Постанова 4811 № 462/6671/19

Справа № 462/6671/19 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М. Провадження № 22-ц/811/3770/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П. без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,- В С Т А Н О В И В : В жовні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, який надалі уточнив, до відповідача та просить стягнути з нього 150 000,00 грн. моральної шкоди. Позов обґрунтовує тим, що 17.07.2015 року в ході конфлікту ОСОБА_3 наніс йому тілесні ушкодження у вигляді тупої закритої травми грудної клітки зліва, закритого перелому шостого ребра зліва із незначним зміщенням уламків, пневмо-гемотракс зліва, двобічний травматичний злам тіла нижньої щелепи, які відповідно до висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Внаслідок вчиненого позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що він зазнав фізичного болю, психічних та психологічних страждань. Зокрема, у зв`язку із заподіяними йому тілесними ушкодженнями він зазнав фізичного болю, внаслідок перелому щелепи тривалий час був позбавлений можливості повноцінно харчуватись. Зазнав також психічних та психологічних страждань, оскільки через пережитий порушено його сон та переніс нервовий зрив. Крім того, був змушений тривалий час перебувати на стаціонарному лікуванні, що порушило його життєвий режим, був вимушено обмежений в пересуванні та не мав змоги матеріально забезпечувати свою сім`ю. Просить позов задовольнити. Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13.12.2017 року у справі № 462/5779/15-к ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначено покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі та звільнено від відбуття покарання на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 2677,00 грн. матеріальної шкоди, щодо позовних вимог потерпілого про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04.10.2019 року вирок Залізничного районного суду м. Львова від 13.12.2017 року щодо ОСОБА_4 скасовано в частині цивільного позову та призначено в цій частині новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_4 840, 80 грн. судового збору в користь держави. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_1 оскаржив ОСОБА_2 . Вважає рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди незаконним. Звертає увагу, що відповідачем щодо позивача скоєно злочин, який відноситься до категорії правопорушень проти життя та здоров`я, шляхом завдання середніх тілесних ушкоджень. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди таким, що не відповідає критеріям розумності та справедливості. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18 березня 2021 року, є дата складення повного судового рішення 30 березня 2021 року. 19 лютого 2021 року від представника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, однак такий до уваги судом не береться, оскільки до поданого відзиву не долучено доказу про його надсилання позивачу чи його представнику. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав. Судове рішення суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку лише в частині розміру відшкодування моральної шкоди, тому і переглядається судом апеляційної інстанції тільки в цій частині. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині таким вимогам не відповідає. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з тих обставин, що розмір морального відшкодування у сумі 10000 грн. буде достатнім та належним відшкодуванням завданої позивачу моральної шкоди. З таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних обставин. Судом встановлено, що вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначено покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі та звільнено від відбуття покарання на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Вироком суду з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 267,00 грн. Таким чином, вироком суду встановлено вину відповідача в тому, що 17.07.2015 року близько 17.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на вул. Вузькій, у м. Львів-Рудно, на грунті тривалого конфлікту з ОСОБА_2 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, тримаючи в руках сторонній предмет, схожий на дерев`яну палицю наніс йому один удар в область голови з лівої сторони, після того як ОСОБА_2 впав на землю, продовжив наносити декілька ударів ногами та руками по тулубу та по голові, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я. Вказаний вирок набрав законної сили. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Тобто, вказані обставини не підлягають доведенню при розгляді даної справи. Згідно висновку експерта КЗ ЛОР Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи № 1084 на час проведення судово-медичної експертизи у гр. ОСОБА_2 виявлено подвійний перелом нижньої щелепи в ділянці тіла зліва і уламковий в ділянці 6-ого зуба справа, 2 синці на обличчі зліва, 2 садна на спині справа та зліва, 9 саден на правій руці, 2 синці на правій нозі. Вказані тілесні ушкодження утворились від неодноразової дії тупого предмета, могли виникнути від ударів битою, дерев`яним бруском, рукою, ногою 17 липня 2015 року, як вказав потерпілий. Переломи нижньої щелепи відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Синці та садна відносяться до легкого ступеня тяжкості (а.с.18-19 матеріалів кримінального провадження № 12015140060001888). Згідно відповідей КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи» ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в ЛОР-відділенні (щелепно-лицева хірургія) з 20.07.2015 року по 23.07.2015 року з діагнозом: двохсторонній травматичний злам нижньої щелепи (а.с. 75, 76 матеріалів кримінального провадження № 12015140060001888) та згідно витягу-епікризу із медичної карти № 1668 хворого стаціонару ІІ торакального відділення Львівського регіонального фтизіопульмонологічного центру ОСОБА_2 знаходився на лікуванні з 23.07.2015 року з діагнозом: тупа закрита травма грудної клітки зліва (17.07.2015 р.), з/перелом VІ ребра зліва із незначним зміщенням уламків. Пневмо-гемоторакс зліва. Дренаж лівої плевральної порожнини (22.07.2015 р.). Обмежений пневмоторакс зліва. Двобічний травматичний злам тіла нижньої щелепи (а.с. 78 матеріалів кримінального провадження № 12015140060001888). З висновку експерта Комунального закладу ЛОР Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи № 1314 додатковий вбачається, шо на момент первинної судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 було виявлено: подвійний перелом нижньої щелепи в ділянці тіла зліва і уламковий в ділянці шостого зуба справа, два синці на обличчі зліва, два садна на спині справа і зліва, дев`ять саден на правій руці, два синці правій нозі. В подальшому при поступленні у фтизіопульмонологічний центр 23.07.2015 року було діагностовано травму грудей зліва із переломом шостого ребра, яка супроводжувалась накопиченням крові і повітря в грудній порожнині. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути 17.07.2015 року від дії тупих предметів. Така травма грудей, перелом нижньої щелепи відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я. Синці, садна відносяться до легкого тілесного ушкодження (а.с. 99-101 матеріалів кримінального провадження № 12015140060001888). За встановлених судом обставин та їх правового регулювання, протиправні дії відповідача ОСОБА_3 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із заподіянням моральної шкоди позивачу. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини першою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 є правильним, про те, розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гривень, з урахуванням обставин обставин справи, зокрема, тяжкості тілесних ушкоджень, тривалості лікування розладу здоров`я позивачки, внаслідок протиправних дій відповідача, які призвели до значних вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, глибину фізичних і душевних страждань не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. За таких обставин апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, збільшивши розмір моральної шкоди що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , з урахуванням обставин конфлікту, обставин справи та вимушених змін у житті позивача з 10000 гривень до 25000 гривень, що відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. Згідно ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 листопада 2020 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди та судового збору. В решті рішення суді слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Змінити рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 листопада 2020 року в частині стягнення розміру моральної шкоди, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 10000 грн. до 25000 грн. (двадця п`ять тисяч гривень). Змінити рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 листопада 2020 року в частині стягнення розміру судового збору, зменшивши його з 840 грн. до 250 грн. Викласти абзац другий та третій резолютивної частини рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 листопада 2020 року в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. Стягнути з ОСОБА_4 250 грн. судового збору в користь держави. В решті рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави судовий збір в розмірі 375 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 30 березня 2021 року Головуючий: О.Я.Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник