Постанова 4856 № 120/8916/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8916/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна Суддя-доповідач - Томчук А.В. 11 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Томчука А.В. суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування у повному обсязі рішення № 2762/6/02-32-24-07 від 30.09.2024 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку; зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача у якості платника єдиного податку третьої групи з 30.09.2024 та включити до реєстру платників єдиного податку. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2026 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Вінницькій області № 2762/6/02-32-24-07 від 30.09.2024. Зобов`язано ГУ ДПС у Вінницькій області поновити з 30.09.2024 реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку шляхом включення її до реєстру платників єдиного податку. Стягнуто з ГУ ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 028,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта камеральної перевірки, тоді як чинне законодавство та правові позиції Верховного Суду чітко вказують, що встановлення фактів здійснення заборонених видів діяльності може відбуватися виключно за результатами документальної перевірки. Оскільки щодо позивача контролюючим органом не проведено документальної перевірки, рішення про анулювання реєстрації та виключення позивача з реєстру платників єдиного податку прийнято з порушенням норм діючого законодавства. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2026 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 повністю. За доводами апеляційної скарги, відповідач вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, рішення є необґрунтованим та прийнятим без всебічного з`ясування обставин справи. Апелянт зазначає, що відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України та норм Закону України «Про електронні комунікації» суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері постачання електронних комунікаційних послуг, не мають права на застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідач наголошує, що Міністерство фінансів України листом від 05.07.2024 № 11220-04-62/20255 підтримало позицію ДПС України щодо неможливості перебування таких осіб на єдиному податку. Також апелянт посилається на те, що позивачем у 2024 році отримано дохід за ознакою «157» від ТОВ «СКАИСТРІМ» (основний КВЕД 61.10 - діяльність у сфері проводового електрозв`язку) у сумі 177 400,00 грн, що, на думку відповідача, не було враховано судом першої інстанції. Крім того, апелянт просить врахувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 160/21398/24. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила щодо доводів і мотивів такої скарги та просила залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві позивач зазначає, що акт від 25.09.2024 складено за наслідками проведення камеральної перевірки, хоча нормами Податкового кодексу України не передбачено можливість проведення контролюючим органом камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Позивач наголошує, що відповідачем порушено порядок і строк прийняття рішення, оскільки акт перевірки датований 25.09.2024, а спірне рішення прийнято вже 30.09.2024, що позбавило позивача права на подання заперечень протягом десяти робочих днів. Також позивач вказує, що фактично не здійснює видів діяльності, які передбачені підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, а дохід від ТОВ «СКАЙСТРІМ» отримано за інформаційне обслуговування та моніторинг технічного стану на підставі Договору № 010322 від 01.03.2022. Позивач посилається на практику Верховного Суду та принцип вирішення колізій на користь платника податків відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України. Інших заяв від учасників справи до суду не надходило. З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного. Приписами частин першої третьої статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області з 16.12.2003. У період з 01.01.2024 по 30.09.2024 позивач здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування (3 група, 5%). Основний КВЕД виду діяльності позивача: 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; додаткові: 63.11 - Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.99 - Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. Листом № 34792/6/02-32-24-07-10 від 07.08.2024 ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило позивача щодо застосування спрощеної системи оподаткування. Заяву про відмову від спрощеної системи позивач до 20 вересня 2024 року не подала. 25.09.2024 відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування, за підсумками якої складено акт № 33718/02-32-24-07/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановлено, що позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, що не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування (діяльність у сфері безпровідного електрозв`язку (61.20), інша діяльність у сфері електрозв`язку (61.90)). На підставі висновків акта камеральної перевірки відповідачем прийнято рішення № 2762/6/02-32-24-07 від 30.09.2024 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, Кодекс) (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 291.2 статті 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у визначених законом випадках. Пунктом 299.11 статті 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також можуть бути питання, вичерпний перелік яких визначений цим підпунктом. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації. Аналіз наведених норм свідчить про те, що перелік питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, визначений положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, є виключним. Камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Перевірка будь-яких інших відомостей, зокрема щодо правомірності перебування платника на спрощеній системі оподаткування, камеральною перевіркою не охоплюється. Таким чином, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку. 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 03.12.2020 у справі № 200/9334/19-а. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17, від 19.03.2019 у справі № 803/1908/16, від 23.08.2019 у справі № 826/4242/15, від 06.02.2020 у справі № 813/87/16, від Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У постанові від 22.09.2022 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24. Колегія суддів зазначає, що як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, оскаржуване рішення № 2762/6/02-32-24-07 від 30.09.2024 прийнято на підставі акта камеральної перевірки № 33718/02-32-24-07/2746510383 від 25.09.2024. Водночас, нормами ПК України не передбачено можливість проведення контролюючим органом камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Документальна перевірка позивача контролюючим органом не проводилась, що не спростовано відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі. Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій у даному випадку є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів. Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність врахування відомостей про отримання позивачем доходу від ТОВ «СКАИСТРІМ» у сумі 177 400,00 грн, колегія суддів зазначає, що зазначена обставина не впливає на правову оцінку процедури прийняття оскаржуваного рішення. Як зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, дохід від ТОВ «СКАЙСТРІМ» отримано позивачем за інформаційне обслуговування та моніторинг технічного стану на підставі Договору № 010322 від 01.03.2022 про виконання робіт із інформаційного обслуговування, надання інформаційних та інших послуг. При цьому, з огляду на встановлену протиправність процедури проведення перевірки, аналіз інших обставин, що слугували підставою ухвалення оскаржуваного рішення, не є визначальним для вирішення цього спору. Щодо посилання апелянта на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 160/21398/24, колегія суддів зазначає, що зазначена постанова не є постановою Верховного Суду, а тому не має преюдиціального значення для вирішення цієї справи. Водночас, Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24 сформулював правову позицію, яка узгоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі щодо необхідності проведення документальної перевірки як передумови прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ДПС у Вінницькій області № 2762/6/02-32-24-07 від 30.09.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі акта камеральної перевірки, тоді як анулювання реєстрації платника єдиного податку можливе лише за результатами документальної перевірки. Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 2930 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001). Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Томчук А.В. Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.