Ухвала КАС ВС № 620/10040/25

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 15 червня 2026 року м. Київ справа №620/10040/25 адміністративне провадження № К/990/22494/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року (колегія у складі суддів Чуприни О.В., Попової О.Г., Говоруна О.В.) у справі № 620/10040/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФ України в Чернігівській області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України у Чернігівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 08.05.2025 № 254150035392 на умовах, визначених п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати відповідача призначити з 01.05.2025 позивачу пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як учаснику бойових дій. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 позов задоволено. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.04.2026 задовольнив апеляційну скаргу відповідача, скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. 18.05.2026 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій останній просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2025. Верховний Суд ухвалою від 28.05.2026 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України (а саме для подання касаційної скарги в уточненій редакції з наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України), надавши при цьому скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги. На виконання вимог ухвали від 28.05.2026 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків разом з касаційною скаргою в уточненій редакції. Перевіркою поданої касаційної скарги (з урахуванням заяви щодо усунення недоліків касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 скаржник визначив п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму ч. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без урахування висновку постанови Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 340/576/19 щодо її правозастосування. Крім того, скаржник покликається на те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для позивача виняткове значення. У контексті наведеного Суд звертає увагу позивача на те, що за змістом норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку. Зокрема у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини. Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. У розглядуваному випадку, покликаючись на висновок Верховного Суду, сформульований в постанові від 09.06.2021 у справі № 340/576/19, скаржник виходив з його релевантності спірним правовідносинам, що були предметом розгляді у справі № 620/10040/25. Суд вважає такі доводи позивача помилковими, оскільки сукупність фактичних обставин, з яких виходив суд касаційної інстанції у справі № 340/576/19 при ухваленні своєї постанови, - нетотожні обставинам справи № 620/10040/25 (про що у своїй постанові від 02.04.2026 зауважив Шостий апеляційний адміністративний суд). Зокрема суд апеляційної інстанції, мотивуючи відхилення посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду у справі № 340/576/19, зазначив, що: «…а) за встановленим обставинами справи № 340/576/19 у військовому квитку позивача у пункті 18 містилися записи про участь у боях, їх час та у складі якої з частин, а також були відомі підстави видачі довідки про безпосередню участь у бойових діях; натомість у цій справі (№ 620/10040/25) при долученні позивачем копії військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30.10.1986 не надано відповідної сторінки, котра б містила аналогічні відомості (пункт 18), причин цього останній не роз`яснено, а підстави видачі посвідчення учасника бойових дій залишилися не здобутими представником позивача. Отже, у справі, яка переглядалася Верховним Судом, було встановлено, що позивач є учасником бойових дій та дійсно брав участь у бойових діях в Афганістані в період служби в лавах Радянської Армії, чого у спірному випадку не встановлено.»; (б) у справі № 340/576/19 позивач звертався до органу пенсійного забезпечення у серпні 2018 року, натомість у цій справі (№620/10040/25) - у травні 2025 року. Як пункт 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV, так і приписи Порядку № 22-1 зазнали законодавчих змін, що очевидно виключає врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у попередній редакції; вказане, серед іншого, мало прояв у такому: за наслідком аналізу підпункту 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1 судом касаційної інстанції зроблено висновок про альтернативність надання посвідчення учасника бойових дій та довідки про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення та достатність кожного з таких документів окремо для цілей засвідчення статусу особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій.». Суд погоджується з таким порівняльним аналізом постанови від 09.06.2021 у справі № 340/576/19 та вважає, що висновок касаційного суду, на який посилається позивач, не є релевантним спірним правовідносинам у справі № 620/10040/25, а тому не може бути застосований з метою обгрунтування підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Таким чином, на момент постановлення цієї ухвали позивач не усунув недоліків, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху. За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За викладених обставин Суд вважає, що ОСОБА_1 слід повернути касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026. Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 620/10040/25.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особам, які її подали, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб