Постанова 4856 № 120/7432/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7432/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 16 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0016228-2407-0228-UA05020230000029909 від 17.02.2025 на суму 3987,75 грн, №0016227-2407-0228-UA05020230000029909 від 17.02.2025 на суму 20552,25 грн та №0096027-2407-0228-UA05020230000029909 від 18.03.2025 на суму 43558,50 грн, якими йому визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що належний позивачу об`єкт нерухомості є будівлею сільськогосподарського призначення, використовується ним у сільськогосподарській діяльності та не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано зазначені податкові повідомлення-рішення, а також стягнуто на користь позивача судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт вважає, що позивач не довів наявності у нього статусу сільськогосподарського товаровиробника у розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки припинив державну реєстрацію фізичної особи-підприємця 13.10.2021 та не подавав податкової звітності до контролюючого органу. На переконання апелянта, сама по собі належність спірного об`єкта нерухомості до класу 1271 ДК 018-2000 не є достатньою підставою для застосування передбаченого підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України виключення такого об`єкта з числа об`єктів оподаткування. Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подано. ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом першої інстанції встановлено, що з 29.03.2019 позивачу на праві власності належать нежитлові будівлі: свинарник №2 «А», тамбур-склад «а», тамбур-склад «а1» загальною площею 613,5 кв.м, розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Стрижавка, 3 пров. Київський, 16б. 17.02.2025 та 18.03.2025 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0016228-2407-0228-UA05020230000029909, №0016227-2407-0228-UA05020230000029909 та №0096027-2407-0228-UA05020230000029909, якими позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022, 2023 та 2024 роки. 17.02.2025 та 18.03.2025 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо вказаного об`єкта нерухомості. Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що у погосподарській книзі за позивачем обліковуються земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,4 га, велика рогата худоба, свині, птиця та вівці. Також позивачем надано договір про надання послуг, пов`язаних із посівом сільськогосподарських культур, товарно-транспортні накладні та акти здачі-приймання робіт за 2022-2024 роки на підтвердження здійснення сільськогосподарської діяльності. IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. За приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка. Водночас підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) ДК 018-2000, які не здаються їх власниками в оренду, лізинг чи позичку. Таким чином, для застосування зазначеної норми необхідною є сукупність трьох умов: належність об`єкта до класу 1271 ДК 018-2000, наявність у власника статусу сільськогосподарського товаровиробника та відсутність передачі такого об`єкта в оренду, лізинг чи позичку. Аналогічний підхід викладений Верховним Судом, зокрема у постанові від 01.05.2024 у справі №600/5153/23-а. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належний позивачу свинарник та допоміжні приміщення за своїм функціональним призначенням відносяться до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». Зазначена обставина фактично не заперечується апелянтом. Основним доводом апеляційної скарги є відсутність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника після припинення 13.10.2021 державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими. Як правильно зазначив суд першої інстанції, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник», наведене у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується для цілей глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України та не може механічно поширюватися на правовідносини щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постановах від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, від 01.05.2024 у справі №600/5153/23-а та від 23.01.2025 у справі №160/568/24, у яких зазначено, що для застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначальним є фактичне здійснення особою сільськогосподарської діяльності та використання відповідного об`єкта нерухомості у такій діяльності. Судом першої інстанції встановлено, що у спірні податкові періоди позивач мав земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, за ним обліковувалися сільськогосподарські тварини, а також надано документи, які підтверджують здійснення діяльності, пов`язаної з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції. Сукупність наведених доказів підтверджує фактичне здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності у 2022-2024 роках та використання спірного об`єкта нерухомості у такій діяльності. Сам по собі факт припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця не свідчить про припинення ведення особистого селянського господарства та не виключає можливості здійснення фізичною особою сільськогосподарської діяльності. Відсутність після припинення підприємницької діяльності податкової звітності фізичної особи-підприємця також не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчить про відсутність у позивача ознак сільськогосподарського товаровиробника для цілей застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Крім того, матеріали справи не містять доказів передачі позивачем спірного об`єкта нерухомості в оренду, лізинг чи позичку, а відповідач таких доказів не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також враховує, що у справі №120/5634/23 судами досліджувалися обставини щодо виду спірного об`єкта нерухомості та характеру його використання позивачем. Разом з тим встановлені у зазначеній справі обставини оцінюються судом поряд з іншими доказами, наявними у матеріалах цієї справи. Оцінюючи докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належний позивачу об`єкт нерухомості відповідає ознакам будівлі сільськогосподарського призначення, використовується позивачем у сільськогосподарській діяльності та не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Отже, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування до спірного об`єкта нерухомості положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуюча Гнап Д.Д. Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.