Постанова 4807 № 314/1666/26

Дата документу 16.06.2026 Справа № 314/1666/26 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 324/1666/26 Головуючий в 1-й інстанції Кононенко І.О. Провадження №22-ц/807/1323/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Кухаря С.В., Подліянової Г.С., секретар: Смакотіна В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Василенко Любов Олександрівна, на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 квітня 2026 року, В С Т А Н О В И В: 26 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві приватної спільної власності квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Підсобним господарством «Дружба» комбінату «Запоріжсталь». Проте, державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій №82559387 від 23.12.2025, оскільки державний реєстратор не може встановити приналежність особи заявника до поданих в заяві документів. Так, у свідоцтві про право власності на житло прізвище заявника вказано « ОСОБА_5 », замість правильного « ОСОБА_6 ». В паспорті заявника серії НОМЕР_2 , виданого Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області 13.01.1996, прізвище заявника і українською мовою і російською мовою значиться « ОСОБА_6 ». Заявник зареєстрований і проживає у вищевказаній квартирі, що підтверджується відміткою в його паспорті. Зазначає, що внести зміни до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.01.1994 року неможливо, оскільки підсобне господарство «Дружба» комбінату «Запоріжсталь» не здійснює свою діяльність. Через наявну помилку у свідоцтві про право власності на житло заявник не може здійснити реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та розпоряджатися належним йому майном. Зважаючи на викладене, заявник просив установити факт належності йому свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.01.1994, виданого підсобним господарством «Дружба» комбінату «Запоріжсталь», а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 квітня 2026 рокувідмовлено у відкритті провадження. Судове рішення мотивовано тим, що справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки із змісту заяви убачається наявність спору про право. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Василенко Л.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає безпідставними висновки суду про те, що в справі наявний спір про право, оскільки в оскаржуваній ухвалі взагалі не вказано, хто оспорює право заявника на його частку квартири, між ким існує спір про право, який повинен бути реальним, а не гіпотетичним. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, доводи представника заявника адвоката Василенко Л.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив із того, що з заяви вбачається спір про право, а тому факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає установленню в порядку окремого провадження, та роз`яснено заявнику право звернутись до суду з відповідними вимогами в порядку позовного провадження. Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження (п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (пункт 6). Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах. Відповідно до ч 4. ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Як убачається із матеріалів справи, підставою звернення ОСОБА_1 до суду слугувало саме розбіжності у написанні його прізвища у його паспорті і у свідоцтві про право власності на житло та неможливості виправити ці розбіжності, оскільки юридична особа, яка видавала відповідне свідоцтво, припинила свою діяльність. Жодної згадки про будь-який спір про право між співвласниками нерухомості або Державним реєстратором і заявником подана до суду заява не містить. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про цивільне право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Однак, суд першої інстанції зазначаючи, що із встановлених у цій справі обставин вбачається спір про право, не навів обґрунтування свого висновку щодо наявності спору про право, не зазначив між якими особами виник спір та хто повинен бути відповідачем у даному спорі, обмежившись лише передчасним висновком про ймовірність виникнення такого спору. Натомість, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16). Відмова державного реєстратора у реєстрації права власності через існування розбіжностей у написанні імені в правовстановлювальному документі з відомостями про особу станом на час звернення за реєстрацією ще не є ознакою існування спору. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок про відмову у відкритті провадження у справі що, як наслідок, призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду. При цьому, також слід наголосити, що згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний провести підготовчі дії, зокрема, з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена передчасно і з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Василенко Любов Олександрівна, задовольнити. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 квітня 2026 року в цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Дата складання повної постанови 18 червня 2026 року. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: С.В. Кухар Г.С. Подліянова