість заявлених та задоволених вимог, але й загальний результат судового розгляду та обсяг процесуального успіху кожної зі сторін. Водночас сама по собі обставина взаємозв`язку окремих позовних вимог не означає, що відмова у їх задоволенні не має жодного правового значення для розподілу судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був вимушений здійснювати захист своїх прав та інтересів щодо всього обсягу заявлених позовних вимог, а не лише щодо вимоги про визнання недійсним рішення правління. Відповідно, обсяг наданої правничої допомоги формувався з урахуванням усіх вимог позову, тому врахування судом часткового задоволення позову як одного з критеріїв визначення розміру компенсації судових витрат відповідає принципу пропорційності та не свідчить про формальний підхід до вирішення питання їх розподілу. У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16). Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" про ухвалення додаткового рішення б/н від 17.02.2026 (вх.№2-291/26 від 17.02.2026). Доводи скаржниці не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та про достатність компенсації витрат Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ" на професійну правничу допомогу саме у сумі 8000 грн, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2026 у справі №916/3670/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2026. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя К.В. Богатир Суддя Л.В. Поліщук