Постанова КАС ВС № 560/17838/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа №560/17838/24 адміністративне провадження № К/990/20982/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Салюком П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Капустинського М.М., суддів: Ватаманюка Р.В., Сапальової Т.В.), У С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 1, Управління, скаржник), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 жовтня 2024 року №968200893006 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії призначеної по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII з 16 жовтня 2024 року в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної в довідках від 03 жовтня 2024 року №340-Ф та від 03 жовтня 2024 року №341-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 06 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність їй встановлена під час перебування на державній службі, на момент звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності державного службовця вона мала понад 10 років стажу державної служби та необхідний страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності. З огляду на це суди дійшли висновку про наявність у позивачки права на переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому суди виходили з того, що для призначення пенсії по інвалідності державного службовця визначальними є наявність інвалідності І або ІІ групи, необхідного страхового стажу та не менш як 10 років стажу державної служби на момент звернення за призначенням такої пенсії, а досягнення пенсійного віку для реалізації права на цей вид пенсійного забезпечення не вимагається. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини першої статті 58 Конституції України, пунктів 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), статті 37 Закону №3723-ХІІ, пункту 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622), пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року №865 (далі - постанова КМУ №865) та не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23.

7. На думку Управління, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно та необґрунтовано визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 жовтня 2024 року №968200893006 про відмову у призначенні пенсії державного службовця по інвалідності за нормами Закону № 3723-ХІІ.

8. Скаржник вказує, що пункти 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ для державних службовців, які на день набрання чинності цим Законом займали посади державної служби та мають певний стаж. Проте, скаржник вважає, що ці положення стосуються призначення пенсії за віком, а не пенсії по інвалідності.

9. Крім того, зазначає, що станом на 01 травня 2016 року позивачка не мала ні 10, ні 20 років стажу державної служби, що є вимогою пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 7 років 8 місяців 20 днів (з 11 серпня 2008 року по 01 травня 2016 року).

10. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області також вважає, що зобов`язання суду першої інстанції здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 03 жовтня 2024 року №340-Ф, виданої станом на жовтень 2024 року, є безпідставним, оскільки позивачка лише звернулася 16 жовтня 2024 року із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності згідно Закону №3723-ХІІ.

11. Разом з тим, скаржник вважає, що положеннями частини другої статті 50 Закону №889-VIІI, постанови КМУ №865 не передбачені підстави для врахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 премії та надбавки за інтенсивність праці, а тому зобов`язання суду першої інстанції щодо здійснення нарахування й виплати пенсії з урахуванням виплачених сум згідно довідки №341-Ф від 03 жовтня 2024 року є безпідставним та необґрунтованим.

12. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звертає увагу суду касаційної інстанції на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23, у якій зазначено, що «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» не дають можливості врахувати стаж державної служби, набутий після 01 травня 2016 року.

13. Також, скаржник вказує на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18, у якій серед іншого зазначено, що приписами частини дев`ятої статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або ІІ групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років станом на 01 травня 2016 року, а також особам з числа інвалідів І або ІІ групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

14. Касаційна скарга надійшла до Суду 15 травня 2025 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 560/17838/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 червня 2026 року.

17. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. Позиція інших учасників справи

18. Від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін. На обґрунтування своєї позиції позивачка зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували положення статті 37 Закону №3723-ХІІ та дійшли обґрунтованого висновку про наявність у неї права на пенсію по інвалідності державного службовця, оскільки інвалідність ІІ групи була встановлена їй під час перебування на державній службі, вона має необхідний страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності, а також понад 10 років стажу державної служби.

19. Позивачка наголошує, що положення пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не встановлюють вікових обмежень для призначення пенсії по інвалідності державного службовця, а законодавство не забороняє особі, яка має право на різні види пенсійного забезпечення, перейти з одного виду пенсії на інший або звернутися за призначенням пенсії за іншим законом. Також вона посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18 та Верховного Суду у справах №507/926/17 і №348/2369/16-а, вважаючи, що право на пенсію по інвалідності державного службовця виникає за наявності встановлених законом умов незалежно від моменту його фактичної реалізації. У зв`язку з цим позивачка вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

20. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 20 лютого 2017 року отримує пенсію по інвалідності, призначену згідно Закону №1058-IV.

21. Наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 16 вересня 2024 року № 1213-О з 19 вересня 2024 року позивачку звільнено із займаної посади головного спеціаліста відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за власним бажанням згідно з частиною першою статті 86 Закону № 889-VIII. 22. 16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення її на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ, надавши довідки встановленої форми про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03 жовтня 2024 року № 341-Ф та від 03 жовтня 2024 року № 340-Ф, видані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

23. Заява опрацьована за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

24. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 жовтня 2024 року № 968200893006 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01 листопада 2024 року № 2200-0306-8/98359 позивачку додатково повідомлено, що за документами пенсійної справи стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців становить 16 років 1 місяць 8 днів (з 11 серпня 2008 року по 19 вересня 2024 року), станом на 01 травня 2016 року складає 7 років 8 місяців 20 днів (з 11 серпня 2008 року по 01 травня 2016 року).

25. Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивачка звернулась до суду. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

27. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. У цьому контексті колегія суддів також враховує пункти 32, 34- 36, 38- 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (Opinion No. 11 (2008) of the Consultative Council of European Judges to the attention of the Committee of Ministers of the Council of Europe on the quality of judicial decisions), а також пункти 54, 55 Оновленого контрольного списку верховенства права, ухваленого Європейською комісією «За демократію через право» Ради Європи (Венеційською комісією) на 145-му пленарному засіданні 12- 13 грудня 2025 року (The Updated Rule of Law Checklist, CDL-AD(2025)002, Opinion No. 1210/2024), відповідно до яких судове рішення має бути чітким, зрозумілим, послідовним і давати змогу простежити логіку суду щодо істотних питань спору та релевантних доводів сторін.

32. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відповідають не повністю, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на таке.

33. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

35. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

36. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

37. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

38. Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

39. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для призначення позивачці пенсії по інвалідності державного службовця достатнім є відповідність критеріям, визначеним частиною дев`ятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а саме - встановлення факту наявності в неї інвалідності ІІ групи, необхідного страхового стажу, понад 10 років стажу державної служби на момент звернення із заявою та факту припинення державної служби.

40. Зокрема, суди дійшли висновку, що умовами для призначення пенсії по інвалідності відповідно до частини дев`ятої статті 37 Закону №3723-ХІІ є наявність у особи не менше 10 років стажу державної служби, встановлення інвалідності І або ІІ групи та припинення державної служби, а пункти 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не встановлюють жодних додаткових вимог щодо призначення такого виду пенсії.

41. Звертаючись з касаційною скаргою, Управління наголошує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункти 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та безпідставно врахували для вирішення питання про наявність у позивачки права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ стаж державної служби, набутий нею після 01 травня 2016 року. Отже, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій передчасно перевірили лише спеціальні умови, передбачені частиною дев`ятою статті 37 Закону №3723-ХІІ, не з`ясувавши попередньо, чи належить позивачка до кола осіб, щодо яких право на застосування цієї статті збережене після набрання чинності Законом №889-VIII.

42. Оцінюючи наведені доводи касаційної скарги крізь призму встановлених судами обставин справи, колегія суддів виходить із такого.

43. Так, приписами частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

44. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).

45. Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).

46. Водночас, сама лише наявність умов, передбачених частиною дев`ятою статті 37 Закону №3723-ХІІ, не породжує права на призначення пенсії по інвалідності державного службовця після набрання чинності Законом №889-VIII.

47. Так, умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ, зокрема, статтею 37 цього Закону, яка в тому числі передбачала можливість призначення пенсії по інвалідності. 48. 10 грудня 2015 року прийнято Закон № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням.

49. У зв`язку з набранням чинності з 01 травня 2016 року Законом №889-VIII положення Закону №3723-ХІІ втратили чинність, у тому числі норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців, крім статті 37 цього Закону, яка відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII продовжує застосовуватися лише щодо осіб, визначених пунктами 10 та 12 цього розділу.

50. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

51. Разом із тим пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено вичерпне коло осіб, за якими після 01 травня 2016 року збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

52. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

53. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

54. З аналізу пунктів 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII вбачається, що законодавець пов`язав збереження права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з наявністю у особи визначеного стажу державної служби саме станом на день набрання чинності Законом №889-VIII, тобто станом на 01 травня 2016 року. Так, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ збережено за особами, які на зазначену дату займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу державної служби, а також за особами, які незалежно від місця роботи мали не менш як 20 років такого стажу.

55. Отже, після 01 травня 2016 року стаття 37 Закону №3723-ХІІ не є нормою самостійної дії та підлягає застосуванню лише у взаємозв`язку з пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, які визначають коло осіб, щодо яких законодавцем збережено право на відповідний вид пенсійного забезпечення.

56. Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18, у якій Суд, вирішуючи питання призначення пенсії по інвалідності згідно Закону № 3723-ХІІ, виходив із того, що після набрання чинності Законом №889-VIII стаття 37 Закону №3723-ХІІ продовжує застосовуватися лише щодо осіб, право яких на відповідний вид пенсійного забезпечення збережене пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

57. Аналогічний правовий підхід щодо застосування пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII висловлений Верховним Судом у постановах від 15 грудня 2020 року у справі №560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі №500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі №1.380.2019.003855 та від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23.

58. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23 зазначив, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених статтею 37 Закону №3723-ХІІ та Прикінцевими і перехідними положеннями Закону №889-VIII, зокрема щодо стажу державної служби. Тобто за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, які на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на цю дату на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

59. Крім того, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №580/6600/24 Верховний Суд, аналізуючи положення пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ в сукупності з частиною дев`ятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, наголосив, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

60. Отже, аналіз положень статті 37 Закону №3723-ХІІ у системному взаємозв`язку з пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII дає підстави для висновку, що після 01 травня 2016 року право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ зберігається лише за особами, які відповідають вимогам зазначених пунктів.

61. За відсутності таких умов сама лише наявність обставин, передбачених частиною дев`ятою статті 37 Закону №3723-ХІІ, не породжує права на призначення пенсії по інвалідності державного службовця після набрання чинності Законом №889-VIII.

62. Таким чином, під час вирішення спору щодо призначення пенсії по інвалідності державного службовця суд повинен насамперед встановити, чи належить особа до кола суб`єктів, право яких на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ збережене пунктами 10 або 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Лише після встановлення зазначених обставин підлягають перевірці спеціальні умови призначення пенсії по інвалідності, визначені частиною дев`ятою статті 37 Закону №3723-ХІІ.

63. Колегія суддів також ураховує Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2026 року №1-р/2026 у справі №1-301/2019(7129/19), яким статтю 90 Закону №889-VIII визнано такою, що відповідає Конституції України, а підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України в тій частині, в якій ним не передбачено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом № 889-VIII обіймали посади державних службовців або посадових осіб місцевого самоврядування, сплачували підвищені відрахування, однак станом на 01 травня 2016 року не мали стажу, необхідного для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723-XII. Водночас Конституційний Суд України наголосив, що виконання зазначеного Рішення потребує належного законодавчого врегулювання та покладає на державу позитивний обов`язок унормувати відповідні питання у розумний строк. Отже, за відсутності законодавчо визначених перехідних умов або компенсаційного механізму це Рішення саме по собі не встановлює безпосередньої правової підстави для призначення позивачці пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-XII за відсутності стажу, визначеного пунктами 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

64. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 20 лютого 2017 року отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону №1058-IV.

65. Також судами встановлено, що наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 16 вересня 2024 року №1213-О позивачку звільнено з посади державної служби з 19 вересня 2024 року, після чого 16 жовтня 2024 року вона звернулася із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

66. Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01 листопада 2024 року № 2200-0306-8/98359 стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців становить 16 років 1 місяць 8 днів (з 11 серпня 2008 року по 19 вересня 2024 року), а станом на 01 травня 2016 року складає 7 років 8 місяців 20 днів (з 11 серпня 2008 року по 01 травня 2016 року).

67. Отже, станом на день набрання чинності Законом №889-VIII позивачка не мала ані 10 років стажу державної служби, необхідних для застосування пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, ані 20 років такого стажу, передбачених пунктом 12 цього розділу.

68. Незважаючи на наведене, суди попередніх інстанцій, визнаючи за позивачкою право на переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, фактично виходили виключно з відповідності позивачки спеціальним умовам, визначеним частиною дев`ятою цієї статті, зокрема щодо наявності інвалідності, необхідного страхового стажу, стажу державної служби та припинення державної служби.

69. Проте такий підхід не враховує особливостей правового регулювання пенсійного забезпечення державних службовців після набрання чинності Законом №889-VIII, яким було істотно змінено порядок реалізації права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

70. Після 01 травня 2016 року відповідність особи умовам, передбаченим частиною дев`ятою статті 37 Закону №3723-ХІІ, сама по собі не є достатньою підставою для виникнення права на призначення пенсії по інвалідності державного службовця, оскільки застосування зазначеної статті поставлено законодавцем у залежність від виконання вимог пунктів 10 або 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

71. Отже, перевірка спеціальних умов призначення пенсії по інвалідності, визначених частиною дев`ятою статті 37 Закону №3723-ХІІ, можлива лише після встановлення того, що особа належить до кола суб`єктів, право яких на призначення пенсії відповідно до зазначеної статті збережене пунктами 10 або 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

72. Оскільки судами встановлено, що станом на 01 травня 2016 року позивачка не відповідала вимогам ані пункту 10, ані пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, підстави для застосування до неї статті 37 Закону №3723-ХІІ були відсутні.

73. З огляду на висновок про відсутність у позивачки права на призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, доводи касаційної скарги щодо порядку обчислення розміру такої пенсії, зокрема врахування премій, надбавок, застосування Порядку № 100 та постанови КМУ № 865, не впливають на результат касаційного перегляду. Відповідні позовні вимоги щодо врахування довідок від 03 жовтня 2024 року № 340-Ф та № 341-Ф є похідними і також не підлягають задоволенню.

74. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про наявність у позивачки права на переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку із чим ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

75. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

76. Таким чином, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пунктів 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-ХІІ, а також про неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18, та Верховного Суду, викладених у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

77. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

79. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

80. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

81. При цьому ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову вирішує спір виключно в межах заявлених позовних вимог щодо наявності підстав для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Це судове рішення саме по собі не припиняє, не скасовує та не змінює призначену позивачці пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді В.М. Кравчук С.М. Чиркін