Постанова КАС ВС № 560/14905/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ справа №560/14905/24 адміністративне провадження № К/990/25760/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Капустинського М.М., суддів: Сапальової Т.В., Шидловського В.Б.), У С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 2, скаржник, Управління), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14 травня 2024 року №968140120317 про відмову у переході на пенсію за Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) відповідно до заяви від 08 травня 2024 року №496; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області перевести з 08 травня 2024 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ).

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ. Рішенням від 14 травня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачці у переході на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, оскільки розмір пенсії зменшується, тому проводити перерахунок є недоцільним. Вважає спірне рішення протиправним, оскільки відповідно до пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ має право на призначення пенсії. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14 травня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ за заявою від 08 травня 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 травня 2024 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставою для відмови позивачці у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ відповідач визначив виключно недоцільність такого переведення у зв`язку зі зменшенням розміру пенсії. Суди дійшли висновку, що рішення про відмову є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте без належної перевірки наявності стажу у позивачки, що дає право на призначення відповідного виду пенсії. Тому, зважаючи на недослідження відповідачем необхідних обставин, суди визнали передчасним зобов`язання безпосередньо перевести позивачку на пенсію державного службовця та зобов`язали орган Пенсійного фонду повторно розглянути її заяву з урахуванням висновків суду. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пунктів 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 2 та 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622) та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 січня 2018 року у справі №745/458/16-а, від 13 лютого 2018 року у справі №697/2282/17.

7. На думку скаржника, неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій вищезазначених норм права призвело до ухвалення ними помилкового висновку щодо наявності у позивачки права на переведення на пенсію державного службовця за положеннями Закону №3723-ХІІ, незважаючи на те, що така пенсія їй вже призначалася.

8. Скаржник зазначає, що в положеннях пенсійного законодавства існує лише поняття «призначення пенсії» як первинне та єдине її призначення. Подальші зміни є перерахунком або переведенням. Оскільки позивачці вже було призначено пенсію державного службовця, положення про первинне призначення не можуть бути застосовані.

9. З набранням чинності Законом №889-VIII було змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців, і пенсії, призначені за статтею 37 Закону №3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

10. Органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області діяло в рамках своїх повноважень, відмовляючи в переведенні позивачки на пенсію за віком за Законом №3723-ХІІ.

11. Соціально-економічні права не є абсолютними, і механізм їх реалізації може бути змінено державою з огляду на фінансові можливості та для збереження балансу інтересів.

12. Скаржник також посилається на аналогічний підхід, висловлений Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі №745/458/16-а, від 13 лютого 2018 року у справі №697/2282/17 у яких серед іншого зазначено, що пенсії, призначені за положеннями статті 37 Закону №3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням заробітку за аналогічною посадою. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Касаційна скарга надійшла до Суду 18 червня 2025 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 560/14905/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 червня 2026 року.

16. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. Позиція інших учасників справи

17. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що копія ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження вручена позивачці 21 серпня 2025 року (згідно з даними трекінгу поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0610274289050), а Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшла в особистий кабінет 13 серпня 2025 року о 20:58. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

18. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з 11 грудня 2003 року отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, з 26 серпня 2016 року - пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, з 04 січня 2017 року пенсію за віком згідно із Законом № 3723-ХІІ, з 01 березня 2023 року - пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. 19. 08 травня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

20. Рішенням від 14 травня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачці у переході на пенсію державного службовця по віку відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки розмір пенсії зменшується, тому перерахунок є недоцільним. З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889-VIII, яким не передбачене проведення перерахунку пенсії державним службовцям згідно додатково наданих довідок про заробітну плату. На дату звернення за перерахунком пенсії надана довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 02 травня 2024 року № 91/08-50/2024. Проведення перерахунку або переходу з одного виду пенсії на інший із використанням зазначеної довідки, на думку органу Пенсійного фонду України, не має законних підстав.

21. Вважаючи спірне рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з позовом. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

27. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

28. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

30. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

31. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

32. Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

33. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

34. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ, зокрема, статтею 37 цього Закону. 35. 10 грудня 2015 року прийнято Закон № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

36. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

37. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

38. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

39. Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

40. Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

41. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

42. Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

43. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

44. Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622, яка застосовується з 01 травня 2016 року (далі - Порядок № 622).

45. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII: - мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України; - займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.

46. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статтею 37 Закону №3723-ХІІ. 47 Наведені положення спрямовані на збереження права особи на призначення пенсії державного службовця та визначають умови реалізації такого права.

48. Водночас ні Закон №889-VIII, ні стаття 37 Закону №3723-ХІІ не містять положень, які б передбачали можливість після призначення та отримання пенсії державного службовця, подальшого переходу на інший вид пенсійного забезпечення, а потім повторного призначення пенсії державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових показників заробітної плати.

49. Суд ураховує Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано неконституційним унеможливлення перерахунку розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, водночас підтверджено збереження для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, права на пенсійне забезпечення за цією статтею. При цьому Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності відповідним приписом Закону № 889-VIII до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану та зобов`язав Верховну Раду України внормувати такий перерахунок. Отже, зазначене Рішення не встановлює безпосереднього механізму визначення нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нової довідки про заробітну плату. Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі №745/458/16-а, від 13 лютого 2018 року у справі №697/2282/17.

50. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачка перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 11 грудня 2003 року отримувала пенсію по інвалідності. З 26 серпня 2016 року їй було призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Надалі з 04 січня 2017 року позивачку переведено на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, яку вона отримувала до 01 березня 2023 року. З 01 березня 2023 року за її заявою позивачку знову переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

51. Таким чином, право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ вже було реалізовано позивачкою, оскільки така пенсія була їй призначена та виплачувалася у період з 04 січня 2017 року до 01 березня 2023 року.

52. Звертаючись 08 травня 2024 року до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ та подавши довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 02 травня 2024 року №91/08-50/2024, позивачка фактично ініціювала питання про повернення до раніше призначеної їй пенсії державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових показників заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізовано.

53. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивачки, не перевірив наявність у неї необхідного стажу, що зумовлює виникнення права на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, а тому дійшли висновку про протиправність спірного рішення та необхідність повторного розгляду заяви.

54. Водночас скаржник не погоджується з такими висновками та вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували ту обставину, що пенсія державного службовця вже була призначена позивачці та виплачувалася їй до 01 березня 2023 року, а тому її звернення від 08 травня 2024 року не може розглядатися як реалізація права на призначення пенсії державного службовця, збереженого пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ.

55. Отже, з огляду на доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення цього спору визначальним є встановлення правової природи звернення позивачки від 08 травня 2024 року. Предметом спору у цій справі є не первинне призначення пенсії державного службовця та не перерахунок уже призначеної пенсії державного службовця, а питання щодо наявності у позивачки права після переходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV повторно реалізувати право на пенсійне забезпечення за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ шляхом повернення до раніше призначеної пенсії державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати.

56. Колегія суддів зазначає, що сама лише обставина, що позивачка визначила своє звернення як заяву про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця, не є визначальною для правильного вирішення спору. Для цілей правозастосування вирішальне значення має правова природа відповідного звернення.

57. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачці з 04 січня 2017 року була призначена пенсія за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, яку вона отримувала до 01 березня 2023 року. У подальшому за її заявою її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

58. За таких обставин звернення позивачки від 08 травня 2024 року не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію державного службовця, оскільки таке право вже було реалізоване нею раніше шляхом призначення та отримання пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

59. Зазначене підтверджується також і тим, що разом із заявою від 08 травня 2024 року позивачка подала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 02 травня 2024 року №91/08-50/2024, складену на підставі актуальних на час звернення показників заробітної плати.

60. Наведене свідчить про те, що звернення позивачки було спрямоване не на поновлення виплати раніше призначеної пенсії державного службовця у попередньо визначеному розмірі, а на визначення розміру такої пенсії з урахуванням нової довідки про складові заробітної плати та актуальних показників оплати праці державних службовців.

61. Відтак подана позивачкою заява за своєю правовою природою фактично спрямована на повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізоване.

62. Сам факт призначення і виплати позивачці пенсії державного службовця у 2017- 2023 роках свідчить, що право на таку пенсію вже було реалізоване, а тому повторна перевірка стажу державної служби, з необхідності якої виходили суди попередніх інстанцій, не впливає на правову природу її звернення від 08 травня 2024 року та не може змінити висновок щодо відсутності правових підстав для повторної реалізації права на пенсію державного службовця.

63. Суд вказує, що аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №523/9208/17.

64. У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, коли особі вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, а в подальшому її за заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, звернення такої особи із вимогою про поновлення виплати пенсії державного службовця фактично є зверненням за повторним призначенням пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що оскільки особі вже призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, права на повторне призначення такої пенсії вона не має.

65. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 25 липня 2025 року у справі №140/5363/24, у якій зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця особі, якій така пенсія вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною складових заробітної плати. Правовідносини у зазначеній справі є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки в обох випадках особа, якій раніше вже виплачувалася пенсія за віком державного службовця, після переведення на пенсію за Законом № 1058-IV звернулася щодо повернення до пенсії державного службовця із застосуванням нової довідки про заробітну плату.

66. У цій справі Суд також зауважив, що ані Закон № 889-VIII, ані Закон № 1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.

67. Наведені висновки Верховного Суду підлягають застосуванню і у справі, рішення у якій оскаржуються, оскільки згідно зі встановленими обставинами, позивачці вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, після чого її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а подана 08 травня 2024 року заява фактично спрямована на повторне призначення пенсії державного службовця з урахуванням нової довідки про складові заробітної плати.

68. Суд вказує, що Закон №889-VIII, стаття 37 Закону №3723-ХІІ та Порядок №622 не містять норм, які б надавали особі право після переведення на інший вид пенсійного забезпечення повторно звернутися за призначенням пенсії державного службовця на підставі тих самих законодавчих положень, за якими таке право вже було реалізовано.

69. Наведені положення Закону №889-VIII гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця тим особам, які відповідають установленим законом умовам, проте не створюють правових підстав для повторного призначення пенсії державного службовця після того, як таку пенсію вже було призначено та особа перейшла на вид пенсійного забезпечення, що врегульований іншим Законом.

70. Отже, збереження права на призначення пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не може тлумачитися як надання особі права на повторне призначення пенсії державного службовця після того, як така пенсія вже була призначена та виплачувалася.

71. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 червня 2026 року у справі №400/8750/24, у якій зазначив, що пункти 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця за визначених законом умов, однак не створюють правових підстав для повторного призначення такої пенсії після того, як вона вже була призначена та особа перейшла на інший вид пенсійного забезпечення.

72. Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідач, відмовляючи позивачці у задоволенні заяви, послався виключно на недоцільність переведення на пенсію державного службовця у зв`язку зі зменшенням розміру пенсії, не перевіривши та не надавши належної оцінки обставинам, з якими закон пов`язує наявність у особи права на пенсію державного службовця, зокрема щодо відповідності позивачки вимогам статті 37 Закону №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, зокрема, стосовно стажу державної служби.

73. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у тій частині, що посилання відповідача виключно на недоцільність такого переведення не може вважатися належним правовим обґрунтуванням відмови. Разом з тим формальні недоліки мотивування рішення суб`єкта владних повноважень не звільняють суд від обов`язку перевірити, чи надають норми Закону №3723-ХІІ та Закону №889-VIII позивачці право на повторну реалізацію права на пенсію державного службовця після того, як таке право вже було реалізоване шляхом призначення відповідного виду пенсії.

74. Як убачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та наведеного вище правового регулювання, позивачка не мала права на повторне призначення пенсії державного службовця після того, як таке право вже було реалізовано нею раніше, а чинне законодавство не передбачає можливості повторного призначення такої пенсії із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати.

75. За таких обставин сам по собі недолік мотивувальної частини спірного рішення за встановлених у цій справі обставин не може бути достатньою підставою для його скасування, оскільки правильним по суті є висновок відповідача про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивачки.

76. Наведений висновок узгоджується з положеннями частини третьої статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX, за змістом яких порушення адміністративної процедури саме по собі не є підставою для визнання адміністративного акта протиправним, якщо таке порушення не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті. У спірних правовідносинах недоліки мотивувальної частини оскаржуваного рішення не змінюють висновку про відсутність у позивачки матеріально-правових підстав для задоволення поданої заяви, а відтак не можуть бути самостійною підставою для його скасування.

77. Отже, хоча суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на неналежність окремих мотивів, наведених відповідачем у спірному рішенні, вони помилково не врахували відсутність у позивачки матеріально-правових підстав для переведення на пенсію державного службовця за поданою заявою. Це призвело до помилкового висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки. Посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22 не змінює цього висновку, оскільки у тій справі Верховний Суд виходив із необхідності встановлення стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року, а не з наявності права на повторне визначення розміру раніше призначеної пенсії державного службовця за новою довідкою про заробітну плату.

78. Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень пунктів 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктів 2 та 3 Порядку №622 є обґрунтованими, а спірне рішення відповідача є правомірним по суті, оскільки за встановлених у цій справі обставин позивачка не мала матеріально-правових підстав для повторного призначення пенсії державного службовця або визначення її розміру за новою довідкою про заробітну плату, а тому висновки судів попередніх інстанцій про необхідність повторного розгляду заяви є помилковими.

79. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

81. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

82. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - задоволенню. Висновки щодо розподілу судових витрат

83. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді: В.М. Кравчук С.М. Чиркін