Постанова Харківський апеляційний суд № 638/24126/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 07 квітня 2026 року м. Харків справа № 638/24126/25 провадження № 22-ц/818/2531/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б. за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б. сторони справи: заявниця ОСОБА_1 заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Коваленка Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Основ`янського районного суду м.Харкова від 13 січня 2026 року у складі судді Барабанової В.В.,- в с т а н о в и в : У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що йому належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , згідно довідки ЖБК-7 «Сахарник» вих. №76 від 07.ХІІ.1992 р., зареєстрована Куп`янським бюро технічної інвентаризації відповідно реєстраційного посвідчення від 16 лютого 1993 року, про що зроблено запис у реєстрову книгу №56. Заява обґрунтована тим, що заявник на законних підставах набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на даний час не вбачається можливим. Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області від 26.02.2025 № 77485968 у здійсненні реєстрації прав власності заявника було відмовлено, з підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а саме: під час розгляду заяви інформація про реєстрацію прав власності на нерухоме майно відсутня, що підтверджується інформаційною довідкою №448981074 від 23.10.2025. Встановлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 необхідно заявнику для належної реєстрації речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, для компенсації за програмою «єВідновлення». Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 13 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 . Ухвала мотивована тим, що встановлення вказаного факту безпосередньо пов`язано з виникненням у заявника права власності на квартиру, а тому в даному випадку вбачається спір про право, що свою чергу виключає розгляд вказаної заяви в порядку окремого провадження. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу посилаючись на те що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутній цивільно-правовий спір про право власності на нерухоме майно і встановлення факту про реєстрацію речових прав на квартиру в реєстрі речових прав на нерухоме майно до 01 січня 2013 року не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Відсутні інші особи, які оспорюють або не визнають право власності Заявника на належний йому об`єкт нерухомого майна. Заявник також не втрачав оригінал правовстановлюючого документу на житло. Зазначив, що оскільки тимчасове місце проживання заявника є АДРЕСА_2 , то таким чином, дана справа підсудна Шевченківському районному суду міста Харкова. Проте, ухвалою суду від 09.12.2025 року справа помилково направлена за підсудністю до Основ`янського районного суду м. Харкова. Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Харкова від 09.12.2025 цивільну справу передано на розгляд до Основ`янського районного суду міста Харкова (за підсудністю. Зазначена ухвала ОСОБА_1 не оскаржувалась, тому підстави для оцінки викладених в ній висновків у межах розгляду апеляційної скарги на ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 13 січня 2026 року відсутні. Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним. Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення обов`язково зазначається мета встановлення такого факту та причина неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що йому належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , згідно довідки ЖБК-7 «Сахарник» вих. №76 від 07.ХІІ.1992 р., зареєстрована Куп`янським бюро технічної інвентаризації відповідно реєстраційного посвідчення від 16 лютого 1993 року, про що зроблено запис у реєстрову книгу №56. Рішенням №77485968 від 26.02.2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_3 відмовила заявнику в проведенні реєстраційних дій квартира АДРЕСА_1 . Підставою такого рішення зазначено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (а.с. 6). Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 13 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту реєстрації права власності на належну заявнику квартиру Куп`янським бюро технічної інвентаризації. Оскільки встановлення вказаного факту безпосередньо пов`язано з підтвердженням наявності у заявника права власності на квартиру, в даному випадку вбачається спір про право, що свою чергу виключає розгляд вказаної заяви в порядку окремого провадження. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як визначив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Також Верховним Судом у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 905/494/18 зазначено, що у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа. У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зі змісту статті 392 ЦК України випливає, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності Результат аналізу наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка є власником/володільцем рухомого майна, набутого раніше на законних підставах, оригінали правовстановлювальних документів на яке було втрачено, має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження відповідно до статті 392 ЦК України,яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини. Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки є порядок захисту порушеного права, а саме: звернення до суду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви (стаття 392 ЦК України), а не заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 201/9106/24 та ухвалі Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 755/5387/24. Обставини, на які посилається представник заявника в апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 364,374,375 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Коваленка Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Основ`янського районного суду м.Харкова від 13 січня 2026 року залишити без змін Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина