Постанова Київський апеляційний суд № 358/1711/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2026 року м. Київ Справа № 358/1711/24 Провадження: № 22-ц/824/1512/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Ушакевич Марини Петрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 березня 2025 року та на додаткове рішення Богуславського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Тітова М. Б., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У жовтні 2024 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.06.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С-001-059393-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до умов якої банк відкриває клієнту поточний рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту платіжну картку MasterCard (далі - кредитна карта). Банк на виконання умов договору кредиту відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 та надав позичальнику грошові кошти у сумі 7 000 грн строком до 06.06.2024 року, а позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав. 19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передає (відступає) ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає належні ТОВ «Оптіма Факторинг» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право вимоги за кредитними договорами та угодами № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 . На підставі викладеного, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року станом на 19.12.2023 року в розмірі 18 126,64 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 6 803,33 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 11 323,31 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору та професійну правничу допомогу. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ФК «Профіт Капітал». Додатковим рішенням Богуславського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року стягнуто з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, адвокат Ушакевич М. П. в інтересах ТОВ «Профіт Капітал» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, а також скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не дослідив належним чином надані позивачем докази, а саме виписку по рахунку і довідку-розрахунок, яка була сформована АТ «Ідея Банк» на дату відступлення права вимоги. При цьому не було враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц, від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17, від 02.10.2020 року у справі № 911/19/19. Позивач зазначив, що з огляду на співмірність витрат на правову допомогу із загальним розміром стягуваної заборгованості, сума у 7 000 грн є обґрунтованою та підлягає відшкодуванню. Водночас заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу він вважає необґрунтовано завищеними й належними доказами не підтвердженими. Ухвалами Київського апеляційного суду від 04 липня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 06.06.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С-001-059393-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (а.с. 5). 06.06.2019 року ОСОБА_1 підписано заяву № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року на приєднання до договору добровільного страхування життя № ПБКК1 від 03.04.2017 року (а.с. 10). Позивач посилається на те, що на виконання умов вищевказаного договору ПАТ «Ідея Банк» відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 та надав кредит в розмірі 7 000 грн. ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого має заборгованість у розмірі 18 126,64 грн, з яких: 6 803,33 грн - заборгованість за основним боргом; 11 323,31 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками. 19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 32-38). 22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передає (відступає) ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає належні ТОВ «Оптіма Факторинг» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 44-48). За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право вимоги за кредитними договорами та угодами № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не надано належних та допустимих доказів укладення 06.06.2019 року з ОСОБА_1 кредитного договору № С-001-059393-19-980, надання за таким кредитним договором відповідачці у кредит грошових коштів, а також невиконання відповідачкою умов вказаного кредитного договору. Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал», строк позовної давності застосуванню не підлягав. Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України). Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що угода № С-001-059393-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 06.06.2019 року, укладена між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , містить підпис останньої. Відповідно до умов укладеної угоди, банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках цієї угоди та ДКБО, та випускає клієнту платіжну картку MasterCard. Пунктом 2 вказаної угоди передбачено, що банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відповідної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн (п. 2.1.); ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 7 000 грн (п. 2.2.); процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48 % річних (п. 2.3.); розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється тарифами та ДКБО. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу за кредитною лінією за попередній розрахунковий період - до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду, при цьому перший розрахунковий період триває з дня відкриття банком БПР до того ж числа наступного місяця. Подальші розрахункові періоди розпочинаються з наступного дня після закінчення попереднього розрахункового періоду та закінчуються наступного місяця у число відповідне даті початку розрахункового періоду (п. 2.4.). Згідно з п. 3 повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та ДКБО, в т.ч. черговість погашення вимог банку, здійснюватимуться згідно умов ДКБО, а також відповідно до тарифів, які розміщені на сайті банку за адресою www.ideabank.ua. Відповідно до п. 4 підписанням угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії. 19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023 року, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», який приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 ТОВ «Оптіма Факторинг» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року у розмірі 18 126,64 грн. 22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги за кредитним договором № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року у розмірі 18 126,64 грн. Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 2.2. договору, права вимоги, які ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді. Судом першої інстанції вірно встановлено, що до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право за кредитним договором № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , що підтверджується також реєстрами боржників. Підписавши угоду № С-001-059393-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 06.06.2019 року, відповідачка добровільно погодилася на визначені у них умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання. Заперечуючи проти позову, відповідачка посилалась на те, що позивач не надав доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів та видачі кредитної картки, а надані копія виписки з рахунку за період з 06.06.2019 року по 19.12.2023 року і довідка-розрахунок заборгованості не підтверджують факту передачі та отримання коштів, оскільки складені банком в односторонньому порядку. Також відповідачка зазначала, що з поданих доказів неможливо встановити порядок визначення заборгованості за процентами у розмірі 11 323,31 грн, розрахунок цієї складової відсутній. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року у розмірі 18 126,64 грн, з яких: 6 803,33 грн - заборгованість за основним боргом; 11 323,31 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, позивачем до позовної заяви було надано довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року станом на 19.12.2023 року, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. Також позивачем було надано виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 06.06.2019 року по 19.12.2023 року. Як убачається з договору № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року, підписаного між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , кредит відповідачці надавався на строк 1 рік та можливістю автоматичної пролонгації, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за угодою. Позивач у позовній заяві вказував на те, що грошові кошти у сумі 7 000 грн за договором № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року надавалися строком до 06.06.2024 року, однак доказів на підтвердження зазначеного позивачем не надав. При цьому, з довідки-розрахунку за кредитним договором № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року неможливо встановити за який період був здійснений розрахунок заборгованості по відсоткам, які платежі були здійснені відповідачкою. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідачки заборгованості по відсоткам у розмірі 11 323,31 грн, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема детальний розрахунок, на підставі яких як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав можливість самостійно здійснити перерахунок заборгованості по відсоткам у межах строку кредитування. Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості по відсоткам по договору № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року. В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20. Оскільки відповідачка отримала та користувалася кредитом по договору № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягає стягненню сума заборгованості по тілу кредиту по договору № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року у розмірі 6 803,33 грн, та відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки заборгованості по відсоткам у розмірі 11 323,31 грн. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином умови кредитного договору та надані позивачем виписку по рахунку і довідку-розрахунок заборгованості. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких підстав, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне. Згідно з вимогами п.п. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просило стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024 року; копію додаткової угоди № 1/1 від 01.07.2024 року; копію акту № 1 прийому-передачі реєстру боржників від 01.07.2024 року; копію акту № 1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 05.09.2024 року; копію платіжної інструкції від 05.09.2024 року № 918 щодо оплати за надану правничу допомогу на суму 182 000 грн; копію довіреності на представника ТОВ «ФК «Профіт Капітал»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6416 від 23.05.2019 року. Відповідачкою не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення. Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат, понесених ним на правничу допомогу, а відповідачка не заявляла про їх неспівмірність складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, такі витрати, з урахуванням часткового задоволення позову, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 627,10 грн (7 000 грн * 37,53 %). При зверненні до суду із вказаним позовом ТОВ «ФК «Профіт Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн, а при зверненні з апеляційною скаргою - 4 542 грн. У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (37,53 %) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 841,02 грн. Перевіряючи доводи апеляційної скарги на додаткове рішення Богуславського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року, колегія суддів виходить з наступного. Задовольняючи частково заяву адвоката Ящука Л. А. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розмір гонорару в сумі 8 000 грн, визначений відповідачкою та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору згідно акту № 1 від 26.11.2024 року, тому, враховуючи принцип змагальності сторін та диспозитивності, вважав за необхідне стягнути з позивача на користь відповідачки 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг. Відтак, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. З матеріалів справи убачається, що заява про подання доказів витрат на правничу допомогу адвоката Ящука Л. А. була зроблена 13.12.2024 року, до закінчення розгляду справи. 13.03.2025 року до Богуславського районного суду Київської області надійшла заява адвоката Ящука Л. А. про ухвалення додаткового рішення, в якому порушено питання стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. На підтвердження витрат понесених відповідачкою на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 48 від 26.11.2024 року; ордер серії АІ № 1760255 від 26.11.20245 року; акт про виконання робіт з надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги № 1 від 10.03.2025 року; розрахункову квитанцію серії ББАЇ № 821949 від 13.03.2025 року на суму 5 000 грн. Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретнихобставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.) Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат. Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Подібні висновки також викладені в ряді постанов Верховного Суду за минулий рік, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19. Як свідчить судова практика, при зменшенні витрат на правову допомогу слід також ураховувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (див. постанову Верховного Суду № 910/20852/20). Тобто, при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу необхідно перевіряти чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат. Як свідчить судова практика, при зменшенні витрат на правову допомогу слід також ураховувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (див. постанову Верховного Суду № 910/20852/20). Тобто, при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу необхідно перевіряти чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат. З матеріалів справи убачається, що 19.03.2025 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Оскільки відповідачкою підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат, понесених нею на правничу допомогу, позивач подав заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, такі витрати, з урахуванням часткового задоволення позову, підлягають стягненню з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 пропорційно до відмовленихпозовних вимог у розмірі 4 997,60 грн (8 000 грн * 62,47 %). За наведених обставин, додаткове рішення Богуславського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнутих витрат з 5 000 грн до 4 997,60 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Ушакевич Марини Петрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» задовольнити частково. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) заборгованість за договором № С-001-059393-19-980 від 06.06.2019 року у розмірі 6 803 (шість тисяч вісімсот три) грн 33 коп. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 627,10 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 841,02 грн, а всього 5 468 (п`ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 12 коп. Додаткове рішення Богуславського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши суму стягнення з 5 000 грн до 4 997,60 грн. У зв`язку з чим другий абзац резолютивної частини додаткового рішення Богуславського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року викласти в такій редакції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 997 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т. О. Невідома Судді С. М. Верланов В. А. Нежура