Постанова 4803 № 192/440/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1730/26 Справа № 192/440/26 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Полуляха Сергія Юрійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,ОСОБА_1 , з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), за участю: захисника Полуляха С. Ю. ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та судового збору на користь держави у сумі 665,60 гривень. Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 17 лютого 2026 року о 06 годині 10 хвилин на блокпосту а/д Н-08 на території Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області керував транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу «Drager Alcotest» або у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я категорично відмовився, що зафіксовано за допомогою нагрудної відеокамери поліцейського № 797545. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України, Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. За змістом клопотання про поновлення пропущеного строку захисник посилаючись на поважність причин пропуску вказує, що постанова суду отримана стороною захисту 04.04.2026 (субота), що є неробочим днем, відтак вважає, що постанова вважається врученою 06.04.2026 (понеділок), а 13.04.2026 подано апеляційну скаргу. 11.05.2026 Дніпровським апеляційним судом винесено постанову про повернення апеляційної скарги, у зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження та відсутністю клопотання про поновлення. Вказана постанова отримана 12.05.2026, та 12.06.2026 повторно скерована апеляційна скарга. Захисник наголошує, що останнім днем подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції є вихідний день 12.04.2026 (неділя), а апеляційна скарга вперше подана у перший робочий день 13.04.2025, тому вважає строк звернення не пропущений, тому не потребував поновлення. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції не враховано під час розгляду справи ту обставину, що ОСОБА_1 не роз`яснено причину зупинки транспортного засобу, що не відповідає положенням ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». В матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що на думку захисника, унеможливлює притягнення останнього до відповідальності. Захисник вказує, що з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що направлення під час спілкування поліцейськими з ОСОБА_1 не складалося, огляд на стані сп`яніння у закладі охорони здоров`я запропоновано о 06-25 годині, проте за змістом направлення воно виписане о 06-10 годині. Наголошує, що ОСОБА_1 не запропоновано пройти огляд на стані алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а відеозапис не містить відомостей про складення акту. За змістом апеляційної скарги також вказано, що ОСОБА_1 працює водієм в КУ «Центр соціальних послуг Широківської громади» ШСР ЗР З0 та, відповідно до подорожного листа службового легкового автомобіля від 17.02.2026 ОСОБА_1 допущений до керування транспортним засобом. Відповідно до розділу IV Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів затверджених спільним Наказом МОЗ України та МВС України N?65/80 від 31.01.2013, передбачено порядок проведення щозмінного перед рейсового та після рейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів. Наведене свідчить про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп?яніння та спростовує будь-яку ймовірність перебування останнього у стані сп?яніння. Крім того, захисник наголошує, що поліцейськими під час спілкування з ОСОБА_1 не здійснювалася перевірка реакції очей на світло, не перевірявся факт наявності чи відсутності тремтіння пальців рук, запаху з порожнини рота, що свідчить про відсутність конкретних підстав та ознак для проведення огляду на стан сп?яніння. Звертає увагу, що ОСОБА_1 протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду о 07-30 годині 17.02.2026, за власною заявою пройшов огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за результатами якого, лікарем КНП «Обласний клінічний заклад психонсврологічної допомоги та соціально значуших хвороб» 30Р складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на підставі акту медичного огляду N?4217 від 17.02.2026 відповідно до якого ОСОБА_1 не перебуває у стані сп?яніння. Позиції учасників апеляційного процесу. У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні захисник Полулях С. Ю. підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених у скарзі, просив її задовольнити. Зазначив, що його підзахисний обізнаний з розглядом справи в апеляційному суді, та не має можливості з`явитися у призначене судове засідання, просив розглядати справу за його відсутності. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП). Мотиви апеляційного суду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційний суд, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку врахував, що що постанова суду отримана стороною захисту 04.04.2026, що є неробочим днем, перший за ним робочий день є 06.04.2026, апеляційну скаргу подано вперше 13.04.2026, доходить висновку, що строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги захисника, які зводяться до порушення проведення порядку огляду водія на стан сп`яніння та відсутності доказів керування та зупинки транспортного засобу, апеляційний суд, доходить наступних висновків. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи. Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 593479 від 17 лютого 2026 року; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення, зокрема, стану алкогольного сп`яніння; рапорті інспектора поліції від 17.02.2026. За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису... На відеозаписі з нагрудної камери співробітника поліції зафіксовано, що працівниками поліції встановлено особу ОСОБА_1 , який зазначив, що керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , вказав, що їхав з Запоріжжя до м. Дніпра, після чого на пропозицію інспектора поліції відмовився від проходження огляду, відповідно до встановленого порядку на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. ОСОБА_1 вказав, що пояснення надасть у суді, та на запитання поліцейського повідомив, що напередодні ввечері вживав алкогольні напої, а саме приблизно 200 г горілки. Разом з цим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що захисником надано подорожній лист службового легкового автомобіля «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , згідно якого такий лист виписаний ОСОБА_1 , як водію, який прямує маршрутом «Запоріжжя-Дніпро-Запоріжжя». Тобто, вказаний подорожній лист підтверджує той факт, що ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом 17 лютого 2026 року. Відомостей про те, що інша особа керувала транспортним засобом, ОСОБА_1 під час складання протоколу не повідомляв працівникам поліції. Отже, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на вимогу співробітника поліції зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери та спростовує доводи сторони захисту в цій частині. Щодо доводів сторони захисту про відсутність причин для зупинки ОСОБА_1 , апеляційний суд, не приймаючи вказані заперечення, виходить з такого. За змістом ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України "Про електронні комунікації"; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено перелік підстав за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Статтю 8 Закону України «Про Національну поліцію» згідно із Законом №2123-IX від 15.03.2022 доповнено частиною четвертою, яка передбачає, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно з призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Апеляційний суд наголошує, що власне введення в Україні воєнного стану обумовлює необхідність перевірки водіїв, які керують транспортними засобами. Так, п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2021 р. №1456 передбачено, що уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, порушення водієм Правил дорожнього руху; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів; проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. Таким чином, облаштування блокпостів обумовлює необхідність перевірки водіїв, які керують транспортними засобами, що об`єктивно й зумовило виявлення ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 . На спростування тверджень захисника апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 пропонувалось проходження огляду на місці зупинки траспортного засобу та в медичному закладі, на що останній відмовився. З доводами захисту в апеляційній скарзі про відсутність встановлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та порушення порядку проведення огляду апеляційний суд погодитись не може і вважає їх такими, що ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні положень закону, з огляду на наступне. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху). За частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративно-караним є діяння, яке полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан наркотичного сп`яніння. За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність. Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення..., що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи захисту щодо порушення поліцейськими порядку проведення огляду, передбаченого ст. 266 КУпАП. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду» з наступними змінами і доповненнями (Далі Порядок), зазначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). За правилами пункту 12 Розділу ІІ, пунктів 7, 8 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1 452/735 від 09 листопада 2015 року (Далі Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відтак, встановлення наявності ознак сп`яніння відноситься до компетенції поліцейського при спілкування з водієм, який наділяється такими повноваженнями, зокрема і вказаною Інструкцією, а спростувати такі дії водій може у встановленому законом порядку (проходженням медичного огляду), тому ставити під сумнів правильність підозри працівника поліції щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу наразі немає підстав. Апеляційний суд враховує, що ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені нарядом поліцейських у ОСОБА_1 , відповідають п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗУ 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованого в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858. Таким чином, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду водія на стан алкогольного сп`яніння в установленому порядку, чим порушив вимогу 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Диспозиція вказаної статті окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції та поясненнями самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому будь-яких сумнівів у правильності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції немає. Доводи захисника щодо неналежності доказів, а саме направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки зі змісту долученого відеозапису не зафіксовано його складання, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. Так, зі змісту вказаного направлення слідує, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, про що свідчить його підпис у відповідній графі. Заперечення про те, що огляд на стані сп`яніння у закладі охорони здоров`я запропоновано о 06-25 годині, проте за змістом направлення воно виписане о 06-10 годині, апеляційний суд враховує, проте незначні розбіжності в часі не спростовують встановлену судом хронологію подій та не є такими, що мають наслідком скасування постанови суду. Підстави апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції, невірно надано оцінку доводам в частині самостійного проходження огляду ОСОБА_1 у медичному закладі, апеляційний суд відкидає, оскільки будь-які відомості, які б спростовували чи підтверджували факт перебування особи у стані сп`яніння, не можуть братися до уваги, адже протокол складений з підстав невиконання обов`язку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку (тобто порушення п. 2.5 ПДР України), а не за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, що є порушення п. 2.9 (а) ПДР України. Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів у справі та положень КУпАП, які захист тлумачать на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність та об`єктивність відеозапису. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання захисника Полуляха Сергія Юрійовича задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника Полуляха Сергія Юрійовича залишити без задоволення. Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ч. 1за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. П. Піскун