Постанова Одеський апеляційний суд № 1527/2-5220/11

Номер провадження: 22-ц/813/4540/26 Справа № 1527/2-5220/11 Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса), ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст скарги на дії, рішення державного виконавця. 26 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою в якій просить визнати протиправною бездільності Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса). Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) повернено заявнику без розгляду. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення скарги заявнику без розгляду. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду. Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що скарга ОСОБА_1 була подана без додержання вимог п.4,5 ч.3 ст.448 ЦПК України. Відповідно до ч.5 ст.448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду. Вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що за невиконання вимог п.4,5 ч.3 ст.448 ЦПК України скарга підлягає поверненню скаржнику. Однак колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Колегією суддів встановлено, що в ухвалі Пересипського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року зазначено, що скарга ОСОБА_1 подана без додержання вимог п. 4, 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, а саме відсутні відомості про ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються, а також ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Однак, повертаючи 29 грудня 2025 року скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з огляду на таке. Так, дійсно відповідно до ч. 3 ст. 448 ЦПК України скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги. Проте, з матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження завершено, а матеріали вказаного виконавчого провадження знищено. У зв`язку з цим у заявника відсутня об`єктивна можливість зазначити необхідні відомості, а саме відомості про ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються, а також ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції залишено поза увагою правовий висновок у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №234/11607/20 (провадження №61-15126св21), з якого вбачається, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Таким чином, зазначення судом першої інстанції таких недоліків є надлишковим формалізмом і не може розцінюватись в розумінні ст. 448 ЦПК України як скарги на дії державного виконавця, який унеможливлює прийняття скарги до розгляду та здійснення судом розгляду у вказаній справі. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до порушення норм процесуального права, а отже висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення без розгляду скарги є передчасними. Таким чином, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення без розгляду скарги з зазначених судом підстав. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року скасувати. Справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17 червня 2026 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький О.С. Комлева