Постанова 4875 № 922/3109/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/3109/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (вх. № 905 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М., (повна ухвала складена 08.04.2026) у справі № 922/3109/25 за позовом Харківської міської ради, м. Харків, до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", м. Харків, про стягнення 4 361 197,00 грн, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" про відстрочення виконання рішення (вх. №6886 від 23.03.26) відмовлено. В обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий господарський суд зазначає, що, звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності виключних обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки. Зокрема, вказує про таке: - в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення; - інші аргументи відповідача, які викладено у заяві на обґрунтування своєї позиції, не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання; - між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань; - відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" не погодилось з ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 та 20.04.2026 звернулося через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3109/25; прийняти нове рішення, яким заяву Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25 задовольнити; судові витрати за подання апеляційної скарги стягнути з позивача. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке: - Господарський суд Харківської області в оскаржуваній ухвалі помилково ототожнив відстрочку виконання судового рішення зі способом відповідача уникнути відповідальності за порушення виконання зобов`язання перед позивачем, оскільки прийняття господарським судом ухвали про відстрочення виконання судового рішення жодним чином не змінює суті судового рішення та не звільняє боржника від його виконання, а лише відтерміновує таке виконання з боку останнього; відстрочка виконання рішення є процесуально необхідним механізмом забезпечення реального виконання судового рішення, що прямо відповідає меті ст. 331 ГПК України та усталеній практиці Верховного Суду. Судом не було надано оцінку тій обставині, що, звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення, відповідач не заперечував обов`язковість виконання судового рішення, однак наголошував, що його негайне примусове виконання за наведених в заяві існуючих обставин є об`єктивно неможливим без заподіяння критичної шкоди господарській діяльності відповідача та фактичного унеможливлення виконання цього ж рішення у майбутньому. - судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи ПрАТ "Харківський тракторний завод" про скрутне фінансове становище товариства як підстави для відстрочення виконання судового рішення. В свою чергу, на підтвердження факту перебування ПрАТ "Харківський тракторний завод" в скрутному фінансовому становищі, товариством до заяви про відстрочення виконання рішення було надано наступні документи: довідки з банківських установ щодо стану розрахункових рахунків товариства за період січень-березень 2026 року (з аналізу вищезазначених документів вбачається відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках ПрАТ "Харківський тракторний завод" протягом тривалого часу в розмірі, достатньому для виконання рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25); план превентивної реструктуризації ПрАТ "Харківський тракторний завод"; ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/2471/25, якою затверджено відповідний план превентивної реструктуризації ПрАТ "Харківський тракторний завод"; фінансову звітність підприємства за 3 квартали 2025 року, з якої вбачається погіршення фінансових результатів підприємства за підсумками 9 місяців 2025 року, що має системний характер і безпосередньо впливає на його платоспроможність; - Господарським судом Харківської області не надано жодної правової оцінки доводам відповідача про існування ПрАТ "Харківський тракторний завод" в умовах введеного в Україні воєнного стану та впливу військової агресії на діяльність товариства. Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.04.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (вх. № 905 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3109/25; призначено справу до розгляду. 02.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№6145). Розглянувши поданий відповідачем процесуальний документ, судова колегія зазначає таке. Відповідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Перевіривши матеріали справи встановлено, що суд апеляційної інстанції, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026, встановив строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Вказана ухвала суду була направлена відповідачу через підсистему "Електронний суд" до електронного кабінету вказаного учасника процесу та отримана ним 28.04.2026 о 13:29 год. Таким чином, встановлений в ухвалі суду строк сплив 13.05.2026. У той час, Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" надано письмові пояснення до суду апеляційної інстанції 02.06.2026, тобто поза межами строку, встановлено судом і без клопотань про поновлення пропущеного строку з належним обґрунтуванням причин пропуску встановленого судом строку, а також посилань на обставини, які об`єктивно унеможливлювали їх подання у визначений судом строк. Стаття 113 ГПК України визначає, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Наразі судом апеляційної інстанції було чітко визначено строки для подання учасниками справи будь-яких заяв та клопотань, що спрямовані на обґрунтування їх позиції у справі. Натомість письмові пояснення Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" подані із суттєвим пропуском встановленого судом строку з відсутності клопотання про його поновлення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про долучення вказаних пояснень до матеріалів справи, однак залишає їх без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України з підстав пропуску встановленого судом строку, без необхідності оцінки їх змісту по суті. В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги поданої апеляційної скарги, просили суд задовольнити її вимоги. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3109/25 залишити без змін. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України. Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке. Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", у якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у сумі 4361197,00 грн за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, б.275 у м.Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 за період з 29.04.2021 по 22.11.2022. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 65417,96грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" на користь Харківської міської ради - безпідставно збережені кошти у сумі 4361197,00 грн за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, б.275 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 за період з 29.04.2021 по 22.11.2021 та 65417,96 грн судового збору. 23.03.2026 через під систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" до Господарського суду Харківської області надійшла заява про відстрочення виконання рішення (вх. №6886), в якій відповідач просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25 до 26.01.2026 включно. В обґрунтування поданої заяви відповідач вказував про наявність об`єктивних обставин, наявність яких ускладнює виконання рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25, зокрема про таке: - складне фінансове становище товариства, функціонування товариства в умовах воєнного стану, проведення мобілізаційних заходів і як наслідок, дефіцит робітників. Так, відповідачем у заяві зазначено зокрема про те, що, незважаючи на збиткову діяльність підприємства, ПрАТ "Харківський тракторний завод" намагається виконувати свої зобов`язання перед бюджетом в частині сплати податків та обов`язкових платежів, а також перед працівниками в частині сплати заробітної плати, на підтвердження складного фінансового становища відповідач посилається на довідки з банківських установ, з яких убачається, що грошові кошти на розрахункових рахунках відповідача відсутні або є в недостатньому розмірі для сплати заборгованості, яка є предметом стягнення у справі. Крім того, на підтвердження складного фінансового становища відповідач посилався на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/2471/25, якою затверджено план превентивної реструктуризації ПрАТ "Харківський тракторний завод". - у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 за № 376 (із змінами та доповненнями) територія Харківської міської територіальної громади, де безпосередньо знаходиться виробництво підприємства, винесено до переліку територій, які розташовані в районі проведення можливих воєнних (бойових) дій або тимчасово окупованих російською федерацією (з 15.09.2022) і перебуває у ньому до теперішнього часу. Внаслідок близького розташування відповідної території до кордону з Російською Федерацією, вона систематично піддається хаотичним артилерійським обстрілам, атакам дронів та авіаційним ударам з боку ворога, що призводить до пошкодження цивільної інфраструктури, в тому числі, виробничих потужностей та адміністративних будівель товариства, розташованих в м. Харкові по просп. Героїв Харкова, 275 і що підтверджується доданими до заяви витягами з ЄДРДР; - Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" має намір здійснювати реалізацію обладнання, яке не приймає участі у виробничій діяльності, за ринковими цінами та зазначає про можливу реалізацію об`єктів нерухомого майна (та внутрішніх інженерних мереж), яке не використовується у виробничій діяльності, з метою погашення наявної кредиторської заборгованості, в тому числі перед Харківською міською радою. Відтак, на переконання відповідача, відстрочення виконання рішення суду у даній справі на 1 рік не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення. 07.04.2026 постановлено оскаржувану ухвалу суду з підстав, викладених вище. Дослідивши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає. Відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною. Відстрочення означає виконання рішення у строк, встановлений господарським судом, з певним інтервалом у часі, але не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, що узгоджується зі змістом ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Аналіз наведених положень процесуального закону свідчить про те, що відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не є способом звільнення боржника від виконання рішення суду чи засобом відкладення виконання рішення з мотивів небажання або економічної незручності його виконання. Такі процесуальні заходи можуть застосовуватись судом лише у виняткових випадках, коли наявні обставини, які об`єктивно, реально та істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Саме на заявника покладається обов`язок доведення існування таких обставин, їх виняткового характеру, причинного зв`язку між відповідними обставинами та неможливістю або істотним ускладненням виконання рішення суду, а також тимчасового характеру таких обставин. Відповідно до статей 13, 73 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення учасників справи. В обґрунтування наявності підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області відповідач вказує про те, що ПрАТ "Харківський тракторний завод" є важливим промисловим об`єктом, який сприяє Україні через свою продукцію та підтримку інфраструктури. Основною продукцією ПрАТ "Харківський тракторний завод" є сільськогосподарські трактори різних модифікацій, зокрема, енергонасичені колісні трактори загального призначення потужністю від 180 до 250 к.с. різних модифікацій та запасні частини до них. У зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який був неодноразово продовжено та триває дотепер. Згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 р. за № 376 (із змінами та доповненнями), територія Харківської міської територіальної громади (з 15.09.2022), де безпосередньо знаходиться виробництво підприємства, винесено до переліку територій, які розташовані в районі проведення можливих воєнних (бойових) дій або тимчасово окупованих російською федерацією і перебуває у ньому до теперішнього часу. В той же час, з початком військової агресії росії проти України, попит на профільну продукцію заводу різко скоротився та тримається на мінімальному рівні за рахунок внутрішнього споживача, що, звісно, не могло не позначитись на фінансовому положенні ПрАТ "Харківський тракторний завод". Таким чином, оскільки місцезнаходженням підприємства є місто Харків, останнє втратило можливість повноцінно здійснювати господарську діяльність та належним чином виконувати свої зобов`язання, у тому числі й за договорами та контрактами. Згідно з Витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань (дати реєстрації проваджень: 18.06.2022, 08.09.2022, 01.07.2022) зафіксовано, що з боку військовослужбовців збройних сил та інших відомств рф мало місце порушення законів та звичаїв війни, що полягали у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння невстановленого калібру заводу ПрАТ "Харківський тракторний завод", який розташований за адресою: м. Харків просп. Героїв Харкова, 275, внаслідок чого, зокрема, 01.07.2022 сталася пожежа (т.1, а.с. 195-197). Як зазначає відповідач, на даний час відсутній в повній мірі доступ до ряду приміщень та невизначено стан будівель за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, 275, які частково зруйновані та зазнали пошкоджень. За попередніми розрахунками, орієнтовна кошторисна вартість відновлення наслідків лише одного обстрілу виробничих приміщень підприємства становить понад 10 мільйонів гривень, що свідчить про надзвичайно значне фінансове навантаження на підприємство в умовах воєнного стану. До заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідачем також було додано доповідну записку головного інженера ПрАТ "Харківський тракторний завод" з детальним викладенням наслідків дій рф щодо товариства та наданням фотоматеріалів відповідних пошкоджень (т.1, а.с.178-180). З огляду на небезпечні умови праці та неможливість забезпечення функціонування виробничого процесу, на підставі наказу генерального директора ПрАТ "Харківський тракторний завод" за № 9/1 з 24.02.2022 встановлено режим простою ПрАТ "Харківський тракторний завод", а з 01.05.2022 на підставі Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" призупинено дію трудових договорів з більшістю працівників (наказ від 29.04.2022 за № 10). Наразі роботу підприємства не відновлено. Дію трудових договорів з працівниками призупинено (т.1, а.с. 191, 192). Водночас з доданих до заяви про відстрочення виконання рішення матеріалів вбачається, що господарська діяльність боржника має стійкий збитковий характер. Відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 9 місяців 2025 року зафіксовано зменшення чистого доходу від реалізації продукції порівняно з аналогічним періодом попереднього року (рядок 2000), при тому що собівартість реалізованої продукції залишилась майже незмінною (рядок 2050). Таке співвідношення показників свідчить про зниження маржинальності та, як наслідок, про зростання збитків (рядок 2355). Погіршення фінансових результатів за вказаний період має системний характер і безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства (т.1, а.с. 171, 172). Як зазначає відповідача, зменшення доходів при збереженні значної частки постійних витрат (витрати на енергоносії, оплату праці, податкові зобов`язання, утримання виробничих потужностей) зумовлює дефіцит обігових коштів. Про складне фінансове становище боржника також свідчать відповідні довідки з банківських установ (АТ "ВСТ Банк", АТ "Банк Південний"), з яких вбачається, що грошові кошти на розрахункових рахунках боржника відсутні або є в недостатньому розмірі для сплати заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі (т.1 а.с.172-177). Судова колегія зазначає, що вказані обставини дійсно свідчать про складне фінансове становище боржника та, відповідно, про відсутність у нього реальної можливості виконати судове рішення за рахунок наявних грошових коштів. При цьому надані до матеріалів справи докази у сукупності підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між обставинами триваючої збройної агресії рф та погіршенням господарської діяльності відповідача, на що, як зазначає відповідач, вплинуло звуженням ринків збуту, ускладнення логістичних процесів, а також втрата частини контрагентів. Водночас, оцінивши вказані доводи відповідача, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність виключних підстав для відстрочення виконання рішення суду та порушення принципу збалансованості інтересів сторін у разі такого відстрочення. Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду про те, що посилання боржника на складний фінансовий стан, збитковість господарської діяльності, відсутність коштів саме по собі не свідчить про наявність виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, якщо заявником не доведено, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання конкретного судового рішення. У цьому контексті для виправдання затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. При цьому судом враховується, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони даної справи. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на відстрочення виконання судового рішення та звертає увагу на наступні обставини. Складний фінансовий стан боржника мав наслідком постановлення ухвали Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі №922/2471/25, якою було затверджено план превентивної реструктуризації Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", схвалений на зборах кредиторів 15.12.2025, що передбачає строк виконання 3 роки та 3 місяці (тобто, до 17.03.2029) з дня його затвердження судом (т. 1, а.с. 181-190). Зокрема, господарський суд під час розгляду справи № 922/2471/25 дійшов висновку, що процедура превентивної реструктуризації є більш ефективним і вигідним інструментом для задоволення вимог кредиторів у випадку AT "Харківський тракторний завод" з огляду на збереження економічної цінності підприємства; можливість поетапного задоволення вимог кредиторів; уникнення довготривалих судових процедур та знецінення активів. Отже, впровадження та реалізація плану превентивної реструктуризації відповідача в даному випадку є визначальною і фактично безальтернативною умовою збереження платоспроможності підприємства, стабілізації його фінансово-господарського стану та досягнення реального, а не декларативного, задоволення вимог кредиторів. Відповідно до зазначеного плану загальний обсяг кредиторської заборгованості перед залученими кредиторами становить 1 080 958 435,44 грн. План превентивної реструктуризації передбачає, що боржник має відновити свої фінансово-економічні показники, а вимоги залучених кредиторів підлягають задоволенню на умовах відстрочки виконання зобов`язань, яка складає 3 роки від дня постановлення ухвали суду про затвердження плану превентивної реструктуризації, після завершення терміну відстрочки виконання зобов`язань відповідач зобов`язується здійснити повне погашення заборгованості перед залученими кредиторами протягом 3 місяців шляхом перерахування коштів на рахунки залучених кредиторів. Передбачена планом відстрочка виконання зобов`язань є економічно обґрунтованою та безпосередньо пов`язаною з циклом відновлення виробничої діяльності, нарощуванням обсягів реалізації продукції та зростанням вартості активів товариства. Водночас саме реалізація заходів плану превентивної реструктуризації дозволяє забезпечити баланс інтересів усіх кредиторів, оскільки збереження функціонуючого підприємства, нарощування його виробничого потенціалу та формування стабільних грошових потоків є значно ефективнішим механізмом задоволення кредиторських вимог, ніж примусове стягнення за умов фактичної фінансової нестійкості боржника. За таких умов вказаний план залишається єдиним реалістичним і правовим інструментом відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів. В свою чергу, виконання судового рішення у справі, що розглядається, без надання відстрочки за існуючих обставин може істотно ускладнити або фактично унеможливити реалізацію затвердженого судом плану превентивної реструктуризації, оскільки примусове виконання може призвести до накладення арешту на майно та грошові кошти боржника, а також до подальшої реалізації його активів, у тому числі виробничих. Більш того, на даний час заходи з примусового виконання рішення у даній справі не призведуть до його реального та швидкого виконання, а лише погіршать і без того скрутне майнове становище підприємства відповідача та створять реальну загрозу повного зупинення його виробничої діяльності, і, як наслідок, до неспроможності здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи та доведенням його до стану банкрутства. Відтак, у даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, оптимізації діяльності та активів товариства, що унеможливить зупинення роботи ПрАТ "Харківський тракторний завод", збереже робочі місця для працівників товариства та буде сприяти погашенню заборгованості перед позивачем у розумні строки. У цьому контексті надання відстрочки виконання судового рішення не може розцінюватися як спосіб ухилення від виконання зобов`язань, а є необхідним заходом, спрямованим на збереження платоспроможності підприємства та забезпечення реального виконання рішення суду в майбутньому. Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19). Колегія суддів приймає до уваги доводи боржника про намір здійснювати відчуження майна поза межами основної виробничої діяльності - фізично та/або морально зношеного обладнання, яке не використовується у виробництві. Кошти, отримані від такої реалізації, спрямовуються на поповнення обігових коштів з метою підтримання господарської діяльності підприємства. Окрім цього, як зазначає відповідач, в результаті оптимізації витрат підприємство зосередило виробничу діяльність в семи виробничих цехах, що створює передумови для відчуження окремих будівель за ринковою вартістю у разі наявності попиту. Таким чином боржник вказує про можливість реалізації об`єктів нерухомого майна (разом із внутрішніми інженерними мережами), які не задіяні у виробничому процесі. Кошти, отримані від реалізації такого нерухомого майна, підлягатимуть акумулюванню з подальшим спрямуванням на погашення заборгованості перед кредиторами, у тому числі перед Харківською міською радою. Отже, незважаючи на викладені обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, відповідач має намір здійснити погашення заборгованості перед своїми кредиторами, зокрема Харківською міською радою. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що кожна окрема з зазначених відповідачем підстав не є тією виключною обставиною, з якою закон пов`язує можливість відстрочення виконання рішення. Однак, керуючись положеннями ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази саме у їх сукупності, враховуючи особливості здійснення господарської діяльності відповідача та негативні наслідки, які склалися на даний час, суд вважає, що надана відстрочка виконання судового рішення може дозволити відповідачу акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, виходячи з пріоритету інтересів позивача у справі для відновлення його права у вигляді отримання повної суми заборгованості, за наявності достатніх даних вважати реальною можливість відшкодування боржником заборгованості за рішенням суду у даній справі, уникнувши настання стану неплатоспроможності. Таким чином, апеляційний суд вважає, що задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду забезпечить оптимальний баланс між інтересами обох сторін, врахувавши потребу у реальному виконанні судового рішення та фінансові можливості відповідача, з метою досягнення завдань судового розгляду та гарантування належного захисту прав і інтересів. Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, не надав оцінку всім доводам відповідача щодо винятковості обставин, які можуть слугувати підставою для надання відстрочки, не дослідив подані відповідачем докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, а обмежився посиланням на те, що відповідачем не наведено виключні обставини, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення. Оцінивши всі наведені обставини та надані відповідачем до заяви докази, з огляду на понесені від військової агресії збитки та фінансовий стан, у якому опинилося підприємство відповідача, особливості та вид господарської діяльності відповідача та перебування його в процедурі превентивної реструктуризації, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про наявність конкретних обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та унеможливлюють сплату боржником заборгованості на користь стягувача на теперішній час. За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). За таких обставин, зважаючи на те, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, враховуючи інтереси стягувача, необхідність дотримання розумних строків та забезпечення реального виконання рішення, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду та відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25 до 26.01.2027 включно. Суд апеляційної інстанції вважає, що відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти. В свою чергу матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відстрочення виконання рішення на 1 рік у даній справі має наслідком завдання позивачу збитків. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" та скасування ухвали суду першої інстанції від 07.04.2026 у справі №922/3109/25 з ухваленням нового рішення про задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (вх. №6886 від 23.03.26) про відстрочення виконання рішення. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" задовольнити. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі №922/3109/25 скасувати. Прийняти нове рішення, яким заяву Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (вх.№ 6886 від 23.03.2026) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі № 922/3109/25 задовольнити. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі № 922/3109/25 до 26.01.2027. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 15.06.2026. Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя П.В. Демідова Суддя І.В. Тарасова