Постанова 4824 № 367/4851/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 367/4851/24 провадження № 22-ц/824/7575/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Луценка Сергія Анатолійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2025 року в складі судді Пінкевич Н. С., встановив: 21.05.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 14:00 на залізничній колії станції «Борщагівська» під шляхопроводом пр-т Леся Курбаса в м. Києві, електропотяг сполучення «Київ-Львів», під керуванням машиніста ОСОБА_4 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка від отриманих травм померла. Внаслідок смерті ОСОБА_5 її чоловіку та дітям було завдано моральну шкоду. Позивачі вказували, що ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_5 в 2004 році, прожили разом у шлюбі 17 років, народили та виховали двох дітей, що свідчить про стійкість життєвих зав`язків та сталий життєвий устрій в родині. Смертю ОСОБА_5 було зруйновано найважливіший життєвий зв`язок, який жодним чином замінений бути не може. Син ОСОБА_6 втратив маму в малолітньому віці - 10 років. Дочка ОСОБА_7 на день смерті матері також була неповнолітньою - 17 років. Діти потребували материнської любові, турботи, поради та наставлення. ОСОБА_1 змушений докладати додаткових зусиль по відношенню до своїх дітей, оскільки йому потрібно як матеріально їх забезпечувати, так і надавати батьківську любов і турботу та намагатись частково компенсувати втрату такої турботи від матері. Загибла була офіційно працевлаштована - працювала медсестрою, тому робила фінансовий вклад в сім`ю, позивачі могли розраховувати на її допомогу та пораду як медика. Смерть дружини та матері непоправно змінила сталий життєвий стрій, спричинила страждання, зміну в психоемоційному стані, вони змушені докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачі просили суд стягнути з АТ «Укрзалізниця» в якості відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 по 200 000 грн кожному. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 100 000 грн моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_2 100 000 грн моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , 100 000 грн моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, судом першої інстанції враховано наявність ознак грубої необережності в діях потерпілої ОСОБА_5 , яка перебувала на залізничній колії в стані алкогольного сп`яніння поза установленим місцем. Смерть потерпілого настала від тяжких тілесних ушкоджень, отриманих при зіткненні з джерелом підвищеної небезпеки, належним відповідачу, вина якого відсутня, однак не виключає відповідальності відповідача за завдану шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував факт грубої необережності потерпілої від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивачів з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у їх життєвих стосунках. При цьому виходив із засад розумності, пропорційності та справедливості. 24.01.2026 представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Луценко С. А. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2025 року та відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що 18.08.2021 за фактом настання події смертельного травмування ОСОБА_5 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100080002077 та розпочато досудове розслідування. Постановою старшого слідчого Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 07.12.2023 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100080002077 - закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушенням за ч. 3 ст. 276 КК України. У постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що допитані в якості свідків касири квиткові АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили, що вони знаходились на платформі залізничної станції «Борщагівська», яка знаходилася у м. Києві поруч з проспектом Л. Курбаса та помітили невідому їм жінку, яка стояла поруч на краю платформи біля турнікетів. Біля неї на платформі знаходилася господарча сумка, пакет, жіноча сумочка. Раптом ОСОБА_10 помітила, як дана жінка упала на колії, тож вони відразу побігли до неї , аде відстань становила приблизно 150 м, і коли прибігли до даної жінки, то вона лежала на спині, при чому ноги були на рейці, а тулуб під платформою. Жінка була у неадекватному стані, розгублена, на питання не реагувала. Раптом, приблизно через хвилину, ОСОБА_8 крикнула, що рухається швидкісний потяг, який наближався до зазначеної станції зі сторони станції Святошин та виїхав на шаленій швидкості із-за «кривої» з лівим поворотом. Також у постанові про закриття кримінального провадження від 07.12.2023 зазначено, що допитані в якості свідків помічник машиніста електропотяга ОСОБА_11 та машиніст електропотяга ОСОБА_4 повідомили, що вони ІНФОРМАЦІЯ_3, приблизно о 11:20 год. рухались зі станції «Львів-Головний» в напрямку «Київ-Пасажарський», електропотяг на той час знаходився в технічно-справному стані. Рухаючись між перегонами станції «Святошино» - станції «Борщагівська» зі швидкістю 118 км/год, наближаючись до пасажирської платформи «Борщагівка», згідно інструкції машиніст застосував звуковий сигнал та із-за «кривої» з лівим поворотом, де зупинка не передбачена, приблизно за 70-100 метрів ОСОБА_11 виявив на лівій рейці ноги людини, яка лежала в нерухомому стані, головою під платформою, а ногами на рейці. В той час машиніст ОСОБА_12 застосував екстрене гальмування одночасно з подачею піску та звуковим сигналом, але людина не реагувала. Зупинивсь електропотяг приблизно за 600 м. В той час була світла пора доби. Також у постанові про закриття кримінального провадження від 07.12.2023 зазначено, що при судово-токсикологічному дослідженні м`язу від трупа ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,79 проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Зазначає, що в даному випадку потерпіла грубо порушила п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 10 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України від 19.02.1998 №54, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 р за №193/2633, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 22.11.2007 р. №1059 (надалі- Правила), перебуваючи у стані середнього ступеня алкогольного сп`яніння умисно наблизилась до краю платформи та упала на колію і як наслідок не змогла вчасно піднятися та уникнення зіткнення з електропотягом. Під цими діями потерпілої необхідно розуміти протиправну поведінку, коли вона не лише передбачає, але і бажає і свідомо допускає настання шкідливого наслідку, а саме потрапляння під поїзд. Загибель ОСОБА_5 відбулась внаслідок непереборної сили та власного умислу, оскільки в діях потерпілої наявний умисел на порушення Правил, що призвело до смерті потерпілої, а тому підстави для відшкодування шкоди у даному випадку у відповідача відсутні. Таким, чином судом не з`ясовано з чиєї вини відбулася залізнично-транспортна пригода, ступень вини потерпілого та чи сприяла необережність потерпілого виникненню або збільшенню шкоди, а також не з`ясована чи шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу самого потерпілого. Позивачами не надано належних та допустимих доказів, якими вони можуть підтвердити завдану їм моральну шкоду та її розмір, а також які б підтверджували факти, що стали наслідком сильних душевних страждань та пережитого нервового стресу. Судом не враховано, що АТ «Укрзалізниця» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи. Згідно ст. 7 Закону України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» фінансування заходів щодо підготовки функціонування транспорту в особливий період здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Матеріально-технічне забезпечення єдиної транспортної системи України в особливий період здійснюється за рахунок державних резервів, які створюються і утримуються на підприємствах (об`єднаннях), в установах та організаціях, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, а також підприємств (об`єднань), установ і організацій як транспорту, так і тих, діяльність яких пов`язана з будівництвом та експлуатацією транспортних комунікацій незалежно від форм власності. Згідно висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держав на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. Отже, в умовах отримання фінансування з резервного фонду державного бюджету, відповідач не може на власний розсуд розширювати перелік підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за завдану моральну шкоду та спрямовувати кошти державного бюджету на такі виплати. Інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а товариство несе значні збитки. Стягнення з АТ «Укрзалізниця» значних сум загрожує стратегічно важливому товариству зривом відповідних перевезень військових вантажів та пасажирів, ремонтів пошкоджених рухомого складу та інфраструктури, виплати працівникам залізниці заробітної плати, що у свою чергу в умовах воєнного стану може призвести до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави та населення. 05.03.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Таргоній В. М. подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази умислу потерпілого. Навпаки, згідно постанови про закриття кримінального провадження те, що потерпіла впала на колію, є трагічною випадковістю. Судом було враховано необережність потерпілого та зменшено розмір відшкодування. Водночас поведінка потерпілого є не єдиним фактором, який враховується при визначенні розміру моральної шкоди. Судом було враховано також наслідки для рідних загиблої, яким була завдана моральна шкода. Оскаржуване рішення як по застосуванню норм права так і по присудженим сумам узгоджується з практикою розгляду подібних справ Верховним Судом (справи №626/1730/23, №630/554/23, 629/2372/23, 243/880/23, 642/620/23, 175/71/23, 629/2371/23, 203/2786/17, 567/651/21, 172/1026/21, 283/2536/21, 453/989/21, 740/3561/21). Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також узгоджується з послідовною судовою практикою. В апеляційній скарзі не наведено доводів, що свідчили б про необхідність скасувати рішення, тому в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити. В судовому засіданні представник АТ «Укрзалізниця» - Савка В. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивачів - адвокат Таргоній В. М. просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 травня 2004 року. В шлюбі народились діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 у віці 41 року померла. Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 07 грудня 2023 року № 12021100080002077 від 18.08.2021 ч. 3 ст. 276 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 14 год. на залізничній колії станції «Борщагівська» під шляхопроводом пр-т Леся Курбаса в м. Києві, електропотяг № 744 сполучення «Київ-Львів», під керуванням машиніста ОСОБА_4 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , у наслідок чого остання отримала тілесні ушкодження не сумісні із життям та померла на місці. Згідно з висновком експерта від № 012-191-3792-2021 від 05.12.2023, смерть ОСОБА_5 настала від розтрощення тіла, з розвитком шоку, на що вказують: ушкодження, зазначені в п. 1, малокров`я внутрішніх органів. Виявленні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_5 . При судово-токсикологічному дослідженні м`язу від трупа ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,79 проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю у вказаному діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частин першої - другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Комплексний аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, незалежно від вини такої особи. У частині другій статті 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_5 стали травми, завдані внаслідок контакту з рухомим рейковим транспортом, тобто травми, спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з його експлуатацією (за відсутності доведеного умислу потерпілого або обставин непереборної сили), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам, оскільки саме власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду незалежно від вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого на завдання шкоди самому собі. Доводи апеляційної скарги, що вчинення наїзду потяга на ОСОБА_5 мало місце внаслідок умислу потерпілого, оскільки остання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно наблизилася до краю платформи та упала на колію, ґрунтуються на припущеннях. Наявними в матеріалах справи доказами вказану обставину не встановлено. Порушення потерпілим п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 10 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 19.02.98 №54, відповідно до якого пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за змістом зазначених вище норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Обставин непереборної сили або умислу потерпілого судом не встановлено, а відповідачем не доведено. Порушення потерпілою правил безпеки громадян на залізничному транспорті враховано судом першої інстанції при частковому задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачам моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть рідної людини, порушення укладу їх життя. Факт загибелі матері і дружини є безумовним свідченням спричинення позивачам глибоких моральних страждань. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталим і підлягає визначенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. Отже, суд першої інстанції правильно визначивши характер спірних правовідносин, встановивши наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, а також глибині моральних страждань, яких зазнали позивачі у зв`язку зі смертю близької людини, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Висновки суду першої інстанції у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що АТ «Укрзалізниця» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави в період дії воєнного стану, матеріально-технічне забезпечення єдиної транспортної системи України в особливий період здійснюється за рахунок державних резервів, в умовах війни пріоритетним є спрямування фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України, а також заподіяння збитків внаслідок руйнувань від російських обстрілів не може слугувати підставою для відмови в задоволенні даного позову. Згідно із Законом України від 28 липня 2022 року № 2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» (далі - Закон № 2468-IX), який набрав чинності 19 серпня 2022 року, розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII доповнено пунктом 10-3, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні: 1) зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти), боржником за якими є акціонерне товариство «Українська залізниця»; 2) підлягають зняттю арешти, накладені до набрання чинності цим Законом на кошти та майно акціонерного товариства «Українська залізниця» у виконавчих провадженнях. Виходячи зі змісту Закону № 2468-ІХ, його назви, а також переліку документів, до яких цим Законом внесено зміни (сфера його застосування) основною метою його ухвалення була стабілізація економічної ситуації в Україні та вжиття заходів для подолання фінансової кризи, спричиненої повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України. У пояснювальній записці до Закону № 2468-ІХ зазначено, що існує нагальна потреба у відновленні та інтенсифікації економічної діяльності в державі, забезпеченні перенесення виробництва у безпечні регіони України та швидкого його налагодження на нових виробничих майданчиках. Одним із шляхів організації виробництва на нових майданчиках, пошуку приміщень для перенесення виробництв є прискорена і спрощена приватизація державного майна. Крім норм щодо вдосконалення приватизаційних процесів у державі, Законом № 2468-ІХ визначено також особливості здійснення виконавчих проваджень, боржником у яких є АТ «Українська залізниця». З огляду на вжиті на законодавчому рівні заходи, спрямовані на підтримку стабільного фінансового стану зазначеної юридичної особи з метою забезпечення її безперервної діяльності, ухвалене по справі судове рішення про відшкодування моральної шкоди не вплине на збалансованість державного бюджету, зрив перевезень військових вантажів, виплати працівникам заробітної плати тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2025 року без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Луценка Сергія Анатолійовича залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08.05.2026. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук