Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/418/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/418/26 Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:20.03.2026р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Бітова А.І. суддів - Лук`янчук О.В. - Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі -в/ч) НОМЕР_1 про: - визнання протиправною відмову в/ч НОМЕР_1 від 02 січня 2026 року за вих.№2368/92 у задоволенні рапорту сержанта в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 02 грудня 2025 року; - зобов`язання в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, але відповідач відмовив у задоволенні вказаного рапорту. Позивач вважав дії відповідача протиправними, оскільки має батька, який потребує постійного догляду і відсутні інші повнолітні і працездатні члени родини, які б могли надавати йому догляд і сторонню допомогу, що є підставою для звільнення зі служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ. Позивач вказував, що ним надані документи чинні, які підтверджують реальні обставини та факти, що не заперечив відповідач, а тому були відсутні підстави для відмови у задоволенні рапорту. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що командуванням в/ч НОМЕР_1 не було погоджено рапорт позивача про звільнення зі служби та надано письмову відповідь №2368/92 від 02 січня 2025 року у зв`язку з тим, що: не підтверджено потребу в постійному догляді за матір`ю позивача ОСОБА_2 ; не доведено відсутність інших родичів першого чи другого ступенів споріднення у ОСОБА_2 . Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправною відмову в/ч НОМЕР_1 від 02 січня 2026 року за вих.№2368/92 у задоволенні рапорту сержанта в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 02 грудня 2025 року. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги: - встановлення ІІ групи інвалідності саме по собі не підтверджує потребу у постійному догляді; - суд першої інстанції, визнаючи достатнім доказом потреби у постійному догляді висновок за формою №080-4/о, фактично замінив встановлену законом юридичну підставу звільнення іншим медичним критерієм, який законодавством не передбачений як достатній для застосування пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України №2232-XII, отже, висновок суду про наявність підстав для звільнення позивача зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права та без належного встановлення юридичного факту потреби у постійному догляді в розумінні вимог законодавства; - висновок ЛКК №1107 від 10 квітня 2025 року виданий КНП "Білгород-Дністровською міською багатопрофільною лікарнею" Білгород-Дністровської міської ради не містить відомостей про необхідність ОСОБА_2 у постійному догляді, а лише зазначається що вона потребує "отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи", що відповідно до правового висновку викладеному у вищезазначеній постанові ВСУ не є тотожнім постійному догляду; - з огляду на викладене висновок ЛКК №1107 від 10 квітня 2025 року не може вважатися належним доказом підтвердження необхідності здійснення постійного догляду, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами; - зазначення у довідці ЛКК №1107 від 10 квітня 2025 року висновку про необхідність постійного стороннього догляду фактично здійснено поза межами визначених законодавством повноважень лікарсько-консультативної комісії, з порушенням вимог щодо форми та змісту відповідного медичного документа, без дотримання встановленого порядку підтвердження юридичного факту необхідності постійного стороннього догляду. Таким чином довідка ЛКК №1107 від 10 квітня 2025 року не є належним доказом у розумінні вимог пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та не могла бути покладена судом першої інстанції в основу висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами; - акт перевірки сімейного стану не підтверджує юридичного факту відсутності інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, не підтверджує об`єктивної неможливості здійснення такими особами догляду, не містить відомостей щодо стану здоров`я таких осіб, не містить відомостей щодо їх фактичної неспроможності здійснювати догляд, не є документом, який прямо передбачений Інструкцією №170 як належне підтвердження відповідної юридично значимої обставини. Більше того, акт перевірки сімейного стану за своєю правовою природою є службовим документом внутрішнього використання, який відображає результати перевірки окремих соціально-побутових обставин, однак сам по собі не встановлює юридичного факту відсутності інших осіб, здатних здійснювати догляд. Таким чином поданий Позивачем акт перевірки сімейного стану не може вважатися належним доказом виконання вимог пп.26 п.5 Додатку 19 до Інструкції №170. Отже, суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним факт відсутності інших осіб, здатних здійснювати догляд, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та неправильне тлумачення положень Інструкції Міністерства оборони України №170. У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що доводи відповідача не доведено, а рішення суду є обґрунтованим та законним. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 . 02 грудня 2025 року позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп.г п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" зі сімейними обставинами: необхідність здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. До рапорту надано такі докази: Копія медичного висновку №1107 від 10 квітня 2025 року (форма 080-4/о); копія довідки ЛКК №1107 від 10 квітня 2025 року; Копія довідки до акта огляду МСЕК; Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця 02 січня 2026 року в/ч НОМЕР_1 , за результатом розгляду рапорту позивача від 02 грудня 2025, надала відповідь за №2368/92, в якій вказано, що за результатом розгляду рапорту прийнято рішення про відмову у його задоволенні, оскільки: довідка МСЕК 086502 від 13 травня 2000 року не містить висновку (рекомендацій) про потребу гр. ОСОБА_2 у постійному догляді; довідка ЛКК №1107 від 10 квітня 2025 року не відповідає формі №080-4/о; висновок №1107 від 10 квітня 2025 року (форма 080-4/о) не містить та не може містити рекомендації щодо потреби особи у постійному догляді; не наведено доказів відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд за матір`ю заявника. Позивача з вказаною відмовою відповідача у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби не погоджується, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав відповідачу разом із рапортом акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 28 листопада 2025 року, що затверджений тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за №11441, згідно з яким підтверджено факт необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , а його сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є донькою ОСОБА_2 , відповідно до документа НОМЕР_4 від 19 липня 2023 року постійно проживає в Республіці Молдова. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18 вересня 2020 року №2136, Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 "Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", якою затверджено "Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи". Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 частини першої ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжується станом і на час розгляду справи. Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Відповідно ч.5 ст. 1 Закон №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII. Так, відповідно до підп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї ст. (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Частиною 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно абз.абз.1 п.12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі також - Положення №1153/2008), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Відповідно до п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_3, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування в/ч відповідно до підп.1 п.35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням в/ч складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України. Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав. Підпунктом 26 п.5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (далі - Інструкція №170), визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи подаються такі документи: - документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); - один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_3; - один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946; - висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді. Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Тобто для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти: наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи; відсутність в особи з інвалідністю I чи II групи інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, відсутні), або те, що інші члени сім`ї особи з інвалідністю I чи II групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17 квітня 1981 року, матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 . Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 ОВ № 086502 від 14 травня 2018 року, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 13 травня 2018 року встановлено II групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності - загальне захворювання. У довідці лікарсько-консультативної комісії від 10 квітня 2025 року №1107, вказано, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії від 10 квітня 2025 року №1107 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, вказано, що ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 10 квітня 2026 року. Визначення терміну "медичний висновок" наведено у п.3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18 вересня 2020 року №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством. У п.3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 жовтня 2020 року №705, термін "медичний висновок" вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського. Відповідно п.3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, термін "медичний висновок" визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу. Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних із таким станом здоров`я. Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я. Відповідно п.п.19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317), чинного до 01 січня 2025 року, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги. Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється. Отже, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду). Відповідно до п.3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. За приписами підп.1 п.11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним. Відповідно п.26 Положення №1317 зазначено, що особі, яка визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. За змістом абз.абз.16 п.27 Положення №1317 підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи, серед іншого є обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб (абзаци 17-19, 22-24 п.27 Положення №1317). У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду. Поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, "постійний догляд" - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно. Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року №189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (п.1 розділу III). За приписами п.3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог п.4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання). Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" (далі - Інструкція №407) затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Відповідно п.п.4, 7 Інструкції №407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №

859. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Пунктом 11 Інструкції №407 визначено, що особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі. У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 "Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" затверджено "Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи". На підставі цієї постанови втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України №1317. Пунктом 40 Положення №1338 визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: визначають потребу у постійному догляді. При цьому функції ЛКК з набранням чинності Положенням №1338 в частині надання висновків не змінились. Враховуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положеннями №1317, №1338, колегія суддів доходить висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді (постійному догляді) або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг. Зміст висновку за формою №080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Додатку 19 Інструкції №170, проте мають істотні відмінності зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді. Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2025 року у справі №560/17590/24. Колегія суддів повторно зазначає, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи. Потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікувально-консультативні комісії на підставі первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", що ведеться лікуючими лікарями, а тому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб`єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок). Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що документи надані позивачем (копію висновку за формою №080-4/о № 1107 від 10 квітня 2025 року та копію довідки №1107 від 10 квітня 2025 року) є належними та достатніми на підтвердження факту наявності сімейних обставин, що дають право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Колегія суддів зазначає. що висновок ЛКК є похідним документом, який підтверджує потребу в догляді, а не встановлює або змінює строк інвалідності, а згідно довідки МСЕК ІІ група інвалідності матері позивача встановлена безстроково. Щодо доводів апелянта про те, що у додатках до рапорту також відсутні документи, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, здатних здійснювати догляд, колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту підп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: - відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; - інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Як зазначено судом вище, пп.26 п.5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, зокрема, подається один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_3. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу разом із рапортом акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 28 листопада 2025 року, що затверджений тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за №11441, згідно з яким підтверджено факт необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , а його сестра ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є донькою ОСОБА_2 , відповідно до документа НОМЕР_4 від 19 липня 2023 року постійно проживає в Республіці Молдова. В той же час, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2026 у справі №520/14746/25 вказав, що сама по собі юридична наявність такої особи (особи першого чи другого ступеня споріднення) не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби. Під поняттям "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує. Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мали перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстави для зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.