Постанова 4808 № 346/2924/23

Справа № 346/2924/23 Провадження № 22-ц/4808/837/26 Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Баркова В. М. суддів: Пнівчук О. В., Томин О. О., секретар: Шемрай Н. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Івасишин Зоряна Зорянівна та ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Войцеховська Тетяна Михайлівна на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2026 року, в складі судді Яремин М. П., ухвалене в м. Коломия Івано-Франківської області, повний текст якого складено 27 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у 2014 році за нотаріальним дорученням придбала в ОСОБА_2 автомобіль марки MERSEDES-BENZ, VITO 110 CDI, 2000 року випуску, кольору білого, шасі (кузов, рама) N. НОМЕР_1 . Зазначений автомобіль ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 у користування, який повертати вказаний автомобіль відмовляється. Просив витребувати у ОСОБА_3 з незаконного володіння автомобіль марки MERSEDES -BENZ, VITO 110 CDI, 2000 року випуску, кольору білого, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля у НОМЕР_3 , ключі від автомобіля та передати вказаний автомобіль ОСОБА_2 , або уповноваженій ним особі та стягнути з нього судові витрати. 20 травня 2024 року третя особа із самостійними вимогами: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у 2014 році за нотаріальним дорученням придбала в ОСОБА_2 автомобіль марки MERSEDES -BENZ, VITO 110 CDI, 2000 року випуску, кольору білого, шасі (кузов, рама) N. НОМЕР_1 та правомірно користувалася ним, проте не переоформила. У грудні 2021 року ОСОБА_1 виявила відсутність на своєму подвір`ї вищевказаного автомобіля. Після виявленого встановила, що спірний автомобіль перебуває у відповідача ОСОБА_3 , у його користуванні. Оскільки зазначені дії мали ознаки кримінального правопорушення привласнення майна, ОСОБА_1 звернулась із заявою до Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області. Під час досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12023091180000048 від 18 січня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України ОСОБА_3 визнав, що автомобіль знаходиться у його користуванні, проте відмовився його повертати оскільки вважає, що має право на вказаний ТЗ. З врахуванням вищенаведеного просив витребувати у ОСОБА_3 з незаконного володіння автомобіль марки MERSEDES -BENZ, VITO 110 CDI, 2000 року випуску, кольору білого, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля у НОМЕР_3 , ключі від автомобіля та передати вказаний автомобіль ОСОБА_1 , або уповноваженій нею особі та стягнути з нього судові витрати. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 16 червня 2023 року позовну заяву Войцеховської Т. М., яка представляє інтереси ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння - визнано неподаною та повернуто позивачу (т.1, а.с. 22). Постановою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Войцеховської Т. М. залишено без задоволення, ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 16 червня 2023 року залишено без змін (т.1, а.с. 50-52). Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Войцеховської Т. М. задоволено. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1, а.с. 125-128). Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2024 року накладено арешт з оголошенням в розшук, в тому числі за допомогою інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та проведенням у встановленому законом випадку затримання на марки MERSEDES -BENZ, VITO 110 CDI, 2000 року випуску, кольору білого, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.2, а.с. 16-18). Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2026 рокув задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.05.2024 року, якою накладено арешт з оголошенням в розшук, в тому числі за допомогою інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи « Інформаціний портал Національної поліцї» та проведенням у встановленому законом випадку затримання, на автомобіль марки марки «Mercedes-Benz Vito 110 CDI», номерний знак « НОМЕР_4 », 2000 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , - після набрання цим рішенням суду законної сили. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що спірний автомобіль вибув із володіння позивача, як і третьої особи з їх волі, що підтверджується довіреністю від 26 грудня 2014 року, а тому такий не підлягає витребуванню у відповідача, як добросовісного набувача. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Івасишин З. З. подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов помилкового висновку про спільне придбання автомобіля ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки єдиним належним доказом, що підтверджує правовий режим користування та розпорядження ТЗ, є нотаріально посвідчена довіреність від 26 грудня 2014 року, видана ОСОБА_2 виключно ОСОБА_1 . У довіреності відсутні будь-які згадки про ОСОБА_3 та чітко визначено суб`єкта, якому передано повноваження. Отже, на думку сторони апелянта саме ОСОБА_1 була єдиним титульним володільцем, а відповідач не мав жодного правового статусу щодо спірного майна. Крім того, зауважують, що висновки суду про участь відповідача у придбанні автомобіля ґрунтуються виключно на поясненнях представника відповідача та на неперевірених поясненнях у кримінальному провадженні. В апеляційній скарзі на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2026 року, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Войцеховська Т. М., посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що є єдиним власником спірного автомобіля, жодних правочинів з ОСОБА_3 щодо спірного автомобіля, апелянт не укладав та автомобіль йому не передавав. Довіреність на спірне авто, була видана виключно ОСОБА_1 та припинила свою дію 26 грудня 2017 року, а тому ОСОБА_1 з вказаної дати була позбавлена правом розпорядження спірним автомобілем, а тому такий має бути повернутий власнику. Крім того, апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на показання осіб, які не допитувалися у суді, та є, очевидно, пов`язані з ОСОБА_3 , та на постанову органу досудового розслідування, яка не має жодного преюдиційного значення, не заслуговують на увагу, оскільки суперечить способам доказування, передбаченим ЦПК. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Войцеховська Т. М.в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, просили суд розглядати справу за їх відсутності, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Івасишин З. З., яка просила скаргу задовольнити, пояснення представника ОСОБА_3 адвоката Халуса А. Г., який просив залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю, скасувавши оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Суд першої інстанції встановив, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль «Mercedes-Benz» VITO 110 CDI, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 , зареєстровано за ОСОБА_2 , як власником (т. 1, а.с. 63). Відповідно до даних копії постанови старшого слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене 18 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023091180000048 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України (т.1, а.с. 64-65). В постанові вказано, що будучи допитаною в якості потерпілої ОСОБА_1 вказала, що з 2016 року вона проживала спільно з ОСОБА_3 . У 2014 році ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 за ціною 6 700 доларів США по довіреності спірний автомобіль та правомірно ним користувалася, однак, на себе не переоформила. На початку грудня 2021 року ОСОБА_1 дала ОСОБА_4 вищевказаний автомобіль для перевозу його речей до м. Києва. Через декілька днів ОСОБА_5 автомобіль повернув і вказаний транспортний засіб знаходився за місцем проживання ОСОБА_1 . Наприкінці грудня 2021 року ОСОБА_1 виявила відсутність на своєму подвір`ї автомобіля, а в телефонному режимі ОСОБА_3 вказав, що він взяв автомобіль для користування; в подальшому його не повернув. Будучи допитаним, ОСОБА_3 вказав, що з 2013 року він проживав спільно з ОСОБА_1 , з якою вони у 2014 році придбали автомобіль Mersedes-Benz Vito 110 CDІ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , яким спільно користувалися. На вказаний автомобіль частину суми надала ОСОБА_1 , а частину ОСОБА_3 цей автомобіль був придбаний у ОСОБА_6 за 6 500 (6 700) доларів США. 25 грудня 2021 року ОСОБА_3 поїхав на вказаному автомобілі у м. Київ на роботу. З того часу на подвір`я ОСОБА_1 він не приходив та автомобілем не приїжджав. Про те, що ОСОБА_5 бере автомобіль ОСОБА_1 знала, і це було їх спільне рішення. В подальшому, вони неодноразово спілкувалися з ОСОБА_1 по телефону, у них була розмова про те, щоб ОСОБА_3 повернув автомобіль, однак, він говорив, щоб ОСОБА_1 повернула за нього частину грошей, яку він теж вкладав, а також за ремонт автомобіля, на що ОСОБА_1 категорично відмовилася. Будучи допитаним в якості свідка, ОСОБА_7 вказав, що у його користуванні знаходився автомобіль Mersedes-Benz Vito 110 CDІ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_2 . У 2014 році ОСОБА_7 продавав вказаний автомобіль, і до нього звернувся ОСОБА_3 , так як мав намір його придбати. Приблизно наприкінці грудня 2014 року ОСОБА_7 вказаним автомобілем під`їхав до місця проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; останні вирішили купити автомобіль, що і зробили, за який заплатили грошові кошти у сумі 6 700 доларів США. В постанові зазначено, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження встановлено, що зазначений автомобіль придбано під час спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 . Як встановлено з копії довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Перець Н. М. 26 грудня 2014 року, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися (продавати, здати в оренду, укласти договір позички) належним ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 автомобілем марки Mercedes-Benz Vito 110 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2000 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_1 . Довіреність видна строком на 3 роки до 26 грудня 2017 року (т.1, а.с. 66). За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина перша статті 245 ЦК України). Загальний порядок укладення договорів учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України. До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення. Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів. Згідно з пунктами 12, 16, 17 Порядку № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі. Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта). Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-688цс15. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про добросовісність набуття відповідачем автомобіля та його права на користування цим автомобілем. Проте з таким висновком суду погодитися не можна. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» від 18 листопада 2015 року № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе (частина перша статті 397ЦК України). Пунктом 2 частини першої статті 399 ЦК України передбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою. Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України). Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 січня 2019 року в справі № 145/145/17 (провадження № 61-10089св18), від 06 лютого 2019 року в справі № 220/1401/16-ц (провадження № 61-21288св18). Судом першої інстанцій встановлено, що спірний автомобіль належить на праві власності позивачеві, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. На підставі довіреності від 26 грудня 2014 року позивач передав ОСОБА_1 спірний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для розпорядження цим автомобілем. ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах позивача на підставі довіреності від 26 грудня 2014 року, передала зазначений автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відповідачу для користування. В свою чергу, третя особа ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , які на момент виникнення спірних правовідносин перебували в шлюбі, сплатили вартість автомобіля в розмірі 6 700 доларів США, проте не вчинили дії щодо перереєстрації цього автомобіля 26 грудня 2017 року строк дії вищевказаної довіреності сплив. Таким чином, оскільки ОСОБА_3 набув спірний автомобіль на підставі усних домовленостей про його купівлю-продаж, то він є недобросовісним набувачем, а висновок суду першої інстанції про добросовісність набуття зроблено з порушенням вищенаведених норм матеріального права. Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина перша статті 245 ЦК України). Пунктом 1 частини першої статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 вимагає усунути порушення свого права шляхом витребування майна від особи, яка володіє його майном, оскільки відповідачем порушується його право власності. За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Виходячи з викладеного та враховуючи положення статей 317, 319, 321 ЦК України власник майна має право на захист свого права власності в разі порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Проте, дії власника майна не повинні суперечити закону і порушувати право власності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції не врахував, що останній є власником спірного автомобіля, діями відповідача його право порушується. В судовому засіданні не доведено добросовісності володіння ОСОБА_3 спірним майном, яке утримується ним без достатньої правової підстави. Тому позивач має право на захист свого порушеного права і його дії не суперечать закону, а витребування вказаного майна є пропорційною мірою, направленою на захист права власності у цій конкретній справі. Належних та допустимих доказів тому, що спірний автомобіль на час розгляду справи не перебуває у володінні ОСОБА_3 останнім суду не надано. Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених обставин та досліджених доказів, не врахував указані вище норми матеріального права, тому дійшов помилкових висновків про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 тому рішення суду в цій частині необхідно скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . Оскільки на час звернення до суду ОСОБА_1 строк дії довіреності закінчився, її представництво за цією довіреністю припинилося, а отже припинилися повноваження щодо розпорядження спірним автомобілем та право на його володіння, а відтак й право вимагати його повернення. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення саме з цих підстав в зв`язку з чим оскаржуване рішення в цій частині також підлягає скасуванню. В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За звернення до суду із позовом ОСОБА_2 сплатив 1 640 грн судового збору (т.1, а.с. 62), та за подання апеляційної скарги 2 007,36 грн судового збору. Оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, рішення суду першої інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з ОСОБА_3 у розмірі 1 640 грн (164 000 грн (ціна позову)* 1% (від ціни позову), судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 968 грн (164 000 грн (ціна позову)* 1% (від ціни позову) *150%) *0,8)). Переплачений апелянтом судовий збір за квитанцією від 29.03.2026 № 4079-7860-0549-0451 відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає, а повертається у встановленому законом порядку. Керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Івасишин Зоряна Зорянівна задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Войцеховська Тетяна Михайлівна задовольнити. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2026 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити. Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 автомобіль MERSEDES-BENZ, VITO 110 CDI, 2000 року випуску, кольору білого, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 640 (одна тисяча шістсот сорок) грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та правової допомоги у суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 968 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят вісім) грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового за подачу апеляційної скарги. Роз`яснити, що надміру сплачений судовий збір повертається в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року. Судді В. М. Барков О. В. Пнівчук О. О. Томин