Ухвала КАС ВС № 826/11220/18

УХВАЛА про повернення касаійної скарги 08 квітня 2026 року м. Київ справа № 826/11220/18 адміністративне провадження № К/990/12821/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року (колегія у складі суддів Ганечко О.М., Василенка Я.М., Кузьменка В.В.) у справі № 826/11220/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 11.07.2018 № 190 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та декларації про готовність до експлуатації об`єкта»; - поновити реєстрацію (шляхом відновлення запису про реєстрацію в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів) повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 19.01.2018 № KB 061180190196 «Реконструкція нежитлового приміщення № 274 по вул. Михайла Драгомирова, 16 у Печерському районі м. Києва» та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) KB № 141180720324 від 13.03.2018 «Реконструкція нежитлового приміщення № 274 по вул. Михайла Драгомирова, 16 у Печерському районі м. Києва». Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 22.07.2025 задовільнив позов. Визнав протиправним та скасував наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.07.2018 №190 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та декларації про готовність до експлуатації об`єкта». Зобов`язав Департамент з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до реєстру будівельної діяльності відомості про подання та реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками СС1 від 19.01.2018 № КВ 061180190196 «Реконструкція нежитлового приміщення №274 по вул. Михайла Драгомирова, 16 в Печерському районі м. Києва» та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками СС1 від 13.03.2018 № КВ 141180720324 «Реконструкція нежитлового приміщення №274 по вул. Михайла Драгомирова, 16 в Печерському районі м. Києва». Надалі Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.02.2026, задовольнивши апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2025, а натомість прийняв нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. 23.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 та залишити в силі. Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржник визначає п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги визначені в ст. 330 КАС України. відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). За правилами норм ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку. Зокрема у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини. Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не вказав чітко на норми матеріального права, які були застосовані судом апеляційної інстанції неправильно. Також, покликаючись на неврахування апеляційним судом під час розгляду справи правних висновків Верховного Суду з постанов від 22.01.2019 у справі № 826/17907/17, від 23.10.2018 у справі № 826/9275/17, від 26.06.2018 у справі № 826/20445/16, від 14.03.2018 у справі № 826/1914/16, від 11.04.2018 у справі № 826/10171/17, позивач у той же час не наводить аргументів щодо подібності правовідносин. У контексті наведеного Суд зазначає, що у кожній справі висновки зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами обставин справи за результатами розгляду справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін. Тобто, результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Посилання ж на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із наданою судом попередньої інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням вищевказаної підстави касаційного оскарження та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. У взаємозв`язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України). Разом з тим, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись ст.ст. 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 826/11220/18.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Кравчук