Постанова Хмельницький апеляційний суд № 673/1023/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 673/1023/25 Провадження № 22-ц/820/1343/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І., секретар: Дубова М.В., за участю представника апелянта Язвінської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2026 року (суддя Грицишина Л.В.) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, в с т а н о в и в: У вересні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 29.01.2024 року неподалік станції Богданівці, Хмельницької ОТГ, пасажирський потяг №771 сполученням «Київ-Хмельницький», під керуванням машиніста ОСОБА_3 , скоїв наїзд на ОСОБА_4 , який від отриманих травм помер. Внаслідок смерті ОСОБА_4 , позивачам як його батькам, спричинено моральну шкоду. Смерть сина призвела до того, що позивачі назавжди позбавлені можливості отримувати від нього підтримку та допомогу як моральну так і матеріальну і жодні зусилля з їх сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Позивачі прикладають багато часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану їх життєдіяльності, проте такий стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Позивачі до кінця життя будуть відчувати біль, сум та страждання. Передчасна смерть сина стала різкою психотравматичною подією для позивачів, їхні страждання, пов`язані зі смертю сина, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що його втрата є непоправною подією. Посилаючись на зазначене, позивачі просили суд стягнути з відповідача відшкодування завдане їм смертю сина в розмірі по 250 000 грн. кожному без врахування податків зборів та інших обов`язкових платежів. Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська Залізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну смертю сина в розмірі 100 000 грн. без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ "Українська Залізниця" на користь ОСОБА_2 моральну шкоди заподіяну сина в розмірі 100 000 грн. без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 2000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, визначаючи розмір моральної шкоди, слід враховувати грубу необережність потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивачів з урахуванням їх тривалості. Доводи відповідача щодо спричинення шкоди не з його вини, а з необережності самого потерпілого не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без урахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Смерть потерпілого настала від тяжких тілесних ушкоджень, отриманих при зіткненні з джерелом підвищеної небезпеки, належним відповідачу, вина якого відсутня, однак не виключає відповідальності відповідача за завдану шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував факт грубої необережності потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивачів з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у їх життєвих стосунках. При цьому виходив із засад розумності, пропорційності та справедливості. В апеляційній скарзі АТ "Українська Залізниця" посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, та в цій частині прийняте нове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції посилався на положення статті 1167 ЦК України, як підставу стягнення моральної шкоди, при цьому, безпідставно не врахував, що загибелі ОСОБА_4 передувало свідоме та умисне порушення останнім Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. У зв`язку із протиправними діями померлого, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, відбувся наїзд поїзда на нього, у зв`язку з чим підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача немає. В діях потерпілого має місце його умисел на порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, що, в свою чергу, потягло за собою смертельне травмування та сприяло виникненню моральної шкоди у позивача. Тому, відповідач не зобов`язаний нести жодної відповідальності за моральну шкоду, яка була завдана за таких обставин справи. Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило. В судовому засіданні представник АТ "Українська Залізниця" Язвінська Л.М. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , видане Коричинецькою сільською радою Деражнянського району від 22.12.1990 року, батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №11, серія НОМЕР_2 , виданим Вовковинецькою селищною радою. За фактом його смерті було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024244300000351 від 30.01.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 12.03.2024 року, кримінальне провадження №12024244300000351 від 30.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. За постановою старшого слідчого ВРЗСТ СВ Хмельницького РУП ГУНГП в Хмельницькій області Смішка О.В. від 12.03.2024 року досудовим розслідуванням встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала без втручання сторонніх осіб і є нещасним випадком, який наступив внаслідок порушення ОСОБА_4 загальнообов`язкових правил поводження та користування залізничним транспортом. З вищевказаної Постанови вбачається, що 29.01.2024 року близько 20 год. 25 хв. неподалік станції Богданівці Хмельницького району, пасажирський потяг №771 сполученням «Київ - Хмельницький», під керуванням машиніста ОСОБА_3 , здійснив наїзд на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_3 , старшого солдата, який рухався по залізничних коліях в зустрічному напрямку відносно руху потягу. Внаслідок наїзду ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям. Згідно з висновком експерта №84 смерть ОСОБА_4 настала від поєднаної травми голови та хребта. В момент смерті ОСОБА_4 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, у концентрації у крові 2,15% проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Згідно акту комісійного огляду електровоза ЧС4-077 від 31.01.2024 року, візуальних пошкоджень механічної частини кузова локомотива не виявлено. Авто гальмівне обладнання електровоза перевірено, та виявлено, що воно знаходиться в справному стані та відповідає вимогам інструкцій №ЦТ-ЦШ-0058 та №ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015, гальмівні магістралі, подача піску, механізми подачі звукових сигнали малої та великої гучності справні, прожектори і буферні ліхтарі на кабіні 1 та 2 справні, обладнання АЛС з блоком УКБМ та швидкостемірами працювало стійко, радіостанція КХ, УКХ з кабіни 1, 2 справні. Згідно протоколу №ТЧ-1-52/ДЕ наради при начальнику локомотивного депо Київ-Пасажирський від 30.01.2024 року, локомотивна бригада в складі машиніста ОСОБА_3 та помічника машиніста ОСОБА_5 , при слідуванні поїздом №771 на електровозі ЧС4-077 в добу 29.01.2024 діяла у повній відповідності до вимог діючих нормативних документів з безпеки руху та сумісного наказу МВС України та МІ України від 02.03.2020 №204/175 зареєстрованого в МЮ України 29.04.2020 за №386/34669. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає. У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частин першої - другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Комплексний аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, незалежно від вини такої особи. У частині другій статті 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_4 стали травми, завдані внаслідок контакту з рухомим рейковим транспортом, тобто травми, спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з його експлуатацією (за відсутності доведеного умислу потерпілого або обставин непереборної сили), суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам, оскільки саме власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду незалежно від вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого на завдання шкоди самому собі. Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачам моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть рідної людини, порушення укладу їх життя. Факт загибелі сина є безумовним свідченням спричинення позивачам глибоких моральних страждань. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталим і підлягає визначенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. З урахуванням відсутності доказів порушення працівниками відповідача Правил безпеки руху на залізничному транспорті, глибини та тривалості моральних страждань позивачів, які втратили сина, а також беручи до уваги приписи статі 1193 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування позивачам моральної шкоди, завданої смертю сина у розмірі по 100 000 грн. кожному. Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року. Судді: Т.О. Янчук А.М. Костенко О.І. Ярмолюк