Постанова Київський апеляційний суд № 369/13204/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/7572/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2026року місто Київ справа № 369/13204/24 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Таргоній Д.О., Приходько К.П. за участю секретаря судового засідання - Олешко Л.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., повний текст рішення складено 26 грудня 2025року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року позивачі звернулися до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просили стягнути з АТ «Українська залізниця» на їх користь моральну шкоду у розмірі по 200000 грн. кожному. В мотивування вимог посилалися на те, що 17 серпня 2021 року близько 14:00 год. на залізничній колії станції «Борщагівська» під шляхопроводом пр-т Леся Курбаса в м. Києві, електропотяг сполученням «Київ-Львів», під керуванням машиніста ОСОБА_3 здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка від отриманих травм померла. Вказували, що узв'язку зі смертю доньки внаслідок наїзду на неї рухомого складу, позивачі зазнали сильних душевних та моральних страждань. Зазначали, що страждання полягали у порушенні їх нормальної життєдіяльності, оскільки вони проживали разом з дочкою та її сім'єю, вели спільний побут та господарство, в загиблої залишилось двоє дітей, що додатково завдає позивачам моральних страждань, оскільки діти звалашились напівсиротами. Вказували, що вони є пенсіонерами за віком і мали правомірні сподівання отримувати від дочки допомогу, а передчасна смерть дочки стала різкою психотравматичною подією, їх страждання є не одномоментними, а триваючими, тому що втрата доньки є непоправною подією. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2025 рокупозов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 100000 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 100000 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. У задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач АТ «Українська залізниця» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що у рішенні суду зазначено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Однак, в матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_4 видане 20 серпня 2021 року Серія НОМЕР_2 та відсутні документи які б підтверджували, що саме ОСОБА_4 є дочкою позивачів. Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачам. Вказував, що загибель громадянки ОСОБА_4 відбулась у наслідок непереборної сили та власного умислу, оскільки в діях потерпілої наявний умисел на порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, що призвело до його тяжких наслідків - смерті потерпілої, а тому підстави для відшкодування шкоди у даному випадку у відповідача відсутні. Зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд не врахував:відсутність вини працівників відповідача; наявність грубої необережності загиблого, що стала причиною смертельного випадку; стан алкогольного сп`яніння потерпілого; матеріальний стан відповідача на теперішній час. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Позивачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, щодо спричинення шкоди не з вини відповідача, а з необережності самої потерпілої, не є підставою для відмови у захисті порушеного права. Судом у рішенні зазначено, що враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань, понесених позивачами, зважаючи на певну необережність потерпілої та відсутність вини заподіювача шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивачів по 100000 грн. кожному, в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2021 року на залізничній колії станції «Борщагівська» під шляхопроводом пр-т Леся Курбаса в м. Києві, електропотяг сполучення «Київ-Львів», під керуванням машиніста ОСОБА_6 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка від отриманих травм померла. Вказана обставина сторонами не оспорюється, підтверджується копією постанови про закриття кримінального провадження №12021100080002077 від 07 грудня 2023 року у зв`язку із відсутністю у вказаному діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є позивачами. У постанові про закриття кримінального провадження від 07 грудня 2023 року зазначено, що при судово-токсилогічному дослідженні м`язу від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,79 проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Смерть ОСОБА_4 від розтрощення тіла, з розвитком шоку. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Із постанови про закриття кримінального провадження також вбачається, що машиніст потягу ОСОБА_6 , 17 серпня 2021 року наближаючись до пасажирської платформи «Борщагівка» приблизно за 70-100 м виявив на лівій рейці ноги людини, яка лежала в нерухомому стані головою під платформою, а ногами на рейці. Він застосував екстрене гальмування одночасно з подачею піску та звуковим сигналом, але людина не реагувала, уникнути наїзду не вдалося. Також у зазначеній постанові вказано, що допитаний в якості потерпілого ОСОБА_7 показав, що 16 серпня 2021 року о 06.00 год. його дружина ОСОБА_4 поїхала електричною у м. Київ на роботу у КМКЛ №6, де вона працювала медичною сестрою. Виходила вона на залізничній станції «Борщагівська». 17 серпня 2021 року приблизно о 10.30 год. потерпілий зателефонував дружині, яка перебувала після добового чергування та дізнався, що вона затримується на роботі. В подальшому о 13.00 год. потерпілий знову зателефонував дружині, але слухавку взяв слідчий та повідомив про нещасний випадок. Згідно листа АТ «Укрзалізниця» від 02 квітня 2024 року №Ц-5-94/292-24, електропоїзд Hyundai Rotem (НRCS-2 3 009) перебуває на балансі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» АТ «Укрзалізниця». ОСОБА_6 працює у філії на посаді машиніста електропоїзда з 28 травня 2012 року по теперішній час. Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі посилалися на те, що у зв`язку зі смертю доньки внаслідок наїзду на неї рухомого складу, вони зазнали сильних душевних та моральних страждань. Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що відповідно до постанови старшого слідчого Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м.Києві від 07 грудня 2023 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021100080002077 закрито у зв`язку із відсутністюу вказаному діянні складу кримінального правопорушення. Зазначав, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Посилався на те, що причиною настання смерті ОСОБА_4 є порушення нею Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. В діях машиніста поїзда відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 276 КК України. Вина машиніста поїзда у настанні події відсутня, оскільки зіткнення потяга з пасажиром на залізничному полотні не залежало від нього, при усій обачності його дій та поведінки. Машиніст не міг передбачити таку подію та не міг її відвернути. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом. Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів -це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання у постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»). У пункті 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу. У той же час, Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, заборонено: підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття поїзда до його повної зупинки; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитися на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння (пункти 2.16, 2.19, 2.20). Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов`язків). Відповідно до вимог частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16 (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачі не надали доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , яка померла від отриманих травм внаслідок наїзду на неї 17 серпня 2021 року на залізничній колії станції «Борщагівська» під шляхопроводом пр-т Леся Курбаса в м. Києві електропотягу сполучення «Київ-Львів», це одна і таж сама особа. З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що причиною смерті ОСОБА_4 стало розтрощення тіла, з розвитком шоку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Однак при судово-токсилогічному дослідженні м`язу від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,79 проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Тобто, вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» відсутні, а смерті потерпілої сприяла її власна груба необережність. Доказів про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були визнані потерпілими у кримінальному провадженні №12021100080002077 від 18 серпня 2021 року матеріали справи не містять. За таких обставин, врахувавши недоведеність того, що потерпіла є дочкою позивачів, відсутність вини працівника відповідача, наявність необережності загиблої, що стала причиною смертельного випадку, стан алкогольного сп`яніння потерпілої, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову та стягнення моральної шкоди. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2025 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.141 ЦПК України). За положенням ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачі звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу та відмовлено у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, на користь АТ «Українська залізниця» слід стягнути з Державного бюджету України в порядку компенсації за рахунок держави судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 4800 грн. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги АТ«Українська залізниця». Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди- відмовити. Стягнути з Державного бюджету України, в порядку компенсації за рахунок держави судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 4800 грн. на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», місцезнаходження: місто Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: